Заняття № 1

Прислівник. Правопис прислівників. (2 год.)

ПРИСЛІВНИК

Прислівник – лексико-граматичний клас невідмінюваних слів з категоріальним значенням ознаки дії, ознаки непроцесуальних ознак, зрадка ознаки предмета, що синтаксичну функцію обставини, означення, інколи частини присудка.

Йшов сьогодні лісом швидко. (час, напрямок, якість дії).

Працював багато і наполегливо. (кількість, якість дії).

За лексичним значенням, систаксичними властивостями і словотвірними особливостями прислівники поділяються на означальні, обставинні.

Ясно, мудро, гаряче, дуже красивий, стовпом, по-французьки.

Деякі означальні прислівники мають ступені порівняння:

тепло – тепліше, найтепліше

весело – веселіше, найвеселіше

дуже – дужче, найдужче (сильний – дужчий)

Обставинні характеризують дію, ознаку з позиції різних обставин – способу дії, часу, місця, причини, мети: разом, гуртом, оптом, поодинці, влітку, спочатку, завтра.

Означальні і обставинні прислівники знаходяться у стані взаємодії (легко переходять із означальних в обставинні і навпаки).

високо підняти руку (означальний)

високо літати (де?; обставинний)

іти додому (обставинний)

дорога додому (означальний)

Правопис прислівників

I. Найбільше прислівників походять від прикметників. Прислівники від прикметників утворилися трьома способами:

а) за допомогою суфіксів о, е: щоденно, гаряче, схвильовано.

б) Злиттям прийменників з короткою формою прикметника: з+далек=здалека, по+прост=попросту, за+молод=замолоду.

в) злиттям прийменика по з повним прикметником: по+давній=по-давньому.

1. Прислівники, утворені від прикметників за допомогою суфіксів о,е, повністю зберігають своє написання: туманний – туманно, нежданний – нежданно, коротший – коротше.

2. Прислівники, утворені злиттям прийменника з короткою формою прикметника в різних відмінках пишуться разом: віддавна, досуха, дочиста.

3. Прислівники, утворені злиттям прийменника по з прикметником на –ому, -и пишуться через дефіс: по-новому, по-сільському. Два прислівники, утворені за допомогою прийменника в пишуться окремо: в основному, в цілом

II. Правопис прислівників, утворених поєднанням прийменника з іменником

1. Прислівники, утворені поєднанням прийменника з іменником, який без не не вживається, завжди пишуться разом: влітку (немає слова «літко»), дощенту (немає слова «щент»), навпростець, навколішках, спересердя, упереміш, вщерть.

2. Прислівники, утворені злиттям прийменника з іменником, який і тепер вживається, теж пишуться разом: надворі, нагору, вдень, наві́ки, на́бік, насміх.

3. Частина прислівників (прислівникові сполучення), утворені поєднанням прийменника з іменником, пишеться окремо. Це зумовлено тим, що вони ще не зовсім втратили своє іменникове значення.

Сюди належать такі прислівникові сполучення: без відома, без ладу, без смаку, без угаву, без упину, в гості, в далечі, в міру, в ногу, в обмін, в обріз, в разі, в результаті, до відома, до вподдоби, до загину, до ладу, до останку (але наостанку), до побачення, до пуття, до речі, до решти (але врешті), до смаку (але всмак), за дня, з дому (але додому), на бігу, на весну (але навесні), на вибір, на виплат, на відчай, на віку, на гамуз, на диво, на добраніч, на жаль, на зло, на льоту, на мить, на око, нак світанку, на скаку, на славу, на ходу, на щастя, над силу (але насилу), по змозі, по правді, по суті, по черзі, у височінь, у вічі, у поміч, уві сні, а також прислівник, утворений від займенника: на ніщо (але нінащо).

Два прислівники пишуться через дефіс: по-латині, на-гора.

III. Правопис прислівників, утворених від числівників та прислівників

1. Прислівники, утворені злиттям прийменника з числівником, пишуться разом: вперше, вп’яте, водно, вдвоє, вчетверо, заодно, натроє, навосьмеро, утрьох, усімох, поодинці, подвічі, потричі, утричі.

Як винятки пишуться:

через дефіс: по-перше, по-друге, по-третє і т.д.

окремо: по одному, по двоє, по троє і т.д.

Ці прислівники треба відрізняти від однозвучних сполучень прийменника з числівником, які пишуться окремо: в перше (в яке?) вікно, у трьох (у скількох?) класах, на семеро (на скільки?) частин. Прийменник у цих словосполученнях пов’язується не зчислівником, а з іменником: в вікно, у класах, на... частин.

2. Прислівники, утворені злиттям прийменника з прислівником, пишуться разом: відколи, відтепер, відтоді, забагато, назавжди, назавтра (те саме, що й «завтра»), після завтра, позавчора.

Але окремо пишуться: на коли, на потім, на завтра (в значенні «на завтрашній день»), до завтра, на відмінно.

IV. Правопис складних і складених прислівників

1. Прислівники, утворені від підрядних словосполучень, пишуться разом: в різні боки – врізнобіч, обома руками – обіруч, на швидку руку – нашвидкоруч, на самий перед – насамперед, має бути – мабуть, не сам хотів – несамохіть, мимо ходити – мимохідь, в один час – водночас; натщесердце, споконвіку, чимскоріш,чимдуж, чимраз, якраз.

Але в прислівникових сполученнях у сто крат (хоч стократ), тим часом (хоч сполучник тимчасом як), все одно, все рівно всі частини пишуться окремо.

Епоха повсякчас жде подвигу від тебе.

Чимдалі дорога стає все гірша й гірша.

Сонце стояло якраз над головою; не горіло – палило.

Тим часом короткий осінній день гас.

Та що й варт селянин без землі? Усе одно. що пташка без повітря, риба без води.

2. Складні прислівники, утворені повторенням тих самих, синонімічних або антонімічних незмінних слів, пишуться через дефіс: ген-ген, ледве-ледве, вранці-рано, давним-давно, повік-віків, зроду-віку, врешиі-решт, тишком-нишком, геть-чисто, більш-менш, видимо-невидимо.

Через два дефіси пишуться прислівники пліч-о-пліч, віч-на-віч, всього-на-всього, будь-що-будь, хоч-не-хоч, як-не-як, де-не-де, коли-не-коли.

Перша частина пишеться окремо, а дві наступні – через дефіс у прислівниках не сьогодні-завтра, без кінця-краю, з діда-прадіда, з давніх-давен (але з усіх усюд).

Прислівникові сполучення, утворені повторенням того самого змінюваного слова в різних відмінках, пишуться окремо: кінець кінцем (називний+орудний відмінки), один одинцем, одним одно, раз у раз (називний+знахідний відмінки), день у день, рік у рік, сам на сам, час від часу, один в один, з дня на день, з ранку до вечора, з роду в рід, з кінця в кінець.

V. Правопис і та и в кінці прислівників

1. У кінці прислівників після г, к, х завжди пишеться -и: навкруги, верхи, трохи, тільки, наскільки, навіки, заввишки, залюбки, мовчки, пішки, навпомацки, навпаки, дибки, звідки (але звідкіль, звідкіля), тутечки; по-товариськи, по-молодецьки, по-чеськи.

Дніпро розкішно ллється більше верстви завширшки попід самими горами.

Була тільки п’ята година, а навкруги вже зовсім сутеніто.

Листоноша мовчки, навшпиньки підійшов до Терентія.

Лікар по-батьеівськи погладив дівчину по голові.

2. Після ч, ж у кінці прислівників може писатися и або і:

а) и пишеться в прислівниках типу по-вовчи та у віддієприслівникових прислівниках із суфіксами - ачи (-ячи): по-дівочи (найчастіше по-дівочому), по-заячи (частіше по-заячому), по-ведмежи (по-ведмежому), нехотячи (частіше нехотя), лежачи, стоячи;

б) і пишеться в усіх інших випадках, зокрема в прислівниках двічі, тричі, вночі, опівночі, позалчі, насторожі.

Слова категорії стану

Категорія стану – це самостійна частина мови, тобто кдас невідмінюсаних слів з категоріальним значенням непроцесуального стануу функції головного члена речення: безлюдно, важливо, вітряно, видно, спішно, можна, треба,неохідно, страх, жаль.

Тихо стало скрізь у лузі. (станівник)

Тихо,тихо з неба світить промінь. (прислівник)

Ой чи не жаль тобі, Галю, молоденьких літ?( станівник)

Жаль його серце гнітить. (іменник)

За значенням слова категорії стану поділяються на такі лексико-семантичні групи:

1. слова на позначення фізичного, психологічного, емоційного стану людини, істоти: безпечно, боязко, видно, досадно, темно, триводно, прикро.

Чи сумно вам, чи радісно читать оповідання про велику драму?

2. Слова на позначення стану середовища: сухо, тихо, глухо.

У садочку там глухо і темно.

3. Слова на позначення стану природи: душно, тепло.

Душно, ніде ні краплини.

4. Слова на позначення стану: треба, неможливо, необхідно, варто.

Пора мені в путь. Та сором сліз, що ллються від безсилля.

Розбір прислівника як частини мови

1. Слово. Частина мови.

2. Розряд за значенням.

3. Ступені порівняння (якщо є), форма.

4. Особливості правопису.

5. Спосіб творення.

6. Синтаксична роль.

Зразки розбору прислівника

Океан місячної ночі розливається навкруш (О. Гончар).

Навкруги - прислівник; розряд - прислівник місця дії; пишеться разом; утворений префіксально-суфіксальним способом; у реченні виступає обставиною.

У сутінках блідого вересневого світання все виразніше_ ок­реслювались контури будівель (О. Гончар).

Виразніше - прислівник; розряд - прислівник міри і сту­пеня дії, вищого ступеня порівняння, простої форми; пи­шеться з и; утворений суфіксальним способом; у реченні виступає обставиною.

Тренувальні вправи:

Вправа 1. Запишіть прислівники разом, окремо або через дефіс. Поясніть їх правопис.

Будь/де, хтозна/як, в/голос, до/гори, сяк/так, по/українському, по/латині, по/перше, куди/небудь, хтозна/коли, казна/коли, аби/то, так/то, куди/небудь, по/нашому, таким/чином, тим/часом, по/суті, на/жаль, раз/у/раз, день/у/день, на/зустріч, на/силу, с/краю, ми­мо/хіть, що/найкраще, аби/куди, ані/трохи, поки/що, що/ночі, яко/мо­га, як/найдовше, без/жалю, на/совість, на/гора, уві/сні, як/слід, на/двоє, у/трьох, у/середині, по/господарськи, ледве/ледве, пліч/о/пліч, як/не/як, кінець/кінцем, де/коли, поза/вчора, при/вселюдно, чим/раз, без/ліку, вряди/гори, в/основному, в/цілому.

Вправа 2. Перепишіть речення. Визначте прислівники і поясніть їх правопис.

1. Звір, побачивши блискуче залізне вістря, зупинився (І. Франко). 2. Ми торжествували — перша атака була блискуче відбита (Ю. Зба­нацький). 3. Індіянка мовчить, вороже дивиться на Дженні (Леся Укра­їнка). 4. Холодком віяло від його карих очей, в усій постаті було щось чуже, вороже (О. Донченко). 5. Туристи вчасно підійшли до гори. 6. Асмус підвів догори обличчя й довго дивився на небо (С. Скляренко). 7. Нестір, розходившись, погрожував у бік панської економії (О. Гончар). 8. Пліт круто завернув убік і, вирівнявшись, ліг на рівну воду (Я. Баш). 9. Тарас Шевченко знав і любив твори Пушкіна, він охоче читав їх напам’ять своїм друзям (М. Рильський). 10. І долину, і криницю на пам’ять назвали москалевою (Т. Шевченко).

Вправа 3. Утворіть прислівники з поданих словосполучень. Поясніть їх правопис.

З далеких країн, дуже розсердившись, українською мовою, кожної суботи, кожного літа, у два рази, в усіх місцях, не поміркувавши, останнім разом, у десять разів, латинською мовою, кожного разу, на голодний шлунок, голими руками, на швидку руку.

● Доберіть російські відповідники до утворених українських прислівників.

Вправа 4. Перепишіть текст. Підкресліть і правильно запишіть прислівники, поясніть їх правопис.

З-поміж безлічі книг, з якими має справу історія світової літератури, по/одиноко виділяються ті, що ввібрали в себе науку віків і по/суті мають для народу значення заповітне.

До таких належить «Кобзар», книга, яку народ український поставив на першому місці серед успадкованих з минулого національних духовних скарбів.

У книзі на/скрізно струменить світлий образ Дніпра і мріє синя далеч українських степів, хоча більшість поезій написано поза межами рідного краю. На випадкових аркушиках паперу та в захалявних книжечках поетова рука прихапцем, покрадьки записувала рядки, що стануть дорогими для цілого народу, донесуть до нього крізь усі перепони віщі й вічні слова.

Книга формувалася поступово, рік/за/роком, формувало її саме поетове життя, і все найістотніше із цього життя увібрав у себе цей класичних розмірів томик, збірник поезій, що його у хвилину творчого осяяння було найменовано «Кобзарем».

Вправа 5. Складіть і запишіть речення із поданими прислівниками та співзвучними з ними словами. Поясніть, чим зумовлена відмінність у їх написанні.

Насторожі — на сторожі, назустріч — на зустріч, доволі — до волі, усередині — у середині, по-третє — по третє, вгору — в гору, вниз — в низ.

Вправа 6. Перепишіть текст, підкресліть прислівники, поясніть їх правопис. Поясніть, яку функцію вони виконують у реченні.

Для поліпшення здоров’я та матеріального становища населення на забрудненій після аварії на Чорнобильській АЕС території Кабінетом Міністрів України нещодавно були прийняті деякі рішення. Зокрема, вони передбачають будівництво в курортній зоні спеціалізованих курортно-санаторних установ, виділення щонайменше п’яти процентів путівок у діючі санаторії, закупівлю медичного обладнання. У цих районах передбачається проведення дедалі ширшої газифікації населених пунктів, уведення ряду допоміжних пільг.

Жителям вказаних населених пунктів по суті надається право добровільного переселення в межах України з компенсацією витрат за рахунок держави, а пенсіонерам, які переїжджають, виплачується допомога.

Переселенцям першочергово надається житло з державного чи громадського фонду, в першу чергу їх беруть на облік у житлово-будівельні кооперативи, виділяють земельні ділянки під індивідуальне будівництво.

(З газети).

Вправа 7. Поділіть прислівники на три групи: 1) ті, що пишуться разом; 2) ті, що пишуться окремо; 3) ті, що пишуться через дефіс. Поясніть їх правопис.

(В)розтіч, (на)розхват, (по)можливості, (під)гору, (як)слід, (на)жаль, (у)низу, (у)ночі, (ледве)ледве, (по)сусідськи, (таким)чином, один(в) один, (до)лиця, (до)пізна, (на)троє, (чим)дуж, (де)куди, (по)черзі, (по)людському, (по)латині, (до)речі, (за)раз, (на)пролом, (від)тепер, (як)(най)краще, (на)мить, (уві)сні, (до)сьогодні, (до)діла, (ось)ось, хоч(не)хоч, десь(то), хтозна(як), (що)дня, (за)що, (а)(ні)скільки, (ми­мо)хідь, (на)(сам)перед, (на)вибір, (без)черги, (по)суті.

Заняття № 2 (2год)

Службові частини мови: Прийменник. Сполучник. Частка. (4 год.)

СЛУЖБОВІ ЧАСТИНИ МОВИ

Службові частини мови - прийменники, сполучники, час­тки. Вони не мають лексичного значення, а лише граматичне, тобто виражають синтаксичні відношення між словами або надають словам додаткового відтінку значення. Службові час­тини мови не виступають як самостійні члени речення, але їх роль у реченні дуже важлива, без них може втратитися зміст усього речення.

Дата добавления: 2014-11-29