Характеристика основних аналізаторів безпеки життєдіяльності

Отже, ми з'ясували загальні властивості аналізаторів, а тепер коротко розглянемо деякі характеристики чотирьох аналізаторів, що мають найбільше значення у забезпеченні безпеки життєдіяльності.

♦ Зоровий аналізатор. У житті людини зір відіграє головну роль. Достатньо сказати, що більше 90% інформації про зовнішній світ ми одержуємо через зоровий аналізатор.

Тому не випадково говорять: "Краще один раз побачити, чим сто разів почути".

Які основні характеристики зорового аналізатора необхідно знати для забезпечення безпеки праці, більшої продуктивності і менших витрат енергії.

1. Найближча крапка ясного бачення знаходиться на відстані 10см від ока. Предмети, пульти управління, прилади і т.д., що розташовані ближче 10см, не можуть бути ясно видні людиною з нормальним зором.

2. Інерція зору обумовлена часом дії фізіологічних процесів і коливається від 0,03 до 0,1 с.

3. Мінімальна тривалість фіксації погляду на розглянутому предметі чи крапці, лампі що світиться, знаходиться в межах 0,2 – 0,5 с.

4. Гранична світлова чутливість (енергія, необхідна для виникнення зорового відчуття) дорівнює 1×10 ^-17 –1×10 ^-18 вт.

5. Адаптація до темноти відбувається нерівномірно, у перші 10 хв. чутливість ока збільшується в 50-80 разів, а потім протягом години - у багато десятків тисяч разів.

6. Яскравість, на яку безпосередньо реагує око людини, представляє відношення сили світла, випромінюваного поверхнею, до площі цієї поверхні. Яскравість виміряється в нітах. 1НТ = 2 кд /м ² (НТ) (кд - кандела). При великій яскравості виникає ефект осліплення, що може приводити до браку на роботі (при точних роботах), зниженню продуктивності праці, до травм і аварій.

Верхня сліпуча границя яскравості залежить від темної адаптації ока.

Для попередження травм і аварій сліпучий спалах може бути визначений по формулі:

де g – сліпуча яскравість;

В – яскравість фону, до якого око попередньо адаптувалося. Контрастність (різницева чи диференціальна зорова чутливість) – ступінь сприйманого розходження між двома яскравостями, розділеними в просторі чи часі. Контрастність дозволяє оцінити, наскільки об'єкт по яскравості відрізняється від фону.

За законом Вебера людина помітить різницю у висвітленні тільки при визначеному співвідношенні цих величин:

∆E ═ K×J/∆J

де ∆J - приріст збудження - пропорційний відношенню приросту яскравості ∆J до яскравості освітленої поверхні J,

а К - коефіцієнт пропорційності.

Відношення ∆J/J при різній освітленості являє собою постійну величину і дорівнює 0,01-0,015.

Таким чином, диференціальний поріг світлової чутливості двох поверхонь 1-1,5%.

7. Колірний зір охоплює діапазон видимого спектра від червоного (довгохвильового 780-647 нм) до фіолетового (довжина хвилі 424-390 нм). Інші кольори спектра (оранжевий, зелений, зелено-голубий, синій) мають проміжні значення довжини хвилі. Часткова колірна сліпота, тобто відсутність розходження окремих кольорів, обумовлена генетичною природою і називається дальтонізмом. Дальтонізм зустрічається в 8% чоловіків.

8. Сприйняття простору.

8а). Під гостротою зору розуміється здатність розрізнити окремі об'єкти. Гострота зору характеризується мінімальним кутом, під яким дві крапки видні як окремі. Нормальне око розрізняє дві крапки, видимі під кутом 1`(одну кутову хвилину).

8б). Полем зору називається простір, помітний оком при фіксації погляду в одній крапці. Границі поля зору для безбарвних предметів складають до низу 70°, до верху – 60°, усередину – 60⁰, назовні – 90⁰. Поля зору для різних квітів неоднакові, і мінімальний кут назовні для зеленого кольору складає тільки 40°.

8в). При оцінці відстані на дальність до 30м помилка в середньому дорівнює 12%.

Відчуття світла виникає у результаті впливу електромагнітних хвиль довжиною 380-780 нанометрів (нм) на рецепторні структури зорового аналізатора, тобто першим етапом у формуванні світловідчуття є трансформація енергії подразника у процес нервового збудження. Це відбувається у сітчастій оболонці ока. Характерною рисою зорового аналізатора є відчуття світла, тобто спектрального складу світлового (сонячного) випромінювання.

Хвилі, що перебувають всередині зазначеного діапазону (380-780нм) і відрізняються довжиною, створюють, своєю чергою, відчуття різного кольору (табл.5).

Людина розрізняє приблизно 150 відтінків кольорів. У техніці, відповідно до Держстандарту 12.04.026-76, встановлено чотири сигнальних кольори: червоний, жовтий, зелений і синій. Червоний колір сигналізує про безпосередню небезпеку; жовтий застосовується для попередження небезпеки; зелений застосовується для знаків, що наказують робити саме так; синій — для вказівних знаків. Для транспорту — зелене світло дозволяє рух.

Таблиця 5

Дата добавления: 2014-11-29