Страхова відповідальність та страхова оцінка майна підприємства

У випадку добровільного страхування основних і оборотних фондів суб'єктами різних форм власності в цілому застосовується однакова сукупність страхових ризиків та обсяг відповідальності. Відшкодовуються збитки в результаті пошкодження або загибелі майна від дій стихійних сил природи, припинення подачі тепла, стисненого повітря чи електроенергії, що викликане стихійним ли­хом, внаслідок аварій транспортних засобів, комунальних систем забезпечення промислових об'єктів. Капітальні споруди та інше майно є також застрахованим на той випадок, коли виникнення по­жежі або загроза стихійного лиха змусили власників розібрати йо­го чи перемістити в безпечне місце. Тоді до суми страхового

P.А. Слав'юк

відшкодування збитку включаються вимушені витрати власника застрахованого майна на демонтаж устаткування, будівель, їхніх складових елементів, на транспортне перевезення, а потім на відновлення промислових об'єктів і підприємств, підготовку їх до нормальної експлуатації. За додатковим договором основні й обо­ротні активи можуть бути застраховані від крадіжки із застосуван­ням технічних засобів. Винятком може бути лише встановлена за­конодавством чи договором відповідальність транспортних ор­ганізацій за пошкодження або загибель вантажу під час перебуван­ня його в дорозі. Якщо ті чи інші матеріальні активи використову­ються для проведення експериментальних або дослідницьких робіт, а також експонуються на виставці, то дія договору страху­вання починається з моменту переміщення їх з постійного місця знаходження до упакування з метою транспортування на місце ви­пробування або експонування. У цьому разі дія договору страху­вання поширюється на період тимчасового складування (збережен­ня), випробування чи експонування і зворотного транспортування на місце постійного знаходження. Не підлягають страхуванню та страховій відповідальності втрати, причиною яких є об'єктивні технологічні або природні процеси: збитки, завдані застрахованим товарам в результаті обробки їх термічним впливом з метою пере­робки сировини, готової продукції чи з іншою метою (дія на про­дукти харчування, наплавлення або гаряча обробка металів тощо).

Для оцінки основних фондів застосовується їхня повна балансо­ва вартість за вирахуванням величини зносу, а оборотних — за фак­тичною собівартістю (малоцінні та предмети, що швидко зношу­ються, — повністю). Експонати виставок, колекцій, антикваріату тощо страхуються за їхньою вартістю на основі поданих страху­вальником документів або за їхньою експертною оцінкою. Для оцінки сільськогосподарської продукції власного виробництва застосовується її фактична собівартість, але не вища від державних закупівельних цін. Незавершене будівництво оцінюється за фактич­но здійсненими затратами фінансових, матеріальних і трудових ре­сурсів до моменту настання страхового випадку. Продукція, не до­ведена до готовності, страхується на основі вартості затраченої си­ровини, матеріалів, енергії та праці, здійснених до часу настання страхового випадку. Для визначення її величини використовуються затверджені ціни, норми та розцінки для даного виду робіт.

Складнішим, але й ефективнішим є страхування з умовою відшкодування втрат, віднесених до реальної (ринкової) вартості

Фінанси підприємств

матеріальних активів на день їх пошкодження (загибелі). У цьому разі при укладанні договору страхування на рік необхідно за пого­дження?^ двох партнерів оцінити середній очікуваний індекс інфляції, який буде застосовуватись для страхової оцінки майна і встановлення страхових платежів. Можливе також використання умов укладення договору на річний строк, з періодичним коригу­ванням (перерахунком) страхових платежів, наприклад щоквар­тально. Застосування таких договорів означає, що і страховик, і страхувальник беруть на себе ризик переплатити або недоплатити залежно від частоти настання страхового випадку. Однак така си­туація не заперечує ймовірного характеру відносин.

Основою відшкодування збитків при пошкодженні чи загибелі матеріальних активів є виконання вИхМог системи пропорційної відповідальності. Зміст її полягає в тому, що при пошкодженні (заги­белі) майна, яке належить страхувальнику, відшкодування встанов­люється на той процент від величини збитків, на який воно застрахо­вано, але в межах страхової суми. Разом з тим, якщо перевіркою бу­де встановлено заниження вартості матеріальних активів у договорі про добровільне страхування порівняно з фактичною сумою, то про­цент, на який вони були застраховані, відповідно зменшується.

Правила визначення страхового відшкодування майна, одержа­ного підприємством на умовах оренди, не відрізняються від тих, що застосовуються в таких випадках до власних основних та оборот­них фондів. Це стосується і майна, прийнятого підприємством для переробки або ремонту, на збереження, перевезення, на комісію то­що. Яшцо застраховані матеріальні активи пошкоджено або вони загинули внаслідок настання страхового випадку, але встановлено, що він стався внаслідок неналежного виконання на підприємстві правил пожежної безпеки, технології виробництва чи збереження основних та оборотних фондів, сума страхового відшкодування зменшується на 30%. При розрахунку ставок страхових об'єктів та умов страхування застосовуються різноманітні знижки, «націнки», пільги. Зокрема, у страхуванні матеріальних активів державних підприємств та організацій ставки диференційовано залежно від галузі, в якій діє страхувальник. Понижені страхові ставки тут за­стосовуються тоді, коли він бажає застрахувати все своє майно. У разі вибіркового страхування, коли підписується договір страху­вання частини майна, ставки страхових платежів підвищуються.

Для страхування основних і оборотних фондів недержавних під­приємств та організацій використовуються ставки, диференційовані

Р.А. Слав'юк

за формами господарювання і видами матеріальних активів. Дер­жавним і недержавним підприємствам та організаціям, які страху­вали свої основні й оборотні фонди за повною страховою оцінкою і протягом декількох років не одержували страхового відшкоду­вання, страхові тарифи зменшуються на деякий процент, що відповідає тривалості беззбиткового періоду. Певні знижки із суми нарахованих платежів надаються тим страхувальникам, застрахо­вані об'єкти котрих (виробничі і складські приміщення, невироб­ничі будівлі й споруди) утримуються з виконанням вимог пожежної безпеки, викладених у нормативно-технічних документах. Не одна­кові ставки застосовуються у страхуванні майна релігійних ор­ганізацій, музеїв, художніх галерей тощо, які розрізняються залеж­но від рівня пожежобезпечності будівель.

Нерідко страхувальник підписує договір страхування різно­манітних матеріальних активів, окремі з яких підлягають пільгово­му страхуванню. Тому загальна величина страхових внесків, що підлягають виплаті, розраховується на основі визначеної догово­ром страхової суми, встановлених тарифних ставок та діючих пільг. Для більшості страхувальників встановлено порядок, згідно з яким при страхуванні матеріальних активів на період до дев'яти місяців щомісячні платежі обчислюються в розмірі 10% від ставки, а при страхуванні на 10-11 місяців застосовується річна ставка. У випадку укладення договору страхування на строк до одного місяця страхові платежі встановлюються як за повний місяць.

Дата добавления: 2014-11-29