Класифікація відхильної поведінки

Поведінки.

Поняття і загальна характеристика відхильної

Соціально-економічні зміни, що відбуваються в Україні впродовж останніх років, призвели до певних психологічних наслідків як масового, так і індивідуального характеру. Різке порушення звичного стереотипу життя, втрата колишніх і відсутність інших ідеалів, політико-економічна нестабільність суспільства розглядаються як основні причини тих психічних станів, які з психолого-психіатричних позицій позначаються як «криза ідентичності», «соціально-стресові розлади», «ірраціональна деформація суспільної свідомості». У руслі цього науково-дослідного напряму розвивається і концепція саморуйнуючої (відхильної) поведінки, спочатку орієнтована на підлітковий контингент.

Основними передумовами для створення цієї концепції стали такі широко поширені в нашому суспільстві негативні явища, як нездоровий спосіб життя, зростаючий алкоголізм і наркоманія всіх верств населення, зростання криміногенності, делінквентна поведінка (включаючи сексуальні девіації), відхід від соціально-конструктивної діяльності, дозвільне проведення часу й ін. У широкому сенсі йдеться про різні види відхильної поведінки. При цьому слід зазначити, що впродовж всього життя особа (як у своїх окремих проявах, так і в цілому) зазнає поступальний, поетапний розвиток або ж деградацію, саморуйнування.

Відхильна поведінка розглядається як порушення розвитку особи, при якому разом із завданням фізичного збитку організму відбувається важковідтворювана втрата духовності, падіння моральності, що призводить, зрештою, до дисфункції особи і соціальної дезадаптації різного ступеня. В даний час відомий цілий ряд форм поведінки, яка може бути охарактеризоване як відхильна.

Диференційований підхід до відхильної поведінки припускає її різнопланову оцінку і заснований на багатоосьовому клініко-діагностичному принципі, що включає оцінку не тільки типа відхильної поведінки, але і вираженість дисфункції (порушення розвитку) особи, тип акцентуації характеру, а також ступінь соціальної адаптації. З урахуванням даної обставини багатоосьову класифікацію саморуйнуючої (відхильної) поведінки можна представити таким чином:

1. Тип відхильної поведінки (загроза життю; збиток для фізичного здоров'я; збиток для духовного і етичного розвитку; збиток для майбутнього соціального статусу).

2. Рівень дисфункції особи (акцентуація характеру; непсихотичні розлади особи; психотичні розлади особи).

3. Типи акцентуації характеру (гіпертимний; циклоїдний; емоційнолабільний; сенситивний; психастеничний; шизоїдний; епілептоїдний; істероїдний; нестійкий; конформний).

4. Ступінь соціальної адаптації (стійка адаптація; парціальна адаптація; нестійка адаптація; дезадаптація).

Перша вісь служить для визначення типу відхильної поведінки. Загроза для життя характерна перш за все у випадках суїцидальної поведінки, яка включає дії і вчинки, що створюють вітальну загрозу (загрозу для життя). Збиток для фізичного здоров'я (фізичний збиток організму) варіюється в широких межах від «нездорового способу життя» до самоушкоджень. Збиток для духовного та етичного розвитку виявляється в поведінці, яка не відповідає загальноприйнятим нормам (делінквентність, сексуальна розбещеність тощо). Збиток для майбутнього соціального статусу характерний для поведінки, яка має інші причини (крім вищеперелічених) негативного, в соціальному відношенні, розвитку особи (наприклад, відмова від продовження навчання по вибраній спеціальності ради комерційної діяльності, яка може принести сьогохвилинну вигоду).

Друга вісь служить для визначення рівня дисфункції особи. Це можуть бути, по-перше, різного виду акцентуації характеру (яскраво виражені домінуючі риси особи) як крайні варіанти норми, а також розлади особи непсихотичного і психотичного рівнів.

Третя вісь відображає особливості відхильної поведінки при різних типах акцентуації характерів. Відхильна поведінка спостерігається при всіх типах акцентуації, але для оцінки ризику розвитку тих або інших його варіантів визначення конкретної акцентуації стає вельми істотним. Так, делінквентність властива нестійким та істероїдним акцентуантам, суїцидальна поведінка — емоційно-лабільним і сенситивним, а аддиктивна — шизоїдним.

Четверта вісь — ступінь соціальної адаптації, визначається рівнем соціального функціонування і ступенем його конструктивної спрямованості. Стійка адаптація припускає стійку компенсацію патологічних проявів і задовільний рівень соціального функціонування протягом декількох років. Парціальна адаптація виявляється залежно від умов існування: добре адаптована особа при зміні життєвого стереотипу може дати «зрив», але при поверненні у звичну ситуацію знов демонструє високий адаптивний рівень. Нестійка адаптація характеризується періодичним зривом соціального функціонування з незначних приводів і причин. Дезадаптація виявляється у вираженому порушенні соціального функціонування, що призводить до серйозних конфліктів міжособистісного і внутрішньоособистісного характерів.

В окремих випадках відхильна поведінка протягом деякого часу може носити адаптивний характер для даної конкретної ситуації, але все-таки в його основі лежить прагнення до відходу від реальних життєвих проблем, від боротьби особи з негативними явищами соціуму (навколишньої дійсності).

Дата добавления: 2014-12-07