Небезпеки, що призводять до надзвичайних ситуацій та заходи зниження іх наслідків 227

НЕБЕЗПЕКИ. ЩО ПРИЗВОДЯТЬ ДО НАДЗВИЧАЙНИХ СИТУАЦІЙ ТА ЗАХОДИ ЗНИЖЕННЯ ІХ НАСЛІДКІВ

Табл. 5 додатка 1 статистичних даних про ефективність лікування (розроблена Асоціацією американських онкологів) називає не тільки відсо­ток п'ятирічного виживання, але й найбільш суттєві фактори ризику при виникненні різних форм раку.

Як видно з таблиці, успіхи в лікуванні різних форм раку неоднакові, деякі форми, як і раніш, надзвичайно важко піддаються лікуванню. Тим важливіше знати фактори ризику й прагнути уникати їх.

* СНІД — синдром набутого імунодефіциту. «Чума XXі вже XXIстоліття» — СПІД — за двадцять років своєї історії перетворилась на один з найнебезпечні-ших чинників, що негативно впливають на розвиток особистості й суспільства в усьому світі. За оцінками ООН та ВООЗ, у світі налічується близько 40мільйонів осіб, інфікованих вірусом імунодефіциту людини (ВІЛ). 18,5 мільйонів осіб вже померли від СНІДу.

За даними служби Об'єднаної програми ООН з ВІЛ/СНІДу, Україна є найбільш ураженою в Східній Європі. За офіційними даними, у нас уже майже 40000 ВІЛ-інфікованих. Але, за прогнозами ВООЗ, цю цифру необхідно помно­жити на 10-12. Особливе значення має той факт, що 80% всіх ВІЛ-інфіковаиих становлять ін 'єкційні наркомани у віці статевої активності (від 15 до ЗО років).

Перше повідомлення про СНІД з'явилося у Сполучених Штатах Аме­рики 1981 року, відтоді він став епідемією світового масштабу.

Честь відкриття вірусу, який викликає СНІД, належить французько­му вченому професору Пастерівського інституту в Парижі Люку Мон-таньє (1983). Менш аніж за рік надійшло ще одне повідомлення про відкриття вірусу, що викликає СНІД, з Америки від професора Націо­нального інституту раку Роберта Галл о.

Отже, СНІД — смертельне захворювання людини, що викликається ВІЛ {вірусом імунодефіциту людини).

Шляхи передання ВІЛ-інфекції |

— >- при статевому контакті з інфікованою людиною

—*■ під час переливання крові та під час пересадки органів

та тканин —*- при неодноразовому вікористанні голок та шприців наркоманами,

нанесенні татуювання

— >■ при пошкодженні шкірних покривів, слизових оболонок медичним інструментом, забрудненим ВІЛ, при контакті з інфікованими ВІЛ тканинами та органами

— *~ від інфікованої матері — плоду під час вагітності чи при годуванні грудним молоком

Хвороба не передається: через рукостискання, через по-' / цілунок, через їжу, через предмети домашнього вжит-„; ку, при купанні в басейні, душі, через спортивні пред-

мети; через укуси комах, при догляді за хворими. ВІЛ може вразити кожного, хто практикує поведінку, пов'язану з підвищеним ризиком: використовує голки та шприци після інших осіб, вступає у статеві контакти з випадковими особами або з інфікованими особами без використання презерватива.

У багатьох людей після першого інфікування симптоми не виявля­ються. Проте у декого впродовж одного двох місяців після зараження розвивається захворювання, що нагадує грип, спостерігається підви­щення температури, головний біль, втомливість і збільшення перифе­ричних лімфатичних вузлів. Ці явища, як правило, тривають від одного тижня до місяця, а потім зникають.

Більш стійка і тяжка симптоматика у дорослих може виникнути і через десять років після зараження, а у дітей з вродженою ВІЛ-інфек-цією — через два роки. Тривалість такого безсимптомного періоду має значні індивідуальні коливання. У деяких осіб клінічна картина розгор­тається вже в перші місяці після зараження, у той час як інші не вияв­ляють ознак захворювання впродовж 10 років і більше. Протягом без­симптомного періоду вірус активно розмножується, вражаючи та руйнуючи все нові клітини імунної системи.

Поступово, за мірою виснаження імунної системи, розвиваються най­різноманітніші ускладнення. Для багатьох людей першими симптомами інфекції є збільшення лімфатичних вузлів, загальна кволість, втрата маси тіла, часті підвищення температури, пітливість, постійні або по­вторні інфекції з ураженням слизової оболонки рота, висипання шкіри та її лущення, запальні гінекологічні захворювання, що не піддаються лікуванню, а також епізоди короткочасної втрати пам'яті.

Термін СНІД застосовується до найпізніших стадій ВІЛ-інфекції, коли розвиваються смертельно небезпечні хвороби, які називаються опор­туністичними інфекціями. Здебільшого це інфекції та інвазії, які рідко завдають шкоди здоровим людям. У хворих на СНІД ці інфекції часто мають тяжкий перебіг і призводять до смерті, оскільки імунна система настільки пригнічена ВІЛ, що організм виявляється неспроможним впо­ратись з нашестям бактерій, вірусів, грибків, паразитів та інших мікро­організмів. Хворі на СНІД надзвичайно схильні до різноманітних ново­утворень (саркома Капоші, рак шийки матки, злоякісні лімфоми тощо), які відрізняються особливою агресивністю і стійкістю до лікування.

Дата добавления: 2014-11-29