Створення пробного додатку

Для наочної роботи з обробкою повідомлень і картами повідомлень заздалегідь необхідно створити простий діалоговий додаток. Назвемо його Dialog. При створенні можна прибрати прапорець ActiveX Controls оскільки необхідності використовувати ActiveX об'єкти в даній лабораторній роботі немає, а програмний код стає простіше і наглядніше.

2.2.2 Додавання деталей проекту, створення повідомлень

Відкриємо на вкладці Resource View Dialog.rc\Dialog\IDD_DIALOG_DIALOG [Английский (США)] та відредагуємо зовнішній вигляд додатку (рис. 2.1).

Рисунок 2.1 – Редагування зовнішнього вигляду додатку

Розмістимо елементи:

- Listbox, ідентифікатор залишимо за замовченням IDC_LIST1;

- Edit control з ідентифікатором IDC_EDIT1;

- дві кнопки Button з заголовками Add String та Delete String та ідентифікаторами IDC_BUTTON1 та IDC_BUTTON2;

- CheckBox Control з заголовком Select all strings та ідентифікатором IDC_CHECK1.

Додамо функції, що будуть обробляти події, за допомогою команди контекстного меню «Add Event Handler».

В цьому вікні справа знаходиться список класів і об'єктів, доступних для створення заголовків; зліва для кожного конкретного класу або об'єкту виводиться список доступних повідомлень або подій, та зліва внизу ім'я функції, що буде обробляти подію.

- Для IDC_BUTTON1, подія BN_CLICKED, ім'я OnButton1;

- для IDC_EDIT1, подія ON_CHANGE, ім'я OnChangeEdit1;

- для IDC_BUTTON2, подія BN_CLICKED, ім'я OnButton2;

- для IDC_CHECK1, подія BN_CLICKED, ім'я OnCheck1.

Кнопка Add&Edit створює функцію та відкриває текст програми для редагування. Додамо в нього текст функцій (лістинг 2.1).

void CDialogDlg::OnButton1()

{

m_ListBox.AddString(m_EditStr); //Додаємо рядок, що введений у поле Edit

}

void CDialogDlg::OnChangeEdit1()

{

UpdateData(TRUE);

}

void CDialogDlg::OnButton2()

{

int nIndex = m_ListBox.GetSelCount(); //Підраховує кількість виділених елементів

int i;

CArray <int, int> aryListBoxSel; //Ініциалізація масиву

aryListBoxSel.SetSize(nIndex); //Задамо розмірність масива

//Отримуємо індекси виділених елементів

m_ListBox.GetSelItems(nIndex, aryListBoxSel.GetData());

for(i=aryListBoxSel.GetSize()-1; i>=0; i--)

//Видаляємо виділені рядки

m_ListBox.DeleteString(aryListBoxSel.GetAt(i));

}

void CDialogDlg::OnCheck1()

{

int Items, i;

Items = m_ListBox.GetCount(); //Отримуємо кількість елементів у списку

for(i=0; i<=Items; i++)

m_ListBox.SetSel(i); //Відмічаємо кожний елемент у циклі

}

Лістинг 2.1 – Функції обробки подій

Зверніть увагу на карту повідомлень що буда згенерована автоматично у файлі з початковим кодом класу діалогового вікна. Вона зв'язує події та функції їх обробки (лістинг 2.2).

BEGIN_MESSAGE_MAP(CDialogDlg, CDialog)

//{{AFX_MSG_MAP(CDialogDlg)

ON_WM_SYSCOMMAND()

ON_WM_PAINT()

ON_WM_QUERYDRAGICON()

ON_BN_CLICKED(IDC_BUTTON1, OnButton1)

ON_EN_CHANGE(IDC_EDIT1, OnChangeEdit1)

ON_BN_CLICKED(IDC_BUTTON2, OnButton2)

ON_BN_CLICKED(IDC_CHECK1, OnCheck1)

//}}AFX_MSG_MAP

END_MESSAGE_MAP()

Лістинг 2.2 – Карта повідомлень

Відкомпілюємо проект та перевіримо як працює програма (рис. 2.2)

Рисунок 2.2 – Результат роботи програми

2.3 Завдання до лабораторної роботи

Згідно з вказівками створити програму для роботи зі строками. Розібрати алгоритм обробки повідомлень. Розібрати команди, що використовуються в програмі.

2.4 Контрольні питання

2.4.1 Поясніть відмінність програмування в ОС Windows від програмування в ОС DOS.

2.4.2 Дайте визначення поняття «подія».

2.4.3 Дайте визначення поняття «повідомлення».

2.4.4 В якому разі повідомлення обробляється стандартним чином?

2.4.5 Структура карти повідомлень та її місце в програмі.

2.4.6 Основні макроси карти повідомлень.

2.4.7 Як зв’язати активний елемент вікна програми з функцією обробки повідомлення?

ЗАВДАННЯ №3
ВИВІД НА ЕКРАН. РОБОТА ЗІ ШРИФТАМИ

Мета роботи: розібратися з механізмом виводу інформації на екран в Windows. Навчитися виводити на екран різну інформацію – текстову, графічну. Навчитися маніпулювати параметрами шрифтів, що виводяться на екран.

3.1 Теоретичні відомості

3.1.1 Загальні відомості про вивід на екран

Вивід в графічному режимі може здійснюватися різними стандартними і призначеними користувачем шрифтами. Розрізняють два типи шрифтів: растрові і векторні. Растровий шрифт задається матрицею крапок, а векторний – рядом векторів, що становлять символ.

Стандартним значенням після ініціалізації графічного режиму встановлюється растровий шрифт DefaultFont, який, як правило, є шрифтом, використовуваним драйвером клавіатури.

Нижче наведені стандартні шріфти

- TriplexFont Trip.chr

- SmallFont Litt.chr

- SansSerifFont Sans.chr

- GothicFont Goth.chr

Більшість стандартних шрифтом не містить російських символів. Розробка ж власних шрифтів – досить складний і трудомісткий процес.

Встановити потрібний шрифт можна процедурою SetTextStyle(Font,d,c:word), де Font – вибраний шрифт, d – напрям (горизонтальне або вертикальне), з – розмір символів, що виводяться. Можливі значення двох перших параметрів. При організації вертикального виводу необхідно враховувати, що якщо не встановити точку початку виводу за допомогою MoveTo, то текст починається з нижнього рядка екрану і продовжується вгору. Величина символів встановлюється коефіцієнтом з. Якщо с=1, то символ будується в матриці 8*8, якщо с= 2, то матриця 16 і т.д. до 10-кратного збільшення.

Наприклад виведемо 2 рядки (вертикальну і горизонтальну) шрифтом DefaultFontразной величини:

SetTextStyle(0,11); {букви стандартної величини}

OutTextXY(200, 200, ‘Вертикальний рядок’);

SetTextStyle(0, 0, 2); {розмір букв збільшений}

OutTextXY(200, 220, ‘Горизонтальний рядок’);

Дата добавления: 2014-12-07