Класифікація надзвичайних ситуацій

Завдання цивільного захисту

Мета цивільного захисту

Цивільний захист здійснюється з метою:

· реалізації державної політики, спрямованої на забезпечення безпеки та захисту населення і територій, матеріальних і культурних цінностей та довкілля від негативних наслідків надзвичайних ситуацій у мирний час та в особливий період;

· подолання наслідків надзвичайних ситуацій, у тому числі наслідків надзвичайних ситуацій на територіях іноземних держав відповідно до міжнародних договорів України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.

Основними завданнями цивільного захисту є:

· збирання та аналітичне опрацювання інформації про надзвичайні ситуації;

· розвиток національної економіки у напрямках, які виключають можливість виникнення надзвичайних ситуацій;

· прогнозування та оцінки соціально-політичних наслідків надзвичайних ситуацій, визначення на основі прогнозу потреби в силах і засобах, необхідних для запобігання їм та ліквідації їх;

· оперативне оповіщення населення про виникнення або загрозу виникнення надзвичайної ситуації, своєчасне достовірне інформування про обстановку, яка складається, та заходи, що вживаються для запобігання надзвичайним ситуаціям та подолання їх наслідків;

· організація захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій, надання невідкладної психологічної, медичної та іншої допомоги потерпілим;

· проведення невідкладних робіт із ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій та організація життєзабезпечення постраждалого населення;

· надання з використанням засобів цивільного захисту оперативної допомоги населенню в разі виникнення несприятливих побутових або нестандартних ситуацій;

· навчання населення способам захисту в разі виникнення надзвичайних, несприятливих побутових або нестандартних ситуацій та організація тренувань;

· міжнародне співробітництво у сфері ЦЗ.

Класифікація надзвичайних ситуацій (НС) на території України здійснюється відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 15 липня 1998 р. № 1099 «Про порядок класифікації надзвичайних ситуацій», Положення про класифікацію НС, Державного класифікатора НС, затвердженого наказом Держстандарту України від 19 листопада 2001 р., та Класифікаційних ознак НС, затверджених наказом МНС України від 19 квітня 2003 р. № 119.

Згідно з цих документів, НС за походженням поділяють на: природного, техногенного, соціально-політичного та воєнного характеру.

До природних НС (стихійних лих) відносять таки групи:

· атмосферні (бурі, смерчі, шквали, сильні морози, сильні або тривалі спеки, град, тумани, зливи, грози тощо);

· біосферні (масові інфекційні захворювання серед людей, тварин, рослин, поява небезпечних комах, тварин, рослин тощо);

· гідросферні (повені, цунамі тощо);

· космічні (надмірна сонячна активність, падіння метеоритів астероїдів тощо);

· літосферні (обвали, зсуви, землетруси, виверження вулканів, селі, природні пожежі, лавини).

До основних видів техногенних НС відносяться:

· транспортні аварії та катастрофи;

· ненавмисні пожежі та вибухи;

· аварії із викидом небезпечних хімічних, радіоактивних речовин та біологічних агентів;

· раптове руйнування споруд та будівель;

· аварії на інженерних мережах і спорудах життєзабезпечення;

· гідродинамічні аварії на греблях, дамбах тощо.

До соціально-політичних НС відносяться:

· здійснення або реальна загроза терористичного акту;

· викрадення чи знищення суден;

· захоплення;

· встановлення вибухових пристроїв у громадських місцях;

· зникнення (крадіжка) зброї;

· виявлення застарілих боєприпасів тощо.

НС воєнного характеру пов’язані з наслідками застосування зброї масового ураження або звичайних засобів ураження, під час яких виникають вторинні фактори ураження населення внаслідок зруйнування атомних і гідроелектричних станцій, складів і сховищ радіоактивних і токсичних речовин та відходів, сильнодіючих отруйних речовин, токсичних відходів, транспортних та інженерних комунікацій тощо.

Крім того, згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 24 березня 2004 р. № 368 «Про порядок класифікації надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру за їх рівнями» відповідно до територіального поширення, обсягів заподіяних або очікуваних економічних збитків, кількості людей, які загинули, виділяють 4 рівні НС: об’єктового, місцевого, регіонального та загальнодержавного рівня.

НС об’єктового рівня – це НС, яка розгортається на території об’єкта або на самому об’єкті і наслідки якої не виходять за межі об’єкта або його санітарно-захисної зони.

НС місцевого рівня – це НС, яка виходить за межі потенційно небезпечного об’єкта, загрожує поширенням самої ситуації або її вторинних наслідків на довкілля, сусідні населені пункти, інженерні споруди, а також у разі, коли для її ліквідації необхідні матеріальні і технічні ресурси в обсягах, що перевищують власні можливості потенційно небезпечного об’єкта, але не менш одного відсотка обсягу видатків відповідного бюджету. До місцевого рівня також належать всі надзвичайні ситуації, які виникають на об’єктах житлово-комунальної сфери та інших, що не входять до затверджених переліків потенційно небезпечних об’єктів.

НС регіонального рівня – це НС, яка розвивається на території двох або більше адміністративних районів (міст обласного значення) – Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя, або загрожує перенесенням на територію суміжної області України, а також у разі, коли для її ліквідації необхідні матеріальні і технічні ресурси в обсягах, що перевищують власні можливості окремого району, але не менше одного відсотка обсягу видатків відповідних бюджетів.

НС загальнодержавного рівня – це НС, яка розвивається на території двох та більше областей (Автономної Республіки Крим, міст Києва та Севастополя) або загрожує транскордонним перенесенням, а також у разі, коли для її ліквідації необхідні матеріали і технічні ресурси в обсягах, що перевищують власні можливості окремої області (Автономної Республіки Крим, міст Києва та Севастополя), але не менше одного відсотка обсягу видатків відповідних бюджетів.

Дата добавления: 2014-11-29