Її головні завдання

Перелік питань

Методичні поради до вивчення теми

1.1.1.Основні визначення і поняття сучасної екології, її головні завдання. Поняття про економіку природокористування.

1.1.2.Структура сучасної екології та її зв’язок з іншими науками.

1.1.3.Основні закони і принципи екології, її методологічні особливості. Аксіоми американського еколога В. Коммонера.

1.1.1.Основні визначення і поняття сучасної екології,

Термін «екологія» (від грец. oikos - дім, помешкання і logos -наука) ввів в обіг німецький біолог і натураліст Ернст Геккель (Е. Haeckel). Геккель розглядав еколо­гію як «знання суми відносин організмів з навколишнім світом, з довкіллям і неорганічними умовами існування».

У широкому розумінні екологія - це наука, яка цікавиться організацією природи та її механіз­мів, а також взаємодією ії складових.

З цого випливає, що екологія є частина і екологічної економіки, тому що з екологією тісно взаємопов’язані економічні механізми суспільного виробництва, а відповідно виникла така наука як економіка раціонального використання природних ресурсів, тобто економіка природокористування.

Економіка природокористування - дисципліна, що розглядає економічні аспекти раціонального використання природних ресурсів і охорони довкілля; новий розділ науки економіки, який вивчає мето­ди і засоби найбільш ефективної взаємодії людини і природи з метою підтримання та відродження останньої, а також підтримання динамічної рівноваги в кругообігу речовини та енергії в природі

Слід відразу підкреслити необхідність відрізняти екологію як науку від «екологізму» - поняття, що поєднує цілий ряд видів діяльності і навіть філософських концепцій, які можна розгля­дати як більш чи менш віддалені «плоди» «справжньої» еко­логії. Останнім часом термін «екологія» часто поєдну­ється з терміном «довкілля», що істотно його звужує і збіднює, а також спричиняє небажану плутанину й непорозуміння.

Термін «навколишнє середовище», або «довкілля» (англ. environment, рос. окружающая среда), використовується еколо­гами вже не менше 50 років для позначення всієї сукупності абіотичних і біотичних факторів, які визначають умови життя всіх рослинних і тваринних організмів. Термін «довкілля» нині вживають поряд з назвами багатьох дисциплін, зокрема таких, як медицина, соціологія, географія і навіть політика. Слід та­кож розрізняти довкілля в його найширшому значенні як сере­довище мешкання всіх рослин і тварин та людське довкілля, що об'єднує абіотичні й біотичні фактори, які спричинюють певний вплив на людину. З цієї точки зору можна визначити екологію людини як частину екології, що вивчає взаємодією людини з її оточенням (людським довкіллям).

Екологія є одночасно новою точкою зору і синтезуючою на­укою. З цього подвійного твердження випливає, що вона, з од­ного боку, є «новим поглядом» на природу, який повинен про­низувати все навчання і виховання дітей і молоді на всіх існую­чих рівнях, з іншого - вона перетворюється на продуктивну міждисциплінарну науку.

З часів Е. Геккеля поняття «екологія» постійно змінювало­ся, його значення то розширювалося, то звужувалося, і до сере­дини XX ст. екологія набула статус науки про організацію і функціонування надорганізменних біологічних систем усіх рів­нів. Проте в останні десятиріччя, коли під впливом агресивно-технократичної природопідкорювальної діяльності людини еко­логічна криза почала активно розширюватися і набула рис гло­бальної, а існування цивілізації опинилося під загрозою, еколо­гія значно розширила коло своїх наукових і практичних за­вдань. Завдяки процесу проникнення проблем і методів екології в інші науки і сфери діяльності людини широкого розвитку набуло явище «екологізації». Його завданням стало відвернен­ня глобальної екологічної кризи об'єднаними зусиллями вче­них і практиків усіх галузей діяльності. Екологія перетворила­ся на комплексну фундаментальну і прикладну науку, голов­ним завданням якої стало збереження життя і цивілізації на планеті, проте в центрі її уваги, як і раніше, залишаються живі організми, зокрема людина. На початку XXI ст. поняття «еко­логія» досягло найвищого політичного рівня, і екологічний імператив (сукупність обмежень) став визначальним у подальшому розвитку матеріального виробництва та духовної культури.

Сучасна екологія - це комплексна наука про будову, функціонування, взаємозв'язки багаторівневих систем у природі й суспільстві з метою збереження людства і біосфери.

Основний об’єкт досліджень сучасної екології – планетні екосистеми всіх рівнів та їх елементи.

Екосистема - це одне з основних понять сучасної екології. Під екосистемою розуміють сукупність живих організмів, що проживають на певній території, та умови їх існування. Тобто екосистема - це сукупність біоценозу і біотопу, поєднаних в єдине функціональне ціле.

Основні завдання сучасної екології:

Ø вивчення загального стану сучасної біосфери (біологічних систем усіх рівнів), умов і чинників його формування, при­чин і обсягів змін під впливом різних природних і антропо­генних чинників;

Ø прогнозування динаміки стану екосистем і біосфери в ціло­му в часі й просторі;

Ø розроблення з урахуванням основних екологічних законів шляхів гармонізації взаємовідносин людського суспільства і природи;

Ø збереження здатності біосфери до саморегуляції і самовідновлення;

Ø дослідження живої компоненти біосфери, її реакції на різні впли­ви, а також пізнання всіх процесів функціонування життя.

Дата добавления: 2014-11-29