Основні терміни і поняття наукової роботи

Наукова проблема − це складне теоретичне або практичне питання, яке вимагає вивчення і вирішення. Розв'язання наукових проблем є основним способом здобуття знань, а отже, і розвитку пізнавальної діяльності. Усвідомлення проблеми дозволяє дослідникові визначити тему, об'єкт і предмет дослідження.

Структурними одиницями проблеми є окремі теми і питання.

Тема − це наукове завдання, що охоплює окреме наукове дослідження. Структурними одиницями теми є численні дослідницькі питання.

Під науковими питаннями розуміють дрібні наукові завдання конкретного наукового дослідження, результати розв'язання яких мають, головним чином, практичне значення.

При розробці теми окреслюється конкретне завдання дослідження, наприклад, розробити ефективну технологію навчання: методику розвитку окремої фізичної якості; програму морального виховання у процесі занять фізичними вправами тощо.

Під об'єктом філософи розуміють частину об'єктивної реальності, що на певному етапі розвитку стає предметом практичної й теоретичної діяльності людини.

Предметом пізнання вважають окремі аспекти та властивості об'єкта, що досліджуються з певною метою в конкретних умовах Розвиток знань про об'єкт відкриває його нові сторони і властивості, які виступають предметами пізнання. Отже, об'єкт і предмет співвідносяться як загальне і окреме. Тому предмет дослідження, висвітлюючи певну частину, сторону або елемент об'єкта, дозволяє визначити межі пошуку. Якщо, наприклад, об'єктом дослідження є «процес фізичного виховання учнів початкових класів», то предметами дослідження можуть бути: фізична підготовка учнів початкових класів; зміст фізичного виховання учнів початкових класів, форми занять; виховання потреби до самовдосконалення тощо.

Основними об'єктами педагогічних досліджень у фізичному вихованні є діяльність учителів, тренерів і вихователів, дітей, учнів, спортсменів, педагогічні стосунки (між суб'єктами навчання, тренування та виховання, особистістю і колективом, навчанням і самовдосконаленням, вихованням і самовихованням, тренуванням і самотренуванням), організація чи управління пізнавальною діяльністю дітей, навчально-виховним або тренувальним процесом.

Предметом дослідження можуть бути мета навчання чи виховання; прогнозування, зміст, форми й методи організації педагогічного процесу; характеристики діяльності учня й учителя, спортсмена й тренера; суперечності в навчально-виховному й тренувальному процесах, шляхи його вдосконалення; характер педагогічних вимог, впливів; педагогічні умови навчання і виховання; особливості, тенденції розвитку навчально-виховних та навчально-тренувальних явиш і процесів, різні види педагогічних ситуацій у процесі фізичного виховання і спортивного тренування.

Іншими словами, визначаючи об'єкт, необхідно відповісти на питання, що розглядається в дослідженні, а предмет визначає аспект розгляду, дає уявлення, як досліджується об'єкт, які його нові відносини, властивості і функції вивчаються.

Дослідження можна вважати актуальним в тому випадку, коли, по-перше, тема відповідає потребі практики і, по-друге, заповнює прогалини в теорії. Критерій актуальності динамічний, оскільки залежить від конкретних і специфічних обставин. Найпереконливішою підставою, яка визначає актуальність дослідження, є соціальне замовлення, що віддзеркалює найгостріші суспільно вагомі проблеми, які вимагають негайного вирішення.

Обґрунтовуючи актуальність науково-методичних та науково-дослідних робіт, до уваги беруть, насамперед, практичну потребу в опрацюванні теми, ступінь розв'язання цього питання в педагогічній практиці, а за потреби й прогнозований соціально-економічний ефект від впровадження одержаних результатів.

Завершуючи виклад актуальності дослідження, варто зробити висновки про те, що незважаючи на наявні праці, наукові знання з порушеного питання є недостатніми, застарілими або відсутніми, що суперечить потребам галузі, суспільства, окремої особи у фізичному вихованні чи спортивному тренуванні.

Таким чином, дослідження є актуальним, якщо воно:

1) має значення для розвитку суспільства;

2) служить розвиткові теорії й удосконаленню практики фізичного виховання чи спортивного тренування;

3) порушує недосліджену або недостатньо досліджену проблему;

4) актуальне і для його реалізації створені відповідні умови.

Завершуючидослідження, автор робить висновки, які випливають з його результатів.

Висновки − цекороткі лаконічні судження, упроцесі формування яких авторвикладає: найважливіші наукові та практичні результати, одержані вдослідженні, які передають суть розв'язаної наукової проблеми абозавдання; її значення для науки і практики; рекомендації щодонаукового та практичного використання одержаних результатів. Висновки дослідження тісно пов'язані з його метою, завданнями та новизною. Всі ці позиції наукового апарату повинні бути представлені у висновках.

Велике значення для дослідника та науковців і практиків галузі має своєчасна апробація результатів дослідження, яка дозволяє першому перевірити правильність зроблених висновків і рекомендацій, а іншим − ознайомитися з проблемами, що розробляються колегами, і критично оцінити їх.

Слово «апробація» − латинського походження і дослівно означає «схвалення, ствердження, визнання якості». У сучасному розумінні − це встановлення істини, компетентна оцінка й конструктивна критика методики і результатів роботи.

Апробація відбувається шляхом публікації матеріалів, їх письмового й усного оприлюднення на наукових з'їздах, конгресах, симпозіумах, нарадах, семінарах.

Метод дослідження − це сукупність прийомів практичного або теоретичного освоєння педагогічної дійсності; розв'язання конкретних освітніх завдань; комплекс інтелектуальних дій, логічних процедур, за допомогою яких педагогічна наука прагне встановити істину, підтвердити чи спростувати її.

Педагогічний експеримент − це комплексний метод дослідження в якому використовуються методи спостереження, опитування, контрольні випробування тощо і який забезпечує об'єктивну перевірку правильності висунутої дослідником гіпотези. Експеримент дозволяє виявити суттєві зв'язки між явищами, які повторюються, тобто виявити закономірності педагогічного процесу.

Педагогічний експеримент передбачає не тільки проведення занять, а й реєстрацію їх ефективності. Тому його структура передбачає таку послідовність процедур:

ü вихідне дослідження (контрольний зріз);

ü проведення занять протягом часу, який дозволяє одержати певні зрушення (результат);

ü проміжний контрольний зріз;

ü завершальне контрольне дослідження.

За метою дослідження експеримент може бути констатувальним і формувальним.

Констатувальний експеримент ще називають діагностичним або контролюючим. Всі назви відповідають його сутності, оскільки за допомогою цього експерименту визначають реальний стан досліджуваної проблеми фізичного виховання, спорту та фізичної реабілітації до втручання дослідника в навчально-виховний процес дослідника. Збирають вихідні дані про фізичний розвиток, фізичну підготовку, фізичний стан учнів (студентів, дорослого населення); їх ставлення до цього процесу; перевіряють уже відомі факти та їхній вплив у нових умовах, з іншим віковим контингентом, визначають міру цього впливу.

Зібрані в констатувальному експерименті дані є підставою для такої побудови дослідження, яка дозволяє прогнозувати розвиток властивостей, якостей, характеристик явища, що вивчається.

Формувальний експеримент ще називають перетворюючим або дослідницьким. Його мета − перевірити ефективність нового в науці і практиці педагогічного положення, запропонованого дослідником. У процесі експерименту і після його завершення експериментатор може корегувати розроблену експериментальну програму, удосконалювати її і робити придатною для практичного використання в процесі фізичного виховання, спортивного тренування і фізичної реабілітації, усуваючи з неї деталі, які суттєво не позначаються на резуль­татах навчально-виховного процесу, але вимагають невиправданих зусиль тих, хто її реалізує у практиці.

І констатувальний, і формувальний експеримент залежно від поінформованості учасників дослідження про завдання і зміст дослідження, може бути відкритим або закритим.

За спрямуванням експеримент може бути абсолютним і порівняльним.

Абсолютний експеримент проводять при потребі вивчити стан (на даний час) групи осіб. Він характерний для масових діагностичних досліджень, в яких не буде простежуватися динаміка розвитку чи підготовленості учасників експерименту.

Порівняльний експеримент проводиться для виявлення ефективності певного експериментального чинника у формувальному дослідженні. Порівняння може відбуватися різними способами.

Порівнювати можна результати констатувального експерименту зі стандартами фізичного розвитку і нормативами підготовленості.

Здебільшого проводять послідовний порівняльний експеримент, який передбачає порівняння контрольних показників до впровадження навчально - виховний процес експериментального чинника і після деякого часу його впливу на учасників дослідження. Використовують цей вид порівняння і толі, коли група осіб, що займається, малочисельна і немає можливості створити аналогічну групу для контролю.

Якщо є можливість сформувати контрольні групи, то застосовують паралельний експеримент, який є найнадійнішим. Навчальні заняття в обох групах (класах) проводяться однаково, за винятком експериментального чинника, який повинен бути чітко окреслений і зрозумілий.

Дата добавления: 2014-12-07