Тема 9. Економічний розвиток. Сучасні економічні проблеми

1. Економічне зростання, його типи та фактори. Економічний розвиток.

2. Циклічні коливання.

3. Безробіття, його види, причини та наслідки.

4. Інфляція, її види, причини та наслідки.

5. Економічні проблеми охорони довкілля.

1. Економічне зростання – це збільшення кількості матеріальних благ та послуг, які виробляються в країні. Економічне зростання – основа підвищення життєвого рівня населення, розв’язання проблем обмеженості ресурсів.

Економічне зростання вимірюють як темпами зростання реального ВВП, так і темпами зростання ВВП в розрахунку на душу населення.

Розрізняють два основні типи економічного зростання:

– екстенсивний, при якому збільшення обсягів виробництва відбувається за рахунок залучення додаткових ресурсів (виробничих потужностей, робочої сили, землі). При цьому продуктивність праці залишається незмінною.

– інтенсивний, при якомузбільшення обсягів виробництва досягається за рахунок впровад­ження новітніх технологій, раціонального використання наявних ресурсів, підвищення кваліфі­кації робітників. Насправді обидва типи зростання співіснують у різних пропорціях.

Економічне зростання може відбуватися за наявності двох основних груп факторів:

• фактори попиту, тобто коли є потенційні покупці (домогосподарства, фірми, уряд та закордон), які зможуть купити вироблену в країні додаткову продукцію.

• фактори пропозиції, які відображають фізичні можливості виробництва забезпечити економічне зростання – кількості та якості природних ресурсів, наявності трудових ресурсів, рівня їх кваліфікації та ставлення до праці; обсягу капітальних благ, їх технічного та технологічного рівня.

Економічне зростання також зумовлене структурою національного виробництва, участю країни в міжнародному поділі праці, законодавчою базою, рівнем управління економічними процесами в країні, економічною свободою та ін.

Економічне зростання – основа економічного розвитку. Економічний розвиток відображає процес змін у всіх сферах життєдіяльності країни. Його характеризує система економічних показників. Важливими показниками економічного розвитку країни є:

– обсяг ВВП на душу населення;

– індекс людського розвитку (включає очікувану тривалість життя населення, рівень його освіти, обсяг ВВП в розрахунку на жителя країни та ін.).

Рівень економічного розвитку відображають також показники ефективності економіки, зокрема структура національного виробництва (частка високотехнологічної продукції, її конкурентноспроможність та ін.).

2. Циклічні (економічні) коливання – це періодичні зміни національного обсягу виробництва, зайня­тості та доходів. Економічний цикл – це період, протягом якого економіка проходить чотири фази: 1) пік (вершина); 2)спад (рецесія); 3)дно; 4)піднесення.

Рис. 9.1. Економічний цикл

Пік – найвища точка піднесення, при якій досягається повна зайнятість, виробництво працює на повну потужність, що забезпечує найвищий обсяг ВВП.

Спад характеризується скороченням обсягу національного виробництва (упродовж не менше двох кварталів), падінням сукупного попиту, ростом безробіття.

Дно – найнижча точка спаду, у якій спостерігається найнижчий обсяг ВВП, зайнятості та доходів.

Піднесення характеризується зростанням реального ВВП, зайнятості та доходів населення.

Циклічні коливання економіки зумовлені як зовнішніми щодо економічної системи факто­рами (війни, стихійні лиха, збурення на ринках енергоносіїв, політичні процеси), так і тими, які знаходяться всередині самої економічної системи (сукупним попитом, інвестиціями, цінами, сподіваннями тощо). Пом’якшення циклічних коливань здійснює держава, впливаючи на сукупний попит і на сукупну пропозицію з допомогою фіскальної та монетарної політики.

3. Важливою проблемою сучасності є забезпечення зайнятості працездатного населення. Показник, який характеризує рівень зайнятості – безробіття. Безробітні – це особи працездатного віку, які не мають роботи, шукають її та зареєстровані на біржі праці. Рівень безробіття визначається як відношення кількості безробітних до загальної кількості робочої сили (зайнятих та безробітних). Розрізняють природний рівень безробіття, жорстке безробіття (11 - 12 %) та критичне (18 %).

Причини безробіття відображають такі його види:

• фрикційне, пов'язане із переїздом населення, зміною місця роботи, пошуком її після закінчення навчання та ін.;

• структурне, пов'язане із змінами у виробництві, і відповідно, і змінами попиту на робочу силу певних професій. Воно є тривалішим від фракційного безробіття. Сума фрикційного і структурного безробіття становить природний рівень безробіття;

• циклічне безробіття, яке спричиняється спадом виробництва в результаті циклічних коливань.

Розрізняють також такі типи безробіття, як інституційне, приховане та добровільне.

Втрати від безробіття:

• недоодержання ВВП (за законом Оукена, перевищення фактичного рівня безробіття над природнім на 1 % зумовлює зменшення ВВП на 2,5%);

• зростання навантаження на державний бюджет (зменшення податкових надходжень і збільшення видатків на допомогу по безробіттю);

• втрата кваліфікації безробітними, їх моральний занепад;

Державна політика у сфері зайнятості включає:

• забезпечення належної роботи державних служб зайнятості;

• реалізацію програм з професійної підготовки та перепідготовки працівників;

• сприяння створенню нових робочих місць, організацію так званих соціальних робіт та ін.

4. Інфляція – це підвищення загального рівня цін в економіці протягом певного періоду, яке призводить до зниження купівельної спроможності національної грошової одиниці.

Вимірюється інфляція за допомогою показників індексу цін та темпів інфляції. При цьому використовується показник ІСЦ (індекс споживчих цін).

ІСЦ=

Залежно від рівня інфляції розріз­няють такі її види:

- помірна – коли темп інфляції за рік є нижчим від 10 %. Якщо її темп нижче 5%,інфляція називається повзучою;

- галопуюча (обвальна) – коли темп інфляції вищий від 20 % на рік та може досягати десятків і сотень відсотків на рік. Вона характеризує економічну нестабільність в країні. Властива для країн, що розвиваються.

- гіперінфляція характеризується темпом, який становить тисячі відсотків на рік.

Залежно від причин, розрізняють інфляцію попиту та інфляцію пропозиції.

Інфляція попиту виникає тоді, коли сукупний попит зростає швидше, ніж виробники можуть збільшити обсяг вироб­ництва, ціни підвищуються, щоб зрівноважити попит із пропозицією;

Інфляція пропозиції (витрат) зумовлена зростанням витрат виробництва на одиницю продукції (на матеріальні ресурси та оплату праці);

Дата добавления: 2014-12-07