Студопедия

КАТЕГОРИИ:


Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748)

Система соціального управління




 

Суть соціального управління встановлює формування та функціонування цього класу управління як системи. 3агалом, система управління - це форма реалізації взаємодії та розвитку відносин управління, що виражаються, насамперед, в законах та принципах управління, а також цілях, функціях, структурах, методах та процесі управління. Отже система соціального управління складається з наступних компонентів:

Механізм управління.Досягнення цілей соціального розвитку та реалізація відповідної соціально-економічної політики потребують створення механізма соціального управління, що являється конкретною формою використання соціальних та економічних законів. Механізм управління створюється та ціленаправлено змінюється людьми, які здійснюють регламентацію всієї сукупності функцій, форм, методів, ричагів та стимулів соціального управління щоб досягти найбільшої його ефективності в певних конкретно-історичних умовах. В механізмі управління виділяють економічний, організаційний та соціально-культурний елементи, основу взаємного функціонування яких складають вимоги об’єктивних законів соціального розвитку і управління.

Таким чином, механізм соціального управління представляє собою сукупність методів, прийомів, форм управління суспільством і його підсистемами, взаємопов’язаний вплив яких забезпечує найбільш ефективний розвиток всього суспільного організму.

Об’єкти соціального управління.Соціальнісистеми являються водночас суб’єктом та об’єктом управління, що встановлює необхідність розглядати суб’єкт і об‘єкт як дві системи (керуючу та керовану), що знаходяться в постійній взаємодії. І функціонування суб’єкта встановлюється загалом особливостями об'єкта. В загальному вигляді об'єктами управління є людина та його праця, а в більш широких маштабах об'єктом виступають колективи та групи людей (організація, країна, регіон).

Існує 3 види об’єктів управління: виробничі, що включають ланки організації суспільного виробництва; структурні, що виникають як ланки системи управління та функціональні об'єкти, що виступають функціями, які виділяються спеціальним механізмом управління. Таким чином, в загальному вигляді об'єкт управління – це люди або комплекс їх діяльності, виділенний із соціального середовища або в якості ланки соціальної системи, або у вигляді особливої функції, що потребує спеціального механізму управління.



Структура управління.Структура відображає будову та внутрішню форму системи. А система, між елементами якої встановлені зв’язки, що забезпечують взаємодію її елементів, направлену на досягнення відповідних цілей називається організованою. Структура, яка відображає склад і підлеглість різних елементів, ланок і ступенів управління, що функціонують для досягнення відповідної цілі називається організаційною. Тут зокрема виділяють - ланки (підрозділи, органи) управління, що представляє собою відповідну ячейку зі строго окресленими функціями управління, та ступінь (рівень) управління, що являє собою сукупність ланок управління на відповідному ієрархічному рівні управління.

Структура управління може бути двоступеневою, багатоступеневою, носити горизонтальний чи вертикальний характер. В організаційній структурі розрізняють також лінійні, функціональні та змішані типи, а в структурі підприємства виділяють цехові, безцехові, корпусні тощо структури управління.

Функції соціального управління – це особливі види діяльності, що виражають направлення чи стадії здійснення ціленаправленого впливу на зв’язки та відносини людей в процесі життєдіяльності суспільства та управління ним. Склад функцій управління повинен забезпечувати ефективну реакцію керуючої системи на будь-яку зміну її стану.

До основних функцій управління відносять:

планування, що представляє собою форму прояву ціленаправленого впливу на колективи людей, яка передбачає постановку цілей та задач у сфері соціального управління, а також встановлення шляхів та заходів реалізації планів для досягнення поставлених цілей.

організація – це форма ціленаправленого впливу на колективи людей, що передбачає створення нових та впорядкування функціонуючих організаційних структур як елементів процеса реалізації планів та цілей соціального управління.

координація (регулювання) – форма прояву ціленаправленого впливу, що передбачає забезпечення необхідної погодженості дій колективів людей як елемент процесу реалізації поставлених цілей.

стимулювання(активізація) та навчання (інструктаж) – форми прояву ціле- направленого впливу на людей шляхом спонукання та підготовки їх до дій, що передбачає забезпечення підвищення ефективності системи управління як елемент процеса реалізації цілей управління.

контроль- це ціленаправлений вплив на людей, що передбачає систематичі перевірки їх діяльності для виявлення похибок від встановлених норм, правил, та вимог у процесі реалізації намічених цілей.

Якщо ці основні функції є загальними для будь-яких процесів соціального управління, в яких би системах управління суспільством вони не здійснювалися, то конкретні функції притаманні тим чи іншим конкретним елементам соціальної системи, відображаючи їх специфіку.

Кадри управління.Докадрів управління відносяться працівники, що здійснюють функції управління чи сприяють їх здійсненню.

Існують різні класифікації кадрів управління: за посадовими ознаками, за рівнем у ієрархії управління, за спеціальною освітою, за галуззю виробництва і т.д. Однак базовою класифікацією працівників є повноваження щодо прийняття та реалізації рішень. За цією ознакою кадри управління ділять на 3 великі групи: керівники, спеціалісти та допоміжний персонал.

Кожна група характеризується специфічним місцем у системі управління, а також в системі професійної підготовки.

Керівники – це працівники, що очолюють відповідний колектив і направляють та координують роботу всього апарату управління або його окремих ланок, а також здійснюють контроль та регулюючу діяльність за колективом по виконанню поставлених задач та досягненню цілей.

Спеціалісти – це спеціалізовані працівники, що розробляють на основі інформації, яку вони мають, варіанти окремих рішень, конкретних питань виробничого чи управлінського характеру.

Допоміжний персонал – це працівники, які, у широкому розумінні, обслуговують діяльність керівників та спеціалістів.

Процес управління – це безпосередня діяльність органів та кадрів управління по впливу на об’єкт управління за допомогою відібраних методів для досягнення намічених цілей. Процес управління володіє загальними рисами з процесами, які існують в соціальній системі. Він визначається об’єктивними законами функціонування і розвитком цієї системи і, в той же час, в деякій мірі залежить від суб’єктивних факторів.

Розрізняють методологічний, економічний, соціальний, організаційний, інформаційний зміст процеса управління.

В різних умовах процес управління може бути побудований різними способами при збереженні всіх його специфічних властивостей. Це дозволяє класифікувати процеси управління:

Лінійний тип процеса управління, що характеризується чіткою послідовністю здійснення його етапів та використовується тоді, коли є повна та достатня відповідність відносно впливу, ситуації і т. д;

Коректуючий тип, який характеризується необхідністю додаткового коректування кожного з етапів процеса управління після проходження наступного етапу;

Розгалужений, що заключається в методологічному розділенні робіт по частинам на відповідних етапах;

Ситуаційний, що характеризується тим, що він виникає ніби-то за ситуацією, при якій із неї ж головним чином виявляються і пошук проблеми, і розробка рішень;

Пошуковий тип процеса управління, що походить з повної ясності цілі впливу, але неможливості оцінити ситуацію та сформулювати проблему. У цьому випадку рішення розроблюється на основі цілі і найбільш загальної оцінки ситуації, і вже на основі рішення уточнюється ситуація.

І останній компонент системи соціального управління – це механізм розвитку системи управління, який з однієї своєї назви показує те, що розвиток його повинен бути повним задля усіх елементів системи управління.[12]

 





Дата добавления: 2014-12-07; Просмотров: 1469; Нарушение авторских прав?;


Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет



ПОИСК ПО САЙТУ:


Читайте также:
studopedia.su - Студопедия (2013 - 2022) год. Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав! Последнее добавление
Генерация страницы за: 0.023 сек.