Землетруси 1 страница

Землетруси - це підземні поштовхи та коливання поверхні Землі, які виникають внаслідок несподіваних зсувів та розломів у земній корі і передаються на велику відстань у вигляді пружних сейсмічних хвиль.

Основні параметри, які характеризують силу і характер землетрусу, - магнітуда, інтенсивність та глибина осе­редку.

Магнітуда (шкала Ріхтера) - це амплітуда сейсмічних хвиль, яка змінюється в межах від 0 до 8,9. Найсильніший із зареєстро­ваних землетрусів мав магнітуду 8,9.

Інтенсивність - це ступінь збитку і руйнувань у визначе­ному місці на поверхні Землі, заподіяних даним землетрусом. Інтенсивність вимірюється за 12-бальною шкалою.

Глибина осередку землетрусу може досягати до 700 км, але він відбувається здебільшого на глибині 20-30 км.

Попередні типові ознакиземлетрусу.

Домашні тварини - свині, корови, коні, вівці, кролі можуть передчувати землетрус за дві доби до його настання: ведуть вони себе дуже неспокійно, метаються в стійлах, кричать, іноді виявляють агресив ністьть. Кішки витягають з дому своїх кошенят. Собаки скиглять, туляться до господарів, намагаються залишити приміщення.

Інші тварини - пацюки і миші часто залишають свої нори, збираються у зграї, у великих кількостях з'являються там, де раніше ніколи не зус­трічались, ведуть себе дуже неспокійно: безладно бігають, кричать, можуть нападати один на одного. Ящірки, змії та гризуни залишають свої нори. Мурахи за декілька годин до поштовху залишають мурашники, захопивши лялечок. Птахи стають неспокійними, втрачають орієнтацію, іноді залітають у відчинені вікна будинків. Дуже "нервово" можуть поводитись комахи, земноводні, птахи, акваріумні рибки.

Дивні світлові явища за декілька хвилин до поштовхів - схожі на яскраві спалахи стовпи світла; кулі, які світяться, голубувате світіння внутрішніх поверхонь будин­ків; розсіяне світло ніби м'яка підсвітка; заграви; кульові блискавки; червонуваті відблиски на хмарах і землі, іскріння ізольованих дротів тощо.

Люди, які відчули підземні поштовхи чи отримали сигнал оповіщення про виникнення землетрусу, по­винні діяти згідно з отриманою інформацією та завчасно розроб­леними рекомендаціями, в яких повинна бути відображена послі­довність дії кожної людини.

Необхідно:

- якнайшвидше залишити будинок;

- якщо немає можливості покинути будинок, стати у дверні прорізи;

- знаходячись в приміщенні, необхідно спостерігати за падін­ням штукатурки, арматури, меблів та інших важких предметів;

- знаходячись на вулиці, треба відбігти від будинків та спо­руд у незабудоване місце.

Неприпустимим є перебування людей поблизу об'єктів, на території яких є наявні пожежо- та вибухонебезпечні чи небез­печні хімічні речовини.

У ході ліквідації наслідків землетрусу виконуються в обов'яз­ковому порядку такі рятувальні роботи:

- витягування постраждалих з-під завалів;

- рятування людей, які перебувають у напівзруйнованих і охоплених пожежами будинках;

- локалізація та усунення аварій на комунально-енергетич­них і технологічних лініях, наслідки яких загрожують життю людей;

- обвалення або укріплення конструкцій будинків чи споруд, які знаходяться у аварійному стані і загрожують обвалом;

- створення пунктів збору постраждалих і медичних пунктів з надання першої медичної допомоги.

При виконанні цих робіт потрібно дотримуватись заходів осо­бистої безпеки:

- забороняється без особливої потреби ходити по завалах, за­ходити в зруйновані будинки чи споруди, знаходитись поблизу будинків, які загрожують обвалом;

- при огляді внутрішніх приміщень забороняється користу­ватися відкритим вогнем;

- заходячи до дуже запиленого або захаращеного будинку чи приміщення, треба обв'язатися мотузкою, кінець якої передати людині, яка знаходиться на вході;

- при виконанні робіт у будинках із зруйнованими та по­шкодженими електричними мережами забороняється доторка­тись незахищеними руками до дроту, а електромережу необхідно знеструмити;

- у загазованих приміщеннях і поблизу них забороняється палити, користуватися іскроутворюючим інструментом, запуска­ти двигуни та механізми;

- в місцях зберігання небезпечних хімічних речовин треба використовувати індивідуальні засоби захисту;

- в запилених місцях використовуються засоби захисту орга­нів дихання.

9.2 Повені, селі і зсуви

Повені - тимчасове затоплення водою значної частини суші внаслідок дії сил природи, які супроводжуються матеріальними збитками та завдають шкоди здоров'ю населення.

Причини повені - рясні опади, ін­тенсивне танення снігу, затори на річці, паводки. Особливо небезпечні повені, що виникають внаслідок раптового прориву дамб гідроспоруд, зсувів чи обвалів гірських порід.

При такій повені на затоплених територіях виділяють 4 зони затоплення залежно від швидкості течії води, висоти затоплюю­чої хвилі і відстані населеного пункту від джерела гідродинаміч­ної аварії або природного явища.

Перша зона - зона катастрофічного затоплення. Вона без­посередньо примикає до гідроспоруди або початку природного явища. Простягається ця зона на 6-12 км, висота хвилі досягає декількох метрів. Хвиля характеризується бурхливим потоком води зі швидкістю поширення 30 і більше км/годину. Час проход­ження хвилі - до 30 хвилин.

Друга зона - зона швидкої течії. Довжина зони - 15-25 км. Швидкість течії - 15-20 км/годину. Час проходження хвилі -50-60 хвилин.

Третя зона - зона середнього затоплення. Довжина зони-30-50 км. Швидкість течії - 10-15 км/годину. Час проходження хвилі -2-3 години.

Четверта зона - зона слабкої течії (розливу). Довжина зони залежить від рельєфу місцевості і може складати 36-70 км від гідроспоруди. Швидкість течії - 6-10 км/годину.

Повені можуть виникнути і в гирлах річок, які впадають у моря, під дією нагонного вітру. Ці райони найбільше страждають від річкових і морських повеней.

При повені важливе значення мають своєчасне оповіщення і проведення евакуації населення, сільськогосподарських тварин і матеріальних цінностей з вірогідного району затоплення, органі­зація пошуку людей на затопленій території та чіткість проведен­ня аварійно-рятувальних робіт.

Перед евакуацією у незатоплені райони необюхідно: вимкнути воду, газ, електрику, перенести на верхні поверхи матеріальні цінності, прибути в зазначений час на місце збору - маючи при собі документи, речі першої потре­би, невеликий запас харчів та питної води.

Люди, які опинилися у воді, не повинні піддаватися паніці, потрібно скинути з себе верхній одяг і взуття, плисти до найближ­чої незатопленої ділянки. Пересуватися треба під кутом до течії, остерігатися прихованих під водою або вільно плаваючих на воді травмуючих предметів.

Окремі групи людей, які залишилися на затопленій терито­рії, повинні дотримуватися правил безпеки:

- не вживати продукти, які стикалися з брудною водою;

- не пити некип'ячену воду;

- не доторкатися до електропроводки і не користуватися на­моклими електроприладами;

- обмежити невиправдане переміщення по затопленому району;

- переміститися, по можливості, на верхні поверхи будинків або на дах.

Особливий склад, що працює в зонах повеней, повинен знати правила поведінки на воді, способи порятунку, мати рятувальні жилети і вміти користуватись рятувальним інвентарем та при не­обхідності надавати постраждалим першу медичну допомогу.

Крім того, нерідко боротьбу з повенями ведуть також шля­хом усунення заторів, розколюючи крижини зарядами вибухових речовин, що потребує додаткових заходів безпеки. При цьому не­обхідно ураховувати можливість раптового прориву затору.

Селі - грізне явище природи, яке спостерігається в перед­гір'ях і в горах. На Україні селеві потоки виникають в горах Криму і Закарпаття.

Селі несуть з гір суміші води, глини, щебеню, уламків камін­ня і навіть валунів. Виникненню селів сприяють три умови: інтен­сивна злива або бурхливе танення снігу, значна крутість схилів річкових долин або великі ухили водяних шляхів та наявність на схилах великих мас дрібноуламкового матеріалу, який лег­ко змивається.

Обсяги одноразових виносів можуть досягати со­тень тисяч, а іноді й мільйонів кубометрів. Розміри уламків - 3-4 м у поперечнику при масі 100-200 тонн. Швидкість плину селево­го потоку - до 15 км/год. Тривалість його проходження складає 1-2 години, в окремих випадках - 6 годин і більше.

Зсуви - переміщення поповзом мас гірських порід донизу по схилу під впливом тяжіння. До 90 % зсувів припадає на райони, які розташовані на висоті від 100 до 1700 м над рівнем моря. Вони виникають, як правило, навесні та влітку на схилах, що мають крутість понад 19гр., по берегах річок в Карпатах та Криму.

За швидкістю руху зсуви класифікуються на: виключно швидкі - 3 м/сек, дуже швидкі - 0,3 м/хв, швидкі -1,5м /добу, помірні - 1,5 м/місяць, дуже повільні -1,5 м/рік, виключно по­вільні - 0,06 м/рік.

За кількістю гірських порід, що зсуваються, вони поділя­ються на малі- до 10 тис. м³, середні- 11-100 тис. м³, великі-101-1000 тис. м³, дуже великі - понад 1000 тис. м³.

Важливе значення для визначення правил поведінки та дій населення при селевих потоках і зсувах мають своєчасне виявлен­ня і оповіщення про саме лихо.

Про наближення се­левого потоку можна дізнатися за характерним звуком, який ви­дають валуни або уламки каміння, що перекочуються і б'ють один одного. Цей звук нагадує гуркіт потягу, який наближується на ве­ликій швидкості.

Про початок зсуву свідчать такі ознаки:

- поява шпарин на будинках;

- розриви на дорогах і берегових укріпленнях;

- випинання землі.

Населення, яке мешкає в зсувних районах, не повинно допу­скати витоку води з кранів, пошкоджених труб водогонів або во­допровідних колонок, своєчасно улаштовувати водовідвідні стоки при накопиченні поверхневих вод.

При загрозі селевого потоку або зсуву та за наявності часу на­селення евакуюється з небезпечних районів. При оповіщенні про наближення селевого потоку або про початок зсуву, а також при перших ознаках їх початку треба:

- швидше покинути приміщення;

- залишаючи приміщення, треба погасити піч, перекрити га­зові крани, вимкнути світло та електроприлади;

- вийти в безпечне місце;

- попередити про загрозу оточуючих;

- підготувати жердини, канати, мотузки для рятування лю­дей, захоплених селевим потоком.

Головними причинами травмування та загибелі людей при селевих потоках і зсувах є:

- завалення людей ґрунтом, камінням та деревами;

- заподіяння травм падаючими предметами;

- завалення людей в зруйнованих будинках;

- затоплення людей бурхливими потоками селевої маси.

9.3 Атмосферні небезпеки

Буревій -це вітер, сила якого становить 8—10 балів за шка­лою Бофора. Швидкість вітру досягає 60-110 км/год. За цих умов вітровий потік ламає великі гілки дерев, зриває дахи, може вири­вати з корінням дерева, в тому числі великі.

Ураган -це тривалий у часі вітер великої руйнівної сили (12 балів за шкалою Бофора). Швидкість вітру перевищує 130 км/год. Можливі руйнування будівель на значній території та втрати се­ред населення. Поєднання ураганних вітрів зі снігом або пилом призводить до виникнення сильних хуртовин або пилових бур.

Смерч -це вихровий повітряний потік, здатний здіймати і переносити на значні відстані людей, худобу, зривати дахи з буді­вель, виривати з корінням дерева. Середня швидкість його пере­міщення - 40-60 км/год, ширина - 350-400 м, висота - 1500 м і більше.

Інформацію про наближення урагану, буревію чи смерчу на­дають установи гідрометеослужби. Населення та спеціалізовані формування після оповіщення починають провадити необхідні запобіжні заходи:

- укріплення споруд та будов;

- видалення предметів, які можуть травмувати людей;

- переведення людей в укриття або виведення їх на відкри­тий простір, захищений від вітру рельєфом місцевості;

- перегін сільськогосподарських тварин в безпечні місця.

У ході ліквідації наслідків урагану, буревію, смерчу викону­ються такі аварійно-рятувальні заходи:

- евакуація населення та сільськогосподарських тварин з не­безпечних районів;

- розшук постраждалих та витягування їх з-під завалів, уламків будов та споруд;

- надання першої медичної допомоги постраждалим і достав­ка їх в лікувальні заклади;

- рятування людей, які знаходяться в палаючих та напів-зруйнованих будовах;

- ліквідація аварій на промислових об'єктах та комунально-енергетичних мережах.

Враховуючи величезну швидкість вітру і ймовірність трав­мування предметами, які летять, особливо коли здіймаються пи­лові бурі, особливий склад рятувальних формувань повинен бути додатково проінструктований та використовувати заходи індиві­дуального захисту.

Гроза -атмосферне явище, що пов'язано з розвитком сильних купчастих дощових хмар, що супроводжується багатократними електричними розрядами між хмарами і земною поверхнею, звуковими явищами, сильними опадами, нерідко з градом.

Правила поведінки приї зіткненні з грозовим розрядом.

Якщо ви перебуваєте під відкритим небом, тобто якщо гроза застала вас на вулиці, у полі, лісі, на річці, то:

- не ховайтеся в невеликих спорудах - хатинках, наметах, чи під одинокими деревами, краще в такому випадку присісти у якесь заглиблення;

- якщо вас двоє, троє чи більше, не скупчуйтеся в укритті разом, а ховайтеся поодинці –

можливе ураження блискавкою спричинить трагедію одному, а не всім, бо розряд, як відомо, перебігає через контакт людських тіл;

- прямувати до сховища треба нешвидко і ледь пригнувшись, а не в увесь зріст –розряди

контактують із вищими точками, якою може бути і людська голова;

- перебуваючи в схованці, ноги тримайте вкупі, а не нарізно звузивши площу можливого

ураження розрядом;

- треба негайно позбутися всіх металевих предметів, які є на вас чи при вас -лопати, сокири,

ножі, браслети, навіть годинники - покладіть у захищеному місці подалі від себе;

- не лягайте на землю, бо тим самим збільшуєте площу ураження розрядом, а краще сядьте,

злегка нагнувши голову, аби вона не вивищувалася над предметами, що навколо вас;

- якщо відчули у схованці, що предмети навколо вас або частина споруд, скажімо, паркан, наче дзвенять чи гудуть, негайно поміняйте схованку, бо тут небезпечно;

- якщо волосся на голові наче ворушиться, а чи навіть здиблюється (при­наймні, так вам здається), теж перейдіть в інше місце, бо тут накопичується електрична присутність, яка може "притягти" блискавку;

- коли вас застала гроза з довгими, особливо металевими, предметами в руках (вудочками, граблями, вилами), покладіть їх подалі від себе і перечекайте негоду;

- під час грози ніколи не торкайтеся металевих споруд і залізних електро­опор, опор мостів, дротяних огорож і подібних об'єктів з металу;

- навіть під час невеликої або ж короткочасної грози негайно припиніть прогулянку на велосипеді або верхи на коні - велосипед поставте якнайдалі від себе, а коня прив'яжіть, бажано не до високого дерева і не до мета­левого стовпа чи паркану;

- якщо гроза застала вас у човні, - добирайтесь повільно до берега, а якщо це неможливо, то намагайтеся на човні сидіти нерухомо, витягнувши з води весла.

Якщо ви перебуваєте в приміщенні, то:

- негайно зачиніть усі кватирки, вікна, двері, бо протяги можуть "спровоку­вати" блискавку;

- у квартирах не користуйтеся водогоном (не торкайтесь кранів), негайно припиніть купатися у ваннах;

- перебувайте подалі від вікон, електроприладів, труб і взагалі будь-якого металевого начиння;

- утримуйтеся телефонувати, але якщо вже біда примушує викликати "швид­ку допомогу" чи пожежну бригаду, то зробіть це зразу після чергового грозового розряду, швидко використавши паузу.

10 ПРАВИЛА ПОВЕДІНКИ ТА ДОТРИМАННЯ ЗАХОДІВ БЕЗПЕКИ ПРИ ЛІКВІДАЦІЇ ВЕЛИКИХ ТЕХНОГЕННИХ КАТАСТРОФ

Техногенна катастрофа - це велика промислова аварія, яка спричинила загибель чи втрату здоров'я людей, руйнування або знищення об'єктів, матеріальних цінностей у значних розмірах, а також завдала великої шкоди довкіллю.

Транспортні катастрофи

Причини залізничних катастроф: схід рухомого складу з рейок, зіткнення, наїзди на перешкоди на переїздах, пожежі та вибухи.

Порядок ліквідації наслідків катастроф на залізничному транспорті залежить від наявності і стану постраждалих, від виду та обсягу пошкоджень рухом, його складу і полотна, характеру ван­тажу, рельєфу місцевості, метеоумов,пори року, доби, наявності і можливості довозу необхідсих сил, засобів і матеріалів.

У ході ліквідації наслідків залізничної катастрофи здійсню­ються такі заходи:

- гасіння пожеж;

- розшук, витягування постраждалих та надання їм першої медичної допомоги;

- ліквідація наслідків розповсюдження небезпечних речовин;

- розчистка колій від вагонів і платформ;

- охорона майна пасажирів та вантажу.

Автомобільна катастрофа - найважливішим є своє­часне надання першої медичної допомоги постраждалим. В разі виникнення автокатастрофи виконуються такі заходи:

- водії машин, які проїжджають мимо або інші особи повинні вжити всіх можливих заходів щодо рятування людей;

- до місця події викликаються робітники ДАІ, швидка ме­дична і технічна допомога;

- місце катастрофи обгороджується попереджувальними зна­ками.

Для ліквідації наслідків аварій з автомобілями, які перево­зять хімічно небезпечні, отруйні, радіоактивні та вибухові речо­вини, залучаються територіальні спеціалізовані формування за­гального та спеціального призначення.

Катастрофи на водному транспорті вини­кають під впливом стихійного лиха (урагану, шторму, тайфуну), а також з вини людей (серйозні недоліки, які були допущені при проектуванні і будівництві суден або у ході їх експлуатації).

До роботи з ліквідації наслідків катастрофи та рятування потопаючих залучаються всі члени екіпажу, а при необхідності, за рішенням капітана,- інші особи, які перебувають на судні. Загальне керівництво рятувальними роботами виконує капітан судна.

Головними завданнями при ліквідації наслідків є:

- рятування людей, які зазнають лиха;

- боротьба за живучість судна;

- ліквідація пожеж у разі її виникнення;

- надання постраждалим першої медичної допомоги.

При проведенні рятувальних та інших невідкладних робіт на нафтоналивних суднах (танкерах) зупиняється робота з наливу або відкачки нафтопродуктів і виконуються такі роботи:

- задраюються люки ємностей, які не горять;

- здійснюється охолодження палаючих ємностей, палуби і бортів суден;

- порожні ємності наповнюються водою або інертним газом;

- організовується загородження для запобігання розтіканню палаючих рідин по акваторії.

Авіаційна катастрофа - це авіаподія, яка спричинила за­гибель принаймні одного члена екіпажу або пасажира, повне або часткове руйнування судна або його безслідне зникнення.

Найбільш небезпечними моментами вважаються зліт та по­садка. Однак під час авіакатастрофи багато хто гине не тільки від удару, а і від диму та вогню при поясежі.

Для запобігання ураженню і загибелі людей від вибухів та по­жеж розроблюються спеціальні засоби швидкої евакуації пасажи­рів, вогнегасіння і захисту пасажирів під час пожеж.

Рятувальні та аварійні роботи при авіаційних подіях можна поділити на два види: ті, що здійснюються всіма членами екіпажу повітряного судна, і ті, що здійснюються наземними службами.

При вимушеній посадці вживаються заходи з підвищення безпеки пасажирів:

- перед посадкою готуються до відкриття всі основні та за­пасні виходи, звільнюються підходи до них;

- після посадки організується негайна евакуація людей з по­вітряного судна на безпечну відстань;

- постраждалим надається медична допомога.

На місце посадки літака прибуває аварійно-рятувальна ко­манда, в яку входять групи повітряного пошуку, аварійних та рятувальних робіт, першої медичної допомоги, евакуації та охо­рони.

Головними завданнями рятувальних і невідкладних робіт в аеропорту є:

- екстрена евакуація пасажирів;

- ліквідація горіння палива під фюзеляжем літака у районі евакуаційних дверей і люків;

- водяне охолодження корпусу;

- розкриття основних і запасних люків;

- гасіння пожеж в двигунах і кабінах пілотів.

Організованість, суворе дотримання правил поведінки паса­жирів, умілі і рішучі дії екіпажу значною мірою обумовлюють на­слідки льотної події.

Хімічні катастрофи

На території України розташовано понад 1800 промислових підприємств, які використовують або отримують у процесі виробництва небезпечні хімічні речовини. Крім того, територією України проходять газо-, нафто-, та аміакопроводи. Велика кількість різноманітних НХР перевозиться транспортом.

Внаслідок аварій на об'єктах, які виробляють або використовують НХР, люди, які працюють на об'єкті, та населення, яке мешкає поблизу об'єкта, можуть отримати тяжкі ураження.

Тому працівники хімічно небезпечних об'єктів, населення, особливо яке мешкає поруч з такими об'єктами, та аварійно-рятувальні формування, які беруть участь у ліквідації наслідків аварії, повинні добре знати правила поведінки на зараженій місцевості, правильно та своєчасно використовувати засоби індивідуального захисту, вміти надавати першу медичну допомогу собі та ураженим.

Працівники хімічно небезпечного об'єкта при отриманні сигналу оповіщення про аварію негайно застосовують засоби індивідуального захисту - ізолюючі та промислові протигази, а потім виконують заходи, які передбачені на випадок промислової аварії спеціальною інструкцією, переховуються у підготовлених сховищах або виходять із зони зараження.

Особи, які входять до складу невоєнізованих формувань ци­вільної оборони та беруть участь у локалізації та усуненні осередку хімічної аварії, збираються на пункті збору формувань і діють згідно з інструкціями.

На об'єкті, де виникла аварія, в першу чергу проводиться робота щодо припинення подальшого викиду (виливу) небезпечної хімічної речовини:

- відключається пошкоджена дільниця;

- перекриваються крани та запірні пристрої;

- на розриви, що утворилися у трубопроводі та ємностях, накладаються пластирі, муфти, забиваються пробки;

- проводиться перекачування небезпечних хімічних речовин з пошкоджених ємностей у непошкоджені;

- при необхідності готуються котловани та земляні вали.

При роботі в осередку ураження небезпечною хімічною речовиною необхідно суворо дотримуватися таких вимог безпеки:

- всі люди, що беруть участь у роботах, повинні бути забезпечені протигазами та захисним одягом;

- при необхідності працюючим в осередку видаються протихімічні пакети та індивідуальні аптечки;

- кожний з працюючих в осередку повинен вміти користуватися індивідуальними та медичними засобами захисту;

- перед початком роботи повинен проводитися докладний інструктаж для всіх працюючих в осередку НХР;

- після закінчення роботи обов'язково проводиться спеціальна обробка кожного працівника;

- у всіх випадках вхід у виробничі будівлі, підвали та інші приміщення дозволяється тільки після контрольної перевірки вмісту НХР та дозволу керівника робіт з ліквідації наслідків аварії.

Район аварії оточується підрозділами працівників органів внутрішніх справ.

Усі мешканці після отримання повідомлення про аварію повинні негайно надіти засоби індивідуального захисту органів дихання та шкіри.

У квартирі або службовому приміщенні потрібно терміново зачинити вікна, кватирки, двері, виключити газ та інші нагрівальні прилади. Включити місцеві програми телебачення та радіомовлення. При можливості сповістити сусідів.

Слід пам'ятати, що при аварії час підходу хмари зараженого повітря до місця перебування людей вкрай обмежений і залежить від характеру осередку та швидкості вітру.

Вражальна дія конкретної небезпечної хімічної речовини на людину в основному залежить від її концентрації у повітрі та тривалості впливу. Тому, якщо немає можливості залишити небезпечну зону ще до підходу хмари, необхідно не піддаватися паніці та продовжувати виконувати заходи захисту. Перебуваючи на ву­лиці, не слід торкатися будь-яких предметів. Для захисту органів дихання на вулиці та у приміщенні можна використовувати вироби з тканини (маски). За відсутності необхідного розчину пов'язку слід намочити водою, а якщо її немає - сечею. Це зменшить важкість ураження.

Для захисту шкіри можна вико­ристовувати шапку, рукавички та інший одяг. При неможливості термінової евакуації, відсутності сховищ або інших герметичних приміщень необхідно хоча б на момент проходження первинної зараженої хмари залишитися у житлових або службових приміщеннях та виконати заходи щодо їх герметизації.

Якщо відомо про властивості НХР зокрема, важкість відносно повітря, стає можливим зорієнтуватися у питанні, у яких приміщеннях та на якому поверсі доцільніше ховатися. Якщо пара НХР важча за повітря (наприклад, хлор), потрібно намагатися сховатись на верхніх поверхах будівель, якщо легша за повітря (наприклад, аміак) - у нижніх поверхах.

У деяких випадках передбачається можливість тимчасового укриття людей у сховищах, які обладнані фільтровентиляційними установками.

Евакуація людей з району можливого зараження НХР (при необхідності) проводиться до підходу хмари зараженого повітря.

Збирання людей у містах відбувається, як правило, по будин­ках та під'їздах. При самостійних діях виходити із зони зараження необхідно перпендикулярно до напрямку вітру, при можливості, на узвишшя та добре провітрювану ділянку місцевості.

Аварії на атомних електростанціях

Зараз в Україні діють 4 атомні електростанції (АЕС) з 15 енергетичними ядерними реакторами, 2 науково-дослідні реактори і понад 8 тисяч підприємств, організацій та установ, які у виробництві, дослідній роботі та у медичній практиці використовують різноманітні радіоактивні речовини. Крім того, Чорнобильська АЕС також становить деяку загрозу виникнення аварійної ситуації.

До катастрофічних наслідків можуть призвести аварії з викидом радіоактивних речовин (РР) в навколишнє середовище. У такому разі, як правило, можуть виникнути радіоактивне зараження за межами території об'єкта, опромінення населення і забруднення території в небезпечних для здоров'я людей дозах.

У разі аварії на АЕС здійснюється оповіщення населення з використанням засобів державних мереж, радіо- і телевізійного мовлення.

При отриманні сигналу про аварію на АЕС на підприємстві атомної промисловості працююча зміна ховається у сховищах, а населення, яке мешкає у 30-ти кілометровій зоні, - в захисних спорудах або евакуюється. При цьому надягають індивідуальні засоби захисту і беруть запаси харчів, води та предметів першої потреби.

Якщо обставини змушують людей тимчасово залишатися на зараженій території, то необхідно:

- якнайшвидше провести роботи з герметизації житлових приміщень;

- прийняти препарати стабільного йоду;

- використовувати засоби індивідуального захисту;

- не виходити без потреби на вулицю;

- при необхідності виходу з укриття треба попередньо надіти засоби індивідуального захисту;

- забороняється вживання харчових продуктів та питної води, які не пройшли контроль на зараженість РР.

У зв'язку з можливим тривалим зараженням території голов­ним засобом захисту населення може виявитися евакуація населення.

Екстрена евакуація населення здійснюється безпосередньо від будинків, під'їздів чи захисних споруд.

Евакуація населення здійснюється на автомашинах, пішки або з використанням особистого транспорту у два етапи. На першому етапі люди доставляються транспортом до контрольно-перевірочного пункту на межі зони небезпечного радіоактивного зараження і висаджуються. На другому етапі вони проходять дозиметричний контроль, медичний огляд, за потреби санітарну обробку і чистим транспортом розвозяться по пунктах розселення.

Отримавши повідомлення про початок евакуації, кожний громадянин повинен якнайшвидше зібрати все, що він повинен узяти з собою:

- документи;

- наявні засоби індивідуального захисту;

- комплект верхнього одягу і взуття згідно із сезоном;

- герметично упакований запас продуктів і питної води.

Виходячи з квартири, треба вимкнути всі освітлювальні і нагрівальні прилади, закрити крани водопровідної і газової мереж, вікна і кватирки.

На шляху евакуації треба додержуватись установленого порядку та неухильно виконувати розпорядження керівників. Після прибуття на кінцевий пункт евакуації організовано пройти реєстрацію і зайняти зазначене місце проживання.

Дата добавления: 2014-11-29