Житлові субсидії

Тариф на житлово-комунальні послуги – це розмір плати за надання комунальної послуги, що забезпечує мінімально необхідний рівень відшкодування витрат та програму розвитку об’єктів житлово-комунального господарства, прийнятої органом місцевого самоврядування.

Комунальні послуги – це сфера діяльності житлово-комунальних та інших установ і організацій, пов’язана із забезпеченням наймачів і власників жилих та інших приміщень водою, природним газом, електричною та тепловою енергією, відведення стоків, утриманням та експлуатацією будинків і прибудинкової території, вивезенням та знешкодженням побутових відходів і сміття, утриманням у належному стані ліфтового господарства тощо.

Плата за комунальні послуги.

Відповідно до статті 67 Житлового кодексу з наймачів (власників) жилих приміщень крім квартирної плати стягується плата за надані комунальні послуги.

Необхідно зазначити, що в юридичній літературі немає єдиної думки щодо питання правової природи відносин по забезпеченню громадян комунальними послугами. Деякі автори виключають ці правовідносини з кола житлових відносин, вважаючи їх самостійним видом договірних зобов’язань. Інші вважають, що відносини між житлово-комунальними організаціями і громадянами по наданню останнім комунальних послуг є складовою частиною житлових правовідносин, тобто що вони є невіддільними від відносин, які виникають у процесі користування жилими приміщеннями.

Ця позиція видається найбільш прийнятною, оскільки сучасне жиле приміщення (жилий будинок) включає в якості невід’ємних складових елементів різноманітне інженерне обладнання (електричне, газове, сантехнічне, а також обладнання, яке забезпечує водопостачання, сміттєзбирання тощо). Громадяни, отримуючи ордер на вселення в жиле приміщення, одночасно набувають прав по користуванню цим обладнанням.

Таким чином, плата за комунальні послуги – це складова частина житлових правовідносин, яка полягає у здійсненні споживачами грошових платежів водо-, тепло-, електро-, газопостачальним та іншим житлово-комунальним підприємствам за надання комунальних послуг.

Плата за комунальні послуги встановлюється на підставі тарифів на житлово-комунальні послуги

Необхідно зазначити, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 1994 р. №733 “Про ціноутворення в умовах реформування економіки” з метою реалізації основних засад економічної та соціальної політики, в Україні скорочено обсяги державного регулювання цін і тарифів.

Тому, за загальним правилом, тарифи на житлово-комунальні послуги затверджуються місцевими органами державної виконавчої влади та органами самоврядування, як правило, на рік за поданням підприємств, що надають житлово-комунальні послуги, і в разі необхідності можуть коригуватися з урахуванням зміни обставин, що впливають на їх величину.

Такий підхід дозволяє, по-перше, формувати економічно обґрунтовані тарифи на житлово-комунальні послуги, по-друге, забезпечувати господарську самостійність підприємств, що надають житлово-комунальні послуги, підвищувати їх відповідальність за надані послуги.

Основними завданнями введення економічно обґрунтованих тарифів на житлово-комунальні послуги є:

H захист інтересів споживачів, у тому числі населення, при переході галузі на режим беззбиткового функціонування;

H запобігання необґрунтованому завищенню тарифів;

H забезпечення раціонального планування місцевих бюджетів;

H створення механізму регулювання цін на послуги підприємств, що надають житлово-комунальні послуги, на локальних товарних ринках шляхом контролю рівня витрат і прибутку при укладенні договорів на обслуговування.

Важливою гарантією забезпечення конституційних прав громадян України і недопущення звуження їх змісту та обсягів (статті 22 і 48 Конституції України) є постанова Верховна Рада України від 18 березня 1999 року "Про оплату житлово-комунальних послуг населенням України", у якій вона визначила:

1) встановити плату за житло і комунальні послуги не більше 15% фактично отриманого сукупного доходу сім’ї. Рівень сукупного доходу сім’ї та частка плати за житлово-комунальні послуги у цьому доході встановлюються на підставі декларування доходів усіх членів сім’ї;

2) заборонити Кабінету Міністрів України, місцевим органам державної виконавчої влади та органам місцевого самоврядування, підприємствам і організаціям незалежно від форм власності відключати жилі приміщення від енерго-, тепло-, водо- і газопостачання та відселяти із житла громадян у разі невнесення ними плати за житлово-комунальні послуги у зв’язку з невиплатою заробітної плати або пенсії та непризначенням субсидії.

Крім цього, відповідно до Закону України від 13 листопада 1996 року “Про тимчасову заборону стягнення з громадян України пені за несвоєчасне внесення плати за житлово-комунальні послуги“ у зв’язку з невиконанням державою зобов’язань по виплаті заробітної плати, пенсій, стипендій, інших грошових виплат населенню тимчасово забороняється нараховувати по розрахунках з 1 жовтня 1996 року та стягувати з громадян України пеню за несвоєчасне внесення квартирної плати та за житлово-комунальні послуги.

Згідно з Правилами користування приміщеннями житлових будинків і прибудинковими територіями, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 8 жовтня 1992 року №572, Типовим договором найму житла в будинках державного і комунального житлового фонду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 червня 1998 року №939, Правилами надання населенню послуг з водо-, теплопостачання та водовідведення, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 1997 року №1497 власники, наймачі та орендарі жилих приміщень мають наступні обов’язки у сфері надання житлово-комунальних послуг:

H у встановлені терміни сплачувати квартирну плату;

H своєчасно, в установлений договором термін, оплачувати надані комунальні послуги (у разі наявності засобів поквартирного обліку холодної, гарячої води, теплової енергії та газу щомісячно знімати їх показання та сплачувати вартість наданих послуг за цими показаннями і встановленими тарифами);

H економно використовувати воду, газ, електричну і теплову енергію;

H допускати у квартиру та інші займані ними приміщення для огляду елементів жилого будинку та його обладнання, перевірки показань засобів обліку в денний час, а у випдаку аварій – і в нічний час, працівників підприємств з обслуговування житлового фонду та працівників виконавця послуг за наявності у них відповідних посвідчень.

Власники, наймачі та орендарі жилих приміщень мають право на:

H одержання послуг з водо-, теплопостачання та водовідведення, що повинні відповідати вимогам актів законодавства, нормативних документів і договору про надання зазначених послуг;

H відмову від користування послугами з водо-, теплопостачання та водовідведення та розірвання договору про надання цих послуг та вимагати відключення відповідних мереж (при цьому заборгованість за отримані послуги та витрати, пов’язані з відключенням, повинні бути відшкодовані споживачем у добровільному або судовому порядку);

H відшкодування в повному обсязі збитків, завданих його майну, жилому приміщенню, та шкоди, заподіяної його життю чи здоров’ю внаслідок неналежного надання послуг відповідно до законодавства;

H несплату вартості послуг, наданих понад термін, установлений договором, та одержання неустойки (пені), врахування її під час чергової оплати за послуги. При цьому припинення оплати не звільняє виконавця послуг від обов’язку усунення недоліків (або вжиття заходів щодо їх усунення), які спричинили перерви у наданні послуг, та відшкодування завданих збитків і заподіяної шкоди;

H усунення виконавцем послуг виявлених недоліків у наданні послуг протягом терміну, встановленого договором про надання цих послуг;

H зменшення розміру плати за надані послуги у разі зниження їх якості в порядку, визначеному договором;

H несплату вартості ненаданих послуг з холодного і гарячого водопостачання та водовідведення за період тимчасової відсутності споживача та членів його сім’ї (за умов відключення виконавцем послуг холодної та гарячої води і опломбування запірних вентилів на вводі у квартиру (будинок) та зняття пломб і відновлення надання послуг виконавцем згідно з письмовою заявою споживача та за рахунок споживача);

H несплату вартості ненаданих послуг з централізованого опалення або сплату за опалення для підтримання достатньої температури у приміщенні квартири (приватного будинку) за період тимчасової відсутності споживача та членів його сім’ї у разі наявності технічної можливості відключення або обмеження опалення у квартирі (приватному будинку) за рахунок споживача;

H перевірку якості послуг, що надаються (якість питної води, температура гарячої води, температура у приміщеннях тощо), кількості наданих послуг та їх вартості. Витрати, пов’язані з перевіркою, відшкодовуються в установленому законодавством порядку.

Порядок надання населенню послуг з водо-, теплопостачання та водовідведення регламентовано Правилами надання населенню послуг з водо-, теплопостачання та водовідведення, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 1997 р. №1497, Правилами користування тепловою енергією, затвердженими наказом Міненерго України та Держбуду України 28 жовтня 1999 р. №307/262, Правилами користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах і селищах України, затвердженими наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству №65 від 1 липня 1994 р.

Відповідно до зазначених Правил, надання населенню послуг з водо-, теплопостачання та водовідведення, розрахунки за вказані житлово-комунальні послуги здійснюються між такими двома основними суб’єктами:

1) споживачем – наймачем (власником) квартири (приватного будинку), якому надаються послуги з централізованого холодного та гарячого водопостачання, теплопостачання та водовідведення;

2) виконавцем – організацією, яка безпосередньо надає споживачеві комунальні послуги. Виконавців послуг у комунальному житловому фонді визначають органи місцевого самоврядування, в інших випадках – власники житлових будинків, об’єднання співвласників будинків тощо. При цьому в одному будинку може бути визначений лише один виконавець окремої послуги.

Основними видами комунальних послуг є наступні:

H централізоване холодне (гаряче) водопостачання – подача холодної (гарячої) води споживачам через спеціальні мережі;

H водовідведення – послуга, яка передбачає відведення стічних вод з кожної квартири (приватного будинку) за допомогою санітарно-технічних приладів та каналізаційної мережі;

H теплопостачання (центральне опалення) – послуга, яка передбачає подачу теплової енергії до кожної квартири (приватного будинку) для забезпечення опалення приміщень.

Зазначені послуги повинні надаватися споживачеві безперебійно або за графіком, затвердженим органами місцевого самоврядування.

Кількість води, що постачається споживачам, визначається за обсягом вод, що надходять з комунального водопроводу або місцевих джерел, згідно з показаннями водолічильників, а у випадку їх відсутності – за діючими нормами водоспоживання

Так, наприклад, Правилами користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах і селищах України, встановлені наступні норми витрати води:

Таблиця 2.

Таблиця 3.

Плата за надані послуги вноситься щомісячно за нормами і тарифами, встановленими Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями з розрахунку на 1м² загальної площі житла (стосовно центрального опалення), на одного мешканця та за нормами на ведення особистого підсобного господарства або за показаннями засобів обліку води і теплової енергії, встановленими на вводі у будинок чи у квартиру (приватний будинок), та тарифами за 1 куб. метр води або 1 Гкал теплової енергії.

У разі встановлення побудинкових (або на групу будинків) засобів обліку холодної та гарячої води споживач сплачує за холодну і гарячу воду згідно з показаннями засобів обліку, за вирахуванням витрат виконавця послуг та орендарів-юридичних осіб, що знаходяться в даному будинку (будинках). Різниця розподіляється серед споживачів-власників або наймачів квартир пропорційно кількості мешканців у квартирі (виконавець послуг визначає питомі витрати води на одного мешканця будинку і перемножує їх на кількість мешканців у квартирі).

У разі встановлення квартирних лічильників холодної та гарячої води споживач сплачує за воду за показаннями цих лічильників.

Порядок надання населенню послуг з газопостачання регулюється Правилами надання населенню послуг з газопостачання, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 9 грудня 1999 р. №2246.

Відповідно до зазначених Правил газопостачання – послуга, яка передбачає реалізацію природного або скрапленого газу шляхом подачі (транспортування) його до споживача.

Розрахунки населення за надані послуги з газопостачання здійснюються за діючими цінами на основі фактичних показань лічильників газу. У разі відсутності лічильників газу плата за послуги з постачання природного газу розраховується відповідно до встановлених норм споживання та цін на газ.

Норми споживання природного газу у разі відсутності газових лічильників встановлюються Постановою Кабінету Міністрів України від 8 червня 1996 р. №619 “Про затвердження норм споживання природного газу населенням у разі відсутності газових лічильників”.

Відповідно до зазначеного нормативного акту норма споживання природного газу – це встановлений згідно із законодавством обсяг газу, що використовується: газовою плитою, газовим водонагрівачем з розрахунку на одну людину на місяць; для індивідуального опалення – на 1м² опалюваної площі; для приготування кормів та підігрівання води домашній худобі – на одну голову на рік для квартир або будинків, де не встановлено лічильників газу.

Ціни на природний газ для споживачів встановлюються наказом Національної акціонерної компанія "Нафтогаз України" №142 від 28 квітня 2000 р. “Про ціни на природний газ для споживачів України”:

Таблиця 4.

Таким чином, роздрібні ціни на природний газ, що використовується населенням на комунально-побутові потреби, за наявності газового лічильника становлять 17,5 коп. за 1 куб. м., а за відсутності газового лічильника – 19,0 коп. за 1 куб. м.

Розрахунковим періодом для встановлення розміру оплати послуг з газопостачання є календарний місяць. Плата за надані протягом розрахункового періоду послуги з газопостачання вноситься не пізніше 10 числа наступного місяця, якщо договором не встановлено іншого терміну.

Порядок постачання споживачам електроенергії регулюється Правилами користування електричною енергією, які були затверджені постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України №28 від 31 липня 1996 р.

Відповідно до Правил користування електричною енергією відпуск електричної енергії всім споживачам здійснюється електропостачальною організацією (згідно з постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України №533 від 22 травня 2000 р. “Про ринкове формування тарифів на електричну енергію, що відпускається енергопостачальними компаніями з 1 червня 2000 року” в Україні створено 33 електропостачальні компанії) відповідно до укладених договорів.

Розрахунки за відпущену електроенергію побутовим споживачам можуть проводитись:

H методом самообслуговування за єдиними розрахунковими книжками, які видаються електропостачальною організацією або житлово-комунальними організаціями. В цьому варіанті платіжні документи за спожиту електричну енергію підлягають оплаті у встановленому порядку протягом перших 10-и днів місяця, наступного за розрахунковим;

H методом безготівкових розрахунків банками;

H по додаткових платіжних документах за виявлену заборгованість або невраховану електроенергію, які виписані електропостачальною організацією та підлягають оплаті у встановленому порядку в 10-денний термін від дня вручення їх споживачеві.

Згідно з Указом Президента України від 21 квітня 1998 р. №335 "Питання Національної комісії регулювання електроенергетики України", Законом України "Про електроенергетику", постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 1996 року №1548 "Про встановлення повноважень органів виконавчої влади та виконавчих органів міських рад щодо регулювання цін (тарифів)" та відповідно до Закону України "Про ратифікацію Кредитної угоди (Проект розвитку ринку електроенергетики) між Україною і Міжнародним банком реконструкції та розвитку" з метою забезпечення більш повного відшкодування населенням фактичних витрат з виробництва, передачі та постачання електричної енергії повноваження по встановленню тарифів на електроенергію надані Національній комісії регулювання електроенергетики.

Відповідно до постанови Національної комісії регулювання електроенергетики України №221 від 24 лютого 1999 р. “Про тарифи на електроенергію, що відпускається населенню і населеним пунктам” встановлені наступні ціни на електроенергію, яка відпускається споживачам:

Таблиця 5.

Відповідно до Концепції розвитку житлово-комунального господарства України від 27 лютого 1995 р. в нашій державі здійснюється поступовий перехід (у міру реформування системи оплати праці) до самоокупності в користуванні житлом і комунальними послугами. Проте, значне падіння життєвого рівня населення в результаті підвищення цін на споживчі товари, зростання заборгованості по заробітній платі та пенсіях зумовлює подальше збільшення заборгованості громадян за житлово-комунальні послуги.

Тому з метою соціального захисту населення у зв’язку з поступовим підвищенням обсягу відшкодування ним фактичних витрат, пов’язаних з користуванням житлом, його утриманням, оплатою послуг тощо в Україні запроваджено житлові субсидії.

Порядок виплати громадянам України житлових субсидій регулюється Положенням про порядок призначення та надання населенню субсидій для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 1995 р. №848.

Відповідно до вищеназваного Положення, субсидія – це щомісячна адресна безготівкова допомога населенню для відшкодування витрат на оплату за користування житлом або його утримання та комунальних послуг.

Субсидія є безповоротною. Її отримання не пов’язане і не тягне за собою зміни форми власності житла.

Право на одержання адресної безготівкової субсидії для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива поширюється на громадян, які проживають у жилих приміщеннях (будинках) державного та громадського житлового фонду, в тому числі у гуртожитках, – на оплату за користування житлом; приватного житлового фонду та фонду житлово-будівельних (житлових) кооперативів – на оплату витрат по утриманню житла; житлового фонду незалежно від форм власності – на оплату комунальних послуг, придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива.

Субсидії призначаються за наявності різниці між розміром плати за житло і комунальні послуги у межах норм споживання з урахуванням пільг, які надаються відповідно до чинного законодавства і обсягом визначеного Верховною Радою України обов’язкового відсотка платежу (не більше 15% фактично отриманого сукупного доходу сім’ї).

Призначення субсидій та контроль за їх цільовим використанням здійснюється відділами (управліннями) субсидій районних, районних у містах Києві і Севастополі державних адміністрацій та виконавчих органів міських і районних рад. У сільській місцевості приймання заяв з необхідними документами для призначення субсидій та передачу їх відповідним відділам (управлінням) субсидій здійснюють уповноважені особи, які визначаються виконавчими органами сільських і селищних рад.

Субсидія призначається уповноваженому власнику (співвласнику) житла, наймачу державного та громадського житлового фонду, членові житлово-будівельного кооперативу, власнику (співвласнику) жилого приміщення, на якого відкрито особовий рахунок за місцем прописки. В окремих випадках на підставі рішень районних, районних у містах Києві і Севастополі державних адміністрацій та виконавчих органів міських і районних рад або утворених ними комісій відділи (управління) можуть, як виняток, призначати субсидію іншій особі, прописаній у жилому приміщенні (будинку).

Субсидія для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг призначається на основі середньомісячного, а для придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива – на основі річного сукупного доходу осіб, прописаних у жилому приміщенні (будинку) за попередній календарний рік з урахуванням коефіцієнта зростання середньої заробітної плати працівників, зайнятих у відповідних галузях економіки.

Для призначення субсидій громадяни подають до відділів (управлінь) субсидій такі документи:

1) заяву, в якій декларується наявність чи відсутність у володінні прописаних осіб жилого приміщення (будинку), транспортного засобу, іншої самохідної машини або механізму (субсидія призначається за умови, що транспортний засіб, інша самохідна машина або механізм перебувають в експлуатації більш як 10 років починаючи з року випуску, за винятком одержаних чи придбаних на пільгових умовах через органи праці та соціального захисту населення) та відомості про забезпеченість жилою площею і комунальними послугами;

2) довідку про склад прописаних у жилому приміщенні (будинку) осіб;

3) довідку про доходи кожної з прописаних осіб згідно з формами, затвердженими Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською і Севастопольською міськими державними адміністраціями.

Субсидії призначаються за умови пред’явлення розрахункових книжок, квитанцій або аналогічних документів про фактичну оплату житлово-комунальних послуг за попередній період. У разі наявності заборгованості з платежів за житлово-комунальні послуги субсидії призначаються за умови укладення угоди між наймачем (власником) і відділом (управлінням) субсидій або надавачем послуг про погашення цієї заборгованості.

Термін погашення заборгованості визначається за угодою сторін виходячи з розміру боргу та середньомісячного доходу на кожного прописаного у жилому приміщенні (будинку) громадянина. Залежно від цього встановлюються такі терміни погашення заборгованості:

Таблиця 6.

У виняткових випадках з урахуванням обставин, що склалися, термін погашення заборгованості може бути подовжений за рішенням районних, районних у містах Києві і Севастополі державних адміністрацій та виконавчих органів міських і районних рад або утворених ними комісій.

Виплата субсидій не припиняється, якщо протягом терміну призначення субсидій виникнення боргів за житлово-комунальні послуги підтверджується відповідними документами про затримку у виплаті заробітної плати, пенсії тощо. На новий термін субсидія призначається за умови укладення угоди про обов’язкову сплату визначеної частки вартості житлово-комунальних послуг в міру погашення заборгованості з виплати заробітної плати, пенсій, стипендій та інших видів державної допомоги.

Відповідно до п. 5 Положення про порядок призначення та надання населенню субсидій для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива субсидія не призначається, якщо:

1) у житлових приміщеннях (будинках) прописані працездатні громадяни працездатного віку, що не працювали і не навчалися на денних відділеннях вищих та професійно-технічних навчальних закладів, час навчання в яких зараховується до трудового стажу, протягом трьох місяців, що передують місяцю звернення за призначенням субсидії (крім громадян, які доглядають дітей до досягнення ними трирічного віку; громадян, які доглядають дітей, час догляду яких зараховується до трудового стажу; громадян, які доглядають дітей, що потребують догляду протягом часу, визначеного у медичному висновку лікувально-консультаційної комісії, але не більше ніж до досягнення ними шестирічного віку; громадян, які мають трьох і більше дітей віком до 16-и років і зайняті доглядом за ними; громадян, які доглядають інвалідів I-ї групи або дітей-інвалідів віком до 16-и років, а також осіб, які досягли 80-річного віку), та не зареєстровані у службі зайнятості населення як такі, що шукають роботу;

2) уповноважений власник (співвласник) житла або наймач житла, на якого відкрито особовий рахунок, або будь-яка особа, що прописана разом з ним у жилому приміщенні (будинку), здає за договором у найом або в оренду жиле приміщення (будинок);

3) уповноважений власник (співвласник) житла або наймач житла, на якого відкрито особовий рахунок, та особи, які прописані разом з ним у жилому приміщенні (будинку), мають у своєму володінні (користуванні) чи володінні (користуванні) дружини (чоловіка, неповнолітніх дітей) у сукупності більше ніж одне жиле приміщення (будинок);

4) уповноважений власник (співвласник) житла, наймач житла у державному та громадському житловому фонді, член житлово-будівельного кооперативу, власник (співвласник) жилого приміщення, на якого відкрито особовий рахунок, та особи, які прописані разом з ним у жилому приміщенні (будинку), мають у своєму володінні чи володінні дружини (чоловіка, неповнолітніх дітей) транспортний засіб, самохідну машину або механізм, крім засобів, які згідно із законодавством не є об’єктами оподаткування (за винятком тракторів на гусеничному ходу), який перебуває в експлуатації не більш як 10 років починаючи з року випуску (за винятком одержаного чи придбаного на пільгових умовах через органи праці та соціального захисту населення) та зареєстрований в установленому порядку.

Рішення про призначення (не призначення) субсидій приймається протягом 10-и днів після подання заяви та всіх необхідних документів.

Субсидія за особистим зверненням громадян призначається на такі терміни:

Таблиця 7.

На кожного одержувача субсидії відділи (управління) субсидій і організації, що надають населенню житлово-комунальні послуги, реалізують скраплений газ, тверде та пічне побутове (рідке) паливо, заводять справу, в якій зберігаються відомості, потрібні для призначення субсидії, та розрахунки її розміру.

Повідомлення про надання субсидій видається власнику або наймачу житла окремо по кожному виду послуг.

Громадянам, які проживають у жилих приміщеннях (будинках) державного та громадського житлового фонду, в тому числі у гуртожитках та будинках житлово-будівельних кооперативів, субсидія надається шляхом перерахування коштів на рахунок власників житла (уповноважених ними органів) та підприємств, що надають комунальні послуги, реалізують скраплений газ, тверде та пічне побутове (рідке) паливо.

Громадянам, які проживають у приватних будинках, квартирах чи кімнатах, субсидія надається шляхом перерахування коштів на рахунок підприємств, що надають комунальні послуги, реалізують скраплений газ, тверде та пічне побутове (рідке) паливо.

Громадяни, яким призначено субсидію для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, зобов’язані щомісячно сплачувати свою обов’язкову частку витрат на оплату цих послуг.

Дата добавления: 2014-12-07