Поняття і значення видачі свідоцтва про право власності на частку в спільному майні подружжя

Свідоцтво про право власності на частку в спільному майні подружжя

Відповідно до ч. 3 ст. 368 Цивільного кодексу України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 74 СК України, якщо жінка та чоловік проживають однією сім’єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними.

Майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хво­роба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Дружина та чоловік мають рівні права у здійсненні права на володіння, користування і розпорядження майном, що належить їм на праві спільної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Розпорядження майном, за загальним правилом, здійснюється за взаємною згодою.

При укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. У випад­ку вчинення правочинів щодо розпорядження майном, яке підлягає нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, згода має бути висловлена письмово і нотаріально посвідчена. Подружжя може також домовитися між собою про порядок користування майном, що йому належить на праві спільної сумісної власності.

Спільне майно подружжя може бути поділене за домовленістю між ними.

В деяких випадках, наприклад, при розлученні, за наявності бажан­ня одного з подружжя розпоряджатись своєю часткою майна на власний розсуд, для уникнення спорів між спадкоємцями тощо, виникає необхідність поділити таке майно та виділити його в натурі. Так, відповідно до ч. 1 ст. 69 СК України дружина і чоловік мають право за взаємною згодою на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу. В цьому випадку частки є рівними, якщо інше не встановлено договором чи законом, а також за рішенням суду.

У разі виникнення спору щодо поділу такого майна, суд може відступити від засад рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім’ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім’ї. За рішенням суду частка майна дружини, (чоловіка) може бути збільшена, якщо з нею, (ним) проживають діти, а також непрацездатні повнолітні син, дочка, за умови, що розмір алі­ментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування.

Згідно зі ст. 71 СК України, майно, що є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено до­мовленістю між ними.

Речі для професійних занять присуджуються тому з подружжя, хто використовував їх у своїй професійній діяльності. Вартість цих речей враховується при присудженні іншого майна другому з подружжя.

Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених ЦК України.

Присудження одному з подружжя грошової компенсації можливе за умови попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.

Поділ майна та розмір частки в спільному майні подружжя закріплюються саме нотаріусом шляхом видачі свідоцтва про право власності на частку в спільному майні подружжя.

Дата добавления: 2014-12-07