Заключення

ВСТУП

Структура системи ППО, основні принципи її побудови.

Війська ППО СВ їх призначення, організаційна структура,завдання, які вирішуються ними в загальновійськовому бою.

Заняття № 1. Основи протиповітряної оборони військ.

Тема № 7. Система ППО в загальновійськовому бою.

ЛЕКЦІЯ № 11

Харків

КУРС ЛЕКЦІЙ

З дисципліни «Тактика військ ППО Сухопутних військ»

(Частина 2)

1.Мета ППО її зміст, сили та засоби, які беруть участь у її досягнені.

Досвід минулих війн, локальних конфліктів останніх років переконливо показав усю зростаючу значимість військ ППО СВ в загальновійськовому бою та операції.

Військові конфлікти, розв'язані за останні роки, показують, що пріоритет в них віддається спільним операціям СВ, ВПС та ВМС. При цьому, в розвитку конфліктів в початковій фазі основні задачі покладаються на ВПС, дії яких завчасно забезпечуються ретельно проведеною розвідкою, а також комплексним застосуванням засобів РЕБ наземного, повітряного та морського базування. Підтвердженням цьому з'явилися події в районі Персидської затоці в 1991 році. Успішне ведення бойових дій військами ППО СВ, в таких умовах в значної ступені буде визначатися рівнем професійної підготовки особового складу та в першу чергу - командирів підрозділів та керівного складу частин та з'єднань.

Цією лекцією ми починаємо вивчення питань застосування військ ППО СВ в бою та операції.

1. МЕТА ППО, ЇЇ ЗМІСТ, СИЛИ ТА ЗАСОБИ, ЯКІ БЕРУТЬ УЧАСТЬ В ЇЇ ДОСЯГНЕННІ

Задача боротьби з повітряним противником в загальновійськовому бою (операції) вирішується шляхом ведення протиповітряної оборони. Бойовий статут Сухопутних військ визначає, що протиповітряна оборона військ є основною частиною загальновійськового бою (операції). Тому мета протиповітряної оборони і задачі військ ППО витікають з мети загальновійськового бою (операції) і визначаються задачами прикрываємих військ.

Однім з умов, що забезпечують досягнення мети загальновійськового бою (операції) є недопущення нанесення військам таких втрат ударами з повітря, в результаті яких вони не зможуть виконати поставлену задачу. Перешкодити цьому можна: в-перших, нанесенням втрат повітряному противнику з метою ослаблення його авіаційного угрупування; в-других, надійним прикриттям військ від ударів з повітря, т. е. недопущенням свободи дій авіації противника при нанесенні нею ударів, недопущення прицільного бомбометання, ефективного наведення засобів пораження по наземніх цілях.

Ці дві сторони протиповітряної оборони і складають її ціль. Отже, ціль протиповітряної оборони військ полягає в знищенні ЗПН противника в повітрі, збереження боєздатності прикрываємих військ і створенні ними умов для виконання поставлєних задач.

Мета протиповітряної оборони, якісний стан ЗПН противника і своїх сил і засобів ППО, способи та форми їхніх бойових дій визначають зміст протиповітряної оборони. Отже, змістом протиповітряної оборони є:

1) радіолокаційне виявлення авіації противника в повітрі засобами розвідки військ ППО та оповіщення про наліт противника своїх військ, проводка повітряних цілей та видача про них бойової інформації на всіх КП (ПУ) ППО, КП зенітних і винищувальних авіаційних з'єднань та частин;

2) бойові дії та окремі протиповітряні бої (а при участі в протиповітряної операції[операціях] - і протиповітряні битви) військ ППО в взаємодії з ВА та сусідами з метою нанесення повітряному противнику максимально можливих втрат, відбивання ударів з повітря по прикрываємим угрупованням військ і об'єктам в інтересах їх боєздатності;

3) окремі повітряні бои та повітряні битви винищувальної авіації в взаємодії з військами ППО армії (АК) і ВА сусідей з метою знищення у першу чергу літаків-носіїв, літаків РУК, ДРЛО, постановлювальників завад та нанесення втрат ударним ешелонам авіації противника;

4) удари ракетних військ та артилерії, ударної авіації по угрупованню ЗПН з метою зниження їхнього бойового потенціалу;

5) заходи, що проводяться всіма військами (силами) по зниженню ефективності ударів повітряного противника.

В сучасній загальновійськової операції успішно вирішити задачу ефективного захисту військ і об'єктів від ударів з повітря можна лише комплексно, т.е. спільними зусиллями всіх родів військ і видів Збройних Сил. Ця вимога стала одним з принципів підготовки і ведення протиповітряної оборони в операціях.

Комплексне рішення задачі протиповітряної оборони припускає реалізацію цього принципу по тремо напрямам:

1. Комплексній розвідці повітряного противника;

2. Комплексній вогневій поразці його на землі (на море) та в повітрі;

3.Комплексному радіоелектронному подавленні радіоелектронних засобів авіації противника.

1. Комплексне рішення задачі розвідки повітряного противника припускає участь в ній органів і засобів розвідки всіх видів Збройних Сил. Майбутня війна, певно, буде розв'язана агресором шляхом проведення повітряної (повітряно-космічної) наступальної операції. Успіх у відбитті повітряного нападу противника у значному ступені буде залежати від вчасного приведення сил і засобів ППО в готовність до його відбиття. А це може бути можливо тільки за умови вчасного розтинання розпочала безпосередньої підготовки повітряного нападу і масового злітання авіації та старту БР, що беруть участь у першому масованному ударі.

Головна роль в здобуванні цих розвідувальних даних належить стратегічній і оперативній розвідці, а саме: радіо -і радіотехнічній розвідці, засобам попередження про ракетний напад (ЗПРН), засобам розвідки на повітряних носіях, агентурної розвідки, а також засобам ВМС, що несуть службу в різноманітних районах.

2. Комплексна вогнева поразка повітряного противника означає участь в ньому виділених для виконання цієї задачі вогневих засобів всіх видів Збройних Сил. Зенітні засоби та ВА знищують ЗПН в повітрі, а ударна авіація ВПС, РВ та А АК, ударні сили ВМС поражають ЗПН в пунктах їхнього базування шляхом населення по них ракетних (вогневих) та авіаційних ударів по планам армійської операції.

Розрахунки показують, що у відповідності з бойовими можливостями частка втрат, що наноситься повітряному противнику, за час протиповітряної операції, розподіляється так: військами ППО наноситься 55-60% загальних втрат, авіацією в повітрі 25-30% і ударами РВ і А, силами флотами на землі 15-20%.

Протиповітряна операція, узгоджена і взаємосвязана по меті, задачам, місцю. Крім того, всі війська (сили) зобов'язані організовувати та проводити заходи по зниженню ефективності ударів з повітря. Це груповий вогонь танковых зенитних кулеметів та стрілецької зброї по НЛЦ, інженерне обладнання позицій, рассредоточення, маскування і інші заходи по захисту від ВТЗ, ОМУ, засобів РЕБ противника.

Розглянувши мету і зміст протиповітряної оборони, ми можемо сформулювати її визначення. Протиповітряная оборона військ в бою і операції являє собою бойові дії сил і засобів ППО, авіації по нанесенню поразки повітряному противнику та відбиттю його ударів по прикрываємим військам і об'єктам, а також комплекс заходів, проводимих всіма військами(силами) з метою зниження ефективності ударів із повітря.

Протиповітряна оборона є важливим складником загальновійськового бою (операції) і ведеться безупинно. З цього визначення, а також виходячи з принципу комплексного рішення задачі ППО випливає висновок про те, що протиповітряна оборона в сучасній загальновійськової операції (бою) стала прерогативою загальновійськового командира і керівництво її підготовкою і веденням є складником його роботи при підготовці і веденні загальновійськової операції (бою).

Мета протиповітряної оборони досягається послідовним і одночасним виконанням силами і засобами ППО ряду оперативно-тактичних і вогневих задач.

Задачі військ ППО в загальновійськовому бою і операції умовно можна поділити на дві групи: загальні і окремі (конкретні).

Загальні оперативно-тактичні і вогневі задачі військ ППО випливають з призначення військ (військ ППО СВ). Вони виконуються військами ППО ОК (АК), силами і засобами ППО бригад в будь-якому виді бойових дій.

Такими задачами є:

1) ведення розвідки повітряного противника і оповіщення про нього прикриваемих військ; ця задача поділяється на дві: перша - розтинання безпосередньої підготовки противника до повітряного нападу, а також масового злітання тактичної авіації; друга - відкриття авіації противника, діючої в ударі, вже в повітрі, оповіщення про наліт авіації прикриваємих військ і видавання бойової інформації про дії повітряного противника військам ППО і ВА;

2)недопущення ведення противником повітряної розвідки;

3) знищення літаків, вертольотів, крилатих ракет, безпілотних інших літальних апаратів в польоті;

4) послідовне прикриття військ і об'єктів від ударів із повітря в ході операції;

5) боротьба з повітряними десантами і аєромобильними військами противника в польоті.

На характер загальних задач сил та засобів ППО (особливо вогневих задач) і способи їхнього виконання вагомий вплив виявляє якісний стан ЗПН противника і способи їхнього бойового застосування. Вони повинні відповідати задуму, порядку і послідовності дій військ в даному бою (операції).

Конкретні (окремі) задачі військ ППО будуть розкриватися в ході подальшого вивчення дисципліни при розгляді конкретного вигляду бойових дій військ того або іншого масштабу.

Розглянемо, яку організаційну структуру мають війська ППО СВ для досягнення мети протиповітряної оборони у загальновійськовому бою (операції).

2. ВІЙСЬКА ППО СВ, ЇХ ПРИЗНАЧЕННЯ, ОРГАНІЗАЦІЙНА СТРУКТУРА, ЗАВДАННЯ, ЯКІ ВИРІШУЮТЬСЯ НИМИ В ЗАГАЛЬНОВІЙСЬКОВОМУ БОЮ

Війська ППО Сухопутних Військ є родом Сухопутних Військ і призначені для відбиття ударів ЗПН противника та захисту угруповань військ та об'єктів тилу від ударів противника з повітря в усіх видах бойових дій, при перегрупуваннях військ та розташуванні їх на місці.

Для вирішення задач ППО в бою (операції) війська ППО СВ організаційно складаються з зенітних ракетних, зенітно-артилерійських та радіотехнічних частин та підрозділів, що входять у склад загальновійськових з'єднань та частин.

Розглянемо основні організаційні формування військ ППО СВ.

Зенітний ракетний полк (зрп) є тактичною частиною військ ППО СВ. ЗРП "Оса-АК" входить до складу ОК (АК) і здатний прикрити її головні сили в усіх видах бою.

Зенітний ракетно-артилерійський дивізіон (зрадн) механізованої (танкової) бригади є тактико-вогневим підрозділом військ ППО СВ та складається з п’яти батарей, озброєних ЗРК "Тунгуска", “Шилка”, “Стріла-10” та "Ігла".

Окремий радіотехнічний батальйон є тактичною частиною військ ППО СВ. Складається з чотирьох радіолокаційних рот, роти бойового управління і ін. підрозділів забезпечення.

В ході подальшого вивчення дисципліни Вам буде докладно викладені питання організаційно-штатної структури підрозділів, частин ППО СВ у відповідних темах.

Зенітні ракетні батареї, що озброєні, ЗРК "Оса", батареї ЗГРК "Тунгуска", ЗРК, "Стріла-10", ПЗРК "Ігла", зенітні артилерійські підрозділи ЗУ-23, є тактико-вогневими підрозділами.

Під тактико-вогневим підрозділом розуміється зенітний ракетний (артилерійський) підрозділ, здатний діяти самостійно та виконувати тактичні та вогневі задачі. Під вогневою одиницею розуміється підрозділ, здатний самостійно або по даним ЦВ виконати задачу знищення повітряної цілі з певною ймовірністю (під повітряною ціллю тут розуміється один літальний апарат повітряного противника).

Вогневою одиницею є: БМ "Оса-АК", ЗСУ 23-4, ЗГРК "Тунгуска", БМ "Стріла-10", зенітне відділення ПЗРК, зенітний артилерійський взвод ЗУ-23.

ЗЕНИТНЫЕ РАКЕТНІ КОМПЛЕКСИ (СИСТЕМИ) в залежності від далекості стрільби поділяються на: комплекси ближньої дії з межею зони поразки - до 10 км; комплекси малої далекості - до 30 км; комплекси середньої далекості - 100 км та більш.

Зенітна артилерія в залежності від калібров снарядів поділяються на: зенітну артилерію малого колибра - від 20 до 60 мм; зенітну артилерію середнього колибра - від 60 до 100 мм.

Для класифікації повітряних цілей по висоті польоту встановлені наступні діапазони висот: гранично малі висоти - до 200 м; малі - від 200 до 1000 м; середні - від 1000 до 4000 м; більші - від 4000 до 12000 м; стратосфера - більш 12000 м.

В залежності від вдосконалення озброєння військ ППО, озброєння та тактики дій повітряного противника, зміни оргштатної структури та способів дій прикриваємих військ, засобів управління організаційна структура військ ППО СВ постійно змінюється. Крім того, в певному ступені вона залежить від кількості озброєння (особливо на перших етапах впровадження та засвоєння нових зразків) та ступінь мобілізаційного розгортання Збройних Сил, що визначається воєнно-політичною обстановкою. В основу комплектування силами та засобами покладені наступні принципи:

а) кожна організаційна структура Сухопутних Військ від механізованого (танкового) полку до АК повинна мати свої, штатні сили, що відповідають задачам та умовам бойових дій;

б) кожна вищестояча організаційна структура Сухопутних військ повинна мати штатні сили і засоби ППО, досяжністю дальше, по порівнянню зі засобами ППО нижчої структури;

в) оперативні об'єднання, крім того, повинні мати з'єднання (частини) ППО для прикриття об'єктів в оперативному тилові.

В відповідності з цими принципами підрозділи ППО механізованих та танкових полків повинні бути озброєні самохідними та переносними зенітними ракетними, зенітними гарматно-ракетними, зенітними артилерійськими та радіолокаційними комплексами (системами, станціями), здатними успішно діяти в бойових порядках прикриваємих підрозділів, вести розвідку та вогонь в русі і з коротких зупинок по літакам, вертольотам тактичної, палубної і армійської авіації, діючим здебільшого на гранично малих висотах і забезпечити безпосереднє прикриття цих підрозділів на поле бою.

Механізовані (танкові) бригади повинні мати в безпосередньому підпорядкуванні сили та засоби ППО, здатні зонально прикрити основні елементи бойового порядку бригади, наростити по висоті та далекості систему зенітного вогню батальйонних засобів, підсиливши протиповітряну оборону головних сил бригади; забезпечити створення автономних систем розвідки повітряного противника та управління силами і засобами ППО бригади.

В АК у безпосередньому підпорядкуванні повинні бути засоби ППО, що володіють більшими можливостями, що дозволить їм посилювати системи розвідки повітряного противника та зенітного вогню бригади на середніх та більших висотах, а також прикриття військ та об'єктів на головному напрямку шляхом маневру, як підрозділами, так і тільки вогнем.

Для цього кількість та якість корпусних радіотехнічних та зенітних засобів повинні забезпечувати створення суцільний зони розвідки повітряного противника з заданої висоти; побудова зенітними засобами суцільний зони поразки ЗПН противника на середніх та більших висотах на підступах та над головним ударним угрупованням військ АК.

Отже, вишукування оптимального комплекту військ ППО СВ в структурах Сухопутних Військ є однією з складних задач. Вона може бути вирішена в ході проведення досліджень, у яких доцільно приймати участь і Вам — курсантам, що навчаються на нашійкафедрі.

3. СТРУКТУРА СИСТЕМИ ППО, ОСНОВНІ ПРИНЦИПИ ЇЇ ПОБУДОВИ.

Як Вам відомо, захист військ і об'єктів від ударів з повітря носить комплексний характер і здійснюється спільним зусиллями всіх родів військ і видів Збройних Сил. При цьому можна сказати про наявність системи комплексного захисту військ від авіаційно-ракетних ударів противника, в якій одній з найважливіших її підсистем є система ППО.

Система протиповітряної оборони в загальновійськової операції (бою) є побудована по єдиному задуму та плану складна система, яка являє собою сукупність взаємозалежних складених елементів, що функціонують водночас, систем:

зенітного ракетно-артилерійського прикриття;

винищувального авіаційного прикриття;

розвідки повітряного противника та оповіщення про нього військ;

управління силами та засобами ППО.

Основу системи ППО складає система ЗРАП.

Система ЗРАП – є сукупність угруповання та система вогню зенітних з'єднань, частин та підрозділів в смузі АК, бригади побудованих по єдиному задуму та плану протиповітряної оборони військ та об'єктів в операціях (бою).

Система винищувального авіаційного прикриття – є сукупність угруповання винищувальної авіації та відведених смуг (районів) бойових дій частин, з'єднань для виконання бойових завдань по прикриттю військ та об'єктів від ударів та розвідки з повітря в операціях. Під угрупованням ВА розуміють об'єднані в систему та розгорнуті на аеродромах в смузі ОК винищувально-авіаційні з'єднання та частини, частини спеціальних військ, тил та органи управління для виконання спільно з військами ППО та частинами інших видів Збройних Сил, поставлених їм бойових задач.

Система розвідки повітряного противника та оповіщення про нього військ – є побудоване за єдиним задумом та планом угруповання радіотехнічних частин АК, радіолокаційних підрозділів зенітних частин та розподіл їх зусиль у просторі та в часу для спільної бойової роботи по розвідці повітряного противника та видаванню бойової інформації на всі КП (ПУ) в інтересах забезпечення бойових дій зенітних та винищувальних авіаційних з'єднань та частин.

Система управління силами та засобами протиповітряної оборони – є сукупність органів та пунктів управління військ ППО та ВА функціонально зв'язаних з допомогою засобів зв'язку та АСУ в єдину в смузі АК (бригади) автоматизовану систему управління їх бойовими діями в загальновійськової операції (бою).

Кожна з вищенаведених підсистем, в свою чергу, є складною системою й докладно вони будуть розглядатися далі.

Система ППО існує не сама по собі, а функціонує в зовнішній середі, до якої відносяться передусім повітряний противник, війська що прикриваються, умови ТВД, а також взаємодіючі сили та засоби. Прогнозуєми можливі дії повітряного противника в майбутній війні та характер сучасної загальновійськової операції додають нові вимоги до системи протиповітряної оборони.

Основними вимогами до системи ППО є:

постійна висока готовність до відбиття раптових ударів ЗПН;

висока ефективність та стійкість;

мобільність;

спроможність ведення ефективної боротьби зі всіма типами та класами ЗПН до застосування ними своєї бортової зброї, тобто бути протиракетною, протилітаковою та противертолітною.

Розглянемо ці вимоги більш докладно.

Постійна висока готовність системи ППО базується на високій готовності частин, підрозділів ППО та інших сил та засобів, що притягаються для боротьби з повітряним противником. Постійна висока готовність системи ППО позбавляє повітряного противника переваг, пов'язаних з раптовістю нанесення удару, дозволяє повністю використати бойові можливості сил та засобів ППО, сприяє надійному прикриттю військ та об'єктів.

Вона забезпечується, передусім, безперервною розвідкою повітряного противника, спроможністю системи управління вчасно реагувати на зміни повітряної обстановки, раціональним встановленням ступеня готовності до відкриттю вогню активних засобів. Немаловажну роль в виконанні цієї вимоги грають також бойовий склад сил та засобів ППО, ВА та РЕБ, якісний стан техніки та озброєння, рівень підготовки та морально-психологічний стан особистого складу.

Висока ефективність та стійкість — вимоги до системи ППО, що не потребують особливих пояснень. Оцінка ефективності системи ППО буде неповної, якщо не досліджувати поведінку системи в достатньо широкому діапазоні зміни умов обстановки. Це можна зробити шляхом зміни чинники системи ППО. Найчастіше такими чинниками є: масштаб дій повітряного противника, можливий характер його вогневого та радіоелектронного впливу на систему ППО; зміна характеру дій військ, що прикриваються; умови району бойових дій; зниження (поповнення) запасів ракет, боєприпасів та інших матеріальних засобів в ході бойових дій. Спроможність системи ППО зберігати ефективність на достатньому рівні при зміні зовнішніх умов називається стійкість.

Поняття стійкості системи ППО прийнято вважати узагальнюючим по відношенню до деяких інших її властивостей. Так, по сучасним поглядам, стійкість системи ППО можна досягнути при дотриманні скритності угруповання сил та засобів ППО, досягненні необхідної завадостійкості та живучості. Завадостійкість системи ППО зумовлюється живучістю РЛС розвідки, радіоелектронних засобів зенітних комплексів, ліній зв'язку та полягає в спроможності вести бойові дії в умовах радіоелектронного придушення противником. Живучість – це властивість підрозділів, частин, з'єднань зберігати чи швидко відновлювати боєздатність (спроможність виконувати бойові задачі в відповідності з призначенням в умовах вогневої протидії противника). Поняття стійкість та живучість стосується не лише системи ППО, але й до її підсистем. Стійкість та живучість системи ППО залежить від стійкості й живучості систем розвідки, управління, зенітного та винищувально-авіаційного прикриття. Вплив стійкості системи ППО на її ефективність полягає в тому, що порушення її стійкості призводить до зниження ефективності. Взаємозв'язок цих явищ полягає в залежності як стійкості, так і ефективності від одних й тих же факторів: кількісного та якісного складу угруповання сил та засобів ППО; величини їхніх втрат; безперервності та твердості управління; інтенсивності вогневого та радіоелектронного впливу противника. Стійкість системи ППО порушується, насамперед, в результаті виникнення збоїв в управлінні силами та засобами ППО або при повній його втраті, а також при порушенні системи розвідки і системи вогню внаслідок втрат сил та засобів ППО.

Принципово важливим є запитання про необхідні рівні ефективності протиповітряної оборони.

Під необхідним рівнем ефективності системи ППО ми розуміємо чисельне значення критерію ефективності бойових дій сил та засобів в даній системі ППО, при якому забезпечується певний ступінь надійності захисту військ та об'єктів від ударів з повітря.

Визначення необхідних рівнів ефективності — складна задача, що вирішується за допомогою математичних моделей бойових дій, що реалізуються на ЕОМ, та узагальнення досвіду бойових дій, навчань і т.д.

Нажаль, поки немає єдиних твердо встановлених значень необхідного рівня ефективності протиповітряної оборони для тих або інших умов обстановки. У підручнику [1, 6, 8] самостійно ознайомитеся з методиками, як можливими варіантами визначення необхідних рівнів ефективності системи ППО.

В залежності від рівня ефективності системи ППО існує градація: “надійна ППО”, "середня ППО", "слабка ППО". Зустрічається у літературі замість визначення ступеня надійності " середня ППО" поняття "стійка ППО".

Вважається, що при оцінці ефективності протиповітряної оборони в оперативному масштабі можна спиратися на наступні дані. Протиповітряну оборону слід вважати "слабкою", якщо МОЧ числа знищених ЗПН не перевищує 12%, "середньою'' - якщо вона знаходиться в межах 12 - 18%, "надійною" - якщо його величина більш 18% від загального числа в ударі ЗПН за час відбиття кожного масованого удару або до витрачання одного бойового комплекту зенітних ракет, що беруть участь.

Робота щодо подальшої конкретизації необхідних рівнів ефективності протиповітряної оборони триває.

Мобільність означає спроможність військ ППО СВ забезпечити виконання бойовий задачі з проведенням маневру, перегрупування, а також швидкого пересування як до початку, так і в ході бойових дій. Мобільність тісно пов'язана з однією з вимог до системи ППО – постійної високої готовності до відбиття раптових ударів ЗПН.

Вимога забезпечення ведення ефективної боротьби з всіма типами і класами ЗПН до застосування ними бортової зброї включає:

а) ретельний і всебічний аналіз угруповання ЗПН противника, складу, базування, можливого масштабу і характеру дій при нанесенні ударів по нашим військам та об'єктам;

б) зіставлення кількісно-якісного складу сил в системі ППО (з урахуванням взаємодіючих засобів), їх бойових можливостей по напрямках і рубежах з бойовими можливостями повітряного противника;

в) побудова угруповання сил та засобів ППО, бойових порядків зенітних частин та підрозділів таким чином, щоб зосередженню зусиль повітряного противника протиставити зосереджені зусиль військ протиповітряної оборони.

Приклад: Противник на даному напрямку зосередив велику кількість бойових вертольотів. Проаналізувавши його базування, визначивши найбільш імовірні рубежі і напрямки дій вертольотів вогневої підтримки, начальник ППО зосереджує на цих рубежах і напрямках сили та засоби ППО, які здатні найбільш ефективно боротися з вертольотами, при необхідності звертається до старшого начальника за засобами підсилення. Зенітними частинами і підрозділами задачі визначаються з урахуванням їх можливостей по поразці ЗПН.

Товариші! Ми розглянули загальні вимоги до системи ППО. До кожної з підсистем системи ППО додаються свої, специфічні вимоги, що будуть розглядатися в подальшому.

Для створення системи ППО, що відповідає вимогам, необхідно знати основи її побудови. Переходимо до розгляду другого питання лекції.

Таким чином, в ході лекції були розглянуті задачі сил і засобів ППО СВ в бою (операції), призначення і організаційна структура військ ППО СВ. В результаті викладеного вище матеріалу слідує зробити висновки:

1. Протиповітряна оборона військ є складником загальновійськового бою (операції) та успішне вирішення задачі по ефективному захисту військ і об'єктів від ударів із повітря може бути досягнуте тільки спільними зусиллями всіх родів і видів Збройних Сил — комплексно. Крім того, успіх в досягненні мети протиповітряної оборони в бою (операції) буде залежати від доцільного (для умов, що склалися) застосування сил та засобів ППО. Вивчення даної дисципліни та отримані при цьому знання, забезпечать вам можливість правильно вирішувати питання підготовки та ведення протиповітряної оборони (бойових дій підрозділів, частин ППО СВ).

2. Задачі сил і засобів ППО в бою (операції) тісно пов'язані з метою бойових дій, задачами прикриваємих військ та залежать від можливості ЗПН противника. Основний їх зміст складає прикриття найбільш важливих угруповань військ і об'єктів в ході послідовного виконання ними своїх задач. Вони визначаються також складом та бойовими можливостями сил та засобів ППО, фізико-географічними умовами району бойових дій, часом року та доби.

3. Для вирішення задач протиповітряної оборони загальновійськових частин, з'єднань та об'єднань в бою (операції) в їх склад організаційно входять сили і засоби ППО СВ - самостійного роду Сухопутних військ. Організаційно вони складаються з зенітних ракетних, зенітних артилерійських і радіотехнічних частин і та підрозділів

Дата добавления: 2014-11-29