Замовлення і складування матеріалів

Переміщення матеріального потоку починається з отримання замовлень від клієнта. Одна з функцій потоку — розробка та обробка замовлень, сприяє просуванню продукції до місця виробництва, тобто потреби виробничої лінії переводяться в потреби замовлення.

Частка цієї функції в загальних витратах логістики значно менша за частку на транспортування і збереження запасу. Однак її значущість визначається тим, що вона забезпечує ефективне просування продукції.

Агент із закупівель вибирає постачальників, які задовольняють фірму за багатьма параметрами (ціни, доставка, якість продукції). Належно оформлене замовлення на доставку надсилається фірмі-постачальнику. У ньому зазначають обсяг, дату та спосіб доставки. Приватний постачальник обробляє замовлення і готує товар до відвантаження.

Ефективне розміщення замовлення впливає на ефективність усього процесу логістики. Замовлення визначає кількість продукції та можливі методи її доставки, з нього починається рух товару каналами розподілу. Контроль за виконанням замовлення здійснюється за даними про кількість одержаної та складованої в будь-який час продукції.

Рух товару, як уже зазначалося, починається з отримання замовлень від клієнтів. Відділ замовлень готує рахунки-фактури та надсилає їх різним підрозділам фірми. Замовлені вироби, яких на той час немає в наявності, записують у графу «заборгованість». На відвантажені вироби виписують відвантажувальну та платіжну документацію. Копії документів залишаються у відповідних підрозділах фірми. І фірма, і споживач мають вигоду, якщо все це виконується швидко і сповна. В ідеалі торгові представники надсилають замовлення щовечора, інколи передають по телефону. Відділ замовлень швидко обробляє їх. Товар відвантажують зі складів у найкоротші строки. У мінімальні терміни також оформляються і виставляються рахунки. Для прискорення циклу «замовлення — відвантаження — оформлення рахунку» використовують комп’ютер. Деякі фірми, одержавши замовлення, перевіряють кредитоспроможність клієнта та наявність або відсутність необхідних товарів на складі. Комп’ютер менш як за 15 секунд видає розпорядження на відвантаження, оформляє рахунок замовника, коригує облікові дані про товарні запаси, оформляє замовлення на виготовлення продукції для поповнення запасів, повідомляє торгового представника про те, що його замовлення виконане і перебуває в дорозі.

При обробці замовлення слід враховувати основні фактори, котрі впливають на обслуговування споживачів. До них слід віднести доступність запасів, швидкість обробки замовлення, гнучкість та якість обслуговування.

Під доступністю запасів слід розуміти ступінь відповідності попиту споживачів обсягам товарних запасів. Фірми, котрі обслуговують споживача з власного складу, потребують постійного поповнення товарного запасу. Продукція може постачатись на склад від виробництва або з інших джерел. Наявність продукції на складі дає можливість оцінювати, наскільки добре задовольняються сподівання споживачів за операційний період. Доступність товару може бути визначена у такий спосіб:

1. Частка коштів на складі або коштів, недостатніх на складі, показує, яка кількість запланованої до збереження на складі продукції може бути відвантажена споживачеві. Щоб зіставити товарні запаси і очікування споживачів, більшість фірм використовує коефіцієнт поповнення запасу, котрий показує відвантажених споживачу товарів до кількості замовлених ним.

2. Ще один показник досяжності товарних запасів — відсоток виконання замовлень.

Швидкість обслуговування — це період часу, необхідний для певного виконання замовлення.

Під гнучкістю обслуговування розуміють спроможність фірми пристосуватися до вимог споживачів. Залежно від цих вимог, постачальник може прийняти рішення стосовно використання нестандартних методів обслуговування. Фірма-постачальник планує гнучкий розподіл для задоволення особливих потреб споживача.

Одним з важливих показників є стійкість у виконанні циклу замовлення. Стійкість, зафіксована на великій кількості циклів, дає можливість порівняти реальне виконання із запланованим.

Швидкість обслуговування важлива, однак стійкість у часі — найбільш важливий показник. Фірми залежать від своїх постачальників у питанні зниження товарних запасів і водночас встановлюють вищий рівень доступності продукції для своїх споживачів. Це означає, що операційна стійкість є вельми суттєвою. Щоб домогтися максимальної віддачі від логістики, окремі організації проявляють потенційну гнучкість у виконанні своїх операцій. Якість обслуговування — це спроможність фірми здійснити виконання замовлень без помилок. При обробці і виконанні замовлень підприємства та організації мають враховувати усі зазначені вище показники.

Будь-якій фірмі чи будь-якому підприємству доводиться зберігати товар до моменту його продажу. Організовувати зберігання необхідно тому, що цикли виробництва і споживання рідко збігаються. Виробництво багатьох сільськогосподарських товарів є сезонним, хоч попит на них існує постійно. Організація складського зберігання продукції дає змогу уникнути цих суперечностей. Раціональна організація складського господарства безпосередньо впливає на економіку підприємств, оскільки втрати матеріалів під час зберігання, витрати на вантажно-розвантажувальні роботи та складські операції підвищують собівартість продукції.

Потреба у зберіганні товару до моменту його продажу зумовлена: а) наявністю широкого кола споживачів, витратами багатьох видів матеріальних ресурсів; б) недостатністю складського товарообігу деяких видів продукції виробничо-технічного призначення; в) зростанням мінімальних норм транзитного відвантаження, що призводить до збільшення запасів засобів виробництва у суспільному господарстві; г) подальшим розвитком засобів виробництва; д) впровадженням прогресивних форм обслуговування споживачів з боку постачальницько-збутових організацій; е) підвищенням техніко-організаційного рівня баз та складів і зниженням завдяки цьому собівартості складських переробок вантажу, що створює реальні можливості для зниження складських націнок та скорочення розриву між транзитними та складськими формами зберігання. Чим більше таких пунктів, тим швидше можна доставити товар споживачам, однак при цьому зростають витрати. Рішення щодо кількості пунктів зберігання треба приймати, пов’язуючи проблеми сервісу та витрат на розподіл. Одні фірми зберігають частину товарного запасу на самому підприємстві або недалеко від нього, а інші — на складах у різних частинах країни. Фірма може мати власні склади або орендувати місця на складах громадського користування. Можливості контролю значно вищі, коли фірма має власні склади. Однак при цьому склади зв’язують капітал, а на потребу змінити місця зберігання фірма не може реагувати достатньо гнучко. З іншого боку, склади громадського користування не тільки стягують платню за орендовані фірмою площі, а й надають додаткові (платні) послуги (огляд, пакування, відвантаження товару, оформлення рахунків-фактур). Користуючись послугами складів громадського користування, фірма має широкий вибір як місць зберігання, так і типів складських приміщень.

Фірми користуються складами тривалого зберігання і транзитними. На складах тривалого зберігання товар перебуває протягом середнього або тривалого відрізку часу. На транзитні склади надходять товари від різних підприємств та постачальників, і їх якомога швидше відвантажують до місць призначення.

Технічна політика в умовах ринкової економіки має бути спрямована на підвищення рівня механізації та автоматизації складських процесів і приведення їх у відповідність до рівня розвитку основного виробництва промислових підприємств. Старі багатоповерхові склади з тихохідними вантажопідйомниками та неефективною системою вантажно-розвантажувальних робіт не можуть конкурувати з новими одноповерховими автоматизованими складами, що обладнані сучасними системами вантажопереробки і працюють під контролем центральної ЕОМ. Поряд з автоматизацією складських операцій потрібно: впроваджувати нові види машин та обладнання підвищеної потужності; використовувати прогресивні будівельні матеріали й конструкції при зведенні об’єктів; удосконалювати об’єкти з урахуванням досягнень вітчизняного та зарубіжного досвіду проектування.

Рішення щодо кількості товарно-матеріальних запасів — ще одна проблема у сфері логістики, яка впливає на задоволення потреб споживачів. Тому тим, хто діє на ринку, хотілося б, щоб фірма мала запаси товару, достатні для негайного виконання усіх замовлень клієнтів. Однак зберігання таких великих запасів для фірми є нерентабельним. З підвищенням сервісу для клієнтів витрати на зберігання товарно-матеріальних запасів стрімко зростають. Керівництво має бути обізнаним у тому, достатньо чи недостатньо зростають збут і прибутки, щоб виправдати збільшення кількості товарних запасів. Тільки після цього воно може прийняти рішення щодо доцільності замовлення додаткових партій товару і визначити їх кількість.

Система логістики розрізняє страхові та сезонні запаси у виробництві. Запаси у виробництві поділяються на запаси, необхідні безпосередньо для виробництва, і транспортні, тобто ті, що створюються при транспортуванні ресурсів. Їх обсяг визначають за формулою:

I = ST,

де І — транзитні запаси;

S — середній рівень продажу;

Т — транзитний час (середній).

Страхові запаси необхідні для того, щоб вирівняти коливання попиту. Вони виконують буферну функцію, а поповнюються тоді, коли рівень їх спадає до або нижче тих обсягів, які визначають необхідність поновлення замовлень ресурсу відповідно до встановлених норм. Сезонні запаси потрібні для задоволення попиту, що виникає в обумовлений період. У міжсезонний період у такому разі спостерігається зменшення запасів, а при підвищенні попиту — збільшення. Обсяг запасів при використанні концепції логістики залежить від часу їх поповнення, транспортної моделі надійності обслуговування, витрат на складську обробку запасів.

Складська мережа, через котру здійснюється розподіл матеріального потоку, є суттєвим елементом логістики. Вибір місця збереження матеріалів та кількості складських приміщень суттєво впливають на витрати, котрі виникають у процесі доведення товару до споживача, а значить — і на кінцеву вартість продукції, що реалізовується.

Розглянемо три варіанти збереження матеріалів:

де N — склад підприємства;

K, L, M — склади посередників;

A, B, C, D — споживачі.

Рис. 26. Схеми збереження матеріалів на складах

Як бачимо, у І варіанті витрати на транспортування найбільші, у ІІ — вони зменшуються, так само як і в ІІІ варіанті, однак в перших двох варіантах виникають додаткові витрати, пов’язані з доставкою матеріалів на склади посередників, а також зі зберіганням їх на цих складах. Щоб знайти оптимальну кількість складів, можна використати графічний метод вирішення цього завдання.

де С — витрати, пов’язані з доставкою

товарів на склади посередників;

N — кількість складів.

Рис. 27. Залежність витрат, пов’язаних з доставкою товарів на склади посередників від кількості складів

Рис. 28. Залежність витрат, пов’язаних з доставкою товару зі складів посередників до споживачів,від кількості складів

Як незалежну змінну оберемо величину N — кількість складів, через котрі здійснюється забезпечення споживачів. Залежними змінними будемо вважати такі види витрат:

o транспортні;

o на утримання запасів;

o на експлуатацію складського господарства;

o на управління складською системою.

Загальний обсяг транспортної роботи з постачання продукції споживачам, відповідно і транспортні витрати поділяють на дві групи:

o витрати, пов’язані з доставкою товарів споживачам;

o витрати на доставку товарів на склади посередників.

Залежність витрат на транспортування від кількості складів розглянемо для кожної групи:

При збільшенні кількості складів у системі розподілу вартість доставки зростає, оскільки збільшується кількість перевезень.

Друга частка транспортних витрат, пов’язана з доставкою продукції зі складів посередників на склади споживачів, зменшується залежно від кількості складів. Це пов’язане з тим, що склади посередників обирають, виходячи з їх максимального наближення до споживачів.

Загальний графік залежності транспортних витрат від кількості складів, що використовуються наведений на рис. 29.

Так само можна графічно показати залежність витрат на збереження запасів від кількості складів, а також витрат, пов’язаних з експлуатацією складського господарства та управління розподільчою системою.

Залежність загальних витрат на функціонування системи збереження від кількості складів можна визначити склавши усі графіки. Абсциса мінімуму кривої загальних витрат дає оптимальне значення кількості складів.

Рис. 29. Залежність загальних витрат, пов’язаних з транспортуванням товарів,від кількості складів у системі розподілу

Рис. 30. Залежність загальних витрат від кількості складів при збереженні товарів

Дата добавления: 2014-11-29