Україні 1 страница

Розділ 4.

ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ ЗАКОНОДАВСТВА УКРАЇНИ В СФЕРІ СОЦІАЛЬНОГО ЗАХИСТУ ДЕРЖАВНИХ СЛУЖБОВЦІВ

4Л. Пільгове кредитування, як прогресивний елемент соціального захисту державних службовців в Україні

4.2. Перспективи запровадження професійного пенсійного забезпечення державних службовців

4.1. Пільгове кредитування, як прогресивний елемент соціального захисту державних службовців в

Серед основних прав людини і громадянина Конституція України (ст.47) закріпила право кожного на житло. Така позиція законодавця відповідає міжнародним стандартам у сфері соціального захисту, дотримуватись яких Україна зобов'язана як соціальна та правова держава, вищою цінністю якої є людина, а основним завданням - захист її прав і свобод.

Поряд з цим житлова проблема була і залишається однією із найбільш гострих соціальних проблем у нашій державі, її вирішення на сучасному етапі вимагає перегляду традиційних підходів з метою оптимального поєднання соціальної та ринкової політики держави.

Основні напрямки реалізації права громадян на житло передбачені Концепцією державної житлової політики, схваленої Постановою Верховної Ради України від ЗО червня 1995 року № 254/ 95-ВР.¹ Відповідно до цього документу, житлова політика держави базується на створенні умов, за яких кожен громадянин вільно, на вибір до свої потреб та можливостей зміг би спорудити житло чи придбати його у власність. Таким чином, держава заохочує приватне задоволення житлових проблем громадян, створюючи умови для здійснення права на житло.

Однією із категорій громадян, для яких передбачена державна підтримка у вирішенні питання забезпечення житлом, є державні службовці.

Право державних службовців на отримання безвітсоткового кредиту на індивідуальне чи кооперативне житлове будівницво або для придбання квартир чи індивідуальних житлових будинків передбачене ст. 36 Закону України „Про державну службу".

За відсутності нормативно розробленого механізму такого кредитування та відповідних економічних передумов, така норма довший час залишалася декларативною. Конкретні кроки в цьому напрямі почали здійснюватися із затвердженням Стратегії реформування системи державної служби в Україні.¹ Відповідно до п. 6 Заходів щодо реалізації Стратегії реформування системи державної служби в Україні, схвалених Указом Президента України від 24 грудня 2002 року № 1211/2002, Кабінету Міністрів України доручено розробити порядок надання державним службовцям, які відповідно до законодав­ства потребують поліпшення житлових умов, безвідсоткового кредиту на індивідуальне та кооперативне житлове будівницво або придбання квартир чи індивідуальних житлових будинків. На виконання цього доручення, Кабінетом Міністрів України прийнята Постанова від 18 лютого 2004 року № 182, якою передбачений механізм такого

Концепція державної житлової політики, схвалена Постановою Верховної Ради України від ЗО червня 1995 року № 254/95-ВР// Відомості Верховної Вади України. - 1995. - № 27. - Ст.200.

¹ Стратегія реформування системи державної служби в Україні, затверджена Указом Президента України №599/2000 від 14 квітня 2000 року // °фіційний вісник України. - 2000. - №16. - Ст, 142.

кредитування. Вказана Постанова набрала чинності з І січня 2005 року.

Кредитні відносини між державним службовцем та уповноваженим банком, що опосередковують надання кредитних ресурсів, регламентуються Цивільним кодексом України від 16 січня 2003 року, а оскільки даний кредит за своєю суттю є іпотечним, то такі відносини підлягають регулюванню також і Законом України „Про іпотеку" від 5 червня 2003 року¹ та Законом України „Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати" від 19 червня 2003 року (ост. зміни внесені Законом від 20 січня 2005р.)².

Іпотечний кредит - це правовідносини, що виникають на підставі договору про іпотечний кредит між кредитодавцем і боржником з приводу надання коштів у користування зі встановленням іпотеки.

Для з'ясування поняття іпотечного житлового кредиту слід звернутися до податкового законодавства. Так, ст. 1 Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб" визначає іпотечний житловий кредит як фінансовий кредит, що надається особі, товариству співвласників квартир або житловому кооперативу строком не менше п'яти повних календарних років для фінансування витрат, пов'язаних з будівництвом або придбанням квартири (кімнати) або житлового будинку (його частини) (з урахуванням землі, що знаходиться під таким жиловим будинком, чи присадибної ділянки), які надаються у власність позичальника з прийняттям кредитором такого житла (землі, що знаходиться під ним, чи присадибної ділянки) у заставу.¹

Виходячи з цього визначення, можна чітко сформулювати умови, дотримання яких необхідне для того, щоб кредит можна було назвати іпотечним:

- строк кредиту - не менше п'яти років;

- цільове призначення кредиту;

- житло, що придбавалося у власність, передається кредитодавцю у заставу.

За словами В.Г. Першина, іпотечний кредит, як кращий спосіб кредитування купівлі житла, визнаний світовою практикою. У більшості економічно розвинутих країн він є не лише основною формою поліпшення соціально-економічних умов, а й здійснює істотний вплив на економічну ситуацію в державі в цілому, При широкому впровадженні іпотечного кредитування в державі зростають бюджетні надходження ефективно вирішуються житлові проблеми, зростає ективність та мобільність робочої сили.²

Очевидно, що з'ясування механізму реалізації іпотечного кредитування виходить за рамки аналізу, а тому обмежимося особливостями такого кредитування, Що стосуються державних службовців.

¹ „Про іпотеку" Законом України від 5 червня 2003 року // Голос України. - 15 липня 2003 року, № 129.

² „Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати" Закон України від 19 червня 2003 року /' Відомості Верховної Ради України, — 2004, - №1. - Ст. 1.

¹ „Про податок з доходів фізичних осіб" Закон України від 22 травня 2003 року // Відомості Верховної Ради України. - 2003. - №37. - Ст. 307.

² Перший В.Г. Організаційно-правове забезпечення впровадження Чіотечного кредитування в Україні. - Автореф. дис.... канд. юрид. наук. -їрпінь, 2004.-С. 13.

¹ Ст. 36 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 9 липня 2003 року // Відомості Верховної Ради України- -2003. - №№ 49-51. - Ст. 376.

² Тарасова В.А. Юридические фактьі в области пенсионного обеспечения. - М: Изд-во Моск.университета, 1974. - С,76.

¹ Ст. 36 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 9 липня 2003 року // Відомості Верховної Ради України. -2003. - №№ 49-51. - Ст, 376.

² Наказ Міністерства праці та соціальної політики України, Головного Управління державної служби України „Про врегулювання питання призначення пенсій державним службовцям у зв'язку з інвалідністю та втратою годувальника на випадок смерті державного службовця " від 31 липня 2000 року № 181/40 // Офіційний вісник України. - 2000. - № 34. - Ст. 1446.

кредитування. Вказана Постанова набрала чинності з І січня 2005 року.

Кредитні відносини між державним службовцем та уповноваженим банком, що опосередковують надання кредитних ресурсів, регламентуються Цивільним кодексом України від 16 січня 2003 року, а оскільки даний кредит за своєю суттю є іпотечним, то такі відносини підлягають регулюванню також і Законом України „Про іпотеку" від 5 червня 2003 року¹ та Законом України „Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати" від 19 червня 2003 року (ост. зміни внесені Законом від 20 січня 2005р.)².

Іпотечний кредит - це правовідносини, що виникають на підставі договору про іпотечний кредит між кредитодавцем і боржником з приводу надання коштів у користування зі встановленням іпотеки.

Для з'ясування поняття іпотечного житлового кредиту слід звернутися до податкового законодавства. Так, ст. 1 Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб" визначає іпотечний житловий кредит як фінансовий кредит, що надається особі, товариству співвласників квартир або житловому кооперативу строком не менше п'яти повних календарних років для фінансування витрат, пов'язаних з будівництвом або придбанням квартири (кімнати) або житлового будинку (його частини) (з урахуванням землі, що знаходиться під таким жиловим будинком, чи присадибної ділянки), які надаються у власність позичальника з прийняттям кредитором такого житла (землі, що знаходиться під ним, чи присадибної ділянки) у заставу.¹

Виходячи з цього визначення, можна чітко сформулювати умови, дотримання яких необхідне для того, щоб кредит можна було назвати іпотечним:

- строк кредиту - не менше п'яти років;

- цільове призначення кредиту;

- житло, що придбавалося у власність, передається кредитодавцю у заставу.

За словами В.Г. Першина, іпотечний кредит, як кращий спосіб кредитування купівлі житла, визнаний світовою практикою. У більшості економічно розвинутих країн він є не лише основною формою поліпшення соціально-економічних умов, а й здійснює істотний вплив на економічну ситуацію в державі в цілому, При широкому впровадженні іпотечного кредитування в державі зростають бюджетні надходження ефективно вирішуються житлові проблеми, зростає ективність та мобільність робочої сили.²

Очевидно, що з'ясування механізму реалізації іпотечного кредитування виходить за рамки аналізу, а тому обмежимося особливостями такого кредитування, Що стосуються державних службовців.

Слід зазначити, що право на отримання безвідсоткового кредиту мають не всі державні службовці, а тільки ті з них, які відповідно до законодавства потребують поліпшення житлових умов.

Потребуючими поліпшення житлових умов, відповідно до ст. 34 Житлового кодексу України, визнаються громадяни, забезпечені житлом нижче за рівень, що визначається виконавчими комітетами обласних, Київських та Севастопольських міських рад разом з радами профспілок.

Такий рівень періодично переглядається вказаними вище органами для наступних категорій:

- осіб, які проживають в приміщенні, що не відповідає встановленим санітарним та технічним вимогам;

- осіб, які хворіють на тяжкі форми деяких хронічних захворювань, у зв'язку з чим не можуть проживати в одній кімнаті разом з членами своєї сім'ї;

- осіб, які проживають за договором піднайму житлового приміщення в будинках державного чи комунального житлового фонду, за договором піднайму житлового приміщення в будинках житлово-будівельних кооперативів;

- осіб, які проживають тривалий час (не менше 5 років) за договором найму в будинках (квартирах), що належать громадянам на праві приватної власності;

- осіб, які проживають в гуртожитках;

- осіб, які проживають в одній кімнаті по дві і більше сім'ї, незалежно від родинних відносин, або особи різної статі старше за 9 років, крім подружжя.¹

Порядок взяття на облік таких осіб передбачений Правилами обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм житлових приміщень в Українській РСР, затвердженими Постановою Ради Міністрів Української РСР та Української республікан­ської Ради професійних спілок від 11 грудня 1984 року № 470 (ост. зміни внесені Постановою Кабінету Міністрів від 9 листопада 1995 р.).² Відповідно до зазначених Правил, громадяни беруться на квартирний облік за місцем проживання за рішенням виконавчого комітету районної, міської, районної у місті, селищної, сільської Ради чи за місцем роботи за спільним рішенням адміністрації підприємства, установи, організації і профспілкового комітету. При цьому, рішення про взяття на квартирний облік за місцем роботи підлягає затвердженню виконавчим комітетом відповідної місцевої Ради, на території якої знаходиться підприємство, установа, організація. Документи, які підтверджують взяття на облік зберігаються в облікові справи, що заводиться на кожного громадянина, взятого на квартирний облік.¹

Права на отримання безвітсоткового кредиту не мають державні службовці, які отримали кредити на індивідуальне житлове будівництво, придбання квартир чи індивідуальних житлових будинків згідно з іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до затвердженого Порядку, державний службовець має право одержати безвідсотковий кредит лише один раз протягом періоду перебування на державній службі. Таке право вважається використаним з моменту прийняття уповноваженим банком рішення про його надання та включення суми заборгованості до реєстру сум належної до відшкодування компенсації -щомісячного розрахунку-обгрунтування обсягу належних до компенсації коштів, який складається уповноваженим банком у розрізі державних органів, позичальників та регіонів.²

Для отримання державним службовцем кредиту державний орган, в якому він працює подає уповноваженому баку лист-погодження, в якому зазначається розмір кредиту та обумовлюється зобов'зання державного органу повідомити

уповноважений банк про припинення державним службовцем (позичальником) державної служби. Такий лист-погодження подається за наявності письмової згоди Головного управління державної служби України. Копії таких листів-погоджень зберігаються у державних органах протягом ЗО років. Підставою для надання державним органом листа-погодження уповноваженому банку є документальне підтвердження перебування позичальника та членів його сім'ї на квартирному обліку.¹ При цьому, слід зазначити, що сім'я може перебувати на квартирному обліку за місцем роботи одного з членів сім'ї (за їх вибором) чи у виконавчому комітеті місцевої ради за місцем проживання.

Уповноважений банк розглядає звернення державного службовця про надання кредиту за наявності листа-погодження, документів на отримання кредиту згідно з вимогами уповноваженого банку, поточного рахунка, відкритого позичальником в уповноваженому банку для зарахування коштів на обслуговування кредиту, та документального підтвердження першочергового внеску, достатнього для фінансування не менш, як 10 відсотків вартості об'єкта кредитування.

Пункт 20 Правил обліку громадян, як потребують поліпшення житлових умов, і надання їм житлових приміщень в Українській РСР, затверджених Постановою Ради Міністрів української РСР та Укрпрофради від 11 грудня 1984 року № 470 // Збірник Постанов Української РСР, - 1984. - №12. - Ст. 80.

² П. З Порядку надання державним службовцям, які відповідно до законодавства потребують поліпшення житлових умов, безвідсоткового кредиту для житлового будівництва або придбання квартир чи індивідуальних житлових будинків, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 18 лютого 2004 року № 182 // Урядовий кур'єр* - 2004. - №36. - Ст. 54.

¹ П. 4 Порядку надання державним службовцям, які відповідно до законодавства потребують поліпшення житлових умов, безвідсоткового кредиту для житлового будівництва або придбання квартир чи індивідуальних житлових будинків, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 18 лютого 2004 року № 182 // Урядовий кур'єр. - 2004. - №36. - Ст. 54.

² П. 11 Правил обліку громадян, як потребують поліпшення житлових умов, і надання їм житлових приміщень в Українській РСР, затверджених Постановою Ради Міністрів української РСР та Укрпрофради від 11 грудня 1984 року № 470 // Збірник Постанов Української РСР.- 1984. - №12. - Ст. 80.

³ П. 6 Порядку надання державним службовцям, які відповідно до законодавства потребують поліпшення житлових умов, безвідсоткового кредиту для житлового будівництва або придбання квартир чи індивідуальних

¹ „Про іпотеку" Законом України від 5 червня 2003 року // Голос України. - 15 липня 2003 року, № 129.

² „Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати" Закон України від 19 червня 2003 року /' Відомості Верховної Ради України, — 2004, - №1. - Ст. 1.

¹ „Про податок з доходів фізичних осіб" Закон України від 22 травня 2003 року // Відомості Верховної Ради України. - 2003. - №37. - Ст. 307.

² Перший В.Г. Організаційно-правове забезпечення впровадження Чіотечного кредитування в Україні. - Автореф. дис.... канд. юрид. наук. -їрпінь, 2004.-С. 13. Для реалізації механізму іпотечного кредитування, необхідно укласти два договори, Договір про іпотечний кредит, за яким кредитодавець (фінансова установа) надає кредит позичальнику із застереженням про те, що забезпечення позичальником зобов'язань щодо повернення суми кредиту забезпечуватиметься іпотекою. Іпотечний договір - договір застави нерухомого майна в забезпечення виконання основного зобов'язання за договором про іпотечний кредит. Обидва договори укладаються одночасно та є нерозривно пов'язані між собою. ¹

У відповідності до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони у належній формі досягли згоди з усіх істотних умов. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди. Загальноприйнято, що істотними умовами кредитного договору є забезпеченість, повернення, строковість, платність та цільова спрямованість.²

Закон України «Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати», визначаючи істотні умови договору про іпотечний кредит вказує, що у ньому можуть бути зазначені:

- вартість основного зобов'язання та порядок його амортизації, строки та розміри платежів з урахуванням

інфляційного застереження або умови, що дозволять їх визначити;

- право кредитодавця самостійно встановлювати розмір часток платежів, отриманих за договором про іпотечний кредит, та розподіляти їх між ціною зобов'язання та доходом кредитодавця;

- згода боржника на приєднання його основного зобов'язання до консолідованого іпотечного боргу та включення іпотеки до іпотечного пулу;

- право кредитодавця відчужувати основне зобов'язання або право отримання платежів за договором про іпотечний кредит;

- інфляційне застереження;

- умови страхування фінансових ризиків щодо невиконання основного зобов'язання, неотримання платежів за цим договором, несвоєчасної реалізації предмета іпотеки, несвоєчасного отримання суми, вирученої від реалізації предмета іпотеки, або недостатнього її розміру для задоволення вимог кредитора.¹

Поряд з тим, необхідно звернути увагу на ту обставину, що при визначенні істотних умов кредитного договору, слід також зважати на особливості, визначені в Постанові Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку надання державним службовцям, які відповідно до законодавства потребують поліпшення житлових умов, безвідсоткового кредиту для житлового

¹ Головков О. Ипотечное кредитование // Іпотека - практика застосування. - Харків:„Страйд", 2004. - С. 73.

² Цивільне право України. Підручник у двох книгах / За ред. О.В.
Дзери, Н.С. Кузнєцової. Книга друга. Київ. Юрінком Інтер. 2000. - С.465. Ц

¹ Ст. 2 Закону України „Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати" від 19 червня 2003 року // Відомості Верховної Ради України. - 2004. - №1. - Ст, 1

будівництва або придбання квартир чи індивідуальних житлових будинків».

Проведення компенсації відсоткової ставки за користування кредитом продовжується у встановленому порядку і у разі виходу державного службовця на пенсію, у тому числі по інвалідності. Поряд з цим, у випадку припинення позичальником державної служби з інших підстав, про що державний орган зобов'язаний повідомити уповноважений банк, кредит обслуго­вується позичальником за власний рахунок.¹

Враховуючи вищенаведене, можна зробити висновок про те, що механізм пільгового кредитування державних службовців поєднує орієнтовану на ринок систему забезпечення житлом та заходи державної підтримки у вирішення проблеми покращення житлових умов осіб, які виконують завдання та реалізуть функції держави. Прийняття вищезазначеної Постанови стало важливим кроком у напрямку підвищення рівня соціальної захищеності цієї категорії осіб. Крім того, існування нормативної основи для створення прозорої процедури забезпечення державних службовців житлом має важливе значення для запобігання проявам корупції та іншим правовпорушенням у цій сфері, що в свою чергу, сприяє підвищенню довіри до державної служби та авторитету держави в цілому. Але особливості сучасних

¹ П. 11 та 12 Порядку надання державним службовцям, які відповідно до законодавства потребують поліпшення житлових умов, безвідсоткового кредиту для житлового будівництва або придбання квартир чи індивідуальних житлових будинків, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 18 лютого 2004 року № 182 // Урядовий кур'єр. - 2004. - №36. - Ст„ 54,

економічних процесів в нашій державі призупинили дієвість даного інструменту, який лише почав давати свої позитивні результати.

4.2. Перспективи запровадження професійного пенсійного забезпечення державних службовців

Перехід до ринкових відносин, висока ступінь диферентціації громадян потребують докорінної перебудови системи пенсійного забезпечення шляхом впровадження поряд із системою загальнообов'язкового державного пенсійного страхування інституту додаткового пенсійного страхування, як перспективної форми соціального самозахисту громадян.

Недержавне соціальне страхування в Україні тільки починає запроваджуватися. Одним із видів недержавного соціального страхування є недержавне пенсійне страхування, яке отримало свої законодавче закріплення та регулювання у Законі України "Про недержавне пенсійне забезпечення".

У ч. З ст. 2 Закону України "Про недержавне пенсійне забезпечення" зазначалося, що недержавне пенсійне забезпечення здійснюється:

пенсійними фондами шляхом укладення пенсійних контрактів між адміністраторами пенсійних фондів та вкладниками таких фондів відповідно до цього Закону;

- страховими організаціями шляхом укладення договорів страхування довічної пенсії, страхування ризику настання інвалідності або смерті учасника фонду відповідно до цього Закону та законодавства про страхування;

- банківськими установами відповідно до цього Закону та законодавства про банківську діяльність шляхом укладення договорів про відкриття пенсійних депозитних рахунків для накопичення пенсійних заощаджень у межах суми, визначеної для відшкодування вкладів Фондом гарантування вкладів фізичних осіб, що встановлюється згідно із законом.

Звідси випливає, що відносини із недержавного пенсійного забезпечення, яке здійснюється через страхові організації та шляхом відкриття банківського депозитного рахунку в установах банків є за своєю природою цивільно-правовими і, відповідно, регулюються цивільним законодавством, в тому числі й законодавством про страхування та банківську діяль­ність.

Що ж стосується недержавного пенсійного страхування, яке здійснюється через недержавні пенсійні фонди, то варто зауважити наступні положення. Так, згідно ст. 2 Закону України "Про недержавне пенсійне забезпечення" система недержавного пенсійного забезпечення ґрунтується на засадах добровільної участі фізичних та юридичних осіб у формуванні пенсійних накопичень, крім випадків, передбачених законом. Звідси випливає, що за загальним правилом, участь осіб у недержавному пенсійному страхуванні через недержавні пенсійні фонди є добровільною, Однак, при цьому, законодавством передбачено можливі випадки і обов'язкової участі у системі недержавного пенсійного забезпечення. Так, у ч. 2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" зазначено, що пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на роботах чи на посадах, що дають право на призначення

пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. Тобто недержавні пенсійні фонди за таких умов можуть виступати також страховиками за обов'язковим пенсійним страхуванням.

У ч. 4 ст. 6 Закону України "Про недержавне пенсійне забезпечення" зазначено, що за видами пенсійні фонди можуть утворюватися, як відкриті пенсійні фонди, корпоративні пенсійні фонди та професійні пенсійні фонди.

Таким чином, державні службовці можуть стати учасниками будь-якого із передбачених законодавством недержавних пенсійних програм, Однак, якщо участь у відкритому недержавному пенсійному фонді можлива вже сьогодні і є справою винятково добровільною для державного службовця чи члена його сім'ї (тут він виступає як будь-який громадянин, який має бажання укласти пенсійний контракт та забезпечити собі чи членам своєї сім'ї додаткове підвищене пенсійне забезпечення в недержавній системі пенсійного забезпечення), то система професійного пенсійного страхування державних службовців, хоч і вигідна, однак ще не працює в сучасних умовах в Україні та є справою

перспективи.

У галузевій літературі з'явилися поняття професійного пенсійного забезпечення, професійного

пенсійного страхування¹, професійної пенсійної системи тощо. Проте і досі залишається невизначеним поняття професійного пенсійного страхування,

Перш ніж розкрити поняття професійного пенсійного страхування необхідно визначити, що таке професія.

У Загальних положеннях Класифікатора професій, затвердженого наказом Держспоживстандарту України від 26.12.2005 р. за № 375, визначено, що професія - це здатність виконувати подібні роботи, які вимагають від особи певної класифікації. При цьому робота - це певні завдання та обов'язки, що виконані, виконуються чи повинні бути виконані однією особою; а кваліфікація -здатність виконувати завдання та обов'язки відповідної роботи².

Загалом поняття професії можна визначити наступним чином: професія - виокремлений ("окреслений") у рамках суспільного поділу праці комплекс дій та відповідних знань, що вимагає відповідної освіти чи кваліфікації, які особа може виконувати відносно постійно, та які становлять засоби утримання для неї.

У частині другій Класифікатора професій міститься класифікація професій, їх, як виявилося, є чимало. Для прикладу, існують професії складальників, верстатників, столярів, складачів та друкарів, механіків та монтажників електричного та електронного

устаткування, страхових агентів, дилерів, економістів, адвокатів та прокурорів, суддів, наукових співробітників тощо,

Таким чином, професійним називається недержавне пенсійне страхування осіб в межах однієї професії або іншими словами осіб, об'єднаних за видом їхньої професійної діяльності. Наприклад, столярів, адвокатів, аудиторів та кваліфікованих бухгалтерів, і звичайно, державних службовців.

Н.О. Деркач вважає, що необхідність виділення професійного пенсійного страхування полягає у наявності специфічних професійних ризиків. При цьому професійні ризики мають різну природу: одні з них пов'язані із тяжкими, особливими та шкідливими умовами праці, які є безпосередніми причинами ранньої втрати працездатності, в тому числі й професійної (такі ризики властиві працівникам гарячих цехів, хімічної промисловості тощо); інші ж професійні ризики не мають основою такі умови праці, проте довготривале виконання професійних обов'язків може призвести до ранньої втрати працездатності у зв'язку із професійними захворюваннями (такі ризики характерні для педагогів, медиків тощо) ¹.

Проблемою професійних ризиків досить активно займався також російський економіст В.Д. Роік. Він, зокрема, зазначає, що з точки зору соціального страхування професійний ризик означає ймовірність настання для даної професійної групи працівників

страхових випадків, які супроводжуються втратою заробітку (у зв'язку з нещасними випадками на виробництві і професійними захворюваннями) і вимагають затрат на компенсацію витрат на лікування та реабілітацію. При цьому він підкреслює, що страхується ризик не отримання травми чи професійного захворювання (їх не можна звести до нуля, їх можна тільки понизити), а втрати заробітку у зв'язку з нещасними випадками на виробництві і додаткових витрат на лікування та реабілітацію потерпілих¹.

Професійний ризик пов'язаний з невизначеністю та ймовірними характеристиками об'єктивно-суб'єктивних взаємозв'язків: проявом складного комплексу взаємопов'язаних факторів праці та трудового процесу (дія технічної сфери на людину), біологічного стану людини і його здоров'я (сприйняття ризиків), розвиненості інститутів захисту від ризиків (охорона і медицина праці, соціальне страхування і реабілітаційне забезпечення)².

При цьому проаналізувавши працю В.Д. Роіка, можна прийти до висновку, що професійні ризики властиві не тільки металургам, гірникам, а й творчим працівникам та працівникам, зайнятим на високотех-нологічних виробництвах, оскільки всі вони піддаються впливу шкідливих біологічних, хімічних, фізичних факторів. Єдиною відмінністю є нерівномірний розподіл професійних ризиків між різними професійними групами працівників.

Дата добавления: 2014-11-29