Рекомендована тематика для письмової доповіді (есе), реферату

Змістовий модуль І. Загальна частина

Тема 1. Поняття інформаційного права та його джерела

1. Проблемні питання кодифікації інформаційного законодавства.

2. Побудова інформаційного суспільства в Україні: сучасний стан і перспективи.

3. Теорія правової інформатики.

Тема 2. Інформаційні правовідносини та їх суб’єкти

4. Інформаційні служби органів державної влади та місцевого самоврядування.

5. Характеристика основних елементів інформаційних правовідносин.

6. Правовий захист інтересів особи, суспільства і держави від загроз дії недоброякісної інформації, від порушення порядку розповсюдження інформації.

Тема 3. Об’єкти інформаційних правовідносин.
Правові режими інформаційних ресурсів

7. Поняття та сутність інформаційних ресурсів.

8. Поняття та сутність Інтернет-правовідносин.

9. Правовий режим податкової інформації.

10. Правовий режим статистичної інформації.

11. Правовий режим соціологічної інформації.

12. Інформаційні ресурси та інформаційні продукти.

13. Право власності на інформацію: проблеми і практика забезпечення.

14. Телекомунікаційна мережа та види електронних інформаційних ресурсів.

Тема 4. Доступ до інформації: поняття, правове регулювання

15. Право на пошук, отримання, поширення інформації та інші права, закріплені за фізичними особами за українським законодавством.

16. Міжнародно-правові гарантії реалізації права на доступ до інформації.

17. Збирання, нагромадження та оброблення інформації з юридичних проблем. Правові експертні системи.

Тема 5. Адміністративно-правове регулювання і державне управління у сфері інформаційних відносин

18. Поняття державного управління у сфері інформаційної діяльності.

19. Органи державного управління у сфері інформаційної діяльності.

20. Повноваження органів державного управління у сфері інформаційної діяльності.

21. Система державних органів влади, які здійснюють державну політику щодо регулювання інформаційних відносин в Україні.

22. Державно-правовий механізм інформаційної безпеки в Україні.

Тема 6. Правові засади інформаційної безпеки.
Захист інформації

23. Інформаційна безпека як об’єкт правовідносин.

24. Правове регулювання захисту державних інформаційних ресурсів в інформаційно-телекомунікаційних системах.

25. Порядок надання послуг конфіденційного зв’язку органам державної влади та органам місцевого самоврядування, державним підприємствам, установам та організаціям.

26. Правові основи криптографії в Україні.

Тема 7. Міжнародне інформаційне право

27. Співробітництво України з іншими державами, зарубіжними і міжнародними організаціями в галузі інформації, інформаційних відносинах.

28. Досвід ЄС у регулюванні захисту персональних даних.

29. Глобальне інформаційне суспільство у міжнародних документах.

30. Інформаційне право: міжнародний досвід.

Змістовий модуль ІІ. Особлива частина

Тема 8. Правове регулювання інформаційних відносин
у сфері масової інформації

31. Засоби масової інформації як об’єкт інформаційних правовідносин.

32. Опублікування в засобах масової інформації нормативних правових актів.

33. Правовий статус журналіста в Україні.

34. Правові засади висвітлення діяльності органів державної влади та місцевого самоврядування ЗМІ в Україні.

35. Права і обов’язки телерадіоорганізацій, їх працівників, телеглядачів і радіослухачів.

36. Відносини ЗМІ із громадянами і організаціями.

37. Захист суспільної моралі при розповсюдженні масової інформації/

Тема 9. Правове регулювання інформаційних відносин
у сфері рекламної діяльності

38. Реклама, піар, недобросовісна конкуренція, інформаційна боротьба як об’єкти інформаційних правовідносин.

39. Правовий статус суб’єктів рекламної діяльності в Україні, види суб’єктів рекламної діяльності.

40. Правовий режим інформації про товар (роботу, послугу).

41. Особливості правового регулювання інформаційної діяльності у сфері високих технологій.

42. Правове регулювання політичної реклами в Україні.

Тема 10. Правове регулювання інформаційних відносин у сфері інтелектуальної власності та у науково-технічній сфері

43. Комп’ютерні програмні продукти: поняття, сутність, класифікація.

44. Правовий режим науково-технічної інформації.

45. Особливості регулювання інформаційних відносин інститутом патентного права.

46. Регулювання інформаційних відносин у сфері інтелектуальної власності в Україні.

47. Проблеми захисту науково-технічної інформації.

48. Правове регулювання створення і впровадження інформаційних систем.

Тема 11. Правове регулювання електронного документообігу,
телекомунікацій та віртуального середовища Інтернет

49. Основні поняття про систему електронного документообігу.

50. Забезпечення інформаційної безпеки в мережі Інтернет.

51. Захист авторських прав в Інтернет.

52. Доменні імена: правовий аспект.

53. Правове регулювання діяльності Інтернет-провайдерів.

54. Правове регулювання створення і функціонування віртуальних підприємств.

55. Укладання угод в елекронно-цифровій формі.

Тема 12. Правове регулювання інформаційних відносин у сфері державної таємниці, комерційної таємниці та персональних даних

56. Правові засади охорони комерційної таємниці в Україні.

57. Правові засади охорони банківської таємниці в Україні.

58. Правові засади охорони персональних даних в Україні.

59. Визначення таємної інформації та правовий статус державної таємниці в Україні.

60. Національна система конфіденційного зв’язку.

61. Державна служба спеціального зв’язку та захисту інформації України.

Тема 13. Відповідальність за правопорушення
у сфері інформаційних відносин

62. Інформаційні правопорушення і злочини у сфері високих технологій.

63. Відповідальність за порушення законодавства про захист інформації.

64. Відповідальність за порушення законодавства про інформацію (юридичні санкції).

65. Юрисдикція державних органів влади (щодо розгляду справ, пов’язаних з адміністративними правопорушеннями у сфері інформаційних правовідносин).

Тема 14. Правове регулювання інформаційних відносин у сфері видавничої, бібліотечної та архівної справи

66. Правове регулювання інформаційних відносин у сфері видавничої, бібліотечної та архівної справи.

67. Особливості інформаційних відносин, що виникають при виробництві, розповсюдженні і споживанні бібліотечної інформації.

68. Права громадян і обов’язки держави в бібліотечній сфері.

69. Особливості інформаційних відносин, що виникають при виробництві, розповсюдженні і споживанні архівної інформації.

70. Порядок доступу до архівних фондів і використання архівних документів.

Підготувати проект документу:

1. Запит про доступ до публічної інформації.

2. Документи для реєстрації засобу масової інформації.

3. Документи для реєстрації бази персональних даних.

Поширеною формою індивідуальної роботи є участь у робо­ті правознавчого дискусійного клубу «Феміда» (підготовка до­повіді, участь у дебатах, оформлення стінгазети).

Підготовку доповіді рекомендується здійснювати за такими етапами:

– вибір теми доповіді;

– підбір літератури та інших джерел;

– визначення форми й структури доповіді;

– підготовка тексту доповіді.

Обрати тему доповіді можна самостійно або із запропонова­ного кафедрою правознавства переліку й повідомити про це вик­ладача, обраного як консультанта (керівника). Тема роботи виз­начається в межах загальної проблеми дискусії, запропонованої радою клубу «Феміда» й затвердженою кафедрою правознав­ства. Тема доповіді не обов’язково повинна бути суто юридич­ною за змістом, а може містити й певні правові аспекти питань, що пропонуються до розгляду. Важливо, щоб тема була актуаль­ною, цікавою під кутом зору ситуації в українському суспільстві та світі та, безперечно, цікавою для самого доповідача. Також при визначенні теми слід ураховувати доступність необхідних для розгляду відповідної теми правових і літературних джерел (насамперед, наявність їх у бібліотеці). Отже, остаточний ва­ріант теми доповіді доцільно формулювати разом із викладачем-консультантом.

Роботу над темою слід почати з підбору літератури – озна­йомлення з підручниками, навчальними посібниками, наукови­ми монографіями, статтями в збірниках і періодичних виданнях, нормативно-правовими актами, міжнародними договорами, ма­теріалами юридичної практики тощо. У разі потреби варто звер­нутися за рекомендаціями до викладача (щодо кількості та якості джерел, необхідних для належного розкриття відповідної теми). У процесі вивчення літератури доцільно робити виписки й записи, поступово формуючи матеріал з окремих питань доповіді. Оскільки доповідь призначена для обговорення під час дискусії, для її підготовки рекомендується широко використову­вати публіцистичні матеріали, особливо ті, що написані «живою» мовою.

При оформленні матеріалів доповіді необхідно дотримува­тись певних правил оформлення. Текст доповіді повинен вклю­чати титульну сторінку, план та інші структурні частини, перед­бачені планом. План подається на другій сторінці роботи й по­винен включати: вступ (у ньому визначаються актуальність обраної теми, її взаємозв’язок із загальною проблемою дискусії та мета, якої студент намагатиметься досягти, розглядаючи цю тему); основну частину роботи, що складається з декількох роз­міщених у певній логічній послідовності питань відповідно до змісту теми; висновок (у ньому підбивається підсумок досягнен­ня визначеної у вступі роботи мети, чітко окреслюється власне ставлення до проблеми, що є предметом дискусії, розкриваються практичні способи вирішення цієї проблеми); список літератури.

Робота повинна бути написана грамотно, розбірливим почер­ком або надрукована. Відповіді подаються відповідно до нуме­рації питань плану роботи й починаються із заголовків. Сторін­ки необхідно пронумерувати й скріпити. Обсяг тексту доповіді – 10–12 сторінок на папері формату А4 (210×297). При цьому обсяг вступу повинен становити не більше однієї сторінки, а висновку – двох сторінок. На титульній сторінці необхідно вказати: назву навчального закладу, тему роботи, прізвище, ім’я, по бать­кові студента, номер групи, прізвище та ініціали викладача-консультанта, рік і місце написання роботи.

Текст доповіді повинен містити посилання на використані лі­тературні джерела. Цитати з використаних джерел необхідно брати в лапки й давати точні та повні посилання на ці джерела. Посилання робляться у вигляді виносок (у нижній частині сто­рінки). Виноски подаються за існуючими бібліографічними пра­вилами (автор, назва роботи, місце та рік видання, номер сто­рінки). Посилання повинні бути пронумеровані. У кінці роботи з дотриманням бібліографічних правил подається список вико­ристаних правових джерел та літератури у такій послідовності:

1) нормативно-правові акти та інші правові документи (пода­ються за юридичною силою й датою прийняття);

2) література (подається в алфавітному порядку);

3) інші матеріали.

ПЕРЕЛІК ПИТАНЬ ДЛЯ ПІДГОТОВКИ
ДО ПОТОЧНОГО ТА ПІДСУМКОВОГО
МОДУЛЬНОГО КОНТРОЛЮ

Змістовий модуль І. Загальна частина

1. Поняття, зміст та сутність інформаційного права.

2. Суспільні відносини, які регулюються інформаційним правом. Методи інформаційного права.

3. Принципи інформаційного права.

4. Система інформаційного права.

5. Місце інформаційного права в системі права України.

6. Загальна характеристика інформаційно-правових норм.

7. Структура інформаційного законодавства.

8. Пріоритетні напрями розвитку інформаційного права та законодавства в Україні.

9. Поняття, сутність, зміст інформаційних правовідносин.

10. Класифікація інформаційних відносин, їх види.

11. Побудова інформаційного суспільства в Україні: нормативна база.

12. Учасники (суб’єкти) інформаційних правовідносин, їх класифікація.

13. Основні інформаційні права та обов’язки людини в Україні. Межі інформаційних прав людини. Сутність конституційного права на інформацію. Гарантії права на інформацію.

14. Права та обов’язки інших суб’єктів інформаційних правовідносин. Інформаційний суверенітет держави та його гарантії.

15. Інформаційна діяльність органів влади. Висвітлення діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування в Україні.

16. Поняття інформації як об’єкта інформаційних правовідносин.

17. Співвідношення категорій «інформація», «відомості», «дані», «знання», «таємниця» та інших у суспільних правовідносинах. Зміст категорії «документ» в інформаційних відносинах.

18. Види інформації.

19. Джерела інформації.

20. Інформаційні ресурси та інформаційні продукти. Інформаційні системи та процеси.

21. Правовий статус інформації про фізичну особу.

22. Поняття правового режиму інформації та його різновиди.

23. Поняття доступу громадян до інформації, його зв’язок з інститутом свободи слова.

24. Режим вільного доступу до інформації (загальна характеристика).

25. Міжнародно-правові гарантії реалізації права громадян на інформацію та на доступ до інформації

26. Національне законодавство, що гарантує право громадян на доступ до інформації

27. Основні принципи здійснення доступу до інформації

28. Порядок надання інформації за запитами, усними та письмовими зверненнями громадян.

29. Доступ до публічної інформації.

30. Плата за послуги з надання інформації

31. Правові підстави відмови громадянам у доступі до інформації.

32. Оскарження рішень, дій чи бездіяльності щодо порушення права громадян на доступ до інформації

33. Особливості реалізації права на доступ до інформації різних видів (до правової інформації, екологічної інформації тощо).

34. Інформаційні права громадян як суб’єктів виборчого процесу.

35. Зміст поняття «інформатизація». Національна програма інформатизації.

36. Концепція національної програми інформатизації.

37. Основні напрями інформатизації в Україні.

38. Інформатизація та державна інформаційна політика. Правові засади державної інформаційної політики.

39. Заходи щодо реалізації державної інформаційної політики для прискорення розвитку інформаційного суспільства в Україні.

40. Правовий статус державних органів в інформаційній галузі.

41. Історія формування категорій «національна безпека» та «національні інтереси».

42. Поняття і правові основи інформаційної безпеки України.

43. Основні напрями державної політики інформаційної безпеки.

44. Інституціональний механізм інформаційної безпеки.

45. Міжнародно-правові засади інформаційної безпеки. Види загроз безпеці суб’єктів інформаційних правовідносин.

46. Питання попередження інформаційної війни та інформаційного тероризму в документах ООН.

47. Організаційні та правові засоби захисту інформації.

48. Правові аспекти захисту інформації в автоматизованих системах.

49. Технічний захист інформації.

50. Ліцензування та державний контроль робіт з технічного та криптографічного захисту інформації.

51. Національна система конфіденційного зв’язку.

52. Функції та повноваження Державної служба спеціального зв’язку та захисту інформації України щодо забезпечення інформаційної безпеки.

53. Забезпечення інформаційної безпеки в мережі Інтернет.

54. Принципи міжнародного інформаційного права. Вплив міжнародного права на формування інформаційного права України.

55. Міжнародне співробітництво у сфері інформаційних відносин. Міжнародні договори в сфері інформаційних правовідносин.

56. Міжнародна діяльність України в галузі захисту інформації.

57. Окремі аспекти правового регулювання суспільних інформаційних відносин у західноєвропейських країнах та США.

58. Правове регулювання інформаційних відносин у сфері державної статистики в Україні.

Змістовий модуль ІІ. Особлива частина

59. Поняття та види інформаційної діяльності.

60. Масова інформація і засоби її поширення. Поняття і види засобів масової інформації.

61. Правовий статус засобів масової інформації як суб’єктів інформаційної діяльності.

62. Друковані засоби масової інформації (преса) в Україні та їх правовий статус.

63. Процедура реєстрації друкованих засобів масової інформації в Україні.

64. Правові основи редакційно-видавничої та іншої інформаційної діяльності преси в Україні.

65. Правовий статус інформаційних агентств.

66. Правове регулювання телебачення і радіомовлення в Україні.

67. Структура та повноваження Державного комітету з телебачення та радіомовлення.

68. Державна підтримка засобів масової інформації та соціальний захист журналістів.

69. Правове регулювання кінематографії, розповсюдження і демонстрування фільмів.

70. Загальна характеристика законодавства, що регулює інформаційні відносини у сфері реклами.

71. Загальні вимоги, що висуваються до реклами.

72. Особливості рекламування окремих видів товарів.

73. Контроль за дотриманням законодавства про рекламу.

74. Особливості правового регулювання соціальної та політичної реклами.

75. Основні джерела права інтелектуальної власності.

76. Регулювання інформаційних відносин інститутом авторського права.

77. Поняття й ознаки науково-технічної інформації, проблеми її захисту.

78. Інформація як об’єкт майнових прав. Застосування норм зобов’язального права в регулюванні інформаційних відносин.

79. Правове регулювання відносин, пов’язаних з творчою діяльністю.

80. Особливості регулювання інформаційних відносин інститутом патентного права. Ноу-хау.

81. Правове регулювання інформаційних відносин при виробництві й поширенні програм для ЕОМ та баз даних.

82. Договірне право у регулюванні інформаційних відносин.

83. Законодавство України про телекомунікації.

84. Державне управління та регулювання у сфері телекомункацій.

85. Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері зв’язку та інформатизації.

86. Поняття та ознаки електронних документів.

87. Електронний цифровий підпис.

88. Правове регулювання використання радіочастот в Україні.

89. Суб’єкти електронного документообігу в Україні, забезпечення його функціонування.

90. Правове регулювання функціонування мережі Інтернет.

91. Правові проблеми Інтернет-права (захист авторських та суміжних прав, поширення екстремістської інформації, захист приватного життя, кіберзлочинність тощо).

92. Правове забезпечення електронного урядування в Україні, концепція його розвитку.

93. Види інформації з обмеженим доступом.

94. Система захисту інформації з обмеженим доступом: поняття та складові.

95. Поняття та правовий режим державної таємниці.

96. Склад і принципи формування відомостей, що становлять державну таємницю. Віднесення відомостей до державної таємниці.

97. Поняття конфіденційної інформації. Конфіденційна інформація, що знаходиться у власності держави.

98. Поняття та ознаки професійної таємниці. Види професійних таємниць.

99. Правові засади охорони комерційної таємниці в Україні.

100. Правовий режим службової таємниці.

101. Правові засади охорони банківської таємниці в Україні.

102. Персональні дані як особливий інститут охорони прав на недоторканність особистого життя. Особливості інформаційних правовідносин, що виникають при виробництві, передачі й споживанні персональних даних.

103. Правові засади роботи з персональними даними.

104. Права суб’єкта персональних даних.

105. Права й обов’язки власника щодо роботи з масивами персональних даних.

106. Державне регулювання роботи з персональними даними. Захист фізичних осіб щодо автоматизованого опрацювання персональних даних.

107. Правове становище Державної служби України з питань захисту персональних даних.

108. Поняття делікту в інформаційних відносинах. Об’єкти і предмети юридичних деліктів в інформаційних правовідносинах.

109. Види юридичних деліктів в інформаційних відносинах щодо галузей права.

110. Юрисдикція державних органів влади (щодо розгляду справ, пов’язаних з адміністративними правопорушеннями у сфері інформаційних правовідносин).

111. Адміністративні правопорушення у сфері інформаційних відносин та відповідальність за них.

112. Дисциплінарна відповідальність як засіб забезпечення інформаційної безпеки на підприємствах, в установах, організаціях.

113. Цивільно-правовий захист інформаційних відносин. Цивільно-правова відповідальність за порушення договірних зобов’язань та заподіяння шкоди в інформаційних відносинах.

114. Поняття та види злочинів, пов’язаних з інформаційними відносинами. Особливості об’єкта і предмета злочинів, пов’язаних з інформаційними відносинами.

115. Кримінолого-криміналістична характеристика кібер-злочинів.

116. Загальна характеристика Конвенції по боротьбі з кіберзлочинністю 2001 року.

117. Організація і здійснення видавничої справи, джерела її нормативного регулювання.

118. Загальні засади бібліотечної справи. Обов’язки та права читачів та бібліотек.

119. Поняття архівної діяльності та система архівних установ. Зберігання та користування архівними документами.

120. Обов’язковий примірник документів. Національний інформаційний фонд України.

ПОРЯДОК І КРИТЕРІЇ ОЦІНЮВАННЯ ЗНАНЬ СТУДЕНТІВ

Поточне оцінювання знань студентів

Оцінювання (визначення рейтингу) навчальної діяльності студента з навчальної дисципліни «Інформаційне право» здійс­нюється за модульно-рейтинговою системою.

Кредитно-модульна система організації навчального про­цесу – це така організація навчального процесу, при якій вивчен­ня студентом навчальної дисципліни відбувається шляхом пос­лідовного й ґрунтовного опрацювання змістових модулів, а оці­нювання якості його роботи та рівня здобутих знань, умінь і на­вичок здійснюється за рейтинговою системою.

Рейтингове оцінювання знань студента – це система, яка передбачає перехід від констатуючого до накопичувального статусу балів. Необхідною умовою рейтингової системи є її ба­гатобальність.

Студентом накопичуються бали за різні форми та види роботи:

40 балів – успішне складання іспиту;

20 балів – відвідування всіх лекційних та семінарських занять чи їх відпрацювання (за умови наявності конспекта);

0,5 бала – усна відповідь на конкретне запитання (нерепро­дуктивного характеру) на лекційному чи семінарському (прак­тичному) занятті під час фронтального опитування;

0,5–1 бал – змістовне доповнення (мінімум 3 хв);

1–1,5 бали – тест (10 питань – 1 бал, 20 питань – 2 бали);

0,5 бала – формулювання змістовних запитань до доповідача;

0,5–1 бали – складання словника основних понять і термінів (глосарію) на занятті біля дошки;

0,5–1,5 бали – творче завдання на картці нерепродуктивного ха­рактеру (залежно від рівня складності максимально 3 бали (виз­начається за конкретне завдання));

1–5 балів – виготовлення засобів унаочнення навчального ма­теріалу з глибоким смисловим навантаженням до теми лекцій­ного чи семінарського (практичного) заняття (за погодженням із викладачем);

1–2 бали – підготовка реферату за тематикою ІНДЗ (вимоги: науковий характер, написаний із використанням не тільки під­ручників, а й наукових статей, монографій тощо; максимальна оцінка залежить від складності теми);

1–20 балів – участь у конкурсах наукових робіт, наукових конференціях, публікація тез та статей (залежно від досягнень, зайняття призових місць, рівня конкурсу тощо) (додаткові бали).

Середня оцінка за семінарське (практичне) заняття – 1,5 бали. Вона може не обмежуватись у разі виконання студентом твор­чих додаткових завдань. Обмеження вводяться з метою рівно­мірного розподілу балів між усіма студентами, які прагнуть отримати максимальний бал. Обов’язком викладача є забезпе­чення дидактичними завданнями всіх студентів, які бажають і можуть набрати максимальний бал. Викладач рівномірно розпо­діляє завдання між студентами.

Перелік завдань для самостійної роботи наведено після кож­ної теми семінарського (практичного) заняття, а оцінка за їхнє виконання є частиною оцінки з навчальної дисципліни.

Критерії оцінювання усної відповіді студента
на семінарському (практичному) занятті

1,5 бали – вичерпна й глибока відповідь на питання семінар­ського (практичного) заняття. Студент виявив всебічне, система­тичне й глибоке знання матеріалу, опрацював основну та додат­кову літературу з теми, рекомендовану планом. Доповідає активно й упевнено, не прив’язаний до конспекту. Відповідь ви­різняється багатством і точністю використаних термінів. Мате­ріал викладається послідовно й логічно. У розумінні та викладі навчального матеріалу студент виявляє науковий підхід і творчі здібності. Після завершення доповіді відповідає на всі запитання викладача та товаришів (при цьому викладач має право поста­вити до трьох коротких запитань за темою заняття загалом, а не лише з питання, яке висвітлював студент).

1,1 бал – студент виявляє достатньо повне знання матеріалу, не припускається у відповіді суттєвих неточностей, засвоїв основну літературу, рекомендовану викладачем у плані семінар­ського (практичного) заняття. Дає відповіді на запитання викла­дача та одногрупників. Часто звертається до конспекту.

0,75 бала – студент виявляє знання матеріалу в обсязі, достат­ньому для подальшого навчання й роботи за спеціальністю. До­повідач прикутий до конспекту, припускається помилок. Мате­ріал частково розкриває проблему. Студент відповідає на пос­тавлені запитання з помилками, однак спроможний зі сторон­ньою допомогою виправити їх.

0,5 бала – студент відповідає, читаючи з конспекту (ксерокопії), без допомоги якого матеріалом володіє недостатньо, до­пускає принципові помилки. Матеріал не розкриває проблему. Студент відповідає на поставлені запитання тільки зі сторон­ньою допомогою.

0,2 бала – студент читає з конспекту. Розкриває проблему по­верхово чи фрагментарно. На запитання викладачів та товари­шів відповісти не може.

0 балів – відповіді немає або вона абсолютно не розкриває сутності питання.

Отримані бали складають предметний та загальний рейтинг студента.

Однією з найважливіших вимог, що висуваються до навчаль­но-методичного забезпечення підготовки фахівців за кредитно-модульною системою організації навчального процесу, є інфор­маційно-дидактичне забезпечення всіх елементів навчального плану. Особливу увагу необхідно приділити методичному забез­печенню організації самостійної роботи та виконанню індиві­дуальних завдань студента[2].

Оцінювання самостійної роботи студента здійснюється шля­хом перевірки його робочого зошита, де виконуються завдання, передбачені планом самостійної роботи, а також під час поточ­ного тестування чи співбесіди, під час яких викладач визначає загальний рівень засвоєння студентом вузлових питань кожної з тем, винесених на самостійне опрацювання (1–2 бали) (зокрема під час семінарських (практичних) занять). Використання тестів для поточного контролю дозволяє раціонально використовувати навчальний час і виключити суб’єктивний підхід до оцінювання навчальних досягнень студента.

У рамках навчального навантаження студента з навчальної дисципліни «Інформаційне право» передбачено час на виконан­ня індивідуального навчально-дослідного завдання, тобто на написання есе, реферату, наукової роботи чи підготовку презен­тації в аудиторії. Однак виконання таких робіт є добровільним і дає можливість отримати додаткові бали. Індивідуальна робота студента може не ділитися на змістові модулі, а виконува­тися впродовж усього часу вивчення дисципліни, що сприяє її інтегральному характеру, дозволяє студентам глибше зосереди­тись на проблемі, яка їх цікавить.

Здобуття призових місць на конференціях, в олімпіадах, кон­курсах є підставою для нарахування додаткових балів відповід­но до наведеної шкали розподілу балів.

Для ґрунтовного вивчення навчальної дисципліни «Інформаційне право» слід самостійно виконати всі дидактичні завдання, пе­редбачені її програмою та відповідним методичним забезпечен­ням (підготовка словника основних понять і термінів, тезовий виклад відповідей на теоретичні питання, письмове виконання практичних завдань для самостійної роботи). У додатковому контролі засвоєння студентом кожної з тем, винесених на са­мостійне опрацювання, потреби немає, оскільки цю функцію ви­конує рубіжний контроль (модульна контрольна робота). У ній рівномірно представлено весь навчальний матеріал змістового модуля.

Модульна контрольна робота (МКР) складається з різнорів­невих завдань, серед яких основну масу складають тестові. Тес­тові завдання з курсу «Інформауційне право», орієнтовані на систем­ну контекстну інтерпретацію тієї чи іншої правової норми або конструкції, функціонально спрямовані на розвиток професійно­го мислення. Засвоєні студентом знання, якими він оперує, шу­каючи правильну відповідь на питання тестового завдання, є необхідною передумовою виконання останнього, а не самоціл­лю тестування.

Дата добавления: 2014-11-29