Різновиди санкцій. Абсолютно визначені, відносно визначені, альтернативні санкції

Існуючі санкції класифікують за наступними критеріями:

I. За призначенням:

а) охоронні, націлені на покарання винних у скоєнні пра­вопорушення (позбавлення волі, штраф);

б) відновлювальні, націлені на поновлення порушеного права (договір, укладений недієздатним, визнається не­ дійсним);

в) попереджувальні, що забезпечують запобігання право­ порушенню та сприяють перевихованню (затримання підоз­рюваного, арешт майна).

II. За ступенем визначеності:

а) абсолютно-визначені, у яких точно зазначені вид та міра юридичної відповідальності за порушення норми права.

(Вчинення працівником, який виконує виховні функції, аморального проступку тягне розірвання трудового догово­ру (ст. 41 Кзпп України);

б) відносно-визначені, де межі юридичної відповідальності зазначені від мінімальної до максимальної.

(Погроза вбивством працівникові міліції організованою групою карається позбавленням волі на строк від 7 до 14 років (ч. 4 ст. 345 КК України.);

в) альтернативні, у яких названі або перелічені кілька видів юридичної відповідальності, з яких правозастосовний орган обирає найдоцільніший до випадку, що розглядається.

(Погроза вбивством працівникові правоохоронного орга­ну карається виправними роботами на строк до двох років або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до трьох років, або позбавленням волі на той самий строк (ч. 1 ст. 345 КК України.)

III. За сферою застосування розрізняють конституцій­но-правові, цивільно-правові, адміністративно-правові, дис­циплінарні, кримінальні санкції.

IV. За складом санкції поділяють на:

а) прості, що визначають одну міру державного стягнен­ня до порушника норми.

(Відсторонення працівника від роботи власником допус­кається у разі появи на роботі у нетверезому стані (ст. 46 Кзпп України.);

б) складні, що визначають одночасно декілька заходів державного впливу до порушника припису (позбавлення волі з конфіскацією майна).

V. За спрямованістю негативних наслідків:

а) особисті, які націлені на позбавлення певних прав. (Завідомо незаконне затримання карається позбавленням права обіймати певні посади на строк до п'яти років або об­меженням волі на строк до трьох років (ст. 371 КК України);

б) майнові, що передбачають втрати матеріального (гро­шового) характеру. (Розголошення таємниці усиновлення всупереч волі уси­новителя карається штрафом до 50 неоподатковуваних міні­мумів доходів громадян.)

У сучасній правовій теорії існують різноманітні уявлен­ня про структуру правової норми. Більшість вчених, відда­ючи данину класичній традиції праворозуміння, відстою­ють обов'язкову трьохелементну структуру норми. З цієї точки зору в будь-якій нормі логічно необхідною є наявність як гіпотези, так і диспозиції із санкцією1. Однак цей підхід характеризує норму з точки зору ідеальної моделі і не підтверджується аналізом структури законодавства. Дійсно, в існуючих статтях нормативно-правових актів практично неможливо знайти такі, у яких мали б місце всі елементи. Однак прихильники трьохелементної структури справедли­во вказують на те, що не потрібно ототожнювати норму і статтю акта. Структуру норми можливо виводити шляхом її логічного конструювання із статей одного і того ж й навіть інших актів. Таким чином можливо поповнити відсутні у конкретній статті елементи правової норми.

Так, виходячи зі змісту норм щодо виховання батьками неповнолітніх дітей, можемо сконструювати норму, яка буде мати три елементи (хоча у дійсності він лише один). Якщо батьки мають неповнолітніх дітей, то вони повинні їх вихо­вувати, інакше вони будуть позбавлені батьківських прав.

Інша група вчених вважає, що правова норма є двоелементним утворенням. Наявність цих елементів ставиться у залежність від функціонального призначення норми.

Так, регулятивні норми, як правило, мають гіпотезу і диспозицію, а охоронні — гіпотезу та санкцію.

На думку професора С. Алексєєва, ми повинні розрізня­ти структуру логічної норми, яка має три елементи, і при­пису, який вміщує два і навіть один елемент.

Прикладом є норма Конституції України «Громадяни України мають право на працю».

Зазначимо, що всі ці точки зору мають право на існуван­ня. Кількість елементів правової норми залежить від її кон­кретного функціонального та ціннісного значення у механізмі правового регулювання.

Дата добавления: 2014-11-29