РОЗДІЛ 11. Зарубіжний досвід управління податковими органами та можливості його використання в Україні. 2 страница

Секретаріат, який очолює заступник начальника, складається із семи відділів (узгодження, кадрів, обліку, планування соціальних питань, громадських зв’язків, автоматичної обробки даних) і двох служб (господарського і міждержавних зв’язків). В ньому працюють помічник начальника, головний спостерігач за кадрами, керуючий з питань досліджень і планування, податковий радник.

Управління оподаткування має шість відділів (прибуткового податку, майнового податку, корпоративного податку, податку на споживання, винного податку, відомостей і перевірок) і юридичну службу, у якій працюють керуючі з оцінки майна, пивоварства і податку на споживання. Управління обліку доходів і збору податків складається відповідно з двох відділів. Управління перевірки рахунків і кримінального розслідування також має два відділи, у ньому працює керуючий з міждержавних розслідувань податків.

Районні податкові управління мають у своєму розпорядженні трохи інші підрозділи, однак усі вони мають управління узгодження і господарства, більшість з них — два управління оподаткування, управління обліку доходів і збору податків, управління перевірки рахунків і кримінального розслідування. Деякі, наприклад Каназава і Кумамото мають лише одне управління оподатковування, інші, як Токіо, Нагоя і Осака — управління перевірки рахунків і управління кримінального розслідування, причому податкове управління токійського району включає чотири управління перевірки.

Районне податкове управління під наглядом центральної установи Національного податкового управління керує роботою розташованих у районі податкових служб, у деяких випадках робить на них прямий тиск, а деякі обов’язки бере на себе. Так, управління перевірки рахунків і кримінального розслідування районного управління займається перевіркою рахунків великих корпорацій з корпоративного податку, податку на споживання і розслідує випадки ухилення від національних податків. Управління оподаткування перевіряє рахунки з винного податку і податку на бензин, а управління обліку доходів і збору податків проводить примусове стягування податків у випадках значних приховувань доходів.

Окружні податкові служби є безпосередніми виконавцями податкового законодавства, вони виконують такі функції: стежать за утриманням податку; збирають податки за деклараціями; займаються обкладанням доходів і майна, не охоплених першими видами стягування податків; розглядають податкові спори; дають податкові консультації тощо. Кожна податкова служба вправі стягувати будь-який внутрішній податок.

Структура окружної податкової служби відрізняється залежно від величини округу. Податкову службу очолює директор, у великих податкових службах директор має заступника, особливого службовця з доходів і особливого перевіряючого, який займається перевіркою рахунків великих платників податків. Більшість податкових служб складається з відділу узгодження і трьох груп (обліку доходів і збору податків, перевірки рахунків індивідуальних платників податків, перевірки рахунків корпоративних платників податків). Крім того, у податковій службі працюють особливий службовець з громадських зв’язків і головний перевіряючий із спиртних напоїв, який стежить за їх виготовленням і сплатою винного податку.

В останні десятиліття внаслідок швидкого розвитку економіки країни у містах помітно збільшилася кількість об’єктів оподаткування, що потягло поділ деяких великих податкових служб і створення нових. У 1972 р. була створена районна податкова служба Окінави; на відміну від районних податкових управлінь вона не має структурних управлінь, а складається з відділів. У 1990 р. у Національному податковому управлінні, включаючи районні управління і окружні служби, були зайняті 52,6 тис. чоловік (без представників коледжу і податкового суду).

Щорічно Національне податкове управління наймає нових працівників, це: випускники старших класів (12 років навчання) шкіл, які здали іспит третього класу для роботи на державній службі; випускники університетів, які здали іспит на фахівця з національних податків; випускники університетів, які витримали іспит першого класу. Іспити проводить Національне управління кадрів при кабінеті міністрів, яке відповідає за роботу з державними службовцями.

Система заробітної плати податкових службовців визначається законом. Як правило, ставки заробітної плати податкових службовців трохи вищі, ніж у інших державних службовців. Це пояснюється тим, що податкова служба вимагає різнобічної підготовки і пов’язана із деяким ризиком. Залежно від складності роботи, що виконується, зарплата податкових службовців має 11 ступенів. Знову найнятий службовець, який пройшов початкове навчання, одержує заробіток першого ступеня, а керівники окружних податкових служб (залежно від величини округу) — від 9‑го до 11‑го ступеня. При визначенні ступеня заробітної плати крім здібностей і успіхів у праці враховуються також досвід роботи, терміни одержання попереднього ступеня. Успішно використовується і система, за якої сумлінні службовці одержують надбавки до заробітної плати.

Зважаючи на особливу важливість податкової служби для держави, в Національному податковому управлінні утворена система спостереження за кадрами. Спостерігачі покликані не стільки виявляти порушення, скільки попереджати їх, створюючи певні умови для збереження довіри платників податків до податкової служби. У 1991 р. у системі спостереження за кадрами Національного податкового управління були зайняті 120 чоловік, кожен з яких призначається начальником Національного управління.

Важливу роль у податковому житті Японії відіграють податкові рахівники. Вони як незалежні і безсторонні фахівці допомагають платникам податків виконувати їх податкові зобов’язання відповідно до вимог податкового законодавства. Закон про атестованих податкових рахівників (від 1951 р.) обмовляє галузь їх діяльності, її зміст, їх права і обов’язки. Податкові рахівники діють як податкові агенти: готують податкові документи, проводять податкові консультації з усіх національних податків (крім гербового збору, податку на записи і дозволи).

Звання податкового рахівника присвоюється тим, хто витримує іспит на «атестованого податкового рахівника» — правознавцям, атестованим громадським рахівникам і деяким іншим фахівцям. Податкові рахівники зобов’язані стати на облік в Управлінні податкових рахівників японської Федерації товариств податкових рахівників. Без такого звання і членства забороняється займатися діяльністю податкового рахівника. У деяких межах податковим рахівництвом можуть займатися лише законознавці, повідомляючи про це керівника районного податкового управління, і громадські рахівники, одержавши відповідний дозвіл.

У березні 1991 р. у Японії на обліку перебувало майже 57 тис. податкових рахівників. їх доповнювали 1204 правознавці, що займаються податковим рахівництвом шляхом повідомлення керівника районного управління, і 1130 громадських рахівників.

Національне податкове управління має Раду податкових рахівників, яка складається із трьох чоловік, що знаються на податковому законодавстві, рахівництві і звітності і мають великий досвід роботи в податкових органах. Рада приймає іспити податкових рахівників, стежить за їх роботою і підтримує зв’язок з чотирнадцятьма їх товариствами, розташованими по всій країні.

Структура податкової адміністрації Польщі, на відміну від багатьох країн, має не три рівні, а два: центральний та місцевий.

Сучасна податкова система Польщі має на центральному рівні при Міністерстві фінансів Податкову палату, яка займається питаннями податків і бюджетом. Міністерство фінансів поділено на управління за різними типами податків. Такий розподіл дуже важливий.

Міністерство фінансів Польщі відповідає за формування податкової політики, складання законів і адміністрування податків і поділяється на департаменти (управління): управління непрямих податків; управління прямих податків; управління фінансового фіскального контролю, працівники якого розглядають апеляції на дії працівників місцевих податкових інспекцій; управління фіскального контролю, яке займається проведенням податкового аудиту, а також проводить навчання аудиторів; управління фінансової політики і аналізу, яке розробляє податкові законопроекти, а також частково допомагає інспекторам проводити аудит розрахунків.

На місцевому рівні в Польщі нараховується 337 місцевих податкових інспекцій, 49 фіскальних палат та 49 офісів проведення фіскальних перевірок. До обов’язків місцевих податкових інспекцій належать оцінка і збір податків, проведення реєстрації з метою оподаткування. Реєстрація платників податків є проблемою навіть для добре розвинених країн.

Крім того, місцеві органи виконують прості так звані кабінетні перевірки, тобто перевіряють документи без виходу на підприємства. До обов’язків місцевих податкових інспекцій входить також провадження кримінальних справ. Місцеві податкові інспекції вважаються інстанціями першого ступеня, в яких приймаються первинні рішення по податках. Другим ступенем є фіскальні чи фінансові палати.

Порушниками податкового законодавства в Польщі займаються економічні відділи судів. Якщо платник податку не задоволений результатами перевірки, він має право подати заяву до адміністративного суду. В адміністративному суді розгляд ведеться незалежним суддею. Цей суд розглядає діяльність податкової інспекції і виносить вердикт, чи були якісь порушення в діяльності податкової інспекції.

Фіскальні податкові органи є другою інстанцією при розгляді апеляцій. Вони здійснюють контроль і нагляд за діяльністю місцевої податкової інспекції.

Відділи чи офіси фіскального контролю проводять фінансові перевірки всіх великих підприємств, виконують спеціалізовані фінансові перевірки стосовно міжнародних зв’язків та щодо великих груп підприємств, наглядають за цінами, що контролюються державою, проводять перевірки в зовнішньоекономічній діяльності та контролюють місцеві податкові інспекції.

Особливістю польської податкової системи є велика кількість податків, які утримуються податковими агентами. Тобто ці податки платник не платить сам, їх автоматично у нього стягують. Ці податки сплачуються особою, яка бере участь у процедурі оплати. Існують інші типи доходів, які оподатковуються таким чином, тобто через утримання податку через податкового агента.

Податкова система Казахстану становить трирівневу систему податкових органів. Вона складається з: Державного податкового комітету Республіки Казахстан; податкових комітетів по областях та м. Алмати; податкових комітетів по районах, містах та районах у містах. Структура податкової служби включає також органи податкової поліції.

На податкові органи покладено такі завдання: забезпечення повного та своєчасного надходження податків і платежів до бюджету та виконання інших фінансових обов’язків перед державою в розмірах та сумах, затверджених республіканським та місцевими бюджетами на відповідний рік; вивчення та вдосконалення податкового законодавства; участь у підготовці проектів законів та міжнародних угод з питань оподаткування; роз’яснення платникам податків їх прав та обов’язків, своєчасне інформування платників про зміни в податковому законодавстві та в нормативно-правових актах з питань оподаткування тощо.

Органи податкової служби Казахстану взаємодіють з центральними та місцевими органами виконавчої влади, правоохоронними, фінансовими та іншими державними контролюючими органами.

Перевірки, які проводяться податковими органами, поділяються на прості та комплексні. Прості перевірки проводяться по одному й тому ж виду податку не частіше одного разу на півріччя, а комплексні — не частіше одного разу на рік. Допускається проведення і позачергових перевірок з письмового дозволу Державного податкового комітету. Податкові органи беруть участь в окремих випадках у визначенні об’єкту оподаткування [19,c.106].

Схожою до податкової системи Казахстану є податкова система Узбекистану.

Податкову систему Російської Федерації представляє Державна податкова служба, яка разом з Міністерством економіки і Міністерством фінансів розробляє податкову політику і податкове законодавство, координує проведення із правоохоронними та іншими контролюючими органами заходів щодо посилення контролю за дотриманням законодавства про податки та інші платежі до бюджету [49,c.89].

За даними досліджень Організації економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР), в останні 20-30 років спостерігаються еволюційні зміни внутрішньої організаційної структури національних податкових органів країн Європи. Робота податкових органів розвивається від моделі «за видами податків» до «функціональної моделі» і далі – до нещодавно розробленої моделі «за видами платників».

Перша модель мала такі негативні риси: по-перше, департаменти, що ділилися за видами податків, були багатофункціональними та відокремленими один від одного; по-друге, було дублюваня функцій у департаментах; по-третє, система була незручною для платників, що мали сплачувати кілька видів податків (перш за все великі підприємства); по-четверте, існуюча система поділу департаментів ускладнювала управління податками, відокремлюючи функцію податкового контролю від стягненя податкової забргованості. Через це не було мобільності у використанні податкового персоналу, оскільки робота конкретного податківця значною мірою обмежувалася певним видом податків; крім того, ускладнювався порецес організаційного планування та координації діяльності податкових органів.

Щоб позбутися цих недоліків, організаційну структуру податкових органів багатьох країн було перебудовано з принципами «функціональної моделі» (яку планують впровадити в Україні). Згідно з цією моделлю податковий персонал організується не за видами податків, а за функціями (реєстрація, облік, обробка інформації, контроль, збір тощо). Це дозволяє забезпечити більшу стандартизацію податкової роботи, спростити комп’ютерізацію та систематизацію інформації щодо платників, ускладнює операційну ефективність. Однак функціональний підхід (наприклад, підхід «один для всіх»), що передбачає певну стандартизацію в обслуговуванні, може призвести до неякісного (часом несумісного) обслуговування різних категорій платників (великі підприємства, малий і середній бізнес, фізичні особи).

Новою є модель «за видами платників», нещодавно розроблена кількома розвиненими країнами. Вона передбачає роботу податкових органів через таку сегментацію платників: великий бізнес, малий і середній бізнес, фізичні особи тощо. Логіка такої сегментації полягає в тому, що кожній з цих груп платників притаманні свої особливості у дотриманні податкової дисципліни, наслідком чого є різний ступінь ризику несплати податків. Для ефективного управління цими ризиками податкові органи мають розробити і впровадити сратигічні заходи (законодавче роз’яснення, навчання платників податків, підвищеня обслуговування, цільовий контроль), які відповідали б особливостям кожної групи платників. Прихильники моделі «за видами платників» доводять, що гупування ключових функцій за уніфікованою структурою управління підвищить узгодженість роботи на всіх рівнях.

Надзвичайно цікавий досвід боротьби з ухиленням від оподаткування, що існує в Швеції, де при існуванні дуже високого рівня податкових ставок і, здавалося б, як результат цього значного рівня злочинності у даній сфері, не існує окремої служби податкової поліції.

Найбільш важливий вид національного податку в Швеції - прибутковий податок. Він підрозділяється на три категорії: податок на трудові доходи фізичних осіб, майновий та корпоративний.

Якщо скупний прибуток фізичної особи не перевищує 170 тис. крон, податок складає 31%, при перевищенні вказаної суми, ставка податку може зростати до 50%. Майновий податок стягується з розрахунку вартості майна: до 800 тис. крон – ставка нульова; до 1,5 млн. крон – 1,5%; до 3,5 млн. крон – 12 тис. крон + 2,5%; на майно більшої вартості – 62 тис. крон + 3%. Корпоративний податок стягується з підприємств за ставками в межах від 20 до 30%.

Наступними важливими надходженнями в бюджет є соціальні виплати із заробітної плати фізичних осіб, що сягають до 22%. Роботодавці також сплачують в пенсійний та фонд медичного страхування 43% з розрахунку фонду заробітної плати.

Стягуються в Швеції і непрямі податки – податок на додану вартість, на електроенергію, акцизи. Ставки цих податків приблизно однакові і сягають приблизно 30%. Як бачимо система оподаткування Швеції характеризується найбільшим податковим тиском серед розвинутих країн, але з даних цифр і складається реальний добробут шведів, різноманітні соціальні гарантії.

Окремої служби податкової поліції в Швеції не існує, її функції виконують підрозділи Головного поліцейського управління. Розслідування податкових правопорушень та злочинів – сфера компетенції Служби фінансової розвідки у складі Головного поліцейського управління. Службу фінансової розвідки було утворено в 1993 році за ініціативою шведських банків, що були дуже зацікавлені в попередженні проникнення організованої злочинності в фінансове життя країни.

Поліцейські Служби фінансової розвідки спочатку проводять оперативні заходи для викриття фінансових афер, переважно з участю концернів, іноземного капіталу та ін. (в країні традиційно високий рівень податкової культури та податкової дисципліни, законослухняності громадян, для ліквідації незначних правопорушень частіш за все достатньо провести профілактичну бесіду з порушником). Зібрані матеріали представляються прокурору, після чого, якщо вони визнані переконливими, поліцейським надається право провадження попереднього слідства в повному правовому та оперативному обсязі.

Досить цікавий також досвід діяльності податкових органів Іспанії. В цій країні існує достатньо помірна система оподаткування, мінімізовані попереджувальні заходи, які гарантують сплату обов’язкових платежів, що приваблює велику кількість закордонних компаній для заняття підприємницькою діяльністю на території Іспанії. Компенсується певний “лібералізм” фінансового та господарського законодавства функціонуванням високо професіонального податкового органу та застосуванням неймовірних розмірів штрафних санкцій (від 50 до 600 відсотків) за його порушення.

В 1992 році на базі податкового управління Міністерства економіки та фінансів утворено Податкове агентство, основною функцією якого є планування діяльності податкових органів та проведення загальнодержавних заходів по контролю за законодавством у галузі оподаткування, а також здійснення адміністративного управління та матеріально-технічного забезпечення регіональних, провінційних і муніципальних податкових управлінь.

Персонал податкової служби поділяється на інспекторів та податкових агентів. Податкові інспектори мають досить широкі повноваження, навіть право знижувати штрафні санкції до 50 пунктів за співробітництво при прийнятті рішень за результатами перевірок. Податковий агент повинен мати середньо спеціальну освіту, він виконує менш кваліфіковану роботу – перевірку фактів, добір інформації та ін.

У складі Податкового агентства утворені підрозділи по боротьбі з податковим шахрайством. З січня 1995 року вони діють на національному та регіональних рівнях. Найбільша кількість справ, що розслідуються такими підрозділами, пов’язана з шахрайством з податком на додану вартість. Серед них – оформлення фальшивих рахунків при відсутності реального факту купівлі-продажу; продаж за готівку (прихована реалізація); технічне приховування та зниження бази оподаткування; фальсифікація бухгалтерських документів. За такі порушення законодавством Іспанії передбачено кримінальну відповідальність до 6 років ув’язнення, а також 600- відсоткові штрафні санкції.

В своїй діяльності посадові особи податкових органів використовують інформацію банку даних про платників податків. Такий банк даних формується в Інформаційному департаменті, де зосереджується інформація про виплату заробітної плати, відомості про діяльність осіб вільних професій, про нерухомість та операції з нею, про фінансові операції з цінними паперами та валютними коштами, купівлі-продажу за кордоном, відомості про засновників акціонерних товариств, в тому числі і фізичних особах, результати перевірок за останні 6 років (строк позовної давності в Іспанії – 5 років), а також відомості від третіх осіб, про заборгованість. Для збору інформації цим департаментом обмежень таємності не існує [56, с.114–126].

У Швеції повноваження зі збору податків, перевірки правильності їх нарахування та стягнення податкових недоїмок покладені на Агенство зі сплати податків. «Правильні речі мають здійснюватися просто, а незаконні – мають бути важкими для здійснення» - головний принцип організації роботи податкових служб країни. Організаційна структура податкових органів базується на трьох моделях. Усі мають платити рівно стільки, сільки встановлено парламентом; той, хто не доплатив – доплачує; а хто переплатив – отримує надлишок назад. Повернення надлишку сплачених податків відбувається відразу (в автоматичному режимі), відсутня будь-яка затримка.

Слід зазначити, що з метою мінімізації часу та витрат підприємств на процедуру сплати податків, всі податки підприємства переводять одним щомісячним платежем на рахунок податкової служби. Подальший розподіл податків між муніципальним і національним бюджетом здійснюється податковими інспекторами. Остаточна сума податку на прибуток сплачується за даними річного звіту по податку на прибуток (цей звіт складається з балансу компанії та звіту про прибутки та збитки, який в Україні відомий як звіт про фінансові результати), який подається до податкового органу не пізніше 2 травня наступного за звітним року.

Отже, можна зробити висновок про те, що податкові системи різних країн світу об’єктивно обумовлені ментальністю та загальним розвитком правової культури кожної країни. Тому для подальшого розвитку податкової системи України можна було б використати досягнення тих країн, правові системи яких є подібними до неї.

Вивчення та аналіз зарубіжного досвіду функціонування податкових систем і діяльності податкових органів дає можливість визначити можливості удосконалення організації та функціонування державної податкової служби в Україні. Насамперед необхідно розширити використання в нашій державі зарубіжного досвіду щодо проведення ринкових реформ, наприклад, — Польщі; щодо діяльності контролюючих органів — Іспанії, де поряд з досить помірною системою оподаткування діє високопрофесійний податковий орган і застосовуються значні фінансові санкції); США, де тільки за вимогу сплати більшої суми податку чи хабара посадову особу Служби внутрішніх доходів може бути притягнуто до адміністративної (штраф до 20 тисяч доларів) чи кримінальної (до 5 років ув’язнення) відповідальності. Як уявляється, варто погодитися з думкою про те, що спершу необхідно врахувати позитивні приклади побудови системи оподаткування, зниження податкового тиску на платників податків, і лише після цього посилювати відповідальність за порушення законодавства, надавати додаткові повноваження посадовим особам контролюючих органів.

Дата добавления: 2014-11-29