При розробці текстових бойових документів слід виконувати наступні правила

Вступ

Правила розробки та оформлення графічних бойових документів.

Правили розробки та ведення текстових бойових документів.

Види бойових документів та вимого до них.

Заняття № 1.Правила розробки і ведення бойових документів.

Тема № 15. Управління підрозділами ППО СВ при підготовці та в ході бойових дій.

ЛЕКЦІЯ № 19

Бойові дії військ у сучасних умовах набули мобільного характеру, вони ведуться на широкому фронті, на велику глибину, у високому темпі, з рішучими цілями. Успішно управляти військами у складних умовах обстановки командири всіх ступенів зможуть лише тоді, коли вони будуть знати положення, стан, характер дій своїх військ і противника, сусідів і взаємодіючих підрозділів і частин. Для цього командирам необхідно глибоко вивчати обстановку у смузі, на напрямку чи у районі дії підлеглих їм підрозділів, але й на флангах. Тільки у цьому випадку вони будуть у змозі передбачати зміни бойової обстановки.

Навчальне питання №1: Правила розробки і ведення бойових документів

Бойовими документами називають документи, які відносяться до бойової діяльності військ, бойової готовності, підготовки та ведення бойових дій, перегрупування (перебазування) військ або їх розташування на місці.

У залежності від змісту та призначення бойові документи поділяються на 3 види:

o документи з управління військами - плануючі та директивні (рішення, плани, оперативні директиви, бойові накази та розпорядження, робочі карти та інші);

o звітно-інформаційні документи - донесення, зведення, інформації та повідомлення, звіти, журнали бойових дій, звітні карти та інші;

o довідкові документи - розрахунки, відомості, таблиці, схеми, довідки, описи та інші.

За формою виконання оперативні (бойові) документи бувають текстовими (письмовими, друкованими), графічними, табличними. Вони можуть опрацьовуватись без застосування технічних засобів або за їх допомогою на папері, кальці, топографічних картах, фотознімках, а також можуть фіксуватись на проміжних носіях (перфокартах, магнітних дисках, формалізованих бланках та ін.).

Органами управління можуть використовуватись формалізовані документи. У першу чергу вони використовуються для передачі типових розпоряджень, донесень, даних щодо забезпечення військ та їх дій. Бланки цих документів заздалегідь заготовляються у необхідній кількості.

При відпрацюванні бойових документів посадові особи що їх розробляють, повинні виконувати загальні вимоги щодо їх розробки:

· розробляти тільки документи, які необхідні для практичного застосування при управлінні військами;

· за змістом вони повинні бути лаконічними, зрозумілими, точними і не допускати подвійного тлумачення;

· не захаращувати зміст бойових документів абстрактними, загальновідомими, загальнотеоретичними положеннями;

· структура, форма, зміст документів повинні бути простими, наочними і зрозумілими для роботи;

· за обсягом документи повинні бути оптимально короткими, але розкривати дійсно необхідний зміст.

Особливу увагу слід приділяти взаємній узгодженості всіх документів.

Розробку, розмноження, розсилку бойових документів здійснювати у відповідності до вимог Порадника з захисту державних таємниць.

Кожний бойовий документ повинен мати:

v гриф секретності і номер примірника;

v зазначення кому він призначений (адресат);

v службовий заголовок;

v підпис відповідної посадової особи з вказівкою посади, військового звання, прізвища;

v відмітку з вказівкою кількості виготовлених примірників, прізвищ виконавця і друкарки, дати виконання та номер за журналом обліку розмноження документів.

На наказах і директивах прізвища виконавців не вказуються.

Для дотримання єдності розробки і зручного використання документів визначені правила їх розробки та оформлення.

Навчальне питання №2: Правила розробки та ведення текстових бойових документів

1. Час вказувати київський. Якщо є необхідність вказати місцевий або поясний час, то робляться відповідні застереження. Часові показники зазначаються чотирма групами двозначних цифр у такому порядку: години, хвилини, число, місяць.

Приклад:14.01 15.12, 05.30 09.03.

2. Назва населених пунктів, а також місцевих предметів, які мають власні імена, пишуться в називному відмінку, великими літерами, при переліку, відокремлюються комою. При необхідності вказується місце знаходження на карті квадратом мережі прямокутних координат (географічних координат) або відносно великих населених пунктів. З початку вказується значення широти, потім довготи.

Приклад: ЛАНДИРІ (8436), ліс "ТЕМНИЙ" (2 км півн. ІВАНІВКА).

3. Перелік населених пунктів та місцевих предметів, які визначають лінію зіткнення, райони, ділянки, смуги, рубежі своїх військ, починається з правого флангу і ведеться проти руху годинникової стрілки, а військ противника - з його лівого флангу за рухом годинникової стрілки. Райони при цьому визначаються не менш ніж трьома пунктами, рубежі двома, а смуги, ділянки - чотирма.

Приклад: а) 1 мп обороняє район - ОХА, МЕТА(0048), вис. 130.2(1864).

б) рубіж вводу в бій другого ешелону: N1-СТАРКИ, вис.201,1 (5242);

4. Рубежі контрударів та контратак нумеруються зправа наліво в глибину бойового порядку своїх військ.

5. Розмежувальні лінії визначаються не менш ніж трьома пунктами, один з яких має бути на лінії зіткнення військ (на передньому краї). Пункти перелічуються від тилу до фронту, а при виходу з бою і відходу - у бік відходу. Якщо пункт не входить у район, смугу дій, то перед його назвою ставиться (вик.). Спочатку вказується лінія праворуч, потім ліворуч. В обороні - на граничну досяжність своїх артилерійських засобів. У контрнаступі (наступі)- на глибину отриманого бойового завдання. У тил - на глибину бойового порядку частини, підрозділу). Приклад: 1 омбр у смузі наступу має розмежувальну лінію:

праворуч-КОДНЯ, вис.120.2 (8644), (вик.) ПТФ (8436), (вик.) КЛИН (7236); ліворуч вис.210.5 (7632), СОВКИ, МАЛИН, БУЗОВАЯ (6420).

6. Береги рік, каналів, озер, заток, морських проток, схили гір (висот), узлісся, околиці населених пунктів вказуються по сторонах світу (береги рік можна вказувати згідно з напрямком течії: правий, лівий).

Приклад: Західний берег р. Дніпро; північний берег оз. МАЛОЕ; лівий берег р. Дніпро.

7. Напрямки контрнаступу, контрудару, наступу, головного удару вказуються кількома пунктами на всю глибину бойового завдання (встановлену глибину) або послідовно згідно завдань, починаючи з переднього краю або рубежу вводу в бойовище (рубежу переходу в атаку).

Приклад: 1мп наступати у напрямку: вис.120.2 (2448), ОХТА(2456), вис. 131.7 (2488).

8. Маршрути руху вказуються назвою населених пунктів або місцевих предметів, починаючи з вихідного пункту, далі проміжні і закінчуються назвою пункту на передній межі району зосередження або на рубежі вводу в бойовище (переходу в атаку).

Приклад: Маршрут руху - ДИМЕР, МУЗИЧИ (8456), ПЕТРУШКИ (2428).

9. Кількість частин, підрозділів пишеться буквами, наприклад, три мд. У таблицях співвідношення сил і засобів, а також у розрахунках-цифрами (мд-5, танків Т-72- 20).

Нумерація ешелонів бойового і похідного порядків, позицій, смуг, рубежів оборони - словами (перший ешелон, друга позиція).

10. При користуванні іноземними картами назви населених пунктів і місцевих предметів пишуться українськими буквами.

Бойові) документи, які підлягають автоматизованій обробці на засобах АСУ, відпрацьовуються на типових, уніфікованих формах.

Дата добавления: 2014-11-29