Кримінальне судочинство в Україні

Кримінальне судочинство являє собою діяльність органів дізнання, слідства, прокуратури, суду з порушення, розслідування і судового розгляду кримінальних справ, а також за рішенням суддею питань, пов'язаних з виконанням вироку.

Задачами кримінального судочинства є охорона прав і законних інтересів фізичних і юридичних осіб, що приймають в ньому участь, а також швидке і повне розкриття злочинів, викриття винних і забезпечення правильного застосування Закону, для того щоб кожног, хто вчинив злочин, було притягнуто до відповідальності і жодного невинного не було покарано.

Порядок здійснення кримінального судочинства визначається Кримінально-процесуальним кодексом України, затвердженим 28 грудня 1960 р. Кримінально-процесуальний кодекс являє собою закріплену у законі модель діяльності органів попереднього слідства, дізнання, прокуратури і суду з реагування на будь-які заяви і повідомлення про злочини, встановлення об'єктивної істини, захисту прав, свобод і законних інтересів людини, відновлення справедливості, забезпечення правильного застосування закону і правильного розв'язання початого процесуального провадження.

Кримінальний процес починається з моменту появи приводу до порушення кримінальної справи (офіційної заяви чи повідомлення про злочин) і складається із шести основних і двох виключних стадій.

Основними стадіями кримінального процесу є:

1) порушення кримінальної справи;

2) попереднє розслідування;

3) передача справи до суду;

4) судовий процес;

5) касаційне провадження;

6) виконання вироку.

Виключними стадіями кримінального процесу є стадії, в яких здійснюється перегляд справ, за якими вирок суду уже відбувся і набув законної сили (провадження в порядку нагляду; провадження за нових обставин).

Кримінальний процес варто відрізняти від оперативно-розшуко-вої діяльності.

Оперативно-розшукова діяльність — це система гласних і негласних пошукових, розвідувальних і контррозвідувальних заходів, що здійснюються уповноваженими на те суб'єктами відповідно до закону й інших нормативно-правових актів, з використанням оперативних і оперативно-технічних засобів, і спрямовані на вирішення задачі пошуку і фіксації даних про протиправну діяльність окремих осіб і груп, розвідувально-підривної діяльності спеціальних служб, іноземних держав і організацій, з метою припинення правопорушень в інтересах кримінального судочинства, а також одержання інформації в інтересах безпеки суспільства і держави.

Хобто основною задачею оперативно-розшукової діяльності є збір інформації для з'ясування намірів окремих осіб, запобігання і припинення злочинів. А кримінальний процес акцентує свою увагу на розкритті злочинів і здійсненні правосуддя.

Притягнення до кримінальної відповідальності здійснюється у суворо передбаченій процесуальній формі. Ніхто не може бути притягнутий як обвинувачуваний не інакше як на підставах і в порядку, встановленому законом.

Процесуальна форма — це відповідні змісту і принципам кримінального процесу, передбачені законом умови, послідовність і порядок діяльності учасників процесу, спосіб реалізації ними своїх прав, свобод і обов'язків, процедура здійснення окремих дій і прийняття рішень, а також засоби їх документування, покликані забезпечити виконання задач кримінального процесу. Процесуальна форма створює детально врегульований, суворо обов'язковий, стабільний і правовий режим, що захищається державою, провадження по кримінальних справах, покликане забезпечити істину, свободу і справедливість.

Система процесуальних гарантій прав і свобод людини включає такі елементи:

v юридичне закріплення самих прав і свобод;

v неприпустимість звуження існуючих прав і свобод як за обсягом, так і за змістом;

v роз'яснення учасникам процесу їх прав і порядку їх реалізації;

v неприпустимість порушень цих прав з боку осіб, що ведуть процес;

v сприяння з боку слідчого, прокурора і суду реалізації прав, свобод іншими учасниками процесу;

v відновлення порушених законних прав і свобод людини.

Обвинувачуваний — це особа, у відношенні якої у встановленому законом порядку винесено постанову про притягнення її як обвинувачуваного. У відповідності зі ст. 11 «Загальної декларації прав людини», «кожна людина, обвинувачувана в здійсненні злочину, має право вважатися невинною доти, поки її вина не буде встановлена в законному порядку шляхом гласного судового розгляду». Це право обвинувачуваного називається презумпцією невинності.

Окремі моменти судового провадження чітко регламентовано Кримінально-процесуальним кодексом України, а саме:

підстави і принципи кримінального провадження;

підсудність - категорії кримінальних справ, що мають право розглядати визначені види судів України;

статус учасників процесу (обвинувачуваного, підозрюваного, захисника, потерпілого, слідчого, прокурора, судді й ін.), їх права й обов'язки;

предмет доказу, види і порядок надання доказів;

форми і порядок заповнення протоколів, що складаються в процесі провадження з кримінальної справи;

підстави і порядок порушення кримінальної справи;

повноваження органів дізнання і порядок його проведення;

підслідність кримінальних справ і порядок проведення попереднього слідства;

порядок притягнення в якості обвинувачуваного, і порядок одержання від нього показань;

порядок проведення й оформлення результатів допитів;

порядок призначення і проведення експертизи;

порядок проведення попереднього слідства й оформлення його результатів;

порядок здійснення прокурорського нагляду за органами дізнання і попереднього слідства;

порядок оскарження дій слідчого і прокурора;

процедура провадження у справі в суді першої інстанції;

процедура провадження по справах у касаційних і наглядових інстанціях;

порядок виконання вироку, рішення і постанови суду;

прийняття примусових заходів медичного характеру.

У такий спосіб чітка процесуальна регламентація кримінального судочинства сприяє реалізації ідеї правової держави в сфері правосуддя, виступає гарантією захисту прав і свобод людини.

Дата добавления: 2014-12-07