Зміни органу зору при туберкульозі

Зміни органу зору при остеохондрозі

Зорові симптоми виникають у 35-80% хворих з патологією шийного відділу. Скарги на приступоподібне потемніння в очах, затуманювання зору, появу сірої поволоки, мигання золотих і срібних блискавок, відчуття "снопів світла", зиґзаґів, ліній, блискучих і чорних точок перед очима (фотопсії). Іноді предмети здаються різко зменшеними (мікропсії), а контури їх викривленими (метаморфопсії). Можуть бути приступи часткового випадіння полів зору (частіше геміанопсія), короткочасна повна сліпота. Приступи тривають від кількох секунд до декількох хвилин, повторюються з різною частотою: то щоденно, то розділюючись тривалими інтервалами. Часто їх поява спровокована сильною втомою, різкими повертаннями голови, перерозгинанням шиї. Їх причина – недостатність мозкового кровообігу, емболія артерій шпорної борони пристінковими тромбами, формування атеросклеротичних бляшанок в хребцевих артеріях. Особливо часто вони виникають при поєднанні остеохондрозу з атеросклерозом і гіпертонічною хворобою.

Можливі запалення рогівки, переднього та заднього відділів судинного тракту (див. «Синдром «червоного ока»), перифлебіти сітківки, туберкульоз шкіри повік, кон'юнктиви, дакріоаденіт, дакріоцистит, остеомієліт орбіти, склерити (частіше гематогенні) і епісклерити (частіше токсико-алергійні), оптичний неврит.

Кератити мають рецидивуючий перебіг. Метастатичні (або глибокі) кератити виникають у дорослих внаслідок занесення мікобактерії туберкульозу в очне яблуко. Для них характерні глибокі жовтувато-сірі інфільтрати рогівки, не схильні до злиття, змішана васуляризація рогівки, ураження одного ока.

Алергічні (скрофульозні, фліктенульозні) кератити та кератокон’юнктивіти зустрічаються у дітей і є проявом алергічної реакції очей на загальну туберкульозну інтоксикацію організму. Збудник туберкульозу в оці відсутній. Характерний гострий початок з вираженою світлобоязню, сльозотечею, спазмом повік. В кон'юнктиві чи лімбі з’являється один або кілька вузликів (т.зв. фліктени) рожево-сірого кольору, піднятих над поверхнею. Інколи вони зливаються. В поверхневих шарах рогівки виникають вузлики сірого кольору, які можуть мігрувати по поверхні рогівки, залишаючи після себе васкуляризоване більмо рогівки.

Іридоцикліти. Можуть бути гематогенні (при яких збудник інфекції потрапляє в око і викликає специфічне запалення) і дифузні ексудативні. Гематогенні: мають в’ялий перебіг, в райдужці, на фоні гіперемії і набряку, виникають мілкі сірувато-жовті вузлики – туберкули; на рогівці – великі, «сальні», преципітати, в передній камері і склистому тілі ексудат, виявляються грубі зрощення зіничного краю райдужки з передньою поверхнею кришталику (сінехії). Хворіють переважно діти. Ексудативні характеризуються вираженою клінікою запалення, специфічних ознак не мають. Частіше виникають у дорослих.

Можливі ускладнення іридоциклітів: вторинна глаукома, катаракта, атрофія райдужки, при тяжких формах – зменшення продукції внутрішньоочної рідини з гіпотонією і атрофією ока. Задні увеїти (хоріоїдіти) можуть ускладнюватись перифлебітами, тромбозом, невритом, ексудативним чи фракційним відшаруванням сітківки.

Діагностиці допомагає рентгенографія, томографія легень, бронхоскопія, дослідження стану периферійних лімфовузлів, посів на мікобактерії сечі, імунодіагностика in vitro, туберкулинодіагностика.

Лікування: При гематогенних ураженнях загальна і місцева хіміотерапія, місцева туберкулінотерапія. При токсико-алергійних формах місцеве застосування протитуберкульозних засобів і туберкулінотерапії не показане. Призначається десенсибілізуюча, стероїдна і нестероїдна протизапальна терапія, вітаміно- і тканинна терапія, ферменти, імунокоректори, фізіотерапія, лазерстимуляція, симптоматичне лікування (розширення зіниці при ірідоцикліті, тощо).

Дата добавления: 2014-11-29