Безпека життєдіяльності в умовах надзвичайних ситуацій. Долікарська допомога при термічних впливах та хімічних опіках

БЕЗПЕКА ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ В УМОВАХ НАДЗВИЧАЙНИХ СИТУАЦІЙ

Долікарська допомога при термічних впливах та хімічних опіках

Відхилення температури навколишнього середовища від допустимих значень становить небезпеку для людини. Ця небезпека тим більша, чим більше відхилення температури середовища чи речей, з якими контактує людина, від допустимих значень. Як низькі, так і високі температури на­вколишнього середовища призводять до порушення процесів терморегу­ляції організму і розладу функцій життєво важливих систем. Контакт ок­ремих ділянок тіла з гарячими або холодними речами та предметами викликає травмування цих ділянок, яке зветься опіком чи обмороженням. Контакт з деякими хімічними речовинами та сполуками також призво­дить до травмування, яке зветься хімічним опіком.

* Переохолодження. Розвивається внаслідок порушення процесів тер­
морегуляції при дії на організм низьких температур. Погіршенню самопо­
чуття сприяють * втома, * малорухомість, * алкогольне сп'яніння.

Ознаки. На початковому етапі потерпілого морозить, прискорюються дихання і пульс, підвищується артеріальний тиск, потім настає переохолодження, рідшає пульс та дихання, знижується температура тіла. При зниженні температури тіла від 34 до 32 °С затьмарюється свідомість, припиняється довільне дихання, мова стає неусвідомленою. Після припинення дихання серце може ще деякий час (від 5 до 45 хвилин) скорочуватися, а потім зупиняється, і настає смерть.

Допомога. При легкому ступені переохолодження розігрівають тіло розти­ранням, дають випити кілька склянок теплої рідини.

При середньому і тяжкому ступенях енергійно розтирають тіло вовняною тканиною до почервоніння шкіри, дають багато гарячого пиття, молоко з цук­ром, від 100 до 150 г 40% спирту-ректифікату (горілки). Якщо у потерпілого відсутнє дихання або він слабо дихає, треба розпочати штучне дихання. Після зіфівання і відновлення життєвих функцій потерпілого закутують у теплий одяг і створюють йому спокій.

* Відмороження. Виникає при тривалій дії холоду, при контакті тіла
з холодним металом на морозі, із скрапленими повітрям та газами або су­
хою вуглекислотою. При підвищеній вологості і сильному вітрі відморо­
ження може спостерігатись і при не дуже низькій температурі повітря

(навіть близько 0 °С). Сприяє відмороженню загальне ослаблення орга­нізму внаслідок голодування, втоми або захворювання. Найчастіше відмо­рожують пальці ніг і рук, а також ніс, вуха, щоки.

Ознаки. Залежно від тяжкості розрізняють чотири ступені відмороження тканин: І — почервоніння і набряк, II — утворення пухирів; III — омертвіння шкіри та утворення струпа; IV — омертвіння частини тіла.

Допомога. Розтирання і зігрівання на місці події. Бажано розмістити потер­пілого біля джерела тепла (наприклад, біля вогнища) і тут продовжувати роз­тирання. Краще розтирати відморожену частину спиртом, горілкою, одеколо­ном, а якщо їх немає, то м'якою рукавицею, хутровим коміром. Не можна розтирати снігом. Після порожевіння відморожене місце витирають насухо, змочують спиртом, горілкою або одеколоном і утеплюють ватою або тканиною. Необхідно пам'ятати, що одяг і взуття з відморожених частин тіла знімати тре­ба дуже акуратно, якщо ж це зробити не вдається, треба розпороти ножем ту частину одягу або взуття, які утруднюють доступ до ушкоджених ділянок тіла.

* Перегрівання. Трапляється внаслідок тривалого перебування в умо­вах високої температури та вологості, на сонці без захисного одягу, при фізичному навантаженні у нерухомому вологому повітрі. Розрізня­ють кілька ступенів перегрівання.

Ознаки. Легкий ступінь — * загальна слабкість, * нездужання, * запамо­рочення, * нудота, * підвищена спрага, * шкіра обличчя червоніє, вкривається потом, * пульс і дихання прискорюються, * температура тіла підвищується до 37,5...38,9 °С.

Середній ступінь — температура тіла — 39-40 °С, сильний головний біль, різка м'язова слабкість, миготіння в очах, шум у вухах, болі в ділянці серця, виражене почервоніння шкіри, сильне потовиділення, посиніння губ, приско­рення пульсу до 120... 130 уд./хв., часте і поверхневе дихання. Спостерігаються також блювання, понос.

Тяжчі ступені перегрівання тіла кваліфікуються по-різному: якщо темпе­ратура повітря висока і його вологість підвищена, йдеться про тепловий удар, якщо довго діяли сонячні промені — про сонячний. При цьому температура тіла піднімається вище 40 °С, настає непритомність, шкіра потерпілого стає сухою, у нього починаються судоми, порушується серцева діяльність, зупи­няється дихання.

Допомога. В легких випадках потерпілого покласти в затіненому місці, давати необмежену кількість питного. В тяжких випадках перенести його в за­темнене прохолодне місце, роздягнути, обмити тіло прохолодною водою, при­кладати холодні компреси на голову, шию, ділянку серця. Дати понюхати ват­ку, змочену нашатирним спиртом. Якщо порушується серцева діяльність, зупиняється дихання, почати робити штучне дихання. Викликати швидку ме­дичну допомогу, або, після надання першої допомоги, доставити потерпілого в медичний заклад.

* Термічні опіки. Виникають при дії на відкриті ділянки тіла високої температури (полум'я, потрапляння на шкіру гарячої рідини, розпечених предметів тощо).

Ознаки. Залежно від тяжкості розрізняють чотири ступені опіку: І — по­червоніння шкіри і її набряк; II — пухирі, наповнені жовтуватою рідиною; III — утворення некрозу шкіри (струпів); IV — обвуглювання тканин. Опіки завжди супроводжуються сильними болями в пошкодженій частині тіла. Чим більше обпечена поверхня і чим глибше пошкодження тканин, тим важчий опік. Опіки 1/3 -1/2 поверхні тіла і більше є небезпечними для життя потер­пілого. Загальний стан потерпілого при значних опіках дуже тяжкий. Можли­ве виникнення шоку.

Допомога. Необхідно швидко вивести або винести потерпілого з зони вог­ню, припинити контакт з гарячими речовинами. При займанні одягу треба негайно його загасити і зняти тліючі залишки. Залишки одягу, що прилипли до тіла ні в якому разі не можна здирати, а обережно зрізати ножицями. На обпечену поверхню накласти ватно-марлеву пов'язку, змочену в спирті. Якщо є 0,5% розчин новокаїну, то ним зрошують обпечену поверхню.

При опіках незначного розміру І ступеня можна обмежитись змазуванням обпеченої частини шкіри 2—3% розчином марганцевокислого калію та накла­данням стерильної пов'язки (на обличчя пов'язку накладати не слід).

У випадку значних опіків потерпілого потрібно загорнути в чисте прости­радло, а зверху — в теплу ковдру. В разі значних опіків кінцівок потрібно на­класти на них транспортні шини.

Потерпілі зі значними опіками, які супроводжуються тяжким загальним станом, повинні отримувати необмежену кількість питного: водно-соляний розчин (одна чайна ложка солі та 1/2 чайної ложки соди на 1 л води), гарячий та солодкий чай тощо. Для зменшення болю дати потерпілому таблетку обез­болюючого або 100-150 мл вина чи горілки. Таких потерпілих, а також потер­пілих з опіками ІІ-ІУ ступенів, незалежно від площі пошкодження, потрібно негайно направити до медичного закладу. Під час транспортування не допус­кати переохолодження потерпілого, до обпечених ділянок не можна торкати­ся руками, не можна проколювати пухирі і відривати шматки одягу, що при­липли до місць опіку, не можна накладати мазі, порошки, робити примочки.

* Хімічні опіки. Виникають внаслідок дії на дихальні шляхи, шкіру і слизові оболонки концентрованих неорганічних та органічних кислот, лугів, фосфору, інших речовин. При горінні або вибухах хімічних речовин ут­ворюються термохімічні опіки.

Ознаки. Основні зовнішні ознаки хімічних опіків аналогічні термічним опікам. За глибиною ураження тканин хімічні опіки також поділяються на чотири ступені.

Опіки кислотами дуже глибокі, на місці опіку утворюється сухий струп. Від азотної кислоти він має світло-жовтий колір, сірчаної кислоти — сіро-білий з наступною зміною до коричнево-чорного кольору. Обпечені лугами части­ни тіла мають блідий колір. При опіку лугами тканина волога, тому ці опіки переносяться важче, ніж опіки кислотами.

Допомога. Якщо одяг потерпілого просочився хімічною речовиною, його треба швидко зняти, розрізати чи розірвати на місці події. Потім механічно видаля­ють речовини, що потрапили на шкіру (наприклад, вапно), енергійно змивають

Дата добавления: 2014-11-29