Теоретичні основи безпеки життєдіяльності. Безпека людини — це поняття, що відображає саму суть людського життя, її ментальні, соціальні і духовні надбання

ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ БЕЗПЕКИ ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ

Безпека людини — це поняття, що відображає саму суть людського життя, її ментальні, соціальні і духовні надбання. Безпека людини -невід'ємна складова характеристика стратегічного напряму людства, що визначений ООН як «сталий людський розвиток» (8изіаіпаЬ1е Нитап Оеуеіортепі) — такий розвиток, який веде не тільки до економічного, а й до соціального, культурного, духовного зростання, що сприяє гумані­зації менталітету громадян і збагаченню позитивного загальнолюдсь­кого досвіду.

Безпека життєдіяльності (БЖД) — це галузь знання та науково-практична діяльність, спрямована на формування безпеки і поперед­ження небезпеки шляхом вивчення загальних закономірностей виник­нення небезпек, їхніх властивостей, наслідків їхнього впливу на організм людини, основ захисту здоров 'я та життя людини і середовища її проживання від небезпек.

1.1.3. Класифікація джерел небезпеки,

небезпечних та шкідливих факторів

Небезпека, як вище було зазначено — це негативна властивість ма­терії, яка проявляється у здатності її завдавати шкоди певним елемен­там Всесвіту, потенційне джерело шкоди. Якщо мова йде про небезпеку для людини, то це явища, процеси, об'єкти, властивості, здатні за пев­них умов завдавати шкоди здоров'ю чи життю людини або системам, що забезпечують життєдіяльність людей.

Кожна людина відчуває небезпеку інтуїтивно і розуміє значення її по-своєму. Згідно з висновками експертів ООН, більшість людей по­в'язують відчуття небезпеки з буденними проблемами і повсякчасними клопотами, а не ґрунтують його на побоюванні глобальних катастроф чи міжнародних конфліктів. Захист житла, робочого місця, достатку, здоров'я, довкілля — основні проблеми безпечного самопочуття людини. Відчуття небезпеки має також глибоко індивідуальний відтінок, який головним чином залежить від:

а) рівня соціального і духовного розвитку особистості;

б) ситуації і суспільного устрою, які позитивно чи негативно впли­
вають на світосприйняття громадянина.

При ідентифікації небезпек необхідно виходити з принципу «все впли­ває на все», тобто джерелом небезпеки може бути все живе і неживе, а підлягати небезпеці також може все живе і неживе.

Джерелами + природні процеси та явища (носіями) ♦ елементи техногенного середовища небезпек є ♦ людські дії, що криють у собі загрозу небезпеки

Небезпеки існують у просторі і часі і реалізуються у вигляді потоків енергії, речовини та інформації. Небезпеки не діють вибірково, а ви­никнувши, вони впливають на все матеріальне довкілля. Причинами, через які окремі об'єкти не страждають від певних небезпек або ж одні страждають більше, а інші менше, є властивості самих об'єктів.

Наприклад, куля, що вилетіла з дула, небезпечна для будь-якого живого чи неживого об'єкта, який знаходиться на траєкторії її польоту. Водночас, якщо людина чи тварина в такому разі може загинути, скло буде розбито, то в цегляній стіні це спричинить лише невелику вибоїну, а зіткнувшись з бронею, куля розплющиться, не завдавши такій перепоні шкоди.

Номенклатура, тобто перелік можливих небезпек, налічує понад 150 найменувань і при цьому не вважається за повну. З метою аналізу, узагальнення та розробки заходів щодо запобігання негативним наслідкам існує необхідність класифікації небезпек, джерел, що породжують їх, та тих чинників (факторів), які безпосередньо призводять до негативного впливу на людину.

Залежно від конкретних потреб існують різні системи класифікації — за джерелом походження, локалізацією, наслідками, збитками, сферою прояву, структурою, характером впливу на людину тощо. Найбільш вда­лою класифікацією небезпек життєдіяльності людства за джерелами по­ходження, на нашу думку, є така, згідно з якою всі небезпеки поділя­ються на чотири групи: природні, техногенні, соціально-політичні та комбіновані. Перші три вказують на те, що небезпеки за своїм поход­женням належать до трьох елементів життєвого середовища, яке оточує людину — природного, техногенного (матеріально-культурного) та соці­ального. До четвертої групи належать природно-техногенні, природно-соціальні та соціально-техногенні небезпеки, джерелами яких є комбі­нація різних елементів життєвого середовища.

Така класифікація майже збігається з класифікацією надзвичайних ситуацій, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України 15.07.98 р. № 1099, згідно з якою надзвичайні ситуації (НС) на території України поділяються на: * НС техногенного, * НС природного, * НС соціально-політичного та * НС воєнного характеру.

Дата добавления: 2014-11-29