Поняття та ознаки правомірної поведінки, її соціальна природа та правова кваліфікація

План

Правомірна поведінка, правопорушення, юридична відповідальність

1. Поняття та ознаки правомірної поведінки, її соціальна природа та правова кваліфікація

1.1. Суб’єкти правомірної поведінки

1.2. Суб’єктивна сторона правомірної поведінки. Інтелектуальний і вольовий аспекти правомірної поведінки

1.3. Об’єкт та об’єктивна сторона правомірної поведінки

1.4. Види правомірної поведінки

1.4.1. Соціально-активна і соціально-пасивна поведінка

1.4.2. Звичайна, конформістська, маргінальна поведінка

1.5. Співвідношення між правомірною і протиправною поведінкою

2. Правопорушення – поняття та юридичні ознаки

2.1. Склад правопорушення

2.1.1. Суб’єкти правопорушення

2.1.1.1. Стан неосудності

2.1.2. Суб’єктивна сторона правопорушення

2.1.2.1. Вина

2.1.2.2. Умисел та необережність

2.1.2.3. Інтелектуальні та вольові ознаки суб’єктивної сторони правопорушень

2.1.2.4. Мотиви та цілі вчинення правопорушень

2.1.3. Об’єкт та об’єктивна сторона правопорушень

3. Види правопорушень

4. Юридична відповідальність: поняття та основні ознаки

4.1. Цілі, функції і принципи юридичної відповідальності

4.2. Види юридичної відповідальності

4.2.1. Конституційна, цивільна, адміністративна, кримінальна, матеріальна, дисциплінарна відповідальність

4.3. Підстави звільнення від юридичної відповідальності

4.4. Відмінність юридичної відповідальності від інших заходів державного примусу

Правомірна поведінка — це така поведінка суб'єкта правовідносин, за якої його вчинки відповідають вимогам, закріпленим у правових нормах. Правомірним є таке суспільно корисне діяння, яке полягає у використанні юридичного права та виконанні юридичного обов'язку.

Правомірну поведінку можна поділити на такі види:

10. За суб'єктом правомірної поведінки:

Ø правомірна діяльність державних організацій і, зокрема, державних органів, правомірна поведінка фізичних осіб (громадян, іноземців, осіб без громадянства), правомірна поведінка громадських об'єднань (політичних партій, громадських організацій) і правомірна поведінка соціальних спільностей (народу, населення певної адміністративно-територіальної одиниці).

11. За сферою суспільних відносин:

Ø правомірна поведінка в економічній сфері, політичній, соціальній.

12. За формою зовнішнього прояву правомірної поведінки (за об'єктивною стороною):

Ø активна, яка полягає у вчиненні певних дій;

Ø пасивна, яка полягає в утриманні від вчинення певних дій.

13. Залежно від психологічного ставлення суб'єкта до своєї правомірної поведінки, тобто за суб'єктивною стороною, правомірна поведінка поділяється на:

активну (соціально-усвідомлену) правомірну поведінку, яка базується на усвідомленні, внутрішньому переконанні суб'єкта в необхідності дотримуватися, або не порушувати у своїй поведінці приписів чинного законодавства;

пасивну (звичаєву) правомірну поведінку, яка базується на звичці дотримуватися вимог законодавства у своїй поведінці, незалежно від усвідомлення необхідності такої поведінки, така поведінка базується на морально-етичних засадах і підтримується ними;

конформістську поведінку, яка базується на наслідуванні суб'єктом поведінки інших суб'єктів правовідносин, їхньої поведінки в аналогічних відносинах, вона обумовлена і базується на бажанні не відрізнятися від оточуючих своєю поведінкою;

маргінальну, яка базується на загрозі покарання за неправомірну поведінку, суб'єкт дотримується правомірної поведінки, не бажаючи застосування до нього санкцій за відмову від неї.

(Маргінальна культура – культура, яка знаходиться на межі різних культурних світів або перебуває в опозиції до культурної спільноти, що є головною на даній території. Фундаментальними рисами є не укоріненість, принципова незавершеність та схильність до деконструкції. Маргінальна культура може бути результатом міграції: як випадкової так і постійної. Може мати своєю протилежністю і офіційну культуру, виступаючи у формі контркультури – культура хіпі, панків, неформалів, нацистів. У царині філософії означає ірраціоналістичні тенденції, які мають деконструктивний та де сакральний характер і постулюють примат локального над універсальним.)

4) За формою об'єктивізації результатів правомірної поведінки:

5) фізична, яка полягає у певній діяльності, та вербальна, яка полягає у словесному вираженні правомірної поведінки.

6) Залежно від форми реалізації правової норми у процесі правомірної поведінки, вона поділяється на дотримання, виконання, використання і правозастосування;

Ознаками правомірної поведінки є:

Ø це поведінка, яка не порушує вимог чинного законодавства;

Ø це будь-який зовнішній прояв діяльності (дії чи бездіяльності) суб'єктів правовідносин для реалізації власних чи суспільних потреб та інтересів;

Ø ця поведінка охороняється і забезпечується державою від протиправних обмежень.

Дата добавления: 2014-11-29