Структура та принципи організації оборонної економіки

Оборонна економіка існує як у мирний, так і у воєнний час. У загальному вигляді включає матеріально-технічну базу, трудові ресурси й оборонні витрати, що виділяються державою для економічного забезпечення власних воєнних потреб.

До оборонної економіки належать: воєнні (оборонні) галузі промисловості; базові галузі народного господарства у тій частині, де вони забезпечують воєнні (оборонні) галузі промисловості засобами виробництва, а трудові ресурси економіки, особовий склад збройних сил – предметами споживання; транспорт; зв’язок; система матеріально-технічного постачання, а також наука; охорона здоров’я; освіта й культура в галузі обслуговування виробництва воєнної продукції та функціонування збройних сил.

Ядро економіки сучасної війни складають воєнні (оборонні) галузі промисловості – ракетобудування, літакобудування, суднобудування, виробництво воєнної радіоелектроніки, бронетанкової техніки, артилерії, боєприпасів, ракетного палива та ін.

Оборонна економіка тісно пов’язана з цивільною економікою, вона базується на економічній могутності держави. Багато галузей народного господарства випускають як воєнну, так і цивільну продукцію, тобто задовольняють і цивільні, і воєнні потреби. Значно впливають на оборонну економіку базові галузі народного господарства.

Оборонна економіка має ряд визначальних рис, зумовлених особливим призначенням воєнної продукції й специфічним характером її використання. Кінцева воєнна продукція використовується не в народному господарстві, а в збройних силах у процесі їх будівництва, підготовки й ведення ними збройної боротьби, тому вона безпосередньо не служить меті відтворення предметів споживання. Можливості і здатність оборонної економіки задовольняти оборонні потреби держави залежить від рівня розвитку продуктивних сил, суспільно-економічного устрою держави, здатності воєнно-політичного керівництва мобілізувати й ефективно використовувати економічні ресурси країни. Питома вага оборонної економіки в народному господарстві залежить від державної воєнно-економічної політики й масштабів збройної боротьби.

Структура оборонної економіки може бути розглянута за 4 ознаками, такими як: функціональна, галузева, відтворювальна, територіальна.

Функціональна:

- виробництво засобів для військового будівництва;

- виробництво предметів споживання для працівників військової сфери;

- виробництво кінцевої військової продукції.

Галузева:

- базові галузі оборонної економіки;

- галузі економіки Збройних Сил України;

- військово-економічна інфраструктура.

Відтворювальна:

- відтворення продукції воєнного призначення;

- відтворення робочої сили для воєнного виробництва;

- відтворення виробничих відносин.

Територіальна:

- оборонна економіка регіону;

- оборонна економіка держави;

- оборонна економіка держав-членів коаліції.

Структура економіки Збройних Сил України як складного військово-господарського механізму може бути розглянута за двома ознаками – економічною та організаційною.

Структура економіки Збройних Сил України

а) Визначається відповідно до економічної суті видів діяльності:

Економіка Збройних Сил України
Виробнича сфера діяльності	Невиробнича сфера діяльності
г а л у з і	г а л у з і
Капітальне будівництво	Військова торгівля	Промислове виробництво	Сільськогосподарське виробництво	Матеріально-тех-нічне забезпечення	Підготовка кадрів	Бойова підготовка	Матеріально-побу-тове забезпечення	Наукові досліджен-ня та розробки	Інфраструктура

б) Визначається за організаційною ознакою:

Економіка Збройних Сил України

Центральна ланка

Оперативне командування

Військова ланка

Є дві ознаки структури економіки збройних сил:

1) економічна;

2) організаційна.

Перша ознака – економічна. Визначається суттю праці в армії. Відповідно до цього, економіка ЗС поділяється на дві сфери: виробничу та невиробничу.

Виробнича має такі галузі: капітальне будівництво, промислове виробництво, сільське господарство, військова торгівля. Основою цієї сфери є будівництво та промислове виробництво. В економіці збройних сил вони об’єднані за головною ознакою: єдності економічної суті всієї військово-економічної діяльності, яка здійснюється для забезпечення особливих потреб збройних сил.

Невиробнича сфера:

1. Матеріально-технічне забезпечення.

2. Бойова підготовка.

3. Наукові дослідження і розробки.

4. Підготовка кадрів.

5. Матеріально-побутове забезпечення особового складу.

6. Інфраструктура (транспорт, зв’язок).

Галузі невиробничої сфери або види конкретної військово-економічної діяльності щодо забезпечення життєвої сфери військового організму в цілому і його складових частин розрізняються за своїми характеристиками в залежності від цілей і об’єктів забезпечення.

Невиробнича сфера представлена системою служб матеріально-технічного забезпечення, їх структурних ланок зверху донизу, системою відносин із експлуатації озброєння таі військової техніки, матеріальному й грошовому забезпеченню особового складу.

Оскільки основою військово-економічної діяльності в збройних силах є процес забезпечення основних функцій армії й відносини суспільного споживання, то природно, що в економіці збройних сил відносини невиробничої сфери є провідними. Основа економічних зв’язків збройних сил з галузями матеріального виробництва формується потребами невиробничої сфери; вона ж визначає зміст процесів виробництва й розподілу всередині збройних сил. Залежно від особливостей цієї сфери організовуються й фінансові відносини.

Невиробнича сфера має широкі економічні зв’язки по вертикалі. Ці зв’язки зароджуються під час розробки тактико-технічних завдань до озброєння: вони нарощуються в процесі військово-економічних відносин із формування обсягів забезпечення, прийому, сплати, зберігання військової продукції, ремонту озброєння та військової техніки. Ця лінія продовжується потім у процесі матеріально-технічного забезпечення військ, організації експлуатації й використання усіх видів матеріальних цінностей у військах.

Галузі невиробничої сфери мають великі зв’язки по горизонталі. Використання матеріальних цінностей у військах – це єдиний процес споживання озброєння, військової техніки й взаємопов’язаних, узгоджених дій всіх служб, які забезпечують бойову підготовку збройних сил на тому чи іншому рівні.

Інша ознака – організаційна. За цією ознакою економіку Збройних Сил України можна поділити на три ланки: центральну, оперативного командування та військову. Такий поділ витікає з принципів управління військами, обсягів конкретної економічної діяльності в тій або іншій ланці й ступеня розвитку економічних відносин як зовнішніх для даної ланки, так і внутрішніх.

Кожна з названих ланок економіки збройних сил об’єднує діяльність певних органів як невиробничої, так і виробничої сфер.

Центральна ланка економіки Збройних Сил України вимагає діяльності головних і центральних управлінь, підприємств та будівельних організацій центрального підпорядкування. Відповідно до розподілу функцій щодо економічного забезпечення збройних сил центральна ланка виконує завдання, пов’язані з визначенням обсягів кінцевого військового споживання, матеріально-технічної бази збройних сил, економічних зв’язків з оборонними та іншими галузями, а також вирішення принципових питань розподілу озброєння і військової техніки, організації діяльності виробничої сфери.

У ланці оперативного командування економіки збройних сил продовжується діяльність, розпочата в центральній галузі щодо подальшого розподілу засобів матеріально-технічного забезпечення та доведення їх до військ, економічних зв’язків із закупівлі певних видів військового майна, продовольства, пально-мастильних матеріалів, промислового та сільськогосподарського виробництва, капітального будівництва.

В економічній сфері діяльність цієї ланки характеризує та обставина, що вона створює безпосередні умови для кінцевого споживання продукту військового призначення у військах.

Військова ланка економіки Збройних Сил України є заключним етапом руху військового продукту й характеризує діяльність за кінцевим споживанням. Саме тут здійснюється експлуатація озброєння, військової техніки й військового майна, поєднання економічних, речових та особистих факторів бойової готовності військ. Економічна діяльність заключного етапу економіки збройних сил представлена військовим господарством, відносинами із експлуатації озброєння та військової техніки й майна, системою матеріального та грошового забезпечення особового складу. Разом з тим у військовій ланці здійснюється й виробнича діяльність (військовий ремонт, військова торгівля, підсобні господарства).

У військовій ланці конкретними структурними організаціями виступають певні військово-господарські одиниці (військові частини, установи та заклади).

В організації, формах і методах діяльності економіки Збройних Сил України спрямованості її сфер і ланок використовуються форми та методи роботи галузей матеріального й нематеріального виробництва народного господарства. І це зрозуміло, тому що в економіці збройних сил подано багато видів діяльності, що походять із цивільної економіки: промисловість, капітальне будівництво, транспорт, зв’язок, торгівля, медицина, наука, освіта, матеріально-технічне забезпечення.

Дата добавления: 2014-12-07