Техніка патологоанатомічного розтину

Загальні вимоги до проведення розтину

Дотримання загального порядку розтину трупів - важливе правило секційного розділу патологоанатомічної роботи. Неприпустимим є проведення неповного розтину. В описовій частині протоколу проведеної аутопсії має бути представлена морфологічна характеристика всіх органів і систем. Разом з тим вибір того або іншого способу розтину значною мірою залежить від традицій конкретної патологоанатомічної школи, проте при будь-якому методі розтину послідовність і характер дій патологоанатома коректуються залежно від віку, статі померлого, особливостей клінічної картини захворювання, танатогенезу, результатів зовнішнього огляду трупа, огляду органів in situ при розтині порожнин.

При розтині не повинні проводитися розрізи на відкритих частинах тіла; при правильно проведеному прибиранні трупа не мають бути помітні ознаки проведеного розтину.

Для проведення патологоанатомічного розтину роздягнений труп кладуть на секційний стіл головою до світла і ногами до того кінця столу, в якому влаштований стік.

Хірургічні пов'язки, компреси залишають на трупі до початку розтину. Введені катетери, дренажні трубки, тампони і так далі не повинні витягуватися після смерті у відділенні лікарні. Їх залишають на місці і патологоанатом надалі витягує їх лише після всебічного дослідження відповідного органу або області рани.

Запропонований Р.Вірховим (R.Virchow) в другій половині XIX ст. спосіб розтину трупів після їх огляду в XX ст. був істотно вдосконалений іншими дослідниками. Широкого поширення набули методи розтину, запропоновані А.І. Абрикосовим і Г.В. Шором і направлені на вивчення патологоанатомічних змін відповідно до анатомо-фізіологічних особливостей організму, уникаючи розчленування окремих систем на частини.

Так, за методом Абрикосова зазвичай видаляють та досліджують органи шиї і грудної клітини у вигляді загального комплексу, потім окремо кишечник, печінку, шлунок і дванадцятипалу кишку - одним комплексом; нирки, сечові шляхи і статеві органи - також комплексом.

Спосіб розтину трупів методом повної евісцерації, розроблений Г.В. Шором, більш, ніж інші методи, відповідає сучасним методологічним уявленням про цілісність організму. Згідно цьому способу, передбачається видалення органів шиї, грудної, черевної порожнин і тазу у вигляді одного суцільного комплексу, причому і надалі органи не відокремлюють один від одного, а вивчають їх у взаємному зв'язку.

При розтині трупів методом повної евісцерації дотримується наступна послідовність:

• зовнішній огляд трупа;

• розрізи покривів тіла, розтин і огляд черевної порожнини;

• розтин і огляд грудної порожнини;

• видалення органів шиї, грудної і черевної порожнин у вигляді єдиного комплексу;

• дослідження органів видаленого органокомплексу;

• розтин і огляд порожнини черепа, видалення та дослідження головного мозку;

• розтин і огляд біляносових пазух;

• розтин і огляд хребетного каналу, видалення та дослідження спинного мозку;

• розтин кінцівок;

• прибирання трупа.

Дослідження кінцівок і хребетного каналу зі спинним мозком, біляносових пазух при розтині трупа проводять за особливими показамими (з урахуванням особливостей клінічної картини захворювання і виявлених патологоанатомом змін в системах організму).

Зовнішнє дослідження трупа:

Зовнішній огляд трупа повинен проводитися завжди в однаковій послідовності. Він націлений на отримання даних (з віддзеркаленням в тексті протоколу) віково-статевої та конституціональної характеристик організму, особливостей, обумовлених патологічним процесом і ушкодженнями, нарешті, вираженість посмертних (трупних) змін. При загальному огляді визначають стать, зовнішній вигляд померлого та відповідність віку записам в медичній документації, особливості статури. Встановлюють, до якого конституціонального типу відноситься труп - астенічного, нормостенічного або гиперстенічного. Живлення визначають по товщині підшкірної жирової клітковини і за об'ємом м'язів, переважно кінцівок.

Шкіряні покриви трупа зазвичай бліді; інший їх колір обумовлений особливостями того або іншого захворювання. Шкірні висипи на трупі вивчати важко, вони як би згасають. Прояви артеріального повнокрів'я також зникають, венозне повнокрів'я, а також пігментації, навпаки, помітніші.

Ретельно описують операційні рани і розрізи. При цьому необхідно вказати їх розмір, локалізацію, напрям, форму, наявність і характер швів, їх кількість, наявність в рані тампонів, дренажів, катетерів, турунд. Необхідно відзначити стан країв і дна рани, грануляції, виділень і так далі.

При патологоанатомічному дослідженні трупів людей, що вживали ін‘єкційні наркотичні речовини, або при підозрі на таке вживання ретельно вивчають шкіру і м'які тканини в зонах, де найчастіше проводяться внутрішньовенні введення розчинів наркотичних речовин (особливо ліктьових згинів, пахвинних ділянок). У вказаних ділянках описують сліди від ін'єкцій, рубцеві зміни, вогнища гіперпігментації, виразки шкіри, а також тромби у венах, абсцеси, целюліти.

Завершують зовнішній огляд трупа встановленням посмертних змін, звертаючи увагу головним чином на ступінь охолоджування тіла померлого, поширеність і вираженість трупного заклякання, локалізацію і характеристику трупних плям, ознак гниття - поява трупної зелені та емфіземи.

Внутрішнє дослідження трупа:

Дата добавления: 2014-11-29