Наукові засади раціонального природокористування

Лекція 1

Б.А. Дадашев, В.В. Обливанцов, В.П. Гордієнко

Рецензенти:

доктор економічних наук, професор

Сумського державного університету

О.Ф. Балацький;

доктор біологічних наук, професор

Сумського національного аграрного університету

Ю.А. Злобін;

доктор економічних наук, професор

Державного вищого навчального закладу

“Українська академія банківської справи

Національного банку України”

С.М. Козьменко

Р32

Регіональна економіка. Модуль 2.Екологія [Текст]: курс лекцій / [уклад.: Б. А. Дадашев, В. В. Обливанцов, В. П. Гордієнко]. – Суми: ДВНЗ “УАБС НБУ”, 2008. – 123 с.

ISBN 978-966-8958-32-8

Курс лекцій підготовлений відповідно до освітньо-професійної програми підготовки бакалавра напрямку 0501 – “Економіка і підприємництво”
з врахуванням вимог Болонської декларації. Мета видання – формування у студентів екологічно орієнтованого світогляду, отримання ними теоретичних знань й практичних навичок, необхідних для прийняття рішень і здійснення господарської діяльності в умовах екологізації суспільного життя.

Призначений для студентів економічних спеціальностей усіх форм
навчання.

УДК 332:504(042.3)

ББК 65.04-2*я7

ISBN 978-966-8958-32-8 © ДВНЗ “Українська академія банківської справи

Національного банку України”, 2008

ЗМІСТ

Лекція № 1. НАУКОВІ ЗАСАДИ РАЦІОНАЛЬНОГО ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ 4

Лекція № 2. ЕКОЛОГІЧНИЙ МОНІТОРИНГ І СИСТЕМА
ЕКОЛОГІЧНОЇ ІНФОРМАЦІЇ 39

Лекція № 3. ЕКОНОМІЧНИЙ МЕХАНІЗМ
ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ ТА ОХОРОНИ НАВКОЛИШНЬОГО СЕРЕДОВИЩА 56

Лекція № 4. ЕКОНОМІЧНА І СОЦІАЛЬНА ЕФЕКТИВНІСТЬ ПРИРОДООХОРОННОЇ ДІЯЛЬНОСТІ 96

Лекція № 5. СВІТОВИЙ ДОСВІД І МІЖНАРОДНЕ
СПІВРОБІТНИЦТВО У СФЕРІ ОХОРОНИ НАВКОЛИШНЬОГО ПРИРОДНОГО
СЕРЕДОВИЩА.. 108

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ.. 121

1.1. Екологія як комплексна міждисциплінарна наука: історія становлення, методи та основні завдання.

1.2. Вчення В.І. Вернадського про біосферу і ноосферу.

1.3. Екосистеми і їх роль в організації біосфери і ноосфери.

1.4. Принципи раціонального природокористування.

1.5. Природні ресурси як основна категорія природокористування. Значення та види оцінки природних ресурсів.

1.6. Джерела та екологічні наслідки забруднення атмосфери.

1.7. Еколого-економічні проблеми використання водних ресурсів.

1.8. Еколого-економічні проблеми використання земельних ресурсів.

1.1. Екологія як комплексна міждисциплінарна наука:
історія становлення, методи та основні завдання

Природа – це місце проживання людини, джерело всіх благ, які необхідні для її існування і виробничої діяльності. Людина є невід’ємною частиною природи і може виробляти тільки тоді, коли
використовує природні ресурси. Багато років людина прагнула підкорити природу, панувати над нею, але несподівано для себе опинилася на межі екологічної катастрофи. “Парниковий ефект”, “озонові діри”, недостатня кількість чистої води та продуктів харчування, сировинні та енергетичні кризи, забруднення світового океану – всі ці проблеми постали перед людством, вимагаючи негайного вирішення. Одна із глобальних проблем сьогодення – раціональне використання природних ресурсів та охорона навколишнього середовища. Вирішити її можна тільки на основі екологічних знань.

Нині слово “екологія” дуже популярне. Його нерідко вживають у сполученні з такими словами, як “суспільство”, “природа”, “здоров’я” тощо. Найчастіше застосовують цей термін, указуючи на неблагополучний стан природи.

Термін “екологія” складається з двох грецьких слів: “ oikos ” – дім, помешкання, будинок, житло, середовище або місце перебування; “ logos” – знання, закон, наука. Отже, етимологічно екологія – це вчення про навколишнє середовище, в буквальному значенні – “наука про місцеперебування”. Вперше цей термін з’явився в 1866 році у праці німецького зоолога Ернеста Геккеля “Загальна морфологія організмів”.

Визначення екології за Е. Геккелем: екологія – наука про взаємовідносини організмів між собою та навколишнім середовищем. Вчений відніс екологію до біологічних наук і наук про природу, які насамперед цікавляться усіма сторонами життя біологічних організмів.

Екологія виникла як підрозділ біології і довгий час розвивалася в її межах. Як самостійна наука вона сформувалася тільки на початку XX ст. Значення екології по-справжньому почали усвідомлювати лише наприкінці XX ст., коли збільшення чисельності населення планети і вплив людини на природне середовище призвело до його деградації, гостро постало питання: бути чи не бути людській цивілізації? Щоб задовольнити свої потреби в чистому повітрі, воді і фізіологічно здоровій їжі, людині треба знати не тільки, як улаштоване і функціонує природне середовище, але і як звести до мінімуму шкоду, яку вона йому завдає. Саме ці проблеми і вивчає екологія.

Екологія має давню історію. Накопичення відомостей про спосіб життя, залежність від зовнішніх умов рослин і тварин започатковані в далеку давнину. В працях Аристотеля (384-322 рр. до н. е.) та його учня – “батька” ботаніки Теофраста Ерезійського (372-287 рр. до н.е.) описано багато видів тварин та рослин, залежність їх розвитку від ґрунту й клімату. В епоху Відродження особливого значення набули роботи перших систематиків А. Цезальпіна, Д. Рея, Ж. Турнефора про залежність рослин від умов проростання та обробки.

У працях С.П. Крашенинникова, І.І. Лепьохіна, П.С. Палласа та інших географів і натуралістів вивчався вплив клімату на рослинний і тваринний світ. Вплив зовнішніх умов на будову організмів вивчав французький дослідник Ж. Бюффон. Автор першого еволюційного вчення Жан-Батіст Ламарк вважав зовнішні обставини найважливішою причиною змін, що відбуваються в організмах тварин і рослин. Величезний внесок в розвиток екології вніс Чарльз Дарвін. Його роботу “Походження видів”, яку світ побачив у 1859 році, деякі вчені вважають першою фундаментальною роботою з екології.

Як і будь-яка інша наука, екологія має теоретичний та прикладний аспекти. Теоретичний аспект екології спрямований на встановлення закономірностей у взаємовідносинах між живими організмами і навколишнім природним середовищем, а прикладний – на використання цих закономірностей у повсякденній діяльності людини для створення необхідних умов існування.

Сьогодні мова йде про розуміння екологіїв широкому значенні як комплексної науки про будову, функціонування, взаємозв’язки багаторівневих систем у природі й суспільстві з метою збереження
людства і біосфери. Отже, екологія в сучасних умовах це не тільки біологічна, а й міждисциплінарна наука, яка базується, крім біологічних, на географічних, технічних, економічних та соціальних науках.

Основний об’єкт досліджень сучасної екології – планетарні екосистеми всіх рівнів та їх елементи.

На початку ХХІ ст. перед екологією як комплексною наукою стоять важливі завдання, серед яких можна виділити такі:

§ вивчення загального стану сучасної біосфери планети, її формування й особливості розвитку під впливом природних і антропогенних факторів;

§ виявлення специфіки впливу видозміненого антропогенною діяльністю середовища на саму людину;

§ створення наукової основи раціональної експлуатації природних ресурсів, зокрема біологічних;

§ прогнозування стану біосфери в часі і просторі, в залежності від впливу різноманітних чинників;

§ розробка шляхів гармонізації суспільства і природи з метою збереження життя на Землі.

На сучасному етапі розвитку продуктивних сил завдання екологічної науки конкретизуються за такими напрямками:

§ розробка основних принципів взаємодії людини з природою, що засновані на засадах раціонального природокористування;

§ пошук методів господарювання, які збережуть рівновагу навколишнього середовища і покращать природний потенціал;

§ розробка і впровадження в господарську діяльність екологічного законодавства, стандартів, нормативів тощо;

§ перехід на міжнародні екологічні стандарти якості навколишнього середовища, технологічних процесів та продукції;

§ формування ефективної системи державного та регіонального управління природокористуванням.

Завданням екології є ознайомлення економістів зі специфікою впливу економіки в цілому та окремих її галузей на навколишнє середовище, вивчення господарського механізму управління процесом природокористування та охорони довкілля, економічних методів управління процесом природокористування та їх практичне застосування.

Для вирішення вищезазначених завдань екологія використовує широкий арсенал методів як традиційних, так і нових. Серед них:

§ метод спостереження;

§ статистичний метод (дозволяє вивчати певні об’єкти та явища у їхньому взаємозв’язку й динаміці);

§ порівняльний метод (передбачає вивчення об’єктів через порівняння з іншими об’єктами);

§ метод прогнозування (дозволяє розрахувати зміни, які можуть бути в майбутньому через нинішнє забруднення навколишнього середовища та нераціональне використання природних ресурсів);

§ метод кількісного та якісного аналізу;

§ метод математичного моделювання (дозволяє за допомогою математичних символів створити спрощену систему дослідження для отримання необхідних результатів);

§ метод екологічного районування (дозволяє згрупувати області (регіони) за їх екологічним станом);

§ картографічний метод (дозволяє складати карти екологічної ситуації для аналізу і пізнання явищ);

§ балансовий метод (дає можливість порівняти наявність природних ресурсів з їхнім використанням);

§ аерокосмічні методи дослідження (дозволяють оцінити в динаміці всі процеси, що відбуваються на локальному, регіональному чи глобальному рівнях).

Дата добавления: 2014-12-07