Земельний кадастр в Австрії

Вивчаючи методику земельного кадастру в різних країнах, доцільно звернути увагу на "постійний кадастр"' Австрії, запроваджений австрійським урядом у 1817 р. Така назва пов'язана з тим, що передбачалось встановити тверду оцінку землі, яка не повинна була змінюватися. Проте ця постійність була недовговічною, і вже в 1968 р. було розпочато нові, повторні земельно-кадастрові роботи з метою виявлення змін у природному стані і господарському використанні земель, а також запровадження нових, точніших способів одержання даних земельного кадастру. Це, передусім, стосується нових способів одержання планово-картографічних матеріалів, проведення ґрунтових обстежень і комп'ютеризації всіх даних про земельні ділянки і власників землі.

Австрія є координатором виконання земельно-кадастрових робіт у всіх країнах Центральної Європи, але щодо ведення земельного кадастру має свої особливості. Зокрема, на урядовому рівні функції організації ведення земельного кадастру зосереджені у рівних відомствах – Департаменті управління тарифування і вимірювання (BEV) і обчислювальному центрі Міністерства фінансів сільського господарства під керівництвом Міністерства економічних справ. Організацією, яка виконує найбільший обсяг робіт, є BEV. Вона виконує всі польові і камеральні топографо-геодезичні, земельно-облікові і значний обсяг земельно-оціночних робіт. Аналізуючи організацію ведення земельно-кадастрових робіт в Австрії, слід відзначити такі технологічні процеси, як створення планово-картографічних матеріалів у великих масштабах шляхом дигіталізації топографічних карт і аерофотознімків, проведення польових і камеральних ґрунтових обстежень, комп'ютеризації всіх даних про земельні ділянки у єдиній загальнодержавній системі. Виконання всіх цих робіт має чітке правове й методичне забезпечення.

Австрія надає першочергове місце геодезичному забезпеченню. Виготовляють карти в масштабах 1:5000, 1:2000, 1:1000. з прив'язкою до твердої геодезичної мережі на лавсані, які надходять у картографічний цех до вичислювального центру Відня, де проходять перевірку, і з допомогою комп'ютерної техніки викреслюється новий план. З цього плану на спеціальній машині Осе Craphios Color Station (600 тис. шилінгів) друкуються карти у кольоровому зображенні контурів (5 кольорів) для споживачів. З яких методом сканування на комп'ютер наноситься графічне зображення всієї кадастрової карти, і вся ця інформація заноситься у дискету. Якщо земельна ділянка з часом ділиться ще на частини, то новій ділянці дається той самий номер, цифрою через риску або в знаменнику з новим порядковим номером.

Згідно з розпорядженням федерального уряду передбачено провести роботи з визначення якісної характеристики земельних ділянок за 13-ма показниками. Однак значну увагу приділяють ухилу, що лежить в основі розробки проекту сільськогосподарського використання земель, визначається доцільність використання земель і розмір земельного податку або компенсації державою коштів власникам земель за їх низьку продуктивність.

На різних історичних етапах завданням земельного кадастру було різне. Якщо з 1820 р. із запровадженням йосифіканського кадастру державний бюджет поповнювався в основному за рахунок земельного податку, то пізніше держава левову частку доходу одержувала від індустріалізації країни і тому цінність даних земельного кадастру дещо знизилася. На даний час, коли виробництво сільськогосподарської продукції обходиться селянам дорого, а вартість продукції низька, часто їм невигідно використовувати землі, особливо малопродуктивні. У зв'язку а цим Австрія (Міністерство сільського господарства) через Брюссельську унію (конгрес) у складі Європейського Співтовариства (ЄС) добилася субвенції для виплати грошової допомоги хліборобам, які мають гірші землі. Для того щоб розділити і надавати субвенції селянам, державі потрібні точні і об'єктивні земельно-кадастрові дані.

З цієї причини реєстраційні дані і дані кількісного обліку земель доповнюються показниками кількісної характеристики, серед яких велике значення мають схиловість (крутизна схилів) території і висота над рівнем моря. Для одержання цих показників використовуються кадастровий (сітковий) метод картографування території, а для обліку кількості земель – векторний метод. Для якісної характеристики земель використовують топографічні карти з горизонталями, за якими визначають крутизну схилу ділянок певної площі (м кв) в градусах: 5°, 5-12° і 12°.

В Австрії для створення нинішньої системи земельного кадастру, дані про земельні ділянки збиралися протягом восьми років, що було утруднено у зв'язку з необхідністю їх виміру, уточнення в натурі, узгодження з власниками землі і записами у ґрунтових книгах. Оцінка земель у складі австрійського земельного кадастру проводилася за чистим доходом, беручи до уваги природні особливості території, зокрема, у лабораторних умовах на кожну земельну ділянку проводяться аналізи, які дають характеристику всіх типів ґрунту за генетичними горизонтами; за зернистістю; вмістом гумусу, карбонатністю; кислотністю; вмістом кальцію, магнію, калію, натрію; вологоємкістю.

За одержаними даними проводиться оцінка земель. Ця робота виконується комісією фахівців, до складу якої входить інженер відповідної місцевої земельної управи, представники органів сіл, господарств, спілки селян з участю власника земельної ділянки. Для визначення показника оцінки земель за всіма вищенаведеними характеристиками природних властивостей ґрунтів комісія використовує спеціальні шкали (рами), які розроблені для оцінки орних земель і природних кормових угідь Австрії це у 30-х роках XX століття вченим Роткегелем. Це 100-бальні шкали, які передбачають оцінку орних земель за семи класами використання, а природних кормових угідь – за п'ятьма.

Одержані дані про місце розташування, власність, площі землі та розміри чистого доходу вносили в реєстр парцел. У реєстрі вказували номер парцели, її розташування, номер аркуша плану, прізвище, ім'я власника і його місце проживання, назву угіддя, його план, площу, чистий прибуток, дату внесення змін у початкові записи.

Повторне проведення робіт з обліку якості земель і їх оцінки передбачається через кожні 20 років. У тих випадках, коли власник землі потребує уточнення цих даних за коротший період, ці роботи виконуються, але за його рахунок.

Дані оцінки земель найбільше значення мають для обчислення ставки і розмірів плати за землю. За основу приймається валовий дохід власника землі з 1 га. В Австрії за 100 балів прийняті землі, які дають 31,5 тис. австрійських шилінгів валового доходу з 1 га, а ставка земельного податку від цієї суми складає 1,6-2,0%.

Юридичну земельну реєстрацію здійснювали нотаріальні контори у реєстрі землевласників, яких реєстрували за алфавітом або за місцем проживання з переліком належних їм парцел. На кожній парцелі перелічували ті ж дані, що й у реєстрі парцел. Крім реєстру землевласників, нотаріальні контори вели реєстр іпотек і стягнень, у яком) реєстрували за роговою системою, тобто всю заборгованість закріплювати за земельною ділянкою. При переході земельної ділянки у власність нового власника разом із землею переходила вся заборгованість. Нотконтори видавали землевласнику документ, що засвідчував його право на землю. У ньому записували прізвище та ім'я власника землі, його місце проживання, номери парцел, їх розташування, назви угідь, площу і розмір чистого доходу з кожної ділянки землі, номер аркуша плану, де розташована парцела.

Відчуження землі, поділ між членами двору, здача в оренду та інші операції оформлялися нотаріальними конторами внаслідок внесення відповідного запису в реєстр землевласників, у реєстр іпотек і стягнень, а також у документи землевласників. Про всі зміни правового стану земель нотаріальні контори повідомляли кадастровим установам, які заносили їх в план і реєстр парцел. Кадастрові установи, у свою чергу, повідомляли нотаріальним конторам про зміни господарського стану земель внаслідок трансформації угідь, змін класу, розміру доходу, що отримується. Такий зв'язок нотаріальних контор з кадастровими установами забезпечує відповідність між даними земельної реєстрації і земельного кадастру.

Дата добавления: 2014-11-29