Політична ідеологія. Основні ідейно-політичні течії сучасності

1. Походження і політична роль суспільних ідеологій.

2. Сутність та еволюція лібералізму.

3. Консерватизм як ідеологія та політична позиція.

4. Соціалізм, комунізм, соціал-демократизм.

5. Ідеологія націоналізму.

6. Ідейно-політичні доктрини фашизму.

7. Фемінізм та енвайронменталізм у сучасному світі.

8. Ідеологія анархізму.

9. Ідеологія етатизму.

Ідеологія – це теоретично узагальнена система поглядів і переконань стосовно суспільства, в якій теоретичне та емпіричне знання переплітається з віруваннями і ціннісними орієнтаціями.

Концепції щодо походження і суті ідеологій:

- інтерпретація ідеології як форми віровчення, що служить інструментом обґрунтування і захисту панівних суспільних інтересів (ідеологія тлумачиться як неадекватне відображення дійсності, система суб′єктивних, сукупність далеких від науки ідей, які свідомо приховують істинний стан речей у суспільстві);

- концепція “напруження” пов′язує виникнення ідеологій з критичними моментами в розвитку суспільств, коли нагромаджуються нерозв′язані суспільні проблеми і виникає потреба в концепціях, які пропонують альтернативні способи їх розв′язання;

- функціональний підхід розглядає ідеології як інструмент соціальної інтеграції (О.Лемберг, Т.Парсонс). Ідеологія, згідно з таким підходом, це соціальні погляди, які визнаються великою кількістю людей і об′єднують їх у спільноти;

- концепція ідеології як інструмента обґрунтування групових інтересів та мобілізації людей на їх захист. Вона стверджує, що ідеологія є систематизованим, теоретично опрацьованим відображенням специфічних поглядів, цінностей та інтересів класів, соціальних верств, націй, конфесій та інших суспільних груп, коли ті входять у політичний процес, стають суб′єктами політики.

Політична ідеологія починається з політичної ідеї, яка являє собою ідеальний образ соціальної дійсності або план політичної діяльності. Розвиваючись, політична ідея прагне отримати статус теорії. Спочатку вона стає основою політичної гіпотези. Гіпотеза дає змогу висловити передбачення про внутрішні зв′язки суспільно-політичних явищ і до певної міри обґрунтувати їх фактичними даними, пояснити ймовірні ідеологічні та політичні явища й передбачити нові. В міру нагромадження знань гіпотеза перетворюється у концепцію політичного розвитку. Політична концепція – це форма знання, в якій змістовно виражено цілісне розуміння об′єкта пізнання (хоч неповне, схематичне). Перехід від вивчення окремих властивостей політичних процесів до системного пізнання цих явищ приводить до побудови політичної теорії.

Рівні функціонування ідеологій:

- теоретико-концептуальний (формулюються основні положення, що розкривають інтереси, суспільно-політичні цінності та цілі певного класу, верстви, нації, держави);

- програмно-політичний (соціально-філософські принципи та ідеали переводяться у програми, гасла та вимоги політичної еліти, що стимулюють політичну активність мас і становлять ідейну основу для прийняття управлінських рішень. Ідеології у таких випадках набувають форми доктрин, що їх використовують партії та інші політичні і громадські об′єднання для мобілізації підтримки з боку певних суспільних груп або всього суспільства);

- актуалізований рівень (характеризує певний ступінь практичного освоєння суспільством принципів тієї чи іншої ідеології: втілення її принципів і завдань у формах політичної участі людей та в інститутах соціальної практики).

Виконуючи свої політичні функції, ідеологія намагається згуртувати, об′єднати суспільство або на підставі інтересів якоїсь групи (наприклад, середнього класу, громадян корінної національності), або на грунті свідомо сформульованих цілей, що не спираються на певні соціально-економічні групи населення (наприклад, ідеологія анархізму, нацизму).

Типи ідеологій:

- за змістом і спрямованістю своїх головних ідей та цінностей:

' прогресивні та реакційні;

' демократичні і тоталітарні;

' релігійні і світські.

- за методами їх обґрунтування:

q раціональні;

q ірраціональні.

- за об′єктом впливу та межами поширення:

v універсальні;

v партикулярні (відокремлені, такі, що стосуються часткових, а не загальних (універсальних) цінностей та інтересів.

Ідеологія втілюється у відповідних суспільно-політичних доктринах (лат. Doctrina – вчення), які становлять ідейну основу платформ політичних партій і суспільно-політичних рухів. У них відображене таке бачення суспільного і державного устрою, яке відповідає інтересам макрогруп, що стоять за тими чи іншими партіями і рухами. Мета доктрини – перетворити ідеологію на інструмент політики в руках даного конкретного суб′єкта (нації чи держави, партії чи лідера).

Дата добавления: 2014-12-07