Правила внутрішнього розпорядку у колоніях

Наказом Департаменту від 25.12.2003 р. № 75 затверджені Правила внутрішнього розпорядку установ виконання покарань (далі – Правила), які є основним відомчим, обов'язковим для виконання, нормативно-правовим актом, що детально регламентує практично всі сторони життєдіяльності установ виконання покарань, у доповненні до норм КВК.

Позбавлення волі пов'язане із значними правообмеженнями стосовно засуджених, має досить довгострокові межі виконання, тому було б краще усі правовідносини процесу виконання і відбування покарання у виді позбавлення волі регулювати на рівні закону. Таке рішення в певній мірі відповідало б основному принципу Загальної декларації прав людини стосовно того, що поведінка кожної людини повинна підпадати тільки під такі обмеження, які встановлені законом. Але позбавлення волі додатково пов'язано також з великою кількістю специфічних суспільних відносин, упорядкування яких без підзаконного нормативно-правового регулювання на цей час практично неможливе. Тому Правила мають своїм завданням конкретизувати окремі питання виконання і відбування покарань відповідно до вимог кримінально-виконавчого законодавства. Вони складаються з 18 розділів, в які входять 98 параграфів, і додатків.

Правила містять чимало важливих норм щодо функціонування колоній, які відповідно до їх юридичного статусу користуються правами юридичних осіб і мають печатку із зображенням Державного герба України та своїм найменуванням. Планове наповнення колоній встановлюється і змінюється Департаментом. Направлення засуджених до колоній, що відкриваються заново, здійснюється у разі наявності необхідних житлово-побутових умов, як правило, після прийняття в експлуатацію усіх об'єктів спеціальними комісіями, призначеними Головою Департаменту. У колоніях мінімального рівня безпеки із загальними умовами тримання та середнього рівнів безпеки можуть бути створені ізольовані дільниці слідчих ізоляторів та дільниці соціальної реабілітації. У колоніях мінімального рівня безпеки із загальними умовами тримання можуть створюватися ізольовані сектори середнього рівня безпеки. У колоніях середнього рівня безпеки можуть створюватися ізольовані сектори максимального рівня безпеки. Зазначені дільниці і сектори організовуються та ліквідовуються за наказами Голови Департаменту. Комплексне інспектування установ виконання покарань проводиться один раз на п'ять років Департаментом і один раз на два роки його територіальним органом управління. У кожній установі виконання покарань ведеться книга зауважень і пропозицій, яка зберігається у канцелярії і до якої інспектуючі особи вносять свої зауваження і пропозиції.

Виправні та виховні колонії будуються за типовими проектами. Територія виправних і виховних колоній розмежовується на структурні дільниці, які ізолюються одна від одної. У виправних та виховних колоніях виділяються дві ізольовані зони: житлова – для мешкання засуджених; виробнича – для роботи засуджених. У житловій зоні розміщуються гуртожитки, їдальня, ларьок, клуб, бібліотека, кімната психоемоційного розвантаження, приміщення для загальноосвітнього навчання, приміщення для проведення духовної роботи та здійснення релігійних обрядів, медична частина зі стаціонаром та інфекційним ізолятором, лазня з пральнею і дезкамерою та сушильнею, перукарня, комора для зберігання постільних речей і спецодягу, камери схову особистих речей повсякденного користування, майстерня з ремонту одягу і взуття, кабінети для начальника колонії, його заступників, персоналу відділу нагляду і безпеки, оперативної та соціально-психологічної служб, кімната для приймання засуджених.

Територія виробничої зони виправних колоній мінімального рівня безпеки із загальними умовами тримання, середнього та максимального рівнів безпеки в обов'язковому порядку локалізується з метою виключення вільного переміщення засуджених між виробничими дільницями. На території виправної колонії ізольовано обладнується будівля з приміщеннями камерного типу (ПКТ) і дисциплінарного ізолятора (ДІЗО) з камерами для праці та двориками для прогулянок засуджених, а в житловій зоні виховної колонії – тільки приміщення ДІЗО і дворики для прогулянок засуджених. Житлова зона від виробничої, а також ПКТ та ДІЗО відокремлюються від інших споруд коридорами, які проглядаються. Між суміжними житловою та виробничою зонами обладнуються контрольно-перепускний пункт (КПП) для пропуску засуджених з однієї зони в іншу, а за потреби – приміщення для обшуку та переодягання засуджених. У будинку, де розташований КПП по пропуску персоналу на територію колонії, обладнуються кімнати для проведення короткострокових і тривалих побачень, кімнати для приймання-видавання посилок (передач), огляду осіб та їх речей.

Приміщення чергового помічника начальника установи (ЧПНУ), його заступника та чергової зміни молодших інспекторів з нагляду та безпеки розташовується, як правило, в окремому приміщенні на межі житлової та виробничої зон з таким розрахунком, щоб була змога вільно оглядати територію колонії. За межами колонії розташовуються службові кабінети керівництва та служб установи, склади продовольства, речового майна, паливно-мастильних матеріалів, лаків, фарб та хімічних речовин, овочесховища, гаражі, аптеки, приміщення для мешкання та очікування родичів засуджених, які прибули на побачення.

Особи, які відбувають покарання у виправних колоніях мінімального та середнього рівнів безпеки, звичайних жилих приміщеннях колоній максимального рівня безпеки, а також у виховних колоніях, розміщуються в гуртожитках і забезпечуються жилою площею за нормами, установленими КВК. Кожному засудженому надається індивідуальне спальне місце, яке визначає начальник відділення і на якому прикріплюється табличка із зазначенням прізвища, ініціалів засудженого. Гуртожитки в установах виконання покарань забезпечуються інвентарем та іншими предметами за нормами, установленими переліком. За такими самими нормами забезпечуються гуртожитки або камери для засуджених, які залишені в колоніях максимального рівня безпеки для виконання робіт з господарського обслуговування. У приміщеннях гуртожитків, крім спальних кімнат, з розрахунку на кожне відділення обладнуються кабінети начальників відділень (вихователів), кімнати виховної роботи, приміщення для зберігання особистих речей засуджених, сушильні для одягу та взуття, приміщення для приймання їжі та зберігання продуктів харчування з холодильниками, туалетні кімнати. У виправних колоніях для тримання засуджених жіночої статі – кімнати особистої гігієни.

Взаємовідносини персоналу установ виконання покарань із засудженими ґрунтуються на суворому дотриманні законності. Персонал установ зобов'язаний постійно зміцнювати правопорядок в установах виконання покарань, проводити цілеспрямовану виховну роботу серед засуджених, виявляти та попереджувати вчинення правопорушень з їхнього боку, уміло поєднувати високу вимогливість з уважним ставленням до кожного засудженого. Їм категорично забороняється входити у неслужбові стосунки із засудженими та їх родичами, що не викликані інтересами служби, а також користуватися їх послугами.

Засуджені зобов'язані бути ввічливими з персоналом установ виконання покарань, виконувати їх законні вимоги. Засуджені звертаються до персоналу установ виконання покарань на "ви", називають їх по імені та по батькові або "громадянин", "громадянка" і далі за званням чи займаною посадою. Персонал установ виконання покарань звертається до засуджених на "ви" і називає їх "засуджений", "засуджена", "громадянин", "громадянка" та прізвище. Лише у виховних колоніях персонал звертається до засуджених на "ти" і може звертатись до них словами "вихованець", "вихованка" та називати їх по імені.

У кожній установі виконання покарань організовується суворо регламентований розпорядок дня з урахуванням особливостей роботи з відповідним складом засуджених, оперативної обстановки, пори року, місцевих умов та інших конкретних обставин. Розпорядок дня включає в себе час підйому, туалету, фізичної зарядки, приймання їжі, розводу на роботу, перебування на виробництві, перевірку наявності засуджених, проведення загальноосвітнього та професійно-технічного навчання (у виховних колоніях), виховних, культурно-масових та спортивно-оздоровчих заходів тощо. При цьому передбачаються безперервний восьмигодинний сон засуджених і надання їм особистого часу в межах, установлених кримінально-виконавчим законодавством України.

Не менше одного разу на місяць у неробочий час організовуються перевірки-огляди зовнішнього вигляду та стану одягу і взуття засуджених. Розпорядок дня установи передбачає порядок та час роботи всіх відділів, служб, об'єктів і дільниць установи, у тому числі ДІЗО, ПКТ, медичної частини, їдальні, перукарні, лазні-пральні, крамниці. Розпорядок дня, розроблений відповідно до типового, затверджується наказом начальника установи, узгоджується з начальником територіального органу управління Департаменту, доводиться до відома засуджених і персоналу та вивішується на стенді в черговій частині, місцях цілодобового несення служби черговою зміною та в місцях надання побутових послуг засудженим.

ТИПОВИЙ РОЗПОРЯДОК ДНЯ ЗАСУДЖЕНИХ:

Підйом не пізніше.................................................. 5–6 години ранку

Фізична зарядка...................................................... до 15 хвилин

Туалет, заправка ліжок, прибирання..................... до 10 хвилин

Ранковий огляд, ранкова та вечірня перевірки.... до 40 хвилин

Сніданок.................................................................. до 20 хвилин

Розвід на роботу...................................................... до 30 хвилин

Робочий час............................................................. 8 годин,

а у спеціальних виховних установах..................... до 6 годин

Обідня перерва........................................................ до 30 хвилин

Зняття з роботи, вечірній туалет........................... до 25 хвилин

Вечеря...................................................................... до 30 хвилин

Вільний час............................................................. від 1 до 2 годин

Соціально-виховна робота.................................... до 1 години

Культурно-масова робота...................................... за окремим графіком

Підготовка до сну.................................................. до 10 хвилин

Сон (безперервний)............................................... 8 годин

Примітки: 1. Розпорядок дня складається у кожній установі виконання покарань з урахуванням місцевих умов, тривалості дня та затверджується начальником установи. 2. Якщо засуджені працюють на виробництві в декілька змін, то розпорядок дня складається для кожної зміни. 3. Розпорядок дня засуджених, які тримаються в приміщеннях камерного типу (одиночних камерах), дисциплінарних ізоляторах і карцерах, установлюється окремо.

Начальники установ організовують роботу підлеглих за змінним графіком таким чином, щоб представники адміністрації перебували в них від підйому засуджених до відбою, а в разі тризмінної роботи виробництва – і в нічний час. У вихідні, святкові та неробочі дні, а також у разі ускладнення оперативної обстановки в установах організовується цілодобове чергування керівного складу. До контролю за поведінкою засуджених, виконання ними розпорядку дня та забезпечення належного функціонування колонії залучається весь персонал за окремими графіками. Наказами начальників колоній установлюється система подачі сигналів та команд для забезпечення виконання засудженими розпорядку дня.

Література до глави VІ

1. Конституція України // Відомості Верховної Ради України. - 1996. - № 30. - Ст. 141.

2. Кримінально-виконавчий кодекс України // Офіційний вісник України. - 2003. - № 33. - ст. 1767.

3. Кримінальний кодекс України // Відомості Верховної Ради України. – 2001. - № 25 – 26. – ст. 131.

4. Кримінально-процесуальний кодекс України: офіційне видання. - К.: Концерн "Видавничий Дім "Ін Юре", 2004. – 272 с.

5. Закон України “Про Державну кримінально-виконавчу службу України” від 23.06.2005 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2005. - № 30. – Ст. 409.

6. Закон України "Про внесення змін та доповнень до деяких законодавчих актів України у зв’язку з утворенням Державного департаменту України з питань виконання покарань" від 11.12.1998 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1999. - № 4. – Ст. 35.

7. Закон України "Про оперативно-розшукову діяльність" від 18.02.1992 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1992. - № 22. – Ст. 303.

8. Закон України „Про виконавче провадження” від 21.04.1999 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1999. - № 24. – Ст. 207.

9. Закон України „Про застосування амністії в Україні” від 01.10.1996 // Відомості Верховної Ради України. – 1996. - № 48. – Ст. 263.

10. Закон України „Про адміністративний нагляд за особами, звільненими з місць позбавлення волі” від 01.12.1994 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1994. - № 52. – Ст. 455.

11. Указ Президента України "Про положення про дисциплінарний батальйон у збройних силах України " № 139/94 від 05.04.1994 р.

12. Указ Президента України "Про положення про здійснення помилування" № 1118 від 19.07.2005 р.

13. Указ Президента України "Про утворення Державного департаменту України з питань виконання покарань" № 344 від 22.04.1998 р.

14. Указ Президента України "Про затвердження Положення про Державний департамент України з питань виконання покарань" № 827 від 31.07.1998 р.

15. Указ Президента України "Про виведення Державного департаменту України з питань виконання покарань з підпорядкування Міністерства внутрішніх справ України" № 248 від 12.03.1999 р.

16. Постанова Верховної Ради України "Про засади державної політики України в галузі прав людини". - № 757 - ХІV від 17.06.1999 р.

17. Постанова Верховної Ради України "Про дотримання правоохоронними органами України конституційних гарантій та законності в забезпеченні прав і свобод людини". - № 1592-ІІІ від 23.03.2000 р.

18. Постанова Кабінету Міністрів України "Про підпорядкування Державного департаменту України з питань виконання покарань Міністерства юстиції України" від 17.05.2006 р.

19. Постанова Кабінету Міністрів України "Про заходи щодо забезпечення діяльності Державного департаменту України з питань виконання покарань" № 653 від 22.04.1999 р.

20. Постанова Кабінету Міністрів України "Про основні напрямки реформи кримінально-виконавчої системи України" № 88 від 01.06.1996 р.

21. Постанова Кабінету Міністрів України "Про поліпшення діяльності кримінально-виконавчої системи України" від 05.08.1999 р.

22. Програма подальшого реформування та державної підтримки кримінально-виконавчої системи на 2002 – 2005 роки: Затв. Постановою Кабінету Міністрів України від 15 лютого 2002 р. № 167 // Офіційний вісник України. – 2002. - № 8. – Ст. 350.

23. Наказ ДДУзПВП № 237 – 2003 р. “Про затвердження Інструкції з організації охорони колоній”.

24. Наказ ДДУзПВП № 17 – 2004 р. “Про затвердження Інструкції про організацію роботи чергових частин ДДУзПВП, Управлінні ДДУзПВП в АР Крим та областях”.

25. Наказ ДДУзПВП № 70 – 2000 р. “Про затвердження Інструкції з організації нагляду за засудженими, які відбувають покарання у ВК”.

26. Наказ ДДУзПВП № 275 – 2003 р. “Про затвердження Правил внутрішнього розпорядку установ виконання покарань”.

27. Наказ ДДУзПВП № 06 – 2000 р. “Про затвердження Інструкції про організацію охорони і нагляду за особами, які тримаються в СІЗО ДДУзПВП”

28. Наказ ДДУзПВП № 140 – 1999 р. “Про затвердження Інструкції про охорону та нагляд за засудженими у колоніях ДДУзПВП”.

29. Наказ ДДУзПВП № 117 – 2000 р. “Про затвердження і введення в дію Інструкції про порядок прийому, реєстрації, обліку і розгляду в установах кримінально-виконавчої системи заяв, повідомлень та іншої інформації про злочини і пригоди”.

30. Наказ ДДУзПВП № 52дск – 1999 р. “Про затвердження Інструкції з організації перегляду кореспонденції осіб, які тримаються в УВП та СІЗО”.

31. Анисимков В.М. Криминальная субкультура и ее нейтрализация в исправительных учреждениях России: Автореф. дисс…д-ра юрид.наук: 12.00.08 /Акад. упр. МВД России, Сарат.гос.акад.права. – М.: Саратов, 1998. – 45 с.

32. Бондарев Б. Совершенствовать службу охраньї // Преступление и наказание, 1997. -№ 11. - С. 3-5.

33. Детков М.Г., Глазунов Н.С. Правовые предпосылки создания отделов безопасности в ИТК и некоторые проблемы организации их деятельности // Правовое и методологическое обеспечение исполнения уголовных наказаний / Сб. научных трудов. - М.: ВНИИ МВД России, 1994.-С. 81 - 87.

34. Громов М.А., Селиверстов В.И., Правовые и организационные вопросы обеспечения безопасности работников ИТУ. – Рязань: РВШ МВД СССР, 1991. – С. 7.

35. Зубков А.И., Дорофеев Н.К. Строго регламентированный внутренний распорядок ИТУ и его реализация. (По материалам деятельности передового исправительно-трудового учреждения УВД Кемеровского облисполкома) – Томск: Изд-во Томского университета, 1972. – 201 с.

36. Казак Б.Б. Правовое регулирование воздействия на осужденных злостно нарушающих режим в ИТУ. Дисс…канд.юрид.наук. – М., Академия МВД СССР. 1988. – С. 68.

37. Казак Б.Б. Уголовно-исполнительная система в механизме обеспечения внутренней безопасности общества: Монография. – Рязань, 2000. – 324 с.

38. Козлов П.П. К вопросу об основных средствах и методах обеспечения режима отбывания наказания в виде лишения свободы // Труды Киев. Высш. шк. МВД СССР. Вып. 11. – К.: Изд-во КВШ МВД СССР, 1977. – С. 123 – 131.

39. Кривошея А.П. Функции режима исполнения и отбывания уголовных наказаний, связанных с исправильтельно-трудовым воздействием. – Киев, 1984. – С. 8 - 9.

40. Кримінально-виконавче право: Збірник нормативно-правових документів // Уклад. А.Х. Степанюк. - Х.: Право, 2005. - 464 с.

41. Кримінально-виконавче право України: Підручник // За ред. Трубников В.М., Харченко В.М., Лисодід О.В., Оніка Л.П. - Х., 2001. - 384 с.

42. Кримінально-виконавче право України: Підручник для студентів юридичних спеціальностей вищих навчальних закладів // За ред. проф. А.Х. Степанюка. - Х.: Право, 2005. - 256 с.

43. Кримінально-виконавче право. Загальна та особлива частини: Навчальний посібник /За заг. ред. О.М. Джужа. – К.: НАВСУ, 2002. – 448 с.

44. Орлов П.И., Шумилин С.Ф., Севостьянов В.П. Уголовно-исполнительное законодательство Украины: Сборник нормативных актов. – Харьков: ХИВД, 1993. – 164 с.

45. Радов Г.А. Правовое регулирование режима отбывания наказания и пути его совершенствования // Материалы Всесоюзной научно-практической конференции. – Рязань, 1989. – С. 114-115.

46. Радов Г.А. Надзор за осужденными к лишению свободы: понятие и определения // Уголовно-правовые и криминологические меры предупреждения преступлений: Межвуз. сб. науч. тр. – Омск: ВШ МВД СССР, 1986. – С. 120-130.

47. Романов М.В. Правове регулювання заходів стягнення, що застосовуються до осіб, позбавлених волі: Автореф.дис.канд.юрид.наук: 12.00.08 / Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого. – Харків, 2003. – 20 с.

48. Севостьянов В.П., Уманець Ю.М. Проблеми правового регулювання та кваліфікації злісних порушень вимог режиму в місцях позбавлення волі // Вісник Запорізького юридичного інституту. – 1999. - № 1(6). – С. 149 – 157.

49. Смагин Ю.Е. Организационно-тактические и методические основы использования оперативно-технических средств в ИТУ: Учебное пособие. – Рязань: ВШ МВД СССР, 1987. – 104 с.

50. Степанюк А.Ф., Трубников В.М. Режим отбывания лишения свободи в учреждениях, исполняющих наказания. - Х.: НЮА, 1994.

51. Уманець Ю.М. Режим виконання покарання у виді позбавлення волі (проблеми теоретичного аналізу та правового регулювання) // Вісник Університету внутрішніх справ. - 1999. - № 5. - С. 182-186.

Питання до семінарських, практичних занять і самостійної підготовки

1. Поняття режиму і протиріччя його характеристики як засобу виправлення і ресоціалізації засуджених (ст. 6, 102 КВК України).

2. Цілі режиму в місцях позбавлення волі.

3. Функції режиму в місцях позбавлення волі.

4. Основні вимоги режиму в місцях позбавлення волі.

5. Технічні засоби нагляду і контролю в місцях позбавлення волі.

6. Оперативно-розшукова діяльність у колоніях.

7. Режим особливих умов у колоніях.

8. Підстави застосування заходів фізичного впливу, спеціальних засобів і зброї.

9. Поняття засобів забезпечення режиму в місцях позбавлення волі та їх характеристика.

Дата добавления: 2014-11-29