Обчислення економічних збитків

Економічне оцінювання соціальних результатів інноваційної діяльності

Характерною рисою сучасності є зростання ролі соціальних факторів економічного розвитку. Деякі з них стали безпосередньо включатися до розрахунків економічної ефективності інноваційних проектів. Це такі фактори, що пов’язані з охороною навколишнього природного та виробничого середовищ.

При економічній оцінці соціальних результатів виникають певні проблеми, тому що не завжди соціальний результат можна вимірити економічною мірою. Саме з цієї причині питання про оцінку суто соціального результату інноваційної діяльності треба розглядати з двох боків. З одного боку суто економічно, з другого боку – експертною оцінкою його тільки соціальної значущості.

Основним методом оцінки соціального ефекту є експертний. Експертиза очікуваних соціальних наслідків інновацій може бути організована у формах:

1) індивідуальна або колективна експертиза кваліфікованими фахівцями різних сфер діяльності;

2) соціологічні опитування працівників і населення,

3) всенародні референдуми за проектами, що стосуються інтересів різних верств населення.

На практиці виділяють 2 групи соціальних результатів впровадження нової техніки, які оцінюються економічною мірою:

1) поліпшення виробничого середовища, насамперед умов праці забрудненість, безпека праці, температурній режим, шумовий та вібраційний фон, тощо);

2) поліпшення стану навколишнього середовища, що проявляється у ліквідації чи скороченні забрудненості технологічними викидами в повітряний басейн, водоймищ, землі.

Такі соціальні результати безпосередньо впливають на економічні показники виробництва. Соціальний результат можна економічно виміряти двома способами.

1-й спосіб – пов’язаний з визначенням збитку від забруднення навколишнього середовища і включенням цієї величини до основних формул розрахунку економічного ефекту.

2-й спосіб полягає в тому, що пропонується робити порівняння двох варіантів – забруднюючого та незабруднюючого, шляхом додавання до витрат варіанта – забруднювача обсягів інвестицій у заходи, що необхідні для дотримання встановлених соціальних норм стану навколишнього середовища. Тоді вважається, що і забруднюючий і незабруднюючий варіанти забезпечують однаковий соціальній результат – виконання встановлених норм стану навколишнього виробничого і природного середовища.

Найпоширенішим методом визначення економічних збитків від забруднення навколишнього виробничого та природного середовищ є знаходження суми всіх економічних втрат у сферах матеріального виробництва, послуг та особистого споживання. Тут важливо звернути увагу на необхідність представлення цих показників у порівняльному вигляді з основними компонентами формули чистої теперішньої вартості. Інколи це не робиться і складаються дуже різнорідні показники економічних збитків: втрати обсягів продукції, прибутку, чистого доходу чи чистої продукції, обсягів вартості основних фондів, збільшення витрат на соціальне страхування, медичне обслуговування тощо. Крім цього, важливо чітко визначати, у якому році життєвого циклу інновації має місце та чи інша втрата.

Таким чином, для класифікації показників економічних збитків від упровадження інновації з негативними соціальними результатами доцільно це робити у відповідності з компонентами формули чистої теперішньої вартості, а тим щоб їх можна було включити в цю формулу. Тому всі показники мають бути зведеними до інвестиційних та поточних витрат фірми, які є часткою одноразових капітальних втрат чи компонентів, що утворюють величину прибутку. Таких груп показників можна виділити чотири:

1) Втрати продукції: додаткові витрати фірми внаслідок втрат обсягів виробництва продукції від збільшення захворюваності робітників чи членів їх сімей, які потребують постійного нагляду в період хвороби; втрати продуктивності праці робітників унаслідок підвищеної захворюваності та відповідного реабілітаційного періоду, коли поновлюються виробничі навички; прямі втрати продукції внаслідок підвищеної забрудненості, особливо в сільському господарстві та риболовстві; від передчасного вибуття з виробництва основних фондів, у сільському господарстві – земель, угідь, садів тощо.

2) Додаткове пряме зростання поточних і одноразових капітальних витрат: збільшення витрат на виплату допомога при тимчасовій непрацездатності, яка викликана підвищеним забрудненням виробничого чи природного середовища; додаткові витрати на ремонт та оновлення виробничого апарату з тих же причин, зростання частки бракованої продукції в загальному її випуску.

3) Збільшення собівартості одиниці сировини та комплектуючих, що застосовуються у виробництві продукції: прямі втрати сировини, матеріалів, корисних речовин разом з техногенними викидами, які не є виправданими і можуть бути використані як вторинні ресурси.

4) Збитки, що виникають за межами безпосереднього виробництва – в галузі охорони здоров'я та комунальних послуг: додаткові витрати на розвиток установ медичного обслуговування та рекреації, а також збільшення потреб у комунальних послугах загального користування, у зв'язку з підвищеним забрудненням навколишнього середовища як у виробництві, так і в побуті.

Розрахунки соціально-економічної ефективності застосовуються в реальній практиці порівняно недавно, і їхнє нормативне і статистичне забезпечення ще тільки формується. Тому важливо пам'ятати про відносну достовірність й умовність таких розрахунків і зважувати на реальність процесів, які визначаються економічним показником. Останній застосовується тільки до явищ, які можна в принципі оцінити в такому ракурсі і їхня достовірність знаходиться в межах, достатніх для управлінської задачі, що вирішується. Крім того, треба постійно пам'ятати про існування багатьох соціальних наслідків технологічних змін, які прямої економічної оцінки отримати не можуть.

Дата добавления: 2014-12-07