Структура плану

Структура плану будується у залежності від складу підлеглих підрозділів.

Плани роботи, у залежності від покладених на орган або установу виконання покарань завдань і функцій, як правило, містять наступні розділи:

- організаційні заходи;

- контрольно-аналітична робота та нормотворча діяльність;

- зміцнення законності і правопорядку, забезпечення надійної охорони, нагляду, соціально-виховна робота;

- виробничо-господарська і фінансова діяльність органів і установ виконання покарань;

- матеріально-побутове та медико-санітарне забезпечення засуджених і ув'язнених;

- виконання покарань, не пов'язаних з позбавленням волі;

- робота з кадрами.

Порядок розроблення планів

Пропозиції до плану роботи територіального органу управління Департаменту, а також плану роботи установи подаються їх структурними підрозділами для складання проекту плану до аналітичного підрозділу.

Після складання проекту плану установи та узгодження його з керівництвом установи план подається до територіального органу управління Департаменту, якому підпорядковується установа, для затвердження.

Після складання проекту плану територіального органу управління Департаменту та його затвердження начальником цього управління копія плану подається до Департаменту.

Найважливішою умовою реалізації планових рішень в органах і установах виконання покарань є добре організована система контролю. Розрізняють три основних види контролю за виконанням планів: попередній, поточний та заключний.

Попередній контроль (або інакше запобіжний, превентивний) здійснюється безпосередньо в процесі підготовки плану. Його мета — усунути недоліки, які можуть виникнути при розробленні плану: обмеженість, суперечливість, неконкретність, незабезпеченість ресурсами та ін. суб'єктами цього контролю виступають керівники органів і установ виконання покарань, його аналітичних підрозділів, інших структурних підрозділів.

Поточний контроль (активний, оперативний) здійснюється в процесі виконання планів. Він може бути спрямований на весь план або його частину, може носити проміжний характер або орієнтуватися на кінцевий результат. Його мета — виявити труднощі в реалізації плану, визначити та усунути недоліки і прорахунки в роботі окремих працівників, оцінити фактичний стан виконавської дисципліни і тим самим безпосередньо вплинути на успішний хід реалізації плану. Суб'єктами цього контролю виступають як керівники, так і особи, спеціально призначені для виконання контрольних функцій.

Заключний контроль (інакше кажучи, наступний, подальший) здійснюється після остаточного виконання плану. Його мета — оцінити ступінь реалізації поставлених завдань, ефектність прийнятого плану, його вплив на конкретні результати діяльності органів і установ виконання покарань. Саме на цій стадії контрольної діяльності рекомендується обговорювати підсумки виконання плану.

Слід зазначити, що успішність здійснення контролю передбачає послідовне застосування усіх його видів.

У процесі здійснення контролю мають використовуватись різні його форми. Найчастіше проводяться гласна та негласна перевірки; вивчення конкретних справ; заслуховування окремих керівників і виконавців на оперативній нараді; комісійна перевірка; метод ведення або метод спостереження.

Важливим елементом підвищення ефективності контролю є застосування організаційних (контрольні картки, стенди, табло, графіки, схеми) і технічних засобів контрольної діяльності (ЕОМ).

Процес реалізації управлінського рішення. Управлінське рішення містить відправні дані для розроблення всіх заходів, а головне — формулює мету діяльності. У ньому зазначається, що, коли, де і як необхідно зробити для того, щоб ціною мінімальних зусиль і якнайменших витрат часу і засобів забезпечити належне вирішення завдання. Вироблення рішення є процесом переробки інформації про стан середовища і ступені управління в командну (управляючу) інформацію — накази, розпорядження і т.п.

Процес виконання управлінського рішення в кожному конкретному випадку залежить від його виду, рівня управління, складу служб та підрозділів, які беруть участь у виконанні рішення, а також від того, чи це власне рішення, чи рішення вищестоящого суб'єкта управління і т. ін. Разом з тим, загальна логіка, технологія даного процесу в принципі є універсальними і зберігаються. Реалізація управлінського рішення в органах і установах виконання покарань також являє собою ряд логічно та послідовно взаємопов'язаних стадій:

- визначення рішення;

- визначення наявності необхідних організаційних передумов для реалізації рішення;

- деталізація рішення і розробка організаційних заходів (плану);

- добір виконавців;

- доведення рішення до виконавців;

- ресурсне забезпечення роботи виконавців;

- оперативне керівництво виконанням рішення;

- контроль за перебігом виконання;

- підбиття підсумків виконання рішення;

- інформування (звіти) про виконання рішення.

Наведений алгоритм здійснюється в повному обсязі при розв'язанні найскладніших завдань управління. Але його елементи тією чи іншою мірою можуть бути використані керівником при виконанні і простих завдань, які не потребують творчого підходу. Крім того, треба мати на увазі, що кожна із стадій етапу управлінського никлу ділиться на ряд процедур, які є складовою частиною технології реалізації рішення.

На стадії визначення управлінського рішення керівники органів і установ виконання покарань з урахуванням джерел виникнення управлінських завдань, у межах своєї компетенції насамперед мають визначити основну ідею управлінського рішення.

При визначенні наявності необхідних організаційних передумов для реалізації рішення треба вивчити такі питання:

· яким є характер зовнішнього середовища та його взаємодія з кримінально-виконавчою системою;

· полегшують вони чи ускладнюють виконання конкретного управлінського рішення;

· чи володіє система або відповідний орган виконання покарань достатніми ресурсами для виконання цього управлінського рішення;

· якою є структура зв'язків між окремими галузевими службами та іншими підрозділами кримінально-виконавчої системи різного рівня, чи потребує вона вдосконалення;

· чи забезпечує існуюча структура управління органами виконання покарань чітку організацію виконання управлінського рішення чи вона потребує змін.

Деталізація рішення і розроблення організаційних заходів (плану) передбачає, по-перше, виділення складових частин управлінського рішення, розчленування його основних цілей та ідей на ряд більш часткових ідей, цілей та завдань; визначення можливих варіантів організації його виконання та вибір оптимального з них; по-друге, складання організаційного плану виконання управлінського рішення.

Наступною важливою стадією процесу реалізації управлінського рішення є добір виконавців. Тут необхідно дотримуватись таких правил:

ü чітко уявляти функціональні обов'язки виконавців;

ü враховувати їх індивідуальні особливості, знання та вміння;

ü призначати виконавцем працівника, який володіє необхідною кваліфікацією, компетенцію та належною інформацією, потрібною для виконання поставленого завдання;

ü основний виконавець має входити до складу підрозділу, що має або виробляє основну частину інформації щодо рішення, яке реалізується.

Іноді відповідно до цілей і завдань, що випливають з управлінського рішення, виникає потреба уточнити, частково змінити функціональні обов'язки виконавця.

Доведення рішення до виконавців має бути своєчасним і точним. При цьому слід вибрати найкоротший шлях доведення їх до виконавців; визначити способи, засоби та форму передачі їх виконавцям; уточнити способи та засоби підтримання зв'язку. Доведення управлінського рішення до виконавців тісно пов'язане з його роз'ясненням, особливо коли мова йде про рішення глобального, програмного характеру, з кваліфікованою інструктивно-методичною роботою, організацією відповідного навчання.

Без належного ресурсного забезпечення роботи виконавців важко розраховувати на успішне виконання управлінського рішення. Розв'язання питань організаційного, правового, психологічного, інформаційного, матеріально-технічного, господарського, фінансового, медичного та інших видів забезпечення (залежно від характеру управлінського рішення) потребує від керівника органу чи установи виконання покарань постановки чітких конкретних завдань перед відповідними структурними підрозділами. На цій стадії керівники всіх рівнів управління мають практично розв'язувати питання створення умов, які б сприяли успішній реалізації рішення,

Високопрофесійне оперативне керівництво діяльністю виконавців — це важлива передумова ефективності реалізації рішень. Його характер і масштаб залежать від рівня системи управління, яка виконує рішення.

Важливе місце в процесі виконання рішення займає організація взаємодії між виконавцями та координація їхніх зусиль, яку можна розглядати як складову частину стадії оперативного керівництва або як самостійну стадію процесу управління. Взаємодія робить перший крок вже на початку другого етапу управлінського циклу, на стадіях деталізації управлінського рішення, добору та розстановки виконавців і їх інструктування.

Поставивши виконавцям конкретні завдання і всебічно забезпечивши їхню діяльність, керівники органів виконання покарань надають їм достатню самостійність з тим, щоб основну увагу зосередити на контролі за функціонуванням всієї системи і досягненні основної мети управлінського рішення.

Завершальною стадією реалізації управлінського рішення є підбиття підсумків виконання управлінського рішення, а у разі потреби ще й інформування вищестоящих органів про виконання рішення. Тому керівники органів і установ виконання покарань та їх структурних підрозділів і служб при підготовці до підбиття підсумків виконання управлінських рішень повинні ретельно проаналізувати всю виконану роботу щодо їх реалізації, кінцеві результати цієї роботи і співставити їх з основними цілями та завданнями, що випливають з рішень, із заходами, які розроблені для їх виконання.

Рішення вважається виконаним, якщо мета, поставлена в ньому, досягнута повністю. Однак керівники органів і установ виконання покарань при визначенні оцінки діяльності підлеглих не повинні обмежуватися констатацією досягнення цілей, визначених у рішенні. Треба з'ясувати, чи був процес їх досягнення найкращим; чи відповідали методи та засоби їх досягнення вимогам законності. Важливо проаналізувати допущені прорахунки та помилки, успішні дії, набутий досвід.

Оцінка ефективності виконання рішень здійснюється: керівниками органів і установ виконання покарань щодо управлінських рішень вищестоящих органів, а також власних рішень глобального характеру; керівниками структурних підрозділів щодо вказівок, даних ними в плані деталізації управлінських рішень вищестоящих суб'єктів управління, а також щодо завдань, одержаних конкретними виконавцями.

Дата добавления: 2014-11-29