Тема 1: Вступ. Людина та економіка

КОНСПЕКТ ЛЕКЦІЙ

Стратегия вхождения на конкурентный рынок

Сохранении конкурентных преимуществ

Наступательные стратегии при

1) Наступательная стратегия;

2) Оборонительная стратегия.

Типы наступательной стратегии:

1) Действия, направленные на то, чтобы противостоять сильным сторонам конкурентов или превзойти их.

2) Действие, направленные на использование слабости конкурентов.

3) Одновременное наступление на нескольких фронтах.

4) Захват незанятых пространств.

5) Партизанская война.

6) Упреждающие удары.

Объекты атаки при наступательной стратегии:

1) Лидеры.

2) Идущий вслед за лидером.

3) Компания, находящееся на грани ухода с рынка.

4) Небольшие местные или региональные компании.

1) Стратегия экспорта.

2) Стратегия лицензирования.

3) Мультипликационная стратегия.

4) Стратегия франчайзинга.

5) Глобальная стратегия.

6) Стратегические альянсы.

Причины выхода компании на загруженный рынок:

1) Привлечение новых клиентов.

2) Сокращение издержек и повышение конкурентоспособности.

3) Преимущества за счет ключевых компетенций.

4) Снижение риска за счет расширения рынка.

Лекция № 12 (16.05.12)

Сдача дз и информация по 2 РК.

Наукоемкость

для вищих навчальних закладів I рівня акредитації

дисципліни

«ОСНОВИ ЕКОНОМІЧНОЇ ТЕОРІЇ»

Розглянуто і схвалено цикловою комісією __________________дисциплін

Протокол № ______

“____”____________20___р.

Голова комісії _________

Викладач____В.В.Колеснікова

План

1. Людина як фактор і кінцева мета виробництва. Економічні якості людини.

2. Діяльність людини. Потреби та економічні інтереси людини.

МЕТА: знайомство з метою та сутністю дисципліни

–1–

Із проголошенням незалежності України її народ має змогу будувати власну державу, обирати модель соціально – економічного розвитку, проводити свою внутрішню та зовнішню політику.

Найважливішим завданням у боротьбі за економічний суверенітет України є формування у мільйонів її громадян інтересів та стимулів до праці, розкріпачення їх інтелектуальних, організаторських, духовних здібностей, консолідація зусиль для побудови незалежної держави.

Виконання цих завдань неможливе без усвідомлення того, що народ України стає господарем і власником своєї землі, підприємств і установ, природних ресурсів, інтелектуальної власності та інших складових національного багатства, що рівень його життя, життя майбутніх поколінь залежатиме від результатів їхньої праці, від умілого управління економікою тощо, від формування нового національного економічного мислення. Найважливіша роль у формуванні цього мислення належить економічній теорії.

Економічна теорія – наука, яка складає основу фаху будь – якого спеціаліста. Вона має справу з тими проблемами, які стосуються всіх нас, без винятку, вивчаючи найважливіші сторони нашого життя. Здебільшого характер діяльності людини містить в собі економічний зміст. Цей процес здійснюється на підприємствах, в установах, у побуті тощо. Отже, наша мова дуже багата на економічні терміни та категорії. Від їх розуміння в значній мірі залежить добробут людини, її здатність орієнтуватися в складних соціально – економічних умовах сучасного життя.

В усіх економічних системах минулого і сучасності основною продуктивною силою була і залишається людина. Проте на попередніх етапах розвитку цивілізації розвивалися здебільшого окремі сторони людини - працівника, то в наш час уперше за всю історію розвитку людства створюються умови для реалізації справжньої природи людини – бути основною метою розвитку суспільства, розвивати свої здібності.

Ця мета реалізується внаслідок інтенсивної дії закону зростання потреб, органічного поєднання в кожному індивідуумі людини - працівника і людину-власника (що формує людину економічно). На цій основі створюються можливості розвивати інші сутнісні сили людини - соціальні, політичні, духовні, національні, тощо.

Двома найважливішими сторонами людини є біологічна і соціальна. Внаслідок цього людину називають біосоціальною істотою.

Біологічна сторона людини означає її належність до природи у цьому разі вона є природною істотою, наділеною природними силами. Тому й праця з фізіологічного погляду є виконанням певних функцій людського організму, кожна з яких – це затрати мозку, нервів, м’язів і т.д. Тому для відтворення людини необхідно оберігати й підтримувати індивіда як біологічну істоту, задовольняти його потреби. У процесі праці, зростання її корисності та продуктивності на планеті відбувається збільшення енергії.

Соціальна сутність людини означає причетність її до суспільних відносин, розкриття цієї сутності в таких підсистемах цих відносин, як техніко-економічні, відносини економічної власності, соціальні, правові, політичні, національні, культурні, ідеологічні. Соціальна сутність людини збагачується коли вона бере участь в економічній, правовій, політичній та інших видах діяльності.

-2-

Біологічній і соціальній сторонам людини відповідають певні види діяльності й типи власності. Кожен працюючий має певну професію, використовує специфічні засоби виробництва, ставить перед собою певну мету, тобто праця людини є індивідуальною. Водночас переважна більшість людей працює в трудових колективах, де результати діяльності окремого індивідуума залежить від праці членів трудового колективу. Діяльність окремого індивідуума залежить також від ефективності праці інших трудових колективів, від вмілого керівництва на галузевому і міжгалузевого рівнях, від своєчасного отримання кредитів, величини сплачуваних підприємством податків і т.д. У праці в одному трудовому колективі та взаємопов’язаній праці багатьох колективів формуються відповідно колективний та суспільний характер праці.

Названим сторонам людини і видам діяльності відповідають певні форми економічної власності. Так біологічній природі людини, її індивідуальній діяльності найбільшою мірою відповідає особиста (приватна) власність, а соціальній природі людини, колективному і суспільному характеру праці – колективну й суспільну форми власності.

Суспільна власність, необхідна для розвитку фундаментальних наук, досліджень, освіти тощо

Потреби – мотив людини, що спонукає її до діяльності. Визначними з поміж них є економічні потреби. Людина повинна задовольнити насамперед такі найелементарніші потреби (в їжі, одязі, житлі), на цій основі можуть бути задоволені культурні, духовні та ін. Потреби зароджуються у формі об’єктивної мети, конкретної цілі людини.

Економічні потреби – це ідеальний внутрішній мотив людини, що спонукає її до економічної діяльності з метою забезпечення власного добробуту та добробуту членів своєї сім’ї.

Економічні потреби тісно пов’язані з виробництвом, обміном, споживанням. Необхідність задоволення економічних потреб спонукає виробництво створювати необхідні життєві блага. У свою чергу, виробництво, створюючи нові товари і послуги, стимулює розвиток потреб людини. Задоволення економічних потреб здійснюється в процесі споживання.

За ступенем задоволення розрізняють:

а) абсолютні економічні потреби – це максимально можливий обсяг виробництва матеріальних благ і послуг за найбільш сприятливих умов, які могли б бути спожиті суспільством.

б) дійсні економічні потреби – це ті, які задовольняються при оптимальних розмірах виробництва, у випадку України при значному недовантажені виробничих потужностей та армії безробітних.

в) фактичні економічні потреби – виступають у формі задоволеного платоспроможного попиту. Вони визначаються співвідношеннями цін на предмети споживання і грошових доходів населення.

За характером виникнення:

- первинні (базові), пов’язані з самим існуванням людини: їжа, одяг, безпека, житло

- вторинні, виникнення та зміна яких зумовлені розвитком цивілізації: модний одяг, комфортне житло, інформація, ін.

За нагальністю задоволення:

- першочергові (предмети першої необхідності);

- другорядні (предмети розкоші).

За можливостями задоволення:

- насичені, вгамовні (мають чітку межу і можливість повного задоволення);

- ненасичені, невгамовні (не можуть бути задоволені повністю, не мають меж насичення).

За участю у відтворювальному процесі:

- виробничі (потреби у засобах виробництва);

- невиробничі (потреби у споживчих благах).

За суб’єктами вияву:

- особисті (виникають і розвиваються у процесі життєдіяльності індивіда);

- колективні, групові (потреби групи людей, колективу);

- суспільні (потреби функціонування та розвитку суспільства в цілому).

За засобами задоволення:

- фізіологічні потреби - основні потреби у товарах і послугах, без яких неможливе існування людини;

- соціальні потреби – потреби у здобутті освіти, медичних послуг, соціальному страхуванні, вихованні дітей;

- духовні потреби – потреби людини у відвідуванні кіно, театру, розвитку особистості. Розвиток та задоволення потреб у кінцевому підсумку залежить від ступеня зрілості економічної системи.

Блага – це засоби задоволення людських потреб. Блага розрізняють за певними критеріями:

- за характером матеріалізації: неуречевлені (здоров’я, спілкування, знання) й уречевлені (дари природи, продукти праці: їжа, одяг, житло);

- за кількісною обмеженістю: неекономічні (необмежені, їхні обсяги перевищують наявні людські потреби) та економічні (обмежені, обсяги яких менші за існуючі потреби);

- за призначенням: виробничі ресурси, до яких відносять матеріальні ресурси (фізичний капітал, земля, сировина тощо) і нематеріальні ресурси (цінні папери, гроші, інформація) та людські ресурси (здатність до організації й ведення підприємницької діяльності та послуги праці).

Економічні потреби можна згрупувати навколо потреб:

а) людини-працівника – народжуються у виробництві і пов’язані з процесом праці, з можливістю працювати тобто потреби у якісному вдосконаленні умов праці (санітарно-гігієнічні умови, фізичні небезпеки і т.д.).

б) людини-власника – це потреби в отриманні гідної для сучасного суспільства величини зарплати, у привласненні частини прибутку через механізм володіння акціями підприємства і т.д., а також у володінні товарами тривалого користування.

Економічні інтереси – це усвідомленні економічні потреби окремих людей, соціальних верств, груп та класів. Економічні інтереси - знаходять свій вияв у поставлених цілях, конкретних завданнях та діях щодо їх досягнення.

Економічні інтереси більшості сучасних працівників спрямовані на отримання предметів споживання та послуг, а інтереси власників засобів виробництва – на збільшення різних видів власності (папери, метал, майно). Тому засобом реалізації економічних інтересів працівників є отримання заробітної плати, а власників засобів виробництва - привласнення прибутків.

Питання для самоконтролю.

1. Охарактеризуйте основні сторони людини економічної

2. Які потреби існують у людини – працівника і людини – власника?

3. Охарактеризуйте економічні потреби.

Дата добавления: 2014-11-28