Четверта ознака реформаторіума - це введення різних занять із засудженими: шкільних, ремісничо-професійних, гімнастичних і військових

Англійська та ірландська прогресивні системи. В Англії та Ірландії з'являються тюремні системи, поіменовані в тюрьмознавській літературі як «англійська та ірландська прогресивні тюремні системи». З урахуванням марочної системи Меконочі в 50-х роках XIXст. тюремним діячем Вальтером Кронфортом в Ірландії запроваджується ступенева система (власне «класична» прогресивна тюремна система, пізніше отримала розгалуження в різних країнах). Її сутність в наступному.

Відбування покарання у в'язниці розбивається на чотири ступені. Першу сходинку становить одиночне ув'язнення, перебування в якому визначається диференційовано, залежно від того, до якого класу належить ув’язнений. Друга ступінь - це, коли по закінченню визначеного строку одиночного ув'язнення засуджені переводяться в умови загального ув’язнення, де вони діляться на п'ять класів і переходять з нижчого класу до вищого за кількістю отриманих (зароблених) марок. Третю сходинку становлять вже самостійні перехідні тюрми, до яких переводяться ув’язнені вищого класу. Перебування в цих в'язницях пов'язано з елементами довіри і напівсвободи з метою привчання до повної свободи. Тут в'язні працюють, і в цьому відношенні їхнє становище схоже на становище вільнонайманих робітників - своє утримання вони повинні виправдовувати самі. Останній завершальний ступінь - умовне звільнення. Засуджений отримує відпускне посвідчення, в якому вказується, що він повинен утримуватися від будь-яких порушень закону, вести «добропорядний спосіб життя». Умовно звільнений реєструється в поліції і підпадає під офіційний адміністративний нагляд спеціальної служби пробації (від анг. «probation» - доказ, випробування).

Англійська прогресивна система від ірландської відрізняється тим, що засуджені проходили три ступені в одній і тій же тюрмі (одиночне ув'язнення, спільні роботи з одиночним утриманням уночі і умовне звільнення).

На першій ступені ув'язнені поділялись на три класи: «зірки» (особи, які вперше потрапили у в'язницю, на сукні носили особливу зірку), перехідний клас і рецидивісти. На другій ступені ув'язнені піддавались новій додатковій класифікації, розбивались на п'ять класів - груп. Переведений в умови загального ув'язнення спочатку поміщався до випробувальної групи, в якій залишався до тих пір, поки не заробляв 720 марок, тобто мінімум 3 місяці (з розрахунку 8 марок у день). У кожному з наступних трьох класів ув'язнений перебував не менше одного року, поки не заробляв 2920 марок. У п'ятий «спеціальний» клас ув’язнений переводився лише за умови зразкової поведінки, це - по суті самостійна ступінь, на якій ув’язнений випробувався протягом не менше одного року перед умовним звільненням.

Борстальска система. Під цією назвою відома вперше введена в Англії за Законом 1908р. спеціальна система молодіжних в'язниць (для осіб від 16 до 21 року), що отримала свою назву від містечка Борсталь, розташованому поблизу р. Рочестер, де з'явилася перша така тюрма. Власне кажучи, ця система нічого особливо нового не внесла. Вона являла собою видозмінену американську систему реформаторіумів тільки без невизначених вироків.

Виправні установи для неповнолітніх. В історії тюремних систем самостійне місце займають виправні установи для неповнолітніх.. З другої половини XIXст.. в законодавстві і практиці боротьби зі злочинністю неповнолітніх під впливом громадської думки широкий розвиток отримали різні заходи педагогічного характеру та опікунського виховання, що застосовувались разом із покаранням або замість нього. Надалі розширилася мережа виправно-виховних закладів, до яких могли спрямовуватися неповнолітні правопорушники замість тюремного ув'язнення. Самі по собі установи для неповнолітніх зіграли прогресивну роль в історії пенітенціарних установ, оскільки, з одного боку, вони сприяли утвердженню принципу роздільного утримання неповнолітніх правопорушників і дорослих злочинців, а, з іншого, завдяки позитивному досвіду і застосованих в їх діяльності педагогічних методах впливу на ув'язнених в певній мірі надавали сприятливий вплив на всю пенітенціарну систему і методи поводження із злочинцями, зокрема. Серед сучасних кримінологів прийнято вважати, що кримінальне право стосовно неповнолітніх та виправно-виховні заклади для них є прообразом загального кримінального права пенітенціарних систем майбутнього[2].

Дата добавления: 2014-12-07