Право, правова свідомість і духовне життя суспільства

План

Правова свідомість, правова культура та правове виховання

Юридичні гарантії законності і правопорядку, правові умови, правові засоби, організаційно-правові заходи як види юридичних гарантій

Гарантії законності — це система засобів, з допомогою яких у суспільному житті впроваджується, охороняється і у випадку порушення відновлюється законність.

Всі гарантії законності можна поділити на загальносоціальні і юридичні. До загальносоціальних відносяться — по­літичні, економічні, ідеологічні та інші. Вони повинні за­безпечуватись політичною і економічною системами су­спільства.

Юридичні гарантії законності — це передбачені законодав­ством і державою спеціальні засоби впровадження, охорони і, в разі порушення, відновлення законності. Ці гарантії обумов­лені діяльністю законодавчих, виконавчо-розпорядчих і пра­воохоронних органів.

Класифікація юридичних гарантій:

За суб'єктами застосування гарантії:

пар­ламентські, президентські, судові, прокурорський нагляд, муніципальні, адміністративні (управлінські), контрольні, громадські, міжнародні тощо.

За характером юридичної діяльності:

правотворчі, правороз'яснювальні, правозастосувальні, правореалізаційні.

За онтологічним статусом у правовій системі:

норма­тивно-документальні (правові акти: нормативно-правові акти, інтерпретаційні акти, індивідуальні акти застовування пра­ва) і діяльнісні (практична діяльність по застосуванню норм права і реалізації норм права).

Крім того, спеціально виділяють конституційні га­рантії і процесуальні гарантії законності.

Однією із важ­ливих гарантій законності і правопорядку є висока юри­дична техніка правотворчості, кодифікація і інкорпорація законодавства.

Питання для самоконтролю:

1) Суть встановлення дисципліни на рівні держави?

2) Які існують види дисципліни? В чому їх суть?

3) Суть існування принципу законості, як системи додержання і виконання норм права (законів) суб'єктами суспільних відносин, принцип суспільно-політичного ладу, метод державної діяльності, як суспільно-правовий режим?

4) В чому полягає зв'язок законності і демократії?

5) Що таке правопорядок і які види його можуть реально існувати?

6) В чому полягає громадський порядок і яка в нього нормативна основа?

7) Як держава встановлює юридичні гарантії законності і правопорядку, правові умови, правові засоби, організаційно-правові заходи як види юридичних гарантій?

1. Право, правова свідомість і духовне життя суспільства

1.1. Структура правосвідомості

1.1.1. Правова ідеологія і правова психологія, їх співвідношення

1.2. Функції правосвідомості (когнітивна, правоутворююча, регулююча)

1.3. Джерела формування правосвідомості

2. Види правосвідомості

2.1. Індивідуальна, групова, суспільна правосвідомість

2.2. Професійна правосвідомість юриста

3. Правова культура: поняття і структура

3.1. Зв’язок правової культури та правосвідомості

3.2. Шляхи формування правової культури

3.3. Елементи поведінки правової культури

3.4. Значення правової культури у зміцненні законності та правопорядку, побудові правової держави

4. Правовий нігілізм та форми його проявлення

4.1. Відомчо-адміністративний нігілізм на державному рівні

4.2. Масовий – на побутовому рівні

5. Поняття, зміст і форми правового виховання

Правосвідомість — одна із форм суспільної свідомості.

Свідомість людини, відображаючи об'єктивні потреби суспільного розвитку, є передумовою і регулятором поведінки людини. Свідомість додає цілеспрямованого характеру людській діяльності.

Свідомість як система включає різні форми відображення суспільних відносин: політичні, правові, етичні, філософські, релігійні. Всі форми суспільної свідомості є взаємозалежними і справляють взаємний вплив одна на одну.

Правосвідомість становить відносно самостійну сферу (ділянку) свідомості:

Ø суспільної;

Ø групової;

Ø індивідуальної.

Правова ідеологія — це система правових принципів, ідей, теорій, концепцій, що відображають теоретичне (наукове) осмислення правової дійсності, усвідомлене проникнення в сутність правових явищ.

Це концептуально оформлена, логічно систематизована, теоретично і науково осмислена правосвідомість. Інтелект є провідним елементом правової ідеології. Сучасна правова ідеологія грунтується на системі теорій, ідей і принципів: теорії соціальної правової держави, принципу поділу влади, теорії народного суверенітету, визнання пріоритету загальнолюдських цінностей над класовими, принципу верховенства права, переваги загальновизнаних норм міжнародного права над нормами національного права та ін.

Правова ідеологія і правова психологія можуть містити в собі інтелектуальні та емоційні елементи, але в різних пропорціях, а також як істинні, так і помилкові (міфологізовані) знання про

В ній відображена правова дійсність у вигляді знань про право, осмислення того, що є правом, яким воно було (ставлення до права минулих років) і яким має бути (ставлення до майбутнього права), а також у вигляді правових настанов поведінки як реакції на оцінку чинного права, роботу правозастосовних органів. Правосвідомість має бути властива не тільки творцям юридичних норм, законодавцям, а й усім громадянам держави.

Правосвідомість — це система ідей, уявлень, емоцій і почуттів, які виражають ставлення індивіда, групи, суспільства до чинного, минулого та бажаного права, а також до діяльності, пов'язаної з правом.

Ключовий пункт правосвідомості — усвідомлення людьми цінностей природного права, прав і свобод людини і оцінка чинного права з погляду його відповідності загальнолюдським цінностям, що знайшли закріплення в міжнародних документах про права людини. Правосвідомість не тільки виражає ставлення індивіда до правової дійсності, а й спрямовує її на певні зміни в правовому середовищі, прогнозує і моделює їх.

Правова психологія — це сукупність почуттів і емоцій, що виражають ставлення індивіда, групи, суспільства до права, правових явищ. Це неусвідомлене або не до кінця продумане ставлення до права, правових явищ, що й є правосвідомістю, яка походить з повсякденної практики у процесі зіткнення з конкретними юридичними ситуаціями, а тому формується здебільшого стихійно, спорадично, безсистемно, тобто правова психологія не осмислена теоретично, не упорядкована логічно. В ній провідним елементом є емоції, а не понятійні форми відображення правової дійсності.

Наприклад, у дореволюційній Росії робітники, виражаючи своє негативне ставлення до фабрично-заводського законодавства, ламали машини, громили заводське обладнання. Вони емоційно реагували на зовнішні стосовно них правові явища, у даному разі — на законодавство.

Було б невірним принижувати значення емоцій і почуттів (правову психологію) порівняно з інтелектом (правовою ідеологією). Емоції та почуття — необхідне тло, на якому виявляються (складаються, реалізуються) правові погляди, ідеї, теорії. Емоції — сліпі, поки вони не зливаються з об'єктивним підходом до дійсності, її раціональним освоєнням. На рівні правової ідеології це усвідомлення реальності виражається в мотивах, які формуються через цілі. Ціль вплітає усвідомлені інтереси в зміст свідомої діяльності (інтереси служать джерелом цілей), сприяє формуванню правової настанови на правову (правомірну, неправомірну) поведінку.
Правова поведінка — вольовий бік правосвідомості, який яв ляє собою процес переведення правових норм у реальну правову поведінку. Вона складається із елементів, що визначають її напрямок (характер), — мотивів правової поведінки, правових настанов.

Правова настанова — готовність особи проявити активність •у сфері пізнання і реалізації права. Вона становить конкретну програму поведінки у певних умовах, яка формується з усіх належних суб'єкту правових (правомірних і протиправних) знань, оцінок, думок, настроїв, звичок, навичок, сподівань, ставлень до кого-небудь і до чого-небудь, котрі переходять в інтереси і прагнення.

Поведінковий елемент правосвідомості синтезує в собі раціональні та емоційні моменти. Через нього відбувається реалізація психологічного та ідеологічного елементів.

Правова поведінка проявляється у формі дій (вчинків), які впливають на стосунки суб'єктів, або у формі бездіяльності, яка, навпаки, ніяких змін у стані суспільних відносин не спричиняє. Перш ніж правова поведінка зовні виразиться у вигляді правового вчинку, повинна виникнути правова настанова, мотив правової поведінки у правосвідомості суб'єкта.

Виникнення правової установки припускає:

1) поінформованість про норму права;

2) розуміння її змісту;

3) оцінку, тобто ступінь схвалення, норми права;

4) ставлення до прав інших осіб;

5) емоційне переживання з приводу функціонування норми права;

6) готовність до дії. Правова настанова — суб'єктивний регулятор поведінки.

Отже, від поведінкового елемента правосвідомості залежить ступінь її якісного стану (правомірна поведінка, правова активність, правове порушення та ін.).\

Правова поведінка, мотиви правової поведінки:

Ø всебічне осмислення ситуації, невидимий процес розщеплення свідомості на правомірну і протиправну правові настанови;

Ø відображають готовність до певної правової поведінки в результаті оцінки правових явищ, впливають на всі основні функції правосвідомості.

Дата добавления: 2014-11-29