ТИЖДЕНЬ № 1

ВИПУСКНИЙ ЕКЗАМЕН

ТИЖДЕНЬ 10

ТИЖДЕНЬ 9

ТИЖДЕНЬ 8

1. Складне речення. Розділові знаки у складносурядному, складнопідрядному реченні.

2. Лексика сучасної української мови. Стилі сучасної української мови.

3. Література кінця XVIII - XX ст..

1. Виконання практичних вправ, тестів для закріплення матеріалу.

2. Твори українських письменників емігрантів.

3. Сучасний літературний процес.

1. Повторення.

2.Підведення підсумків.

Заняття № 1- 2.

Алфавіт.Голосні та приголосні в українській мові. Апостроф.

М’який знак (4 год.)

Алфавіт

Знання алфавіту допомагає швидко й упевнено знаходити потрібні слова в словниках, статті в енциклопедіях та довідниках,прізвища в списках тощо.

В українському алфавіті 33 букви. Вони розташовані в такому порядку:

Аа Бб Вв Гг Ґґ Дд Ее Єє

Жж Зз Ии Іі Її Йй Кк Лл

Мм Нн Оо Пп Рр Сс Тт Уу

Фф Хх Цц Чч Шш Щщ Ьь Юю Яя

Примітка. Апостроф (’) в алфавіт не входить і на розміщення слів у словнику не впливає; напр.: бур’ян, буряний стоятимуть поруч.

Кожна мова має свою систему звуків. Звуки бува­ють голосні (складаються з голосу) і приголосні (складаються з голосу і шумів). Звучання голосних і приголосних звуків залежить також від вимови, швидкості, темпу мовлення, навіть від умов, місця спілкування. В українській мові голосні звуки під наголосом вимовляються чітко, виразно, звуки [є], [и] у ненаголошених складах вимовляються невираз­но: ве^иселка, ви^еднокруг, се^истра, сте^ижини. Приго­лосні звуки чітко вимовляються перед голосними, дзвінкі — перед дзвінкими, але деякі дзвінкі приго­лосні звуки перед глухими і глухі перед дзвінкими вимовляються невиразно: ніг^хті, борот^дьба. Основні принципи і норми вимови звуків мови треба добре знати, щоб правильно говорити і писати.

Під терміном «звук» розуміємо найменшу одиницю мови (фонему) з погляду її смислової ролі і як оди­ницю мовлення, те, що вимовляємо і чуємо. Слова можуть відрізнятися всіма,, кількома, одним звуком,, можуть утворюватися з одних і тих самих звуків, але в різному порядку, з різним наголосом тощо, на­приклад: народ — сила, казка — каска, синоніми — антоніми, соки — коси, гам — маг, приклад — при­клад, рис — рись.

Насамперед слід засвоїти класифікацію голосних і приголосних звуків.

Голосні та приголосні в українській мові.

Прості голосні звуки: [а], [о], [у], [є], [и], [і]. Літери я, ю, є, ї на початку слова і складу, коли є роз­дільна вимова, позначають два звуки: [йа], [йу], [йе]_г [йі]. Наприклад: яма, верф'ю, воєдино, під'їзд.

Літери я, ю, є після м'якого приголосного познача­ють один звук: [а], [є], [у]. Наприклад: земля, синє, люди [земл'а, син'є, л'уди].

За участю голосу приголосні бувають:

дзвінкі: [б], [в], [г], [д], [ж], [з], [дж], [дз], [й];

глухі: [к], [п], [т], [х], [ф], [с], [ц], [ч], [ш];

сонорні: [л], [ м], [н], [р].

За місцем утворення: губні: б, п, в, м, ф; передньоязичні: [д], [ т], [з], [ с],

[ ц],[ л],[ н],[ р], [ ж],[ ч],[ ш],[ дж]; середньоизичний [й]; задньоязичні: [к], [х]; гортанний [г] і про­ривний - диґама:Ґґ. Залежно від слухового сприймання виділяють приголосні шипля­чі: [ж], [ч], [ш], [щ], [дж] І свистячі: [з], [ц], [с], [дз]. Розрізняють також приголосні тверді (вимов­ляються твердо) і м'які (вимовляються м'яко). М'я­кість попереднього приголосного звука позначається літерами я, ю, є, і та ь. Приголосні звуки [дж], [дз] в українській мові вимовляються як один звук, тому під час переносу слів [дж] і [дз] це розрипаються: за-дзвонити, про-джигітувати, але під- живляти над­звичайний.

В українській мові єще злиті звуки [ц], [ч] (ц — тс, ч — тш), які вимовляються як один звук; [щ] складається з двох звуків (ні+ злитий ч); ь (м'я­кий знак) звука не становить. Роздільна вимова твер­дого приголосного з йотованими звуками позначається спеціальним знаком (') — апострофом, а наголошений голосний — знаком наголосу (над літерою): пір'я, верф'ю, підв'язати, хата.

Під час фонетичного розбору треба вказати: а) кількість складів у слові; відкриті та закриті скла­ди; б) який склад наголошений; в) скільки и слові звуків і букв; г) голосні звуки (прості і йотовані); д) приголосні звуки (дзвінкі, глухі, тверді, м'які, губ­ні, передньоязичні, задньоязичні, середньоязичний, гортанний, проривний, шиплячі, свистячі).

Написання м'якого знака, апострофа, сполучення йо, ьо. написання и, і після шиплячих та г, к, х.

Правила вживання м'якого знака.

1. М'якість приголосних на письмі позначається буквами я, ю, є, і та ь. М'я'кий знак пишеться після м'яких приголосних д, т, з, с, ц, дз, л, н у кінці складу (і слова): молодь, путь, в'язь, Ґедзь, вісь, місяць, гань­ба, різьба, вільно.

2. У середині слова м'який знак пишеться після м'яких приголосних перед о: льон, чотирьох, синього, дьоготь, цього.

3. Пишемо м'який знак у суфіксах -ськ(ий), -зьк(ий), -цьк(ий): сільський, вузький, хвацький, ні­мецький, французький, людський, а також у словах хвацько, по-німецькому, вузькість, близькість, по-французьки.

4. М'який знак пишеться також у суфіксах -еньк-, -оньк-, -есеньк-, -ісіньк-, -юсіньк-, -ець, але не пише­ться у суфіксах -ств-, -зтв-, -цтв- та в прізвищах на -енк-: маленький, малесенький, малісінький, малю­сінький, голівонька, батенько, морозець, юнацтво, боя­гузтво, Іваненко, малярство.

5. У сполученнях -лц-, -лч-, -нц-, -нч-, -сц-, -сч-м'який знак не пишеться, якщо похідні слова утворені від слів з цими сполученнями; у сполученнях -льц- -льч-, -ньц-, -ньч-, -сьц-, -сьч-пишеться м'який знак, якщо похідні утворені від слів, які пишуться з м'яким знаком: рибалка — рибалці, рибалчин; Галька — Галь­ці, Гальчин; ненька — неньці, неньчин; Маланка — Маланці, Маланчин; Васька — Васьці, Васьчин; Па­раска — Парасці, Парасчин.

6. У словах іншомовного походження пишеться м'я­кий знак після м'яких приголосних перед йотованими [я], [ю], [є], [ї], [йо], коли є роздільна вимова: міль­ярд, Севілья, Ньютон, портьєра, мільйон,ба­тальйон.

Примітка. На початку слова і складу завжди пишеться сполучення -йо-; -ьо- пишеться в середині слова після м'яких при­голосних, якщо немає роздільної вимови: бульйон, Йосип, заво­йований, підйом, Муравйов, Пушкарьов, льотчик, льон.

7. В особових закінченнях дієслів дійсного спосо­бу після т в українській мові м'який знак пишеться, а в російській — ні: пишуть — пишут, ходить — ходит, сміється — смеется, вчиться — учится.

8. М'який знак не пишеться після губних б, п, в, м, ф, шиплячих ж, ч, ш, щ та р в кінці слова і складу: дріб, річ, ніч, ріж, ріокте, степ, кров, верф, сип, сипте, вісім, гіркий, Харків, нехворощ, читаній, одягаєшся, секретар (але М. Горький); у російській мові після цих літер ь пишеться: ночь, любовь, царь, пишешь, вещь.

9. Не вживається м'який знак після н перед шип­лячими та суфіксами -ськ(ий), -ств(о):тонший, мен­ший, кінчик, вінчик, бакенщик, інжир, селянський, се­лянство.

10. Не пишеться м'який знак також після м'якого приголосного (крім л) перед м'яким та між подвоє­ними приголосними: пісня, щастя, майбутній, життя, наллю, змагання, але тьмяний, бо тьма; різьбяр, бо різьба.

11. Апостроф ставимо: а) після губних б, п, в, м, ф перед йотованими я, ю, є, ї: об'єднання, п'ять, ім'я, в'юн, верф'ю; б) після р в кінці складу перед я, ю, є, ї при наявності роздільної вимови: бур'ян, матір'ю, бар'єр, на подвір'ї (але буря, рядно, буряк); в) після префікса, що закінчується на приголосний, перед я, ю, є, ї: об'єднатися, з'юрмитися, під'їзд, під'язичний; г) у слові Лук'ян та похідних від нього: Лук'янчук, Лук'яненко, Лук'янівка, Лук'янович.

12.Якщо ж перед губними приголосними є приго­лосний, крім р, що належить до кореня слова, апостроф не ставимо: свято, цвях, дзвякнути, морквяний, тьмяний, мавпячий, але черв'як, верб'я, зв'язок, роз­п'ясти.

13. Перед сполученням -йо- апостроф ніколи не ставиться: підйом, серйозний, Муравйов, зйомка.

14. Приголосні г, к, х та шиплячі ж, ч, ш, щ в ук­раїнській мові в основному тверді, тому в коренях та суфіксі -ин- після них пишеться и: жито, чистий, ши­рокий, кидати, кисіль, гинути, хитрість, щирий, Пу-щин, гиря, але гілка, Хівря, хіба.

Після шиплячих та г, к, х пишемо і тоді, коли від­бувається чергування з о або є: шість, бо шести; за­хід, бо заходу; гірський, бо гора; кінь, бо коня.

Слід мати на увазі, що в спільних коренях, там, де в російській мові пишеться и, ьг, послідовно в ук­раїнській мові буде и; а якщо в російській мові пише­ться о, є, є, то в українській мові буде і: конь - кінь, кошка - кішка, кит - кит, кот - кіт, горка - гірка, кишка - кишка, щетка - щітка, живучесть - живу­чість, жизнь - життя, жена - жінка.

Дата добавления: 2014-11-29