КАТЕГОРИИ: Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748) |
ТИЖДЕНЬ № 1
ВИПУСКНИЙ ЕКЗАМЕН ТИЖДЕНЬ 10 ТИЖДЕНЬ 9 ТИЖДЕНЬ 8 1. Складне речення. Розділові знаки у складносурядному, складнопідрядному реченні. 2. Лексика сучасної української мови. Стилі сучасної української мови. 3. Література кінця XVIII - XX ст.. 1. Виконання практичних вправ, тестів для закріплення матеріалу. 2. Твори українських письменників емігрантів. 3. Сучасний літературний процес. 1. Повторення. 2.Підведення підсумків. Заняття № 1- 2. Алфавіт.Голосні та приголосні в українській мові. Апостроф. М’який знак (4 год.) Алфавіт Знання алфавіту допомагає швидко й упевнено знаходити потрібні слова в словниках, статті в енциклопедіях та довідниках,прізвища в списках тощо. В українському алфавіті 33 букви. Вони розташовані в такому порядку: Аа Бб Вв Гг Ґґ Дд Ее Єє Жж Зз Ии Іі Її Йй Кк Лл Мм Нн Оо Пп Рр Сс Тт Уу Фф Хх Цц Чч Шш Щщ Ьь Юю Яя Примітка. Апостроф (’) в алфавіт не входить і на розміщення слів у словнику не впливає; напр.: бур’ян, буряний стоятимуть поруч. Кожна мова має свою систему звуків. Звуки бувають голосні (складаються з голосу) і приголосні (складаються з голосу і шумів). Звучання голосних і приголосних звуків залежить також від вимови, швидкості, темпу мовлення, навіть від умов, місця спілкування. В українській мові голосні звуки під наголосом вимовляються чітко, виразно, звуки [є], [и] у ненаголошених складах вимовляються невиразно: веиселка, виеднокруг, сеистра, стеижини. Приголосні звуки чітко вимовляються перед голосними, дзвінкі — перед дзвінкими, але деякі дзвінкі приголосні звуки перед глухими і глухі перед дзвінкими вимовляються невиразно: нігхті, боротдьба. Основні принципи і норми вимови звуків мови треба добре знати, щоб правильно говорити і писати. Під терміном «звук» розуміємо найменшу одиницю мови (фонему) з погляду її смислової ролі і як одиницю мовлення, те, що вимовляємо і чуємо. Слова можуть відрізнятися всіма,, кількома, одним звуком,, можуть утворюватися з одних і тих самих звуків, але в різному порядку, з різним наголосом тощо, наприклад: народ — сила, казка — каска, синоніми — антоніми, соки — коси, гам — маг, приклад — приклад, рис — рись. Насамперед слід засвоїти класифікацію голосних і приголосних звуків. Голосні та приголосні в українській мові. Прості голосні звуки: [а], [о], [у], [є], [и], [і]. Літери я, ю, є, ї на початку слова і складу, коли є роздільна вимова, позначають два звуки: [йа], [йу], [йе]г [йі]. Наприклад: яма, верф'ю, воєдино, під'їзд. Літери я, ю, є після м'якого приголосного позначають один звук: [а], [є], [у]. Наприклад: земля, синє, люди [земл'а, син'є, л'уди]. За участю голосу приголосні бувають: дзвінкі: [б], [в], [г], [д], [ж], [з], [дж], [дз], [й]; глухі: [к], [п], [т], [х], [ф], [с], [ц], [ч], [ш]; сонорні: [л], [ м], [н], [р]. За місцем утворення: губні: б, п, в, м, ф; передньоязичні: [д], [ т], [з], [ с], [ ц],[ л],[ н],[ р], [ ж],[ ч],[ ш],[ дж]; середньоизичний [й]; задньоязичні: [к], [х]; гортанний [г] і проривний - диґама:Ґґ. Залежно від слухового сприймання виділяють приголосні шиплячі: [ж], [ч], [ш], [щ], [дж] І свистячі: [з], [ц], [с], [дз]. Розрізняють також приголосні тверді (вимовляються твердо) і м'які (вимовляються м'яко). М'якість попереднього приголосного звука позначається літерами я, ю, є, і та ь. Приголосні звуки [дж], [дз] в українській мові вимовляються як один звук, тому під час переносу слів [дж] і [дз] це розрипаються: за-дзвонити, про-джигітувати, але під- живляти надзвичайний. В українській мові єще злиті звуки [ц], [ч] (ц — тс, ч — тш), які вимовляються як один звук; [щ] складається з двох звуків (ні+ злитий ч); ь (м'який знак) звука не становить. Роздільна вимова твердого приголосного з йотованими звуками позначається спеціальним знаком (') — апострофом, а наголошений голосний — знаком наголосу (над літерою): пір'я, верф'ю, підв'язати, хата. Під час фонетичного розбору треба вказати: а) кількість складів у слові; відкриті та закриті склади; б) який склад наголошений; в) скільки и слові звуків і букв; г) голосні звуки (прості і йотовані); д) приголосні звуки (дзвінкі, глухі, тверді, м'які, губні, передньоязичні, задньоязичні, середньоязичний, гортанний, проривний, шиплячі, свистячі). Написання м'якого знака, апострофа, сполучення йо, ьо. написання и, і після шиплячих та г, к, х. Правила вживання м'якого знака. 1. М'якість приголосних на письмі позначається буквами я, ю, є, і та ь. М'я'кий знак пишеться після м'яких приголосних д, т, з, с, ц, дз, л, н у кінці складу (і слова): молодь, путь, в'язь, Ґедзь, вісь, місяць, ганьба, різьба, вільно. 2. У середині слова м'який знак пишеться після м'яких приголосних перед о: льон, чотирьох, синього, дьоготь, цього. 3. Пишемо м'який знак у суфіксах -ськ(ий), -зьк(ий), -цьк(ий): сільський, вузький, хвацький, німецький, французький, людський, а також у словах хвацько, по-німецькому, вузькість, близькість, по-французьки. 4. М'який знак пишеться також у суфіксах -еньк-, -оньк-, -есеньк-, -ісіньк-, -юсіньк-, -ець, але не пишеться у суфіксах -ств-, -зтв-, -цтв- та в прізвищах на -енк-: маленький, малесенький, малісінький, малюсінький, голівонька, батенько, морозець, юнацтво, боягузтво, Іваненко, малярство. 5. У сполученнях -лц-, -лч-, -нц-, -нч-, -сц-, -сч-м'який знак не пишеться, якщо похідні слова утворені від слів з цими сполученнями; у сполученнях -льц- -льч-, -ньц-, -ньч-, -сьц-, -сьч-пишеться м'який знак, якщо похідні утворені від слів, які пишуться з м'яким знаком: рибалка — рибалці, рибалчин; Галька — Гальці, Гальчин; ненька — неньці, неньчин; Маланка — Маланці, Маланчин; Васька — Васьці, Васьчин; Параска — Парасці, Парасчин. 6. У словах іншомовного походження пишеться м'який знак після м'яких приголосних перед йотованими [я], [ю], [є], [ї], [йо], коли є роздільна вимова: мільярд, Севілья, Ньютон, портьєра, мільйон,батальйон. Примітка. На початку слова і складу завжди пишеться сполучення -йо-; -ьо- пишеться в середині слова після м'яких приголосних, якщо немає роздільної вимови: бульйон, Йосип, завойований, підйом, Муравйов, Пушкарьов, льотчик, льон. 7. В особових закінченнях дієслів дійсного способу після т в українській мові м'який знак пишеться, а в російській — ні: пишуть — пишут, ходить — ходит, сміється — смеется, вчиться — учится. 8. М'який знак не пишеться після губних б, п, в, м, ф, шиплячих ж, ч, ш, щ та р в кінці слова і складу: дріб, річ, ніч, ріж, ріокте, степ, кров, верф, сип, сипте, вісім, гіркий, Харків, нехворощ, читаній, одягаєшся, секретар (але М. Горький); у російській мові після цих літер ь пишеться: ночь, любовь, царь, пишешь, вещь. 9. Не вживається м'який знак після н перед шиплячими та суфіксами -ськ(ий), -ств(о):тонший, менший, кінчик, вінчик, бакенщик, інжир, селянський, селянство. 10. Не пишеться м'який знак також після м'якого приголосного (крім л) перед м'яким та між подвоєними приголосними: пісня, щастя, майбутній, життя, наллю, змагання, але тьмяний, бо тьма; різьбяр, бо різьба. 11. Апостроф ставимо: а) після губних б, п, в, м, ф перед йотованими я, ю, є, ї: об'єднання, п'ять, ім'я, в'юн, верф'ю; б) після р в кінці складу перед я, ю, є, ї при наявності роздільної вимови: бур'ян, матір'ю, бар'єр, на подвір'ї (але буря, рядно, буряк); в) після префікса, що закінчується на приголосний, перед я, ю, є, ї: об'єднатися, з'юрмитися, під'їзд, під'язичний; г) у слові Лук'ян та похідних від нього: Лук'янчук, Лук'яненко, Лук'янівка, Лук'янович. 12.Якщо ж перед губними приголосними є приголосний, крім р, що належить до кореня слова, апостроф не ставимо: свято, цвях, дзвякнути, морквяний, тьмяний, мавпячий, але черв'як, верб'я, зв'язок, розп'ясти. 13. Перед сполученням -йо- апостроф ніколи не ставиться: підйом, серйозний, Муравйов, зйомка. 14. Приголосні г, к, х та шиплячі ж, ч, ш, щ в українській мові в основному тверді, тому в коренях та суфіксі -ин- після них пишеться и: жито, чистий, широкий, кидати, кисіль, гинути, хитрість, щирий, Пу-щин, гиря, але гілка, Хівря, хіба. Після шиплячих та г, к, х пишемо і тоді, коли відбувається чергування з о або є: шість, бо шести; захід, бо заходу; гірський, бо гора; кінь, бо коня. Слід мати на увазі, що в спільних коренях, там, де в російській мові пишеться и, ьг, послідовно в українській мові буде и; а якщо в російській мові пишеться о, є, є, то в українській мові буде і: конь - кінь, кошка - кішка, кит - кит, кот - кіт, горка - гірка, кишка - кишка, щетка - щітка, живучесть - живучість, жизнь - життя, жена - жінка.
Дата добавления: 2014-11-29; Просмотров: 528; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы! Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет |