Відмінні ознаки стратегічних планів від інших планів та програм

Мета та принципи стратегічного планування.

План

ТЕМА 9. СУТНІСТЬ СТРАТЕГІЧНОГО ПЛАНУВАННЯ

Мета: висвітлення сутності стратегічного планування як частини стратегічного управління, його бар’єри, моделі, визначення важливості існування підсистеми стратегічного планування на підприємстві.

1. Мета та принципи стратегічного планування.

2. Бар'єри стратегічного планування.

3. Моделі стратегічного планування.

4. Характеристика підсистеми стратегічного планування на підприємстві.

Базові поняття: стратегічний план; стратегічний синтез; тактичне планування; виробничий план; стратегічна інформація; організаційний план; стратегічний контроль; глобальна стратегія фірми реалізація стратегії; стратегічне рішення; стратегічні зміни.

Рекомендована література: [3], [4], [5], [7], [10], [14].

Стратегічне планування - сукупність дій і рішень керівництва, що мають привести до розробки специфічних стратегій, призначених для допомоги фірмі в досягненні своїх цілей.

Процес стратегічного планування є інструментом, що допомагає приймати управлінські рішення. Його завдання - забезпечити нововведення і зміни в організації.

(П. Лоранж).

комплексний характер

практична спрямованість

орієнтація на використання переваг фірми

Стратегічне управління являє собою одну з підсистем менеджменту організацій, яка виконує велику кількість завдань щодо стратегічного аналізу, розробки, реалізації і контролю реалізації стратегії організації.

Система стратегічного управління повинна давати відповіді на три найважливіших питання:

1. Яка місія і цілі організації?

2. Який існуючий і майбутній профіль бізнесу, яким займається організація?

3. Що керівництво має зробити, щоб забезпечити виконання місії і досягнення поставлених цілей?

Предмет стратегічного управління - базисні процеси в організації і за її межами, пошук та нарощування стратегічного потенціалу організації.

Щоб скласти грамотне і змістовне уявлення щодо сутності стратегічного управління, звернемося до змісту первинної концепції стратегічного управління. Розробник цієї концепції Ігор Ансофф пов'язує її з двома протилежними типовими стилями поведінки організацій: приростним і підприємницьким.

Приростному стиль спрямований на мінімізацію відхилень від традиційної поведінки як усередині організації, так і за її кордонами.

Підприємницький стиль, який зустрічається набагато рідше, прагне до безперестанку зміни досягнутого стану.

На додаток до двох типів організаційної поведінки І. Ансофф виділяє два види управління: стратегічний і оперативний. Діяльність зі стратегічного управління пов'язана з постановкою цілей і завдань організації та з підтримкою продуктивних взаємин між організацією та її бізнес-середовищем, які дозволяють їй досягти своїх цілей, відповідають її внутрішнім можливостям і дозволяють їй залишатися сприйнятливою до зовнішніх чинників.

Система стратегічного управління дозволяє досягти таких основних результатів:

1. Створити системний потенціал для досягнення цілей організації. Цей потенціал складається: з фінансових, сировинних і людських ресурсів, які входять в організацію; виробленої продукції (послуг), які востребуются ринком; сформованого позитивного іміджу організації.

2. Другим результатом є структура організації та її внутрішніх змін, що забезпечують чутливість до змін зовнішнього середовища і відповідну адаптацію.

Як бачимо, стратегічне управління спрямоване на створення конкурентних переваг фірми і утвердження ефективної стратегічної позиції, які забезпечать майбутню життєздатність організації в змінних умовах.

Призначення оперативного управління – використовувати вже існуючу стратегічну позицію організації для досягнення конкретних тактичних цілей. У комерційній фірмі менеджери, які приймаються стратегією, забезпечують постійний потенціал прибутковості організації, а менеджери, які займаються поточними операціями, відповідають за перетворення потенціалу в реальний прибуток. Кінцевим результатом діяльності системи оперативного менеджменту є поставка товарів (послуг) споживачам за конкретною ціною.

Виділимо основні особливості стратегічного управління.

1. Стратегічне управління не може дати точного і детального опису стану фірми і її становища в бізнес-середовищі. Швидше, це сукупність якісних характеристик фірми, які стосуються майбутнього стану, її положення в конкурентному середовищі, потенціалу необхідного для виживання.

Система стратегічного управління – це певна філософія або ідеологія бізнесу і менеджменту, яка не повинна зводиться до набору формалізованих правил, процедур і схем. При розробці стратегії необхідно поєднання інтуїції і мистецтва, високого професіоналізму та творчості менеджерів і залучення всіх працівників до реалізації стратегії.

3. Для впровадження системи стратегічного управління необхідні великі витрати часу і ресурсів, потрібно також створити спеціальний підрозділ, який відповідатиме за всі питання, пов'язані із стратегічним аналізом і постійним моніторингом зовнішнього середовища, розробкою та виконанням стратегії.

4. У ринкових умовах помилки при виборі стратегії не можна виправити ніякими ефективними прийомами оперативного менеджменту, що призводить до поразки в конкурентній боротьбі.

Стратегічний менеджмент має свої закономірності, які слід враховувати при розробці стратегії розвитку компанії. Виділимо основні принципи стратегічного менеджменту.

1. Обгрунтований і свідомий вибір цілей і стратегій розвитку організації. Процес розвитку організацій сповнений протиріч, і для їх вирішення повинні розроблятися ефективні способи в різних областях діяльності організації. Рішення повинні бути несуперечливі.

Дата добавления: 2014-11-29