Самостійне вивчення 1 страница. Тема: Договір купівлі-продажу

План

Лекція

Тема: Договір купівлі-продажу. Договір міни. Договір дарування.

Питання для самоперевірки

1. Поняття та значення цивільно-правової відповідальності та її види?

2. Умови цивільно-правової відповідальності?

3. Цивільне правопорушення та його склад?

4. Поняття шкоди і збитків?

Література

1. Алексеев С.С. О составе гражданского правонарушения // Правоведение. — 1958. — №1.

2. Варкалло В. Об ответственности по гражданскому праву. — М., 1978.

3. Васькин В.В., Овчинников Н.И., Рогович Л.Н. Гражданско-правовая ответственность. — Владивосток, 1988.

4. Завидов Б.Д., Гусев О.Б. Гражданско-правовая ответствен-ность: Справочник практикующего юриста. — М., 2000.

5. Матвеев М.К. Основания гражданско-правовой ответствен ности. - М, 1970.

6. Матвеев М.К. Вина в советском гражданском праве. — К

7. Повьішение роли гражданско-правовой ответственности в ох-ране интересов граждан и организаций. — К., 1988.

8. Тархов В.А. Ответственность по советскому гражданскому праву. — Саратов, 1973.

9. Ткачук А.Л. Значення вини у відносинах відповідальності за порушення договірних зобов'язань: Автореф. дис. канд. юрид наук К., 2002.

1. Поняття, значення та види договору купівлі-продажу.

2. Предмет, ціна і форма договору.

3. Зміст договору купівлі-продажу та його правові наслідки його порушення.

1. Особливості окремих видів купівлі-продажу.

2. Договір роздрібної купівлі-продажу.

3. Купівля продаж нерухомого майна.

4. Купівля продаж у зовнішньоекономічному обігу.

1.Купівля-продаж є родовим поняттям стосовно деяких договорів, суть яких полягає в тому, що одна сторона зобов'язується передати у власність другої сторони яке-небудь майно, а остання зобов'язується прийняти це майно і сплатити за нього визначену грошову суму (ціну). До числа договорів, визнаних окремими видами договору купівлі-продажу, належать договори роздрібної купівлі-продажу, поставки, контрактації сільськогосподарської продукції тощо.

Особливістю нового ЦК щодо регулювання купівлі-продажу є те, що в ньому викладенню норм про окремі види договору купівлі-продажу передують загальні положення про купівлю-продаж, що також поширюються на такі види купівлі-продажу: роздрібну купівлю-продаж, поставку, контрактацію, міну (бартер), постачання енергетичних й інших ресурсів через приєднану мережу (якщо інше не передбачено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін).

Поряд із загальними правилами існують певні особливості приукладенні окремих видів договору купівлі-продажу.

Існує кілька видів договору купівлі-продажу, кожний із я має певну специфіку.

До них належать:

— роздрібної купівлі-продажу; договір купівлі-продажу на біржах і аукціонах;

— договір купівлі-продажу майна в процесі приватизації;

— деривативи (форвардний, ф'ючерсний та опціонний договори купівлі-продажу);

— зовнішньоекономічний договір купівлі-продажу;

— договір купівлі-продажу земельних ділянок.

Крім того, специфічними різновидами договору купівлі-продажу слід вважати договори поставки та контрактації сільськогосподарської продукції.

Купівлю-продаж на біржах і аукціонах регулюють закони України "Про товарну біржу", "Про цінні папери і фондову біржу" тощо.

Поряд із правилами купівлі-продажу, що діють стосовно всіх видів майна, спеціальні правила передбачені для окремих видів

майна.

Зокрема, купівлю-продаж державного майна в процесі приватизації

регулюють закони України "Про приватизацію державного майна", "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)".

Договір купівлі-продажу об'єкта приватизації, укладений із порушенням вимог чинного законодавства, визнається недійсним.

До арбітражного суду області звернувся прокурор області з заявою в інтересах держави в особі регіонального відділення Фонду державного майна України (далі — ФДМУ) про визнання недійсним договору купівлі-продажу об'єкта приватизації, укладеного ФДМУ з акціонерним товариством закритого типу "Інвестиційний фонд" (далі АТЗТ).

Рішенням арбітражного суду заяву прокурора задоволено за мотивом невідповідності зазначеного договору вимогам чинного законодавства. Постановою голови арбітражного суду рішення у справі залишено в силі.

Не погодившись із прийнятими рішеннями, АТЗТ звернулось із заявою про їх перевірку в порядку нагляду і скасування, виходячи з наступного.

АТЗТ взяло участь у конкурсі з приватизації аптеки не безпосередньо, а через свого інвестиційного керуючого Фінансову компанію, що діяла на підставі угоди між нею та АТЗТ, а тому без спеціального доручення. АТЗТ не вбачає в діях Фінансової компанії порушень законодавства і просить у позові прокурору відмовити.

Судова колегія Вищого арбітражного суду України з перевірки рішень, ухвал, постанов, вивчивши матеріали справи, встановила наступне.

Відповідно до рішення обласної державної адміністрації аптека, Що є об'єктом комунальної власності, підлягала приватизації шляхом некомерційного конкурсу з використанням приватизаційних сертифікатів.

Оскільки на конкурс було подано тільки одну заяву Фінансової компанії, конкурсна комісія прийняла рішення про приватизацію аптеки шляхом викупу її Фінансовою компанією.

Договір купівлі-продажу був укладений ФДМУ з АТЗТ, яке, як зазначено в договорі, діє через свого представника — Фінансову компанію. Водночас дозвіл на приватизацію аптеки наданий саме Фінансовій компанії, від останньої ж надійшла і заява про приватизацію аптеки без вказівки на те, що Фінансова компанія діє від імені АТЗТ. Відповідно до акта приймання-передачі об'єкта останній переданий Фінансовій компанії, на ім'я якої ФДМУ видане свідоцтво про право власності.

Посилання АТЗТ на те, що Фінансова компанія діяла в його інтересах, не може бути взяте до уваги, оскільки відповідно до Положення про інвестиційні фонди та інвестиційні компанії інвестиційний керуючий здійснює управління активами інвестиційного фонду від імені останнього, а не від свого власного. Такий же порядок діяльності інвестиційного управляючого передбачений і угодою" укладеною АТЗТ з Фінансовою компанією.

За такими обставинами судова колегія вважає обґрунтованим висновок арбітражного суду області про те, що договір купівлі-продажу аптеки укладений з порушенням вимог чинного законодавства а тому рішення і постанова в справі залишені без змін.

Деривативи — стандартні документи, що засвідчують право та (або) зобов'язання придбати або продати базовий актив на визначених ним умовах у майбутньому. Так визначені деривативи в Положенні про вимоги до стандартної (типової) форми деривативів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 19 квітня 1999 р. №632 Деривативами є: форвардний контракт; ф'ючерсний контракт; опціон.

Відповідно до Положення, вимоги до стандартної (типової) форми деривативів, установлені ним, поширюються на деривативи, укладення яких здійснюється на організованому і неорганізовано му ринках.

При укладенні деривативу сторони повинні зазначити в ньому, яка з них є покупцем, а яка продавцем деривативу. Слід враховувати, що покупець за деривативом визначений у Положенні як особа, яка згідно з форвардним та (або) ф'ючерсним контрактом повинна купити базовий актив контракту, а згідно з опціоном має право купити (продати) базовий актив опціону. Продавець за деривативом — особа, яка згідно з форвардним та (або) ф'ючерсним контрактом повинна продати базовий актив контракту, а згідно з опціоном зобов'язується продати (купити) базовий актив опціону.

При цьому базовий актив — це товари, цінні папери, кошти та їх характеристика, що є предметом виконання зобов'язань з деривативу.

Виконання зобов'язань, що випливають із деривативів, регулюється законодавством України. Деривативи мають бути укладені в письмовій формі.

Недотримання вимог Положення щодо наявності обов'язкових реквізитів є підставою для визнання того, що контракт не є деривативом.

Торгівля цінними паперами і деривативами це:

— будь-які операції з придбання або продажу цінних паперів чи фондових деривативів торговцями цінними паперами, чий статус встановлюється відповідним законодавством про цінні папери і фондовий ринок;

— будь-які операції з придбання або продажу товарах деривативів членами товарних бірж, чий статус установлюється законодавством про товарні біржі;

__ будь-які операції з покупки і продажу цінних паперів особами які не мають статусу торговців цінними паперами.

Визначення понять видів деривативів — форвардного, ф'ючерсного контрактів та опціону — надані в ст.1 Закону України від 28 грудня 1994 р. "Про оподаткування прибутку підприємств" і в Положенні.

Форвардний контракт визначений у Положенні як двостороння угода за стандартною (типовою) формою, що засвідчує зобов'язання особи придбати (продати) базовий актив у певний час і на визначених умовах у майбутньому, з фіксацією цін такого продажу при укладенні форвардного контракту.

Подібним способом визначено форвардний контракт у Законі "Про оподаткування прибутку підприємств".

Відповідно до Положення умови форвардного контракту визначаються за згодою сторін. Форвардний контракт має містити такі реквізити: назва контракту; сторони контракту; базовий актив контракту і його характеристики (емітент, вид цінного паперу, його номінальна вартість, термін обігу, інші відомості для цінних паперів; вид валюти — для коштів; асортимент для інших товарів); кількість базового активу; вартість контракту; ціна виконання; термін виконання; порядок оплати придбаного (проданого) базового активу; відповідальність сторін у разі невиконання або неналежного виконання зобов'язань, установлених цим контрактом; порядок розгляду спорів, що виникають під час укладення та виконання контракту; адреси, підписи, печатки, реквізити банківських рахунків (для юридичних осіб) і паспортні дані (для фізичних осіб) сторін контракту.

Згідно з Положенням ф'ючерсний контракт — стандартний документ, що засвідчує зобов'язання придбати (продати) базовий актив у визначений час і на визначених умовах у майбутньому, з фіксацією цін на момент укладення зобов'язань сторонами контракту.

Відповідно до Положення ф'ючерсний контракт має містити такі реквізити: назва контракту; вид контракту (з постачанням або без постачання базового активу); сторони контракту; базовий актив контракту і його характеристики (емітент, вид і кількість цінних паперів, його номінальна вартість, термін обігу, інші відомості для Цінних паперів; вид і кількість валюти для коштів; кількість, асортимент для інших товарів); обсяг контракту; розмір початкової маржи; механізм визначення ціни на момент виконання; ціна виконання; одиниця виміру ціни; термін виконання; відповідальність сторін у випадку невиконання або неналежного виконання зобов'язань, установлених цим контрактом; порядок розгляду спорів, що виникають під час укладення та виконання контракту;

адреси, підписи, печатки, реквізити банківських рахунків (для, юридичних осіб) і паспортні дані (для фізичних осіб) сторін контракту.

Опціон визначений у Положенні як стандартний документ, щ₀ засвідчує право придбати (продати) базовий актив на визначених умовах у майбутньому, з фіксацією ціни на час укладення такого контракту або на час такого придбання за рішенням сторін контракту.

Відповідно до Положення опціон має містити наступні реквізити: назва контракту; вид опціону (з поставкою або без поставки базового активу); сторони опціону; різновид опціону (опціон на купівлю, опціон на продаж); базовий актив опціону та його характеристики (емітент, вид і кількість цінних паперів, його номінальна вартість, термін обігу, інші відомості для цінних паперів; вид і кількість валюти для коштів; кількість, асортимент для товарів); ціна виконання; термін виконання (для опціону з виконанням протягом терміну дії) або на день виконання (для опціону з виконанням у встановлену дату); порядок оплати придбаного (проданого) базового активу; розмір премії опціону; відповідальність продавця опціону у випадку невиконання або неналежного виконання зобов'язань, встановлених опціоном; порядок розгляду спорів, що виникають під час укладення і виконання опціонів; адреси, підписи, печатки, реквізити банківських рахунків (для юридичних осіб) і паспортні дані (для фізичних осіб) сторін опціону.

Договір купівлі-продажу земельних ділянок несільськогосподарського призначення регулюється Указом Президента України від 19 січня 1999 р. №32/99 "Про продаж земельних ділянок несільськогосподарського призначення", яким запроваджений продаж земельних ділянок несільськогосподарського призначення, що знаходяться в державній або комунальній власності.

Указом встановлено, що об'єктами купівлі-продажу є земельні ділянки, на яких знаходяться об'єкти нерухомого майна, у тому числі об'єкти незавершеного будівництва і законсервовані об'єкти, приватизовані (відчужені) відповідно до законодавства України.

Дія цього Указу не поширюється на:

— земельні ділянки, надані в користування і передані у власність громадянам України з земель, що знаходяться в державній або комунальній власності, для ведення особистого підсобного господарства, будівництва та обслуговування жилого будинку і господарських будівель, дачного і гаражного будівництва, садівництва, а також громадянам і юридичним особам України для ведення товарного сільськогосподарського виробництва;

— земельні ділянки, що знаходяться в державній або комунальній власності і не можуть бути передані в колективну і приватну власність відповідно до ст.4 ЗК.

Продавцями земельних ділянок несільськогосподарського призначення є: щодо земель комунальної власності сільські, селищні, міські ради або уповноважені ними органи; щодо земель державної власності, районні, обласні, Київська і Севастопольська міські державні адміністрації, Рада міністрів Автономної Республіки Крим. Рішення про продаж земельних ділянок зазначені органи виконавчої влади приймають за попереднім погодженням цих питань на сесіях відповідних рад.

Покупцями земельних ділянок несільськогосподарського призначення можуть бути: громадяни України — суб'єкти підприємницької діяльності; юридичні особи України.

Земельна ділянка несільськогосподарського призначення може купуватись одним покупцем, а також кількома покупцями в спільну сумісну або часткову сумісну власність.

Земельні ділянки несільськогосподарського призначення продаються покупцям, яким належать об'єкти нерухомого майна, розташовані на такій земельній ділянці.

Рішення сільської, селищної, міської ради або уповноваженого ним органу, місцевої державної адміністрації, Ради міністрів Автономної Республіки Крим є підставою для укладення договору купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення між покупцем і продавцем.

Договір купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення підлягає нотаріальному посвідченню і є підставою для оформлення відповідного державного акта на право власності на цю земельну ділянку.

Право власності на придбану земельну ділянку виникає після одержання державного акта на право власності на землю, що видається покупцю за умови сплати ним вартості придбаної земельної ділянки.

Такі види договору купівлі-продажу як договір роздрібної купівлі-продажу та зовнішньоекономічний договір купівлі-продажу найбільш детально урегульовані законом.

2. Предмет договору — майно, що продавець передає або зобов'язується передати покупцеві. Предметом договору можуть бути як індивідуально-визначені речі, так і речі, визначені родовими ознаками. Це можуть бути як окремі речі, так і їх сукупність, як рухоме майно, так і нерухоме (за деякими винятками, передбаченими законодавством).

Стосовно продажу ряду речей закон встановлює особливі правила. Законодавчими актами України встановлений спеціальний порядок набуття права власності громадянами на окремі види майна, а також види майна, що не можуть знаходитися у власності громадян.

Предметом договору купівлі-продажу можуть бути, зокрема, цінні папери.

Згідно зі ст.656 ЦК предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Предметом договору купівлі-продажу можуть бути майнові права. До договору купівлі-продажу майнових прав застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не випливає із змісту або характеру цих прав.

Предметом договору купівлі-продажу може бути право вимоги, якщо вимога не має особистого характеру. До договору купівлі-продажу права вимоги застосовуються положення про відступлення права вимоги, якщо інше не встановлено договором або законом.

До договору купівлі-продажу на біржах, конкурсах, аукціонах (прилюдних торгах), договору купівлі-продажу валютних цінностей і цінних паперів застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу або не випливає з їхньої суті.

Особливості договору купівлі-продажу окремих видів майна можуть встановлюватися законом.

Ціна товару. Покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною встановленою у договорі купівлі-продажу, або якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, за ціною, що визначається відповідно до ст.632 ЦК, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Якщо ціну встановлено залежно від ваги товару, вона визначається за вагою нетто, якщо інше не встановлено договором купівлі-продажу.

Якщо договором купівлі-продажу встановлено, що ціна товару підлягає зміні залежно від показників, що зумовлюють ціну товару (собівартість, затрати тощо), але при цьому не визначено способу її перегляду, ціна визначається виходячи із співвідношення цих показників на момент укладення договору і на момент передання товару. Якщо продавець прострочив виконання обов'язку щодо передання товару, ціна визначається виходячи із співвідношення цих показників на момент укладення договору і на день передання товару, встановлений у договорі, а якщо такий день не встановлено договором, — на день, визначений відповідно до ст.530 ЦК. Ці положення про визначення ціни товару застосовуються, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства або не випливає із суті зобов'язання.

Відповідно до Закону України від 3 грудня 1990 р. "Про ціни і ціноутворення" застосовуються вільні ціни і тарифи, державні фіксовані й регульовані ціни і тарифи.

Вільні ціни і тарифи встановлюються на усі види продукції, товарів і послуг, за винятком тих, стосовно яких здійснюється державне регулювання цін і тарифів.

Державне регулювання цін здійснюється, зокрема, відповідно до Положення про державне регулювання цін (тарифів) на продукцію виробничо-технічного призначення, товари народного споживання, роботи і послуги монопольних утворень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 лютого 1995 р. №135. Це Положення визначає порядок державного регулювання цін (тарифів) на продукцію суб'єктів природних монополій і суб'єктів господарювання, які порушують вимоги законодавства про захист економічної конкуренції, встановлюючи такі ціни чи інші умови придбання або реалізації товару, які неможливо було б встановити за умови існування значної конкуренції на ринку, або застосовуючи різні ціни чи різні інші умови до рівнозначних угод із суб'єктами господарювання, продавцями чи покупцями без об'єктивних на те причин.

Деякі спеціальні вимоги щодо ціни можуть пред'являтися до окремих різновидів договору купівлі-продажу.

Регулювання цін при експорті товарів з України і встановлення контролю за ними проводиться на підставі Указу Президента України від10 лютого 1996 р. №124/96 "Про заходи щодо вдосконалення кон'юнктурно-цінової політики у сфері зовнішньоекономічної діяльності".

В Указі, зокрема, встановлено, що контрактні ціни у сфері зовнішньоекономічної діяльності визначаються суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності України на договірних засадах з урахуванням попиту та пропозиції, а також інших факторів, які діють на відповідних ринках на час укладення зовнішньоекономічних угода (контрактів). Тим самим за загальним принципом встановлена свобода у визначенні контрактних цін.

Однак із цього правила встановлено ряд винятків, коли контрактні ціни в сфері зовнішньоекономічної діяльності визначаються суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності України відповідної до цін, що встановлює Міністерство економіки та з питань європейської інтеграції України.

Зазначеним Указом затверджене Положення про індикативні ціни у сфері зовнішньоекономічної діяльності, у якому індикативні ціни визначені як ціни на товари, які відповідають цінам, що склалися або складаються на відповідний товар на ринку експорту або імпорту на момент здійснення експортної (імпортної) операції з урахуванням умов поставки та умов здійснення розрахунків, визначених згідно з законодавством України.

Запроваджені у встановлених законодавством порядку і випадках індикативні ціни є обов'язковими для використання суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності усіх форм власності при укладенні та здійсненні зовнішньоекономічних контрактів.

Форма договору купівлі-продажу визначається згідно з загальними правилами ЦК про форму правочинів.

У ЦК визначена форма окремих видів договорів купівлі-продажу. Договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, жилого будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі й підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

1. Поняття договору купівлі-продажу

Договір купівлі-продажу — це договір, за яким одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) У власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст.655 ЦК).

Характеристики договору:

— оплатний, набуваючи майно у власність, покупець сплачує продавцю обумовлену за договором ціну майна;

— двосторонній як вбачається з визначення, права та обов'язки за договором мають обидві сторони: продавець передає чи зобов'язується передати покупцеві певне майно, але має право вимагати за це сплати певної ціни, а покупець, у свою чергу, зобов'язаний сплатити ціну, але має право вимагати передання йому проданого майна;

— може бути консенсуальним, коли права та обов'язки сторін виникають в момент досягнення ними угоди за всіма істотними умовами, або реальним, коли договір набирає чинності з моменту передання продавцем майна (товару) покупцеві.

Основна і визначальна ознакадоговору купівлі-продажу — перехід майна у власність покупця.

Форма договору купівлі-продажу визначається згідно з загальними правилами ЦК про форму правочинів.

У ЦК визначена форма окремих видів договорів купівлі-продажу. Договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, жилого будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі й підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

Порядок нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу жилого будинку (частини будинку) визначений у Законі від 2 вересня 1993 р. "Про нотаріат" та в Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженій наказом Міністерства юстиції України від 18 червня 1994 р. №18/15. Державна реєстрація права власності на об'єкти нерухомого майна, що перебувають у власності юридичних та фізичних осіб, здійснюється згідно з Тимчасовим положенням про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно.

Сторони в договорі. Продавцями і покупцями в договорі купівлі-продажу можуть виступати як фізичні (які мають, як правило, повну дієздатність, за винятком укладення деяких договорів), так і юридичні особи.

Відповідно до ст.658 ЦК право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару. Якщо продавець товару не є його власником, покупець набуває право власності лише у випадку, якщо власник не має права вимагати його повернення.

Продаж майна означає розпорядження продавцем своїм майном, тобто визначення його юридичної долі. Право розпорядження — одне з правомочностей власника. Тому продавцями у договорі купівлі-продажу виступають, як правило, власники майна. Однак у деяких випадках право розпорядження майном може належати і невласнику. Так, державні організації, не будучи власниками, також мають право розпорядження майном.

У деяких випадках суб'єктом договору може бути особа, яка не є власником майна та не має іншого речового права. Таке право продажу чужого майна може бути надано особі договором або законом. Наприклад, ломбардам надане право продавати торговим організаціям майно, невитребуване власником після закінчення встановленого терміну, транспортна організація вправі реалізовувати невитребувані вантажі у встановленому законодавством порядку.

Винятки, передбачені законом, стосуються примусового продажу, зокрема, заставленого майна в порядку, встановленому Законом "Про заставу", та відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Зміст договору. Зміст договору складають ті умови, із приводу яких сторони досягають угоди. Істотними умовами, зокрема, є предмет і ціна.

Предмет договору — майно, що продавець передає або зобов'язується передати покупцеві. Предметом договору можуть бути як індивідуально-визначені речі, так і речі, визначені родовими ознаками. Це можуть бути як окремі речі, так і їх сукупність, як рухоме майно, так і нерухоме (за деякими винятками, передбаченими законодавством).

Стосовно продажу ряду речей закон встановлює особливі правила. Законодавчими актами України встановлений спеціальний порядок набуття права власності громадянами на окремі види майна, а також види майна, що не можуть знаходитися у власності громадян.

Предметом договору купівлі-продажу можуть бути, зокрема, цінні папери.

Згідно зі ст.656 ЦК предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Предметом договору купівлі-продажу можуть бути майнові права. До договору купівлі-продажу майнових прав застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не випливає із змісту або характеру цих прав.

Предметом договору купівлі-продажу може бути право вимоги, якщо вимога не має особистого характеру. До договору купівлі-продажу права вимоги застосовуються положення про відступлення права вимоги, якщо інше не встановлено договором або законом.

До договору купівлі-продажу на біржах, конкурсах, аукціонах (прилюдних торгах), договору купівлі-продажу валютних цінностей і цінних паперів застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу або не випливає з їхньої суті.

Особливості договору купівлі-продажу окремих видів майна можуть встановлюватися законом.

Якість товару. Продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу. У разі відсутності в договорі купівлі-продажу умов щодо якості товару продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, придатний для мети, з якою товар такого роду зазвичай використовується.

Якщо продавець при укладенні договору купівлі-продажу був повідомлений покупцем про конкретну мету придбання товару, продавець повинен передати покупцеві товар, придатний для використання відповідно до цієї мети.

У разі продажу товару за зразком та (або) за описом продавець повинен передати покупцеві товар, який відповідає зразку та (або) опису.

Якщо законом встановлено вимоги щодо якості товару, продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, який відповідає цим вимогам.

Продавець і покупець можуть домовитися про передання товару підвищеної якості порівняно з вимогами, встановленими законом.

Відповідність товару вимогам законодавства підтверджується у спосіб та в порядку, встановлених законом та іншими нормативно-правовими актами.

Гарантії якості товару. Товар, який продавець передає або зобов'язаний передати покупцеві, має відповідати вимогам щодо його якості в момент його передання покупцеві, якщо інший момент визначення відповідності товару цим вимогам не встановлено договором купівлі-продажу. Договором або законом може бути встановлений строк, протягом якого продавець гарантує якість товару (гарантійний строк). Гарантія якості товару поширюється на всі комплектуючі вироби, якщо інше не встановлено договором.

Гарантійний строк починається з моменту передання товару покупцеві, якщо інше не встановлено договором купівлі-продажу. Гарантійний строк, встановлений договором купівлі-продажу, продовжується на час, протягом якого покупець не міг використовувати товар у зв'язку з обставинами, що залежать від продавця, до усунення їх продавцем. Гарантійний строк продовжується на час, протягом якого товар не міг використовуватися у зв'язку з виявленими в ньому недоліками, за умови повідомлення про це продавця в порядку, встановленому ст.688 ЦК.

Дата добавления: 2014-11-29