Правова охорона знаків для товарів і послуг в Україні

Організаційні форми технічного сприяння.

Технологічні гранти — це безоплатна передача технології, технологічно містких товарів чи фінансових засобів для купівлі тех­нології, навчання та підготовки персоналу, адаптації її до місцевих умов. Отримувач не бере ніякої фінансової участі в проекті, а лише вико­нує організаційні функції з приймання і розміщення технічної допомо­ги. Донор має право брати участь через своїх представників у роз­поділі допомоги і нагляді за її ефективним використанням.

Співфінансування технічного сприяння передбачає часткову участь отримувача технології у фінансуванні та організаційне забез­печення її розміщення і реалізації.

Залежно від кількості країн, що беруть участь у проекті, розрізня­ють двостороннє та багатостороннє технічне сприяння.

Двостороннє технічне сприяння здійснюється за угодами між уря­дами двох країн. Як правило, такі угоди укладаються між розвиненими країнами та країнами, що розвиваються, і стосуються здебільшого невеликих проектів, а у економічній та фінансовій сферах — підготовки і перепідготовки кадрів, комп'ютерного забезпечення, виконання екс­пертиз тощо. Фінансує такі угоди переважно країна-донор, але певні витрати може мати і країна, яка приймає технічну допомогу.

Багатостороннє технічне сприяння передбачає здійснення спіль­них проектів декількома країнами щодо однієї країни-реципієнта. До багатостороннього належить і технічне сприяння по лінії міжнарод­них організацій, що фінансується за рахунок внесків країн — членів програми надання допомоги. Так надаються технології та технічне обладнання, здійснюються консультації та експертизи. Прикладом багатостороннього технічного сприяння є програми технічної допомоги, які здійснюють Світовий банк, МВФ та інші міжнародні організації.

Охорона знаків для товарів і послуг в Україні регулюється нормами міжнародного та національного законодавства. Міжнародні угоди про охорону товарних знаків:

1. Міжнародна конвенція з охорони промислової власності (Париж, 20 березня 1883 р.) У 1995 р. до неї приєдналися 131 держава, в тому числі Україна. Основні положення Конвенції: національний режим, право пріоритету, загальні правила, а також принцип збереження товарних знаків у незмінному вигляді. Принцип конвенц. пріоритету: особа, яка подала заявку на реєстрацію товарного знаку в одній країні Союзу, користується пріоритетом в інших країнах на протязі 6 місяців.

2. Мадридська угода про міжнародну реєстрацію знаків 1891р.. У 1995 році учасниками стали 43 держави, у тому числі Україна. Угода передбачає реєстрацію товарних знаків і знаків обслуговування в Міжнародному бюро ВОІВ у Женеві. Чинність реєстрації - 20 років.

3. Ніццька угода про міжнородну класифікацію товарів і послуг 1957р. (набула чинності 1961р.) Угода затвердила класифікацію товарів і послуг з метою реєстрації товарних знаків і обслуговування, яку необхідно використовувати як при міжнародній реєстрації відповідно до Мадридської угоди, так і при національній роєстрації в країнах-учасниках угоди.

4. Договір про закони щодо товарних знаків (1994р.) Підписаний 42 державами, в тому числі Україною. Спрощення і гармонізація процедур системи реєстрації товарних знаків.

5. Угода з торговельних аспектів прав інтелектуальної власності 1994р. Дає загальні визначення товарних знаків відповідно до ст.15: «будь-який знак або будь-яке поєднання знаків, за допомогою яких можна відрізняти товари чи послуги одного підприємства від іншого, можуть бути визнані товарним знаком». … угоди повинні в національному законодавстві передбачати можливість оскарження реєстрації товарних знаків. Угода зобов’язує держави, які її підписали, надавати власникам виключне право на його використання. Строк охорони знаків не може бути меншим 7 років, а за умови невикористання товарних знаків протягом 3 років, реєстрація анулюється.

Національне законодавство України про товарні знаки

Закон України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» від 15 грудня 1993р. та ряд законодавчих актів. Створено Міжвідомчу комісію щодо погодження питань правової охорони знаків для товарів і послуг.

Товарних знаків стосуються і інші закони України:

· «Про мови в Украйнській РСР» (ст.36)

· «Про обмеження монополізму та недопущення недобросовісної конкуренції в підприємницькій діяльності» (ст.7)

· «Про захист від недобросовісної конкуренції» (ст.4)

· «Про ЗЕД» (ст.81)

· Кодекс України про адміністративні порушення (стаття 164)

Право власності на товарний знак підтверджує свідоцтво. Джерелом законодавства України про товарні знаки є Конституція України 1996 р., а саме стаття 41, 54 та міжнародні угоди про які йшлося вище.

Рекомендовані літературні джерела:

Основні: [2, 3, 4, 6, 7].

Додаткові: [14, 18, 20, 25, 26, 43, 45].

Дата добавления: 2014-12-07