Розділ 4.Фізіологія травлення

ЧСС

Де: ЗД – затримка лихання по Штанге;

ЧСС - частота серцевих скорочень (ЧСС) за хвилину.

Оцінювання: до 5 – низький;

5-10 – нижче середнього;

♀10-20 та ♂10-30 – середні;

♀20-40 та ♂30-60 – вище середнього;

♀›40 та ♂›60 – високі.

Завдання 3 Проба Сєркіна.

Функціональна дихальна проба з максимальною затримкою дихання до та після 10 присідань.

1. У стані спокою визначити затримку дихання на вдиху сидячи.

2. Зробити 10 присідань протягом 30с та знову визначити затримку.

3. Після одного вдиху знову визначають затримку дихання.

Суттєве скорочення часу свідчить про погіршення функції дихання (табл.8).

Таблиця 8. Показники проби Сєркіна у різних категорій людей.

Досліджувані	Час затримки
Здоровий тренований		30 та ↓
Здоровий нетренований	40 – 55	15 – 25	35 – 65
Із прихованим недоліком	20 – 35	12 та ↓	24 та ↓

Завдання 4. Визначення рухливості грудної клітини.

У досліджуваного визначають окружнисть грудної клітини при максимальному вдиху ти максимальному видиху. Дослідник проводить сантиметрову стрічку безпосередньо через пахви; при цьому досліджуваний повинен тримати руки “по швам”.

У здорових молодих чоловіків різниця між окружністю грудної клітини у положенні вдиху та видиху повинна складати 7 – 9см, а у жінок – 5 – 8см.

Завдання 5. Перкусія грудної клітини.

За допомогою цього метода (перкусія означає вистукування) можна визначити нижню межу легенів. Нижче цієї межи звук буде глухим, що пов’язане із затуханням звукових коливань у тканинах органів черевної порожнини. Вище межі легенів, тобто над насиченою повітрям легеневою тканиною, перкуторний звук буде більш ясним. Таким чином можна визначити межу легенів при максимальному вдиху та видиху.

У здорових молодих людей ця межа на максимальному вдиху повинна бути як мінімум на три міжреберних проміжки нижче, ніж при максимальному видиху.

Питання для самопідготовки та контролю

1. Регуляція дихання.

2. Які фактори впливають на регуляцію дихання?

3. Які механізми регуляції забезпечу­ють затримку дихання різної тривалості у людини?

4. На питання “у чому полягає функція дихального цєнтра?” деякі студенти відповідають, що “він надсилає імпульси до легенів”. Це, звичайно, не вірно. Дихальний центр надсилає імпульси у дихальні м’язи – диафрагму та міжреберні м’язи. А чи вірно ствердження – “дихальний центр пов’язаний із легенями”?

5. Якщо у новонародженого при перев’язці пуповини затягувати лігатуру дуже повільно, то першей вдих може не відбутися і дитина загине. Чому?

6. Чемпіони по пірнанню у воду занурюються на глибину до 100м без акваланга та повертаються на поверхню за 4-5 хвилини. Чому у них не виникає кесонна хвороба?

7. Відомі паталогічні стани, пов’язані з погіршенням дифузії О через альвеолярно-капілярну мембрану. Чому цього не спостерігається у відношенні до дифузії СО ?

8. У здорового мешканця гірського району виявлено підвищений вміст еритроцитів у крові. Чи можете ви сказати, на якій приблизно висоті знаходиться цей район?

Основні поняття розділу

Травлення – складний фізіологічний процес механічної та хімічної переробки їжі та всмоктування поживних речовин у кров та лімфу.

Поживні речовини – речовини, що слугують джерелом енергії для організму (якщо вони розщеплюються з утворенням з’єднань, менш багатих на енергію) та виконують пластичну функцію (використовуються для синтезу секретів та компонентів структур). Це білки, жири, вуглеводи, а також мінеральні речовини та вітаміни.

Таблиця 9. Загальний склад травних соків.

Назва	Секреторний орган	Об’єм за добу	рH	Основні складові
Слина	Слинні залози	500 –2000мл	5,8-7,36	Орг.: білки,ам.кислоти, муцин, калікреїн; Неорг.: хлориди, фосфати, солі Na, K… Ферменти: α-амілаза, мальтаза, лізоцим.
Шлунковий сік	Залози шлунку	2 –3л	0,9-1,8	Неорг.: Na+, K+, C1ˉ, НСО ˉ, Н+, НС1(0,4-0,5%); Орг.: муцин. Ферменти: пепсин, гастриксин, внутрішній фактор, ліпаза, лізоцим, желатиназа.
Панкреатичний сік	Підшлункова залоза	1,2-2л	7,8-8,4	Орг.: Білки, вуглеводи… Неорг.: Na+, K+, C1ˉ, НСО ˉ, Н+, Са²+, Mg²+, Zn²+, фосфати, сульфати. Ферменти: ендопептидази, трипсин, хімотрипсин, еластаза, екзопептидази, карбоксипептидази, амінопептидази, α-амілаза, липаза, фосфоліпаза, холестеролаза, рибонуклеаза.
Сік тонкого кишечника	Залози у стінках тонкого кишечника	До 2,5л	7,2-8,6	Неорг.: Na+, K+, C1ˉ, НСО ˉ, Са²+; Орг.: солі жовчних кислот. Ферменти: сахараза, лактаза, ентерокіназа, ліпаза, фосфоліпаза, пептидази.
Сік товстого кишечника	Секреторні клітини у стінках товстого кишечника	270-1550мл	8,5-9	Неорг.: Na+, K+, C1ˉ, НСО ˉ, Са²+; Ферменти: пептидази, ліпаза, амілаза, нуклеази.

Енергетична цінність (фізіологічна теплота згорання) – кількість енергії, що звільнюється при розщепленні 1г речовини (жири-38,9 кДж/г; білки-17,2 кДж/г; вуглеводи-17,2 кДж/г).

Етапи засвоєння поживних речовин – механічна обробка, хімічна обробка (порожнисте травлення, мембранне травлення, всмоктування).

Функції травного тракту – секреторна, моторно-евакуаторна (перистальтика),всмоктування, екскреторна, інкреторна, захисна, рецепторна, участь у гемопоезі.

Типи травлення – аутолітичне, сімбіонтне, власне (внутрішньоклітинне, зовнішньо клітинне, мембранне).

Регуляція функцій системи травлення – місцевий, центральний, а також, так званий гангліонарний (проміжний) рівні.

Місцевий рівень регуляції – 1. Ентеральна або метасимпатична НС - комплекс взаємопов’язаних мікроганглієв у стінках ШКТ, що складається із Ауербахового (міжм’язового) сплетіння та Мейснерового (підм’язового) сплетіння. Регулює моторну та секреторну функції; 2. Дифузна ендокринна система ШКТ – ендокринні клітини у епітелії слизової оболонки ШКТ та підшлункової залози, що виробляють гастроінтерстинальні гормони. Регуляторний вплив здійснює ендокринним та паракринним шляхами.

Проміжний рівень регуляції – здійснює зв’язок між центральним та місцевими рівнями за допомогою еферентних волокон симпатичної та парасимпатичної НС.

Центральний рівень регуляції – ряд структур ЦНС (переважно спиного мозку та стовбура), що утворюють травний центр, який координує діяльність ШКТ та визначає травну поведінку.

Перистальтика ШКТ – зміни конфігурації стінок травного тракту, пов’зані із скороченням та розслабленням їх м’язів. Розрізняють пропульсивну та непропульсивну моторику, ритмічну сегментацію та тонічні скорочення.

Лабораторна робота № 12.

Дата добавления: 2014-12-07