Визначення фаз серцевого циклу та ступеня автоматії різних віділів серця жаби

Розділ 2.Фізіологія серцево-судинної системи

Основні поняття розділу

Функції серцево-судинної системи - транспортна, дихальна, поживна, екскреторна, терморегуляційна, гуморальної регуляції.

Функціональні відділи системи кровообігу:

· Генератор тиску і витрату – серце

· Судини високого тиску – аорта

· Судини стабілізатори тиску – артерії

· Судини розподілення капілярного кровообігу – артеріоли та прекапіляри

· Судини обміну – капіляри

· Акумулюючи судини – венули та вени

· Судини венозного повернення крові – порожнисті вени

· Шунтуючи судини – артеріо-венулярні анастомози

Серцевий цикл – період, який охоплює одне скорочення (систола), і одне розслаблення (діастола) передсердь та шлуночків.

Систола шлуночків – складається з періоду напруги, періоду вигнання крові та періоду протодіастолічного.

Діастола шлуночків – складається з періоду ізометричного розслаблення, періоду наповнення кров’ю та пресистолічного періоду.

Основні види регуляції діяльності серця – міогенна саморегуляція, внутрішньосерцева нейрогенна, зовнішньосерцева рефлекторна, внутрішньо серцева гуморальна, зовнішньо серцева гуморальна.

Механізми венозного повернення крові до серця:

1. visa fronte (сила з переду)

а) негативний тиск у грудній порожнині (присисна роль дихання)

б) негативний тиск в устю передсердь в діастолу (присисна роль серця)

2. visa tergo (сила з заду)

а) остаточна кінетична енергія серця у вигляді тиску крові в кінці капілярів

б) скорочувальна діяльність скелетних м’язів

Артеріальний пульс – ритмічні коливання стінки артерії, обумовлені підвищенням тиску у період систоли.

Кров’яний тиск – співвідношення сили, з якою кров діє на стінки судин, до площі цих стінок

Лабораторна робота № 4.

Мета Зробити аналіз серцевого циклу, записуючи криву скорочень жаби. Вивчися ролі різних відділів провідної системи серця та функціональних зв’язків між ними.

Прилади та матеріали. Препарувальний набір, препарувальна дощечка, штатив, важілець Енгельмана, кімограф, нитки, булавки, розчин Рінгера, піпетка.

Об’єкт дослідження Жаба.

Питання для теоретичної підготовки Будова та функції серця. Серцевий цикл. Зміна збудливості серця в різних фазах його діяльності. Абсолютна та відносна рефрактерність. Особливості атипічних м’язових волокон серця. Провідна система серця. Центри автоматії серця, градієнт автоматії. Пейсмекер.

Завдання 1. Запис скорочень серця жаби.

Знерухомлюють жабу, руйнуючи зондом спиний мозок. Кладуть її на препарувальну дощечку черевцем доверху і фіксують булавками. Ухопивши пінцетом шкіру посередині черевця, надсікають її, роблять з двох боків розрізи до плечового з’єднання, зрізають клапоть шкіри.. Обтирають ножиці – щоб запобігти попаданню секрету шкірних залоз на серце. Оголюють серце, для цього піднімають пінцетом відросток грудини і роблять невеликий поперечний розріз черевних м’язів. Вводять у розріз браншу ножиць і розсікають зліва та справа плечовий пояс. Кістково-м’язовий клапоть зрізають. Піднявши пінцетом перикард, розсікають його і оголюють серце. Жабу влаштовують на дощечці так, щоб серце було безпосередньо під серфіном, який поєднано із закріпленим у штативі пишучим важільцем з підвішеною гиркою (мал. 2).

Мал. 2. Установка для запису скорочень серця жаби.

Натиснувши на верхню частину серфіну, а через неї і на верхівку шлуночка, обережно піднімають і перерізують вуздечку, яка обмежує рух важільця. Серце періодично зволожують розчином Рінгера.

Під час запису кардіограми положення важільця має бути строго горизонтальним, а положення нитки з серфіном, яка йде до важільця, - строго вертикальним, щоб забезпечити максимальну амплітуду коливань пишучого важільця по поверхні барабана кімографа, що повільно рухається.

Спостерігають послідовність скорочень відділів серця і позначають відповідні фази на одержаному записі.

Завдання 2 Автоматія серця (дослід Станніуса)

У жаби роз­різнюють такі відділи автоматії(мал.3): вузол Ремака — між венозним синусом і передсердям (наділений найбільшою автоматією і є водієм ритму); вузол Біддера— у міжпередсердній перетинці на межі із шлуночком, від нього відходять волокна атипової мускулатури (волокна Пуркіньє); вузли Догеля, розташовані нижче попереднього вузла, на нервових столиках, що від нього відходять.

Складають установку для запису скоро­чень серця жаби. Знерухомлюють жабу, руйнуючи спинний мозок.

Мал. 3. Схема будови серця жаби. а — вигляд з черевної сторони; б — вигляд збоку; в — вигляд із спинної сто­рони; 1 — права дуга аорти; 2 — ліва дуга аорти; 3 — ліве передсердя; 4 — праве передсердя; 5 — конус аорти; 6 — шлуночок; 7 — права передня по­рожниста вена; 8 — ліва передня порожниста вена; 9 — венозний синус; 10 — задня порожниста вена; 11 — вузол Ремака; 12 — вузол Біддера.

Мал. 4.Схеми накладання лігатур Станніуса:

а — накладання лігатури на венозний синус;

б, в — накладання лігатури між передсердями та шлуночком;

г — видалення верхівки серця.

Жабу кладуть на дощечку черевцем вверх і фік­сують за лапки шпильками. Захоплюють пінцетом від­росток груднини, нижче нього ножицями розрізують шкіру і видаляють над серцем передню поверхню груд­ної стінки. Обережно, щоб не пошкодити серце, зрізу­ють перикард. Тонким пінцетом просувають лігатуру між дугами аорти і порожнистими венами, злегка зав'я­зують її, розташовуючи по сіноатрикулярній борозні. Таку саму лігатуру протягують над борозною, яка міс­титься між передсердями та шлуночками (мал.4).

Закріплюють дощечку з жабою у штативі, встанов­люють пишучий важілець в горизонтальне положення. Затискують серфіном верхівку шлуночка, при цьому серце витягується з грудної порожнини. На задній його поверхні перерізують вуздечку, яка може уповільнити рух важільця. Притискують писчик важільця Енгельмана до паперу кімографа. Вмикають кімограф, проводять запис серцевих скорочень при великій швидкості обертання кімографа. Щоб запобігти висиханню серця, його періодично змочують розчином Рінгера.

Після вихідної реєстрації скорочень серця беруться до другої частини досліду — вивчення ступеня автоматії різних відділів серця. Вмикають кімограф і під час за­пису серцевих скорочень затягують першу лігатуру, цим відокремлюючи венозний синус від передсердь. При цьо­му венозний синус продовжує скорочуватися, а перед­сердя та шлуночок зупиняються. Продовжуючи запис, затягують другу лігатуру між передсердями та шлуноч­ком. Часто після цього через кілька секунд шлуночок починає скорочуватися в уповільненому ритмі і ці ско­рочення вдається зареєструвати на папері кімографа. Потім накладають третю лігатуру на шлуночок, ближче до верхівки. Звичайно після цього верхівка не скорочує­ться. Щоб переконатися, що верхівка серця зберегла здатність скорочуватися, її відрізують, кладуть на пред­метне скло з краплиною розчину Рінгера (або в чашку Петрі з тим же розчином) і, подразнюючи вістрям препарувальної голки, спостерігають реакцію.

Зарисувати анатомічну схему серця, на якій позначити місця накладання ліга­тур за Станніусом. Визначити частоту скорочень області венозного синуса, передсердь і шлу­ночка до і після накладання лігатур. Описати результа­ти спостережень за верхівкою серця після того, як її відсікли та піддали механічному подразненню. Зробити висновки.

Питання для самопідготовки та контролю

1.З яких фаз складається серцевий цикл і яка їхня тривалість?

2. Назвіть клапани серця та їхні функції.

3. Як змінюється тиск порожнини серця, аорти та легеневої артерії під час серцевого циклу?

4. Яким структурам серця вла­стива автоматія?

5. Значення окремих вузлів провідної системи серця.

6. Головний водій ритму, градієнт автоматії.

7. Як показати у досліді на жабі, що збудливість серцевого м’яза знижується при дії на нього блукаючого нерва?

8. Як повиння була б змінитися робота серця, якби гемоглобін не входив би до складу еритроцітів, а був розчинений у крові?

Лабораторна робота № 5.

Дата добавления: 2014-12-07