Цілі, принципи та завдання системи фінансування

Правовий режим інноваційних проектів

Види та джерела підтримки інноваційної діяльності

Цілі, принципи та завдання системи фінансування

Тема 8. Фінансування інноваційних процесів

Розвиток інноваційної діяльності як на рівні окремого підприємства, так і на рівні інтегрованих структур і держави в цілому потребують створення обґрунтованої системи фінансування. Вихідними принципами на основі і з урахуванням яких повинна будуватися система інновацій, повинні бути:

• чітка цільова орієнтація системи;
• логічність, обґрунтованість та юридичний захист використовуваних способів та механізмів;
• адаптованість і гнучкість, що передбачають постійне налагодження та реагування як всієї системи фінансування, так і її окремих елементів на динамічно змінюючи умови зовнішнього середовища з метою підтримки максимальної ефективності;
• чисельність джерел фінансування;
• широта і комплексність системи (можливість охоплення максимально широкого кола технічних і технологічних новинок, та напрямів їх практичного використання).

Вивчення проблемних питань теми необхідно починати з усвідомлення сутності та стратегії фінансування інноваційної діяльності.

Фінанси будь-якого господарюючого суб'єкта, у тому числі й інноваційного, охоплюють грошові відносини цього суб'єкта з іншими господарюючими суб'єктами і банками з оплати науково-технічної продукції, контрагентських робіт, постачань спецобладнання, матеріалів і комплектуючих виробів, розрахунків з фундаторами, трудовим колективом і державними органами управління. Пригадайте, що в економіці ринкового типу система фінансування виконує дві дуже важливі функції - розподільну і контрольну. Зміст першої полягає в тому, щоб забезпечити кожного суб'єкта господарської діяльності необхідними йому фінансовими ресурсами.

Суб'єктами фінансування виступають самостійні підприємства, інноваційні підприємства, інтегровані фінансово-промислові структури, територіальні органи управління, нарешті, приватні особи. Усі вони в тій або іншій мірі беруть участь у відтворювальному процесі і формують кінцевий суспільний продукт. Розподільний процес, здійснюваний за допомогою фінансів, характеризується складністю і багатогранністю. Він безпосередньо пов'язаний із чинним цивільним законодавством, податковою системою, законодавством про банки і цінні папери, з іншими нормативними документами, що затверджуються на федеральному, територіальному і місцевому рівнях управління.

Контрольна функція фінансів зводиться до того, щоб сигналізувати про пропорції, що складаються, у розподілі коштів. Важливо, наскільки ефективно вони використовуються конкретним суб'єктом, що господарює. Аналіз практики вітчизняних і закордонних інноваційних підприємств показує, що від своєчасності й адресності розподілу фінансових ресурсів багато в чому залежить кінцевий результат будь-якої господарської діяльності і насамперед в інноваційній сфері.

Вихідними принципами, на основі і з урахуванням яких має будуватися система фінансування інновацій, є:

1) чітка цільова орієнтація системи - - її зв'язок із завданням швидкого й ефективного впровадження інновацій;

2) логічність, обгрунтованість і юридична захищеність використовуваних прийомів і механізмів;

3) множинність джерел фінансування;

4) широта і комплексність системи, тобто охоплення максимально широкого кола технічних і технологічних новинок і напрямів їхнього практичного використання;

5) адаптивність і гнучкість, що припускають постійне настроювання як усієї системи фінансування, так і її окремих елементів на умови зовнішнього середовища, що змінюються динамічно, з метою підтримки максимальної ефективності.

Раціональна система фінансування завжди націлена на підвищення об’єму і ефективності використання фінансових ресурсів. Зростання фінансової віддачі – це той важливий узагальнюючий показник, на основі якого оцінюється не тільки дієвість фінансової політики, яка здійснюється, але і кінцеві результати конкретної практичної роботи.

В умовах регульованих ринкових відосин система фінансування інноваційної діяльності має свою специфіку і виступає як складовий елемент фінансової політики держави. Ця система призвана забезпечувати вирішення наступних важливих завдань:

1) Створення необхідних припущень для швидкого та ефективного упровадження технічних новинок у всіх ланцюгах народногосподарського комплексу держави, забезпечення її структурно-технологічної перебудови.

2) Збереження та розвиток стратегічного, науково-технічного потенціалу в пріоритетних напрямках розвитку.

3) Створення необхідних матеріальних умов для збереження кадрового потенціалу науки і техніки, запобігання його виїзду за кордон.

Елементами цієї системи, які взаємодіють з інноваційними підприємствами та обєднаннями є:

· сукупність джерел надходження коштів;

· механізм акумуляції грошових надходжень та їх вкладання в інноваційні проекти і цільові програми;

· механізм контролю за інвестиціями, включаючи систему повернення і оцінки ефективності використання власного і запозиченого капіталів.

Коло джерел фінансування, що залучаються, залежить від організаційних рівнів і варіантів реалізації державної науково-технічної політики.

Дата добавления: 2014-12-07