Фінанси підприємств. 14.9. Перспективи поліпшення стану розрахунків підприємств

14.9. Перспективи поліпшення стану розрахунків підприємств

Логічним продовженням аналізу стану розрахунків на підпри­ємстві є узагальнення та порівняння результатів проведеного аналізу дебіторської та кредиторської заборгованостей. Не-обхідность такого порівняння випливає із двостороннього відобра­ження розрахунків підприємства, що досліджуються, у фінансовій звітності, — з одного боку, дебіторській та, з другого боку, креди­торській заборгованості. Суть запропонованої оцінки полягає у співставленні загальної величини дебіторської та кредиторської заборгованостей та в розрізі окремих її видів. Крім того, доцільно використати ряд аналітичних фінансових коефіцієнтів, що характе­ризують взаємне співвідношення дебіторської та кредиторської за­боргованості та їх вплив на фінансовий стан підприємства.

Порівняльний аналіз дебіторської та кредиторської заборгова­ності є важливим елементом контролю за раціональним співвідно­шенням дебіторської та кредиторської заборгованості підприєм­ства з огляду на дотримання стабільності його фінансового стану та поступального розвитку підприємства. Значне перевищення дебіторської заборгованості над кредиторською завжди створює загрозу фінансовій стійкості підприємств і призводить до не­обхідності залучення додаткових джерел фінансування.

З метою аналізу стану розрахунків підприємства шляхом порівняльного аналізу дебіторської та кредиторської заборгова­ності складається аналітична таблиця. В даній таблиці відображені та співставлені балансові статті з розрахунків підприємства у розрізі дебіторів та кредиторів. Складання такої таблиці є зруч­ним інструментом визначення існування перевищення дебіторської заборгованості над кредиторською.

Щоб визначити, як впливає на фінансовий стан підприємства співвідношення дебіторської та кредиторської заборгованості, що склалося на підприємстві, необхідно порівняти дані аналітичних таблиць за кілька років, а також проаналізувати ряд наступних фінансових коефіцієнтів.

Перш за все, порівняльний аналіз слід доповнити розглядом та­кого відносного показника, як співвідношення кредиторської та дебіторської заборгованості, що розраховується за формулою

Р.А. Слав'юк

де Κ_αύββ — коефіцієнт співвідношення кредиторської та дебіторсь­кої заборгованості;

ДЗ — загальна сума дебіторської заборгованості, тис. грн.;

КЗ — загальна сума кредиторської заборгованості, тис. грн.

Нормативне значення цього показника визначено в межах 1,5...2. Тобто нормальним вважається стан, коли кредиторська за­боргованість перевищує дебіторську не більше, ніж у два рази, але не менше, ніж в 1,5 раза.

Платоспроможність означає наявність у підприємства грошо­вих коштів і еквівалентів, достатніх для розрахунків з кредиторсь­кої заборгованості, що вимагає негайного погашення. Ознаками платоспроможності є наявність грошей у касі та на рахунку в бан­ку, а також відсутність простроченої заборгованості. Причому на­явність незначних залишків грошей на банківському рахунку ще не означає, що підприємство неплатоспроможне, бо кошти на поточ­ний рахунок підприємства можуть надійти впродовж кількох днів. Для оцінки платоспроможності складається платіжний баланс.

Відомо, що оцінка рівня платоспроможності дається за даними балансу на основі характеристики ліквідності оборотних коштів, тобто з урахуванням часу, необхідного для перетворення їх у готів­ку. Отже, є три рівні платоспроможності: грошова, розрахункова, ліквідна (див. табл. 11, 12, 13).

Таблиця 11 Грошова платоспроможність

Засіб платежу	На початок року	На кінець року	Платіжні зобое 'язання продавця	На початок року	На кінець року
1	2	3	4	5	б
Каса			Короткострокові кредити
Поточний рахунок			Кредити, не погашені в строк
Валютний рахунок			Кредитори
Інші рахунки			Інші пасиви
Короткострокові фінансові вкладення
Всього			Всього
Коефіцієнт грошової платоспроможності

P.А. Слав'юк

Яка максимальна (гранична) кредиторська заборгованість мо­же бути погашена за наявної дебіторської заборгованості?

Економічний сенс граничної кредиторської заборгованості у цьому випадку полягає у визначенні кредиторської заборгова­ності, яку погашають тільки за рахунок дебіторської заборгова­ності, за умовного зупинення виробництва у момент часу, в який здійснюється оцінка. В разі розрахунку величини граничної креди­торської заборгованості приймають, що підприємство не має на рахунку грошових коштів; якщо ж насправді ці кошти є, то на їхню суму зменшують величину кредиторської заборгованості.

При цьому величину шуканої граничної кредиторської забор­гованості необхідно визначати з врахуванням того, що за час по­вернення дебіторами їхнього боргу сума кредиторської заборгова­ності за рахунок її обслуговування зростає.

За рахунок наявної дебіторської заборгованості, крім основної суми кредиторського боргу, має бути погашена і величина його об­слуговування. Цю вимогу можна подати у вигляді такого рівняння:

де Д_ч —сума чистого доходу, який одержало підприємство за ра­хунок повернення йому дебіторської заборгованості, після сплати всіх податків;

Крт.н.с. — шукана величина граничної кредиторської заборгова­ності;

Т_о — момент часу, за який здійснюється оцінка; Тд — момент часу, за який здійснюється повне повернення під­приємству дебіторської заборгованості, наявної у момент

0К_г — сума обслуговування кредиторського боргу підприємства у будь-який момент часу t відрізка Тд, Т_о.

Величину К_{гранмЄг} визначають методом ітерації, виходячи із за­безпечення перетворення поданого рівняння у рівність.

Знайдені показники використовуються при оцінці фінансової стійкості підприємств, щодо якої розрізняють чотири її рівні — аб­солютний, нормальний, допустимо нестійкий, кризовий. Для кож­ного з цих рівнів пропонуємо визначати відповідну йому граничну величину позичкових коштів. Останню розраховують як суму двох показників: граничної кредиторської заборгованості й обґрунтова-

Фінанси підприємств

ноі за допомогою швестищионго аналізу величини залучених кре­дитів і прирівняних до них зобов'язань. Оскільки обґрунтування доцільності залучення кредитів, наявних у момент часу, за який здійснюється оцінка, проводиться завжди раніше від цього момен­ту, то їхню суму під час розрахунків можна прийняти як сталу ве­личину. Отже, розрахунок граничних сум позичкових коштів зво­диться до визначення величини граничної кредиторської заборго­ваності, що відповідає кожному з рівнів стійкості. Вважаємо, що величина граничної кредиторської заборгованості, яку визначають за поданим вище рівнянням, характеризує нормальну стійкість, оскільки кредиторська заборгованість погашається без продажу майна підприємства.

Абсолютній рівень стійкості характеризується виконанням низ­ки додаткових обмежень, які роблять більш жорсткими умови, за яких фінансову стійкість можна назвати нормальною. Зокрема, щодо кредиторської заборгованості, це може бути вимога її обме­ження будь-якою мінімальною величиною або строком погашен-няю.

Особливий інтерес становить гранична кредиторська заборго­ваність К_гранкс, що відповідає допустимому рівню стійкості. Достат­ньою умовою забезпечення фінансового становища підприємства як нестійкого є те, що за критерієм співвідношення позичкових коштів і власних коштів фактична кредиторська заборгованість пе­ревищує її граничну величину К_граннс, При розрахунку шуканої ве­личини граничної кредиторської заборгованості К_граннс, що харак­теризує допустиму нестійкість, враховуємо, що одним із шляхів поліпшення свого фінансового становища для підприємства є рішення про реалізацію частини своїх активів. Природно, з погля­ду нормального підприємництва, фінансове становище, за якого є потреба у продажу активів, не можна назвати стійким. Це, швидше, передкризовий стан. Проте в перехідний період іноді до цих заходів доводиться вдаватися, і у багатьох випадках вони допомагають підприємству продовжувати свою господарську діяльність.

Дата добавления: 2014-11-29