Гостра пневмонія

Гострий обструктивний бронхіт

Для гострого обструктивного бронхіту характерними є свистячий видих, який чути-на відстані, різноманітні сухі хрипи на видиху, участь в акті дихання допоміжних м’язів, емфізема. До кінця першого тижня хвороби кашель стає вологим, температура тіла знижується. Період зворотного розвитку триває 2 − 3 тижні. В аналізі крові у хворих на гострий бронхіт виявляють лейкопенію або помірний лейкоцитоз, збільшення ШОЕ.

Лікування. Режим постільний протягом 2 − 3 днів. У гострому періоді показаною є збільшена кількість настою шипшини, журавлиного морсу, чаю з лимоном, теплого боржому, молока з медом, при гіпертермії − чаю з малиною, липовим цвітом, м’ятою.

Специфічна терапія ГРВІ починається із закапування інтерферону лейкоцитарного по 0,25 мл в обидва носові ходи кожні 2 год у перші два дні хвороби; при аденовірусній інфекції призначають закапування в ніс по 3 − 4 краплі і в кон’юктивальний мішок 1 − 2 краплі кожні 3 год розчину дезоксирибонуклеази (2 мг в 1 мл ізотонічного розчину натрію хлориду).

Якщо є гарячка, призначають оцтово-водні розтирання, всередину − амідопірин, анальгін (0,01 г/кг), відтяжні засоби (гірчичники кругові, розтирання маззю календули). При болючому кашлі роблять парові інгаляції з 2 % розчином натрію гідрокарбонату, відсмоктують слиз із верхніх дихальних шляхів. Відхаркувальні засоби можна рекомендувати дітям, старшим за 1 рік (відвар алтеї, мукалтин, сік подорожника, бромгексин, пертусин). При обструктивному бронхіті призначають збори трав: трави фіалки триколірної і чебрецю, листя підбілу по 30 г, плодів анісу − 10 г, плодів шипшини − 100 г. По 1 чайній, десертній, столовій ложці суміші (залежно од віку) заливають 200 − 300 мл окропу; вживають настій по 50 − 60 мл 5 − 6 разів на день. Аскорбінову кислоту, тіамін, рибофлавін дають усередину в дозах, що перевищують фізіологічну потребу в 2 − 4 рази [13, с. 154].

Фізіотерапевтичне лікування: в стаціонарі призначають електровихрові струми (ЕВС) на грудну клітку, УФО місцево.

Антибіотикотерапія при гострому бронхіті доцільна лише для дітей перших місяців життя з обтяженим преморбідним фоном (родова травма, глибока недоношеність, гіпотрофія), при підозрі па нашарування бактеріальної інфекції. Призначають пеніцилін, оксацилін, ампіокс, гентаміцин та інші, нітрофурани та сульфаніламіди при середній тяжкості бронхіту у дітей старшого віку [6, с. 222].

Пневмонія − запальний процес у тканинах легень. У дітей раннього віку велика частота пневмонії пов’язана з анатомо-фізіологічними особливостями легень. Недостатня диференціація легень (ацинусів та альвеол), їх сегментів, слабкий розвиток еластичної, м’язової тканини бронхів, надмірне постачання легеневої тканини кровоносними та лімфатичними судинами, пухка сполучна тканина сприяють швидкому залученню в запалі, ний процес легеневої тканини. У виникненні пневмонії у дітей перших місяців життя мають значення захворювання матері під час вагітності, важкі пологи, внутрішньоутробна асфіксія, внутрішньочерепна травма, недоношеність, внутрішньоутробне інфікування, ателектази; у немовлят − нераціональне вигодовування. перенесені захворювання, рахіт, гіпотрофія, ексудативний діатез, погані побутові умови [5, с. 534].

Етіологія і патогенез. Пневмонію спричинюють різні збудники. Найчастіше це бактерії стрептококи, стафілококи, пневмококи, клебсієли, легіонели, протей тощо), віруси (збудники грипу, парагрипу, аденовіруси, цитомегаловіруси), грибкові інфекції (аспергіли та актиноміцети). Сприяють захворюванню переохолодження або надмірне перегрівання, травма, перевтома, куріння, тривалий стрес, професійні та побутові шкідливості, зловживання алкоголем. Щоб ідентифікувати збудник пневмонії, досліджують мокротиння, бронхіальні змиви та трахеобронхіальний аспірат [22, с. 332 ].

Виникнення, перебіг і наслідки пневмонії залежать від вірулентних властивостей збудника, з одного боку, та рівня місцевого й загального захисту організму, тобто стану імунітету − з іншого. Збудник в легеневу тканину проникає інгаляційним бронхогенним шляхом (з ротової частини глотки), гематогенно, лімфогенно або безпосередньо переходить: інших органів. Бронхо-легенева система володіє досить потужним місцевим захистом, а саме: лізоцим, лактоферин, війчастий епітелій та мукоциліарний транспорт, система сурфактанта, секреторний імуноглобулін А. інтерферон, β-лізин тощо. Ослаблення місцевого захисту сприяє розмноженню патогенних мікроорганізмів. Одні з них (пневмокок, клебсієла, гемофільна та кишкова палички) виділяють ендотоксин, який спричинює набряк в альвеолах, через що інфекція розмножується і через міжальвеолярні пори Кона поширюється на сусідні ділянки; інші (стрептокок, стафілокок, синьогнійна паличка) виробляють екзотоксин, який сприяє реакції обмеження запалення фібрином, що веде до мікроателектазів [3, с. 162].

Порушення газообміну при пневмонії в початкових стадіях компенсується за рахунок таких реакцій: задишки, тахікардії, зміни периферичної циркуляції (у відповідь на гіперкапнію та гіпоксемію відбувається спазм периферичних судин − підвищення артеріального тиску та зростання швидкості кровотоку), активізації транспортної функції еритроцитів (підвищена здатність еритроцитів переносити кисень).

При тяжкій пневмонії характер гіпоксії змішаний; вона буває респіраторною, циркуляторною, гемічною, тканинною [6, с. 225].

За типом (морфологічними змінами) в перебігу виділяють вогнищеву (запалення обмежується ділянкою навколо бронхіол), сегментарну (при поширенні запалення у межах одного сегмента) та крупозну (в межах частки легень) пневмонію. За перебігом може бути гострою, затяжною та рецидивуючою. За клінічними проявами (формою) − проста або локалізована, токсична і токсико-септична. По ступеню тяжкості: пневмонія тяжка (з інтоксикацій, порушенням зовнішнього дихання і кровообігу), середньо тяжка (з помірними функціональними порушеннями), та легка (без функціональних порушень). Гостра пневмонія може бути з ускладненнями і без них (плеврит, абсцес) [2, с. 20].

Основні клінічні прояви. Захворювання починається гострим ознобом − раптового підвищення температури тіла до 39 − 40 °С, появи болю в грудній клітці, який посилюється під час кашлю, чхання. Згодом з’являються кашель − спочатку сухий, а через 1 − 2 доби з кров’янистим (іржавим) мокротинням, головний біль та спрага. Одночасно виникають герпетичний висип на губах такрилах носа. Характерний загальний вигляд хворого; положення лежачи на спині або на хворому боці, блискучі очі, рум’янець на щоках, сухаі гаряча на дотик шкіра, поверхневе і часте дихання, задишка.

Гарячка утримується до 7 − 12 діб. її зниження може бути раптовим, зі кілька годин (криза) або впродовж декількох діб (лізис). При критичному падінні температури може спостерігатися гостра судинна недостатність (зниження АТ, почастішання й ослаблення пульсу). При огляді грудної клітки спостерігається відставання дихання на ураженому боці. Дихання часте, 30 − 40за 1 хв, поверхневе[3, с. 164].

Вогнищевої пневмонії у дітей дошкільного та шкільного віку. Початок пневмонії може бути поступовим або раптовим. У дитини з ГРВІ наприкінці тижня наростають ознаки інтоксикації: підвищення температури тіла, головний біль, погіршення апетиту, в’ялість, розлад сну, тахікардія. Посилюється вологий кашель, з’являється задишка. Відмічається блідість шкіри, інколи періоральний ціаноз. Характерним для пневмонії є стійкість локальної симптоматики.

В аналізі крові у хворих виявляють лейкоцитоз, зсув лейкоцитарної формули вліво, збільшену ШОЕ, при рентгенологічному дослідженні − вогнищеві та інфільтративні тіні в одній із легень.

У разі бурхливого початку описану вище симптоматику виявляють у перші дні хвороби, що спостерігається при сегментарній, лобарній (крупозній) пневмоніях, а іноді внаслідок злиття малих вогнищ.

Клініка вогнищевої пневмонії у дітей раннього віку має свої особливості. На першому плані ознаки дихальної недостатності, інтоксикація; локальні зміни в легенях відбуваються пізніше. На початку пневмонії відмічають катаральні явища: риніт, сухий кашель, підвищення температури тіла, порушення загального стану, який поступово погіршується. З’являються в’ялість, адинамія, м’язова гіпотонія, задишка за участю допоміжних м’язів в акті дихання (напруження крил носа, втягування міжребер’їв та надгрудинної ямки), блідість шкіри, періоральний ціаноз. Може спостерігатися дихальна аритмія з періодами апное.

Тяжкість пневмонії визначається вираженістю клінічних проявів та ускладнень. Ускладнення пневмонії такі: токсикоз, серцево-судинні розлади, гостра недостатність надниркових залоз, гнійні процеси в легенях [6, с. 226].

Крупозна пневмонія буває у дітей дошкільного та шкільного, рідко − раннього віку. В патогенезі крупозної пневмонії основну роль відіграє алергічна реактивність, що розвивається в сенсибілізованому пневмококами організмі. У дітей при крупозній пневмонії запальне вогнище може спостерігатися в кількох сегментах, іноді уражується вся частка.

Перебіг. Захворювання починається гостро: раптово підвищується температура тіла до 39 − 40 °С, порушується загальний стан. Більшість хворих скаржаться спочатку на біль у животі. Появляються блювання, здуття живота, пронос. У частини хворих на початку захворювання спостерігаються клонічні судороги (менінгіальна форма початку крупозної пневмонії). Під час огляду хворих відмічають блідість шкіри з рум’янцем щік, сухі губи, герпес на губах та крилах носа, задишку. Кашель короткий і болючий з невеликою кількістю в’язкого скловидного харкотиння. Надалі утримується висока температура тіла, кашель посилюється, стає менш болючим, вологим, збільшується задишка, з’являється ціаноз губ і обличчя. В періоді розвитку крупозної пневмонії виявляють ураження серцево-судинної (приглушення серцевих тонів, ніжний систолічний шум) та нервової систем, печінки, нирок [22, с. 333].

В аналізі крові виявляють значний лейкоцитоз, нейтрофільоз зі зсувом вліво, збільшену ШОЕ.

Тривалість крупозної пневмонії у дітей залежить від терапії та реактивності організму. Без застосування антибіотиків перебіг циклічний: на 5 − 9-й день захворювання висока температура тіла знижується критично або літично. Якщо лікують антибіотиками, температура знижується на 2 − 4-й день хвороби. Стан хворого поступово поліпшується, кашель стає вологим. Ускладнення крупозної пневмонії (плеврит, абсцес легені, менінгіт тощо) у дітей розвиваються рідко [2, с. 20-21].

Лікування. Госпіталізації підлягають діти з пневмонією, яким потрібна інтенсивна терапія, реанімаційні заходи, а також діти грудного віку. Лікування повинно бути індивідуальним і включати такі заходи.

Організація режиму, догляду, харчування.Дітей розмішують в окремих боксах або двомісних палатах, щоб запобігти перехресному інфікуванню. В палаті повітря повинно бути завжди чистим, свіжим, мати постійну температуру (22 − 23 °С для новонароджених та 18 − 20 °С для дітей старшого віку) і достатню вологість; постіль − зручною, чистою і теплою. В ліжку злегка піднімають головний кінець. Дитина повинна бути з непокритою головою та вільними руками. Треба частіше змінювати положення дитини і брати її на руки. Одяг має бути легким, зручним і не обмежувати рухів та дихання дитини.

Особливу увагу слід приділяти догляду за шкірою та слизовими оболонками. Дитину, якщо вона не перебуває в тяжкому стані, треба регулярно купати (температура води 37 − 38 °С, 3 − 5 хв), прочищати носові ходи ватним тампоном, змоченим у розчині фурациліну. В будь-яких умовах (лікарняних чи домашніх) дитині треба забезпечити спокій, достатню тривалість сну. Вона повинна відчувати тепле, доброзичливе ставлення навколишніх [19, с. 188].

Велику увагу треба приділяти раціональному харчуванню. Дитина в перші місяці після народження повинна одержувати грудне молоко. При пневмонії з токсичними проявами на 1 − 2-й день призначають зціджене грудне молоко дрібними порціями (добова кількість зменшується на 50 − 60%) з послідовним переходом через 3 − 4 дні на звичайний режим харчування. У разі різко вираженої недостатності дихання, коли порушуються ссання та ковтання, годувати треба через зонд (перед цим відсмоктати слиз з носа та рота). Хворій дитині слід давати достатню кількість рідини (чай, 5 − 10 % розчин глюкози, розчин Рінгера, ізотонічний розчин натрію хлориду, морс, фруктові та овочеві соки). Дітям, старшим за 1 рік, рекомендується на 1 − 2 дні дещо зменшити кількість їжі і ввести більш засвоювані страви (фруктове, овочеве пюре, кефір) з швидким переходом на звичайний режим харчування [6, с. 228-229].

Профілактика пневмоній. Специфічної профілактики немає. Необхідні заходи по підвищенню неспецифічної резистентності організму. Це досягається систематичним заняттям спортом, дихальною гімнастикою, повноцінним збалансованим харчуванням з достатньою кількістю вітамінно-мікроелементних препаратів, особливо тих, які містять цитопротектори − вітаміни А, Е, мікроелемент селен. Для зміцнення імунітету рекомендують препарати ехінацеї, ербісол, рибомуніл. Проводять санацію вогнищ хронічної інфекції [3, с. 169].

Дата добавления: 2014-11-29