Ст.18. Працівники під час прийняття на роботу і в процесі здійснення трудової діяльності повинні проходити за рахунок роботодавця інструктаж та навчання з питань охорони праці

Ст.17. Роботодавець зобов’язаний за свої кошти забезпечити фінансування та організувати проведення попереднього (під час прийняття на роботу) і періодичного (протягом трудової діяльності) медичних оглядів працівників.

У ст. 7. визначенні права працівників на пільги і компенсації за роботу у важких та шкідливих умовах праці.

Працівники, зайняті в зазначених вище умовах праці безоплатно забезпечуються лікувально-профілактичним харчуванням, молоком, газованою солоною водою, мають право на оплачувані перерви санітарно-оздоровчого призначення, скорочення тривалості робочого часу, додаткову оплачувану відпустку, пільгову пенсію тощо.

На роботах зі шкідливими і небезпечними умовами праці працівникам видаються безоплатно за встановленими нормами спеціальний одяг, спеціальне взуття та ін. засоби індивідуального захисту, мийні та знешкоджувальні засоби тощо.

Ст.9 Виплати, спрямовані на відшкодування збитків у разі погіршання здоров'я працівників або у разі їх смерті, має здійснювати Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань.

Статтями 10, 11, 12 закону передбачені вимоги щодо охорони праці жінок, неповнолітніх та інвалідів:

- заборону застосування праці жінок на важких роботах, роботах зі шкідливими небезпечними умовами праці та підземних роботах, а також залучення жінок до підіймання і переміщення речей, маса яких перевищує встановлені для них граничні норми;

- не допуск неповнолітніх до праці на важких роботах і на роботах зі шкідливими та небезпечними умовами праці;

- запровадження додаткових заходів щодо безпеки праці, які відповідають специфічним особливостям організму інвалідів, причому їх залучення до надурочних робіт і робіт у нічний час не допускається.

Щодо управління охороною праці та основних обов’язків роботодавця (ст..13), слід зазначити, що роботодавець зобов’язаний створити на робочому місці умови праці відповідно до нормативно-правових актів, забезпечити дотримання вимог законодавства щодо прав у галузі охорони праці.

З цією метою роботодавець забезпечує функціонування системи управління охороною праці (СУОП).

Ст.16. На підприємстві з метою забезпечення пропорційної участі працівників у вирішенні будь-яких питань безпеки, гігієни праці та виробничого середовища за рішенням трудового колективу може створюватися комісія з питань охорони праці.

За результатами періодичних медоглядів у разі потреби роботодавець повинен забезпечити реалізацію певних оздоровчих заходів. Медичні огляди проводяться регіональними закладами охорони здоров'я і несуть відповідальність згідно із законодавством за відповідність медичного висновку фактичному стану здоров'я працівника.

Роботодавець має право притягнути працівника, який ухиляється від проходження обовязкового медогляду, до дисциплінарної відповідальності, а також зобовязаний відсторонити його від роботи без збереження заробітної плати.

Щодо управління охороною праці та основних обов’язків роботодавця (ст..13), слід зазначити, що роботодавець зобов’язаний створити на робочому місці умови праці відповідно до нормативно-правових актів, забезпечити дотримання вимог законодавства щодо прав у галузі охорони праці.

З цією метою роботодавець забезпечує функціонування системи управління охороною праці (СУОП).

Ст.16. На підприємстві з метою забезпечення пропорційної участі працівників у вирішенні будь-яких питань безпеки, гігієни праці та виробничого середовища за рішенням трудового колективу може створюватися комісія з питань охорони праці.

Посадові особи під час прийняття на роботу та періодично, один раз на три роки, проходять навчання, а також перевірку знань з питань охорони праці за участю профспілок.

Порядок проведення навчання та перевірки знань визначається типовим положенням, що затверджується уповноваженим центральним органом виконавчої влади з нагляду за охороною праці.

Не допускаються до роботи працівники, у тому числі посадові особи, які не пройшли навчання, інструктаж і перевірку знань з охорони праці.

Статтею 19 передбачено, що фінансування охорони праці здійснюється роботодавцем, а витрати на загальнодержавні, галузеві та регіональні програми поліпшення стану безпеки, гігієни праці і виробничого середовища реалізується за рахунок державних та місцевих бюджетів. Так, для підприємств незалежно від форм власності або фізичних осіб, витрати на охорону праці становлять не менше 0,5% суми реалізованої продукції. На підприємствах, що утримуються за рахунок бюджету, витрати на охорону праці передбачаються в державному або місцевому бюджеті й становлять не менше 0,2% фонду оплати праці.

Ст.20 висвітлює питання щодо регулювання питань охорони праці у колективному дговорі (угоді), за яким сторони зобовязані забезпечити соціальні гарантії.

Ст.22 розслідування та облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій передбачає, що роботодавці мають організувати розслідування та облік таких відповідно до положення, що затверджується Кабінетом Міністрів України за погодженням із всеукраїнським обєднанням профспілок, та за підсумками розслідування повинні скласти акт згідно зі встановленою формою.

У разі відмови роботодавця скласти акт або незгоди потерпілого з його змістом питання вирішується посадовою особою органу Державного комітету України з нагляду за охороною праці, рішення якої обовязковим для роботодавця.

Рішення посадової особи вище названого органу може бути оскаржене у судовому порядку.

Ст.23 про обовязковість звітності про стан охорони праці. Роботодавець зобовязаний інформувати працівників або осіб, уповноважених на здійснення громадського контролю за дотриманням вимог нормативно-правових актів з охорони праці, та Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань про стан охорони праці, причини аварій, нещасних випадків і професійних захворювань, а також про заходи, яких вжито для їх усунення.

З метою обєднання зусиль для поліпшення умов праці у ст.24 передбачено створення добровільних обєднань громадян, працівників і спеціалістів з охорони праці.

У розд. ІV "Стимулювання охорони праці" визначено низку питань стосовно економічного стимулювання охорони праці:

- до працівників можуть застосовуватися будь-які заохочення за активну участь та ініціативу у здійсненні заходів щодо підвищення рівня безпеки та поліпшення умов праці;

- роботодавець зобов’язаний відшкодовувати збитки, завдані внаслідок порушення вимог з охорони праці, іншим юридичним та фізичним особам, а також державі;

- роботодавець відшкодовує витрати на проведення робіт з рятування потерпілих під час аварії та ліквідації наслідків, нещасного випадку або професійного захворювання, на складання санітарно-гігієнічної характеристики умов праці осіб, які проходять обстеження на наявність професійного захворювання.

Розд. V "Нормативно-правові акти з охорони праці". Нормативно-правові акти – це правила, норми, регламенти, положення, стандарти, інструкції та ін. документи, обов’язкові для виконання.

Санітарні правила та норми затверджуються уповноваженим органом виконавчої влади у галузі охорони здоров'я.

Нормативно-правові акти з охорони праці переглядаються в міру впровадження досягнень науки і техніки, що сприяють поліпшенню безпеки, гігієни праці та виробничого середовища, але не рідше одного разу на 10 років.

Стандарти, технічні умови та ін документи на засоби праці і технологічні процеси мають включати у свою структуру вимоги щодо охорони праці і погоджуватися з органами Державного комітету з нагляду за охороною праці.

У розд. VI "Державне управління охороною праці" передбачено, що до числа головних органів управління охороною праці слід відносити (ст..31):

- Кабінет Міністрів України;

- уповноважений центральний орган виконавчої влади з нагляду за охороною праці;

- міністерства та ін. центральні органи виконавчої влади;

- місцеві державні адміністрації;

- органи місцевого самоврядування.

Розд. VII "Державний нагляд і громадський контроль за охороною праці" визначає структуру і особливості діючих органів, до сфери яких входить здійснення нагляду за створенням безпечних та нешкідливих умов праці.

Державний нагляд за дотриманням законів та ін. нормативних актів про охорону праці здійснюють:

- спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з нагляду за охороною праці;

- спеціально уповноважений державний орган з питань радіаційної безпеки;

- спеціально уповноважений орган з питань пожежної безпеки;

- спеціально уповноважений державний орган з питань гігієни праці.

Діяльність цих органів регулюється законами (див. на початку лекції).

У ст..39, 40 викладено права та встановлено відповідальність посадових осіб з нагляду за охороною праці. Мають право:

- безперешкодно відвідувати підконтрольні підприємства та здійснювати у присутності роботодавця або його представника перевірку дотримання законодавства;

- одержувати від роботодавця письмові або усні пояснення, звіти тощо;

- видавати обов’язкові для виконання приписи (розпорядження) про усунення порушень у галузі охорони праці;

- забороняти, зупиняти, припиняти або обмежувати експлуатацію підприємств;

- притягати до адміністративної відповідальності працівників, винних у порушенні законодавства про охорону праці;

- передавати матеріали органам прокуратури.

Громадський контроль за додержанням законодавства про охорону праці здійснюють профспілки (ст. 41 і 42).

Профспілки здійснюють громадський контроль за додержанням законодавства про охорону праці, створенням безпечних і нешкідливих умов праці, належних виробничих та санітарно-побутових умов, забезпеченням працівників спецодягом, спецвзуттям, ін. засобами індивідуального та колективного захисту. У разі загрози життю або здоров'ю працівників вони мають право вимагати від роботодавця негайного припинення робіт на робочих місцях на період, необхідний для усунення такої загрози.

Профспілки мають право на проведення незалежної експертизи умов праці, брати участь у розслідуванні причин нещасних випадків і професійних захворювань на виробництві.

У разі відсутності профспілки на підприємстві громадський контроль про охорону праці здійснює уповноважена найманими працівниками особа.

У розділі VIII "Відповідальність за порушення законодавства про охорону праці" визначено низку адміністративних та ін. заходів до юридичних або фізичних осіб, винних у порушенні нормативно-правових актів про охорону та безпеку праці: штрафні санкції, дисциплінарну, адміністративну, матеріальну та кримінальну відповідальності.

Дата добавления: 2014-11-29