Природокористування 3 страница

Темп

зростання підйом

ВВП криза

пожвавлення

депресія

Роки

Рисунок 2 – Циклічність економічної динаміки

Існують такі фази циклу: криза, депресія, пожвавлення, підйом.

Фаза кризи характеризується різким падінням виробництва, зростають запаси нереалізованої продукції, скорочується заробітна плата, падають курси акцій, зростає банківський відсоток.

Депресія може мати дуже тривалий характер. Зупиняється падіння виробництва, зберігається високий рівень безробіття. Проте падіння цін зупиняється, падає позичковий відсоток, стабілізується товарні запаси.

Пожвавлення супроводжується незначним підвищенням рівня виробництва, деяким скороченням безробіття. Поступово починають зростати ціни та позичковий відсоток. На товарному зростає попит на нове промислове обладнання.

Підйом: випуск продукції перевищує передкризовий рівень, зростають ціни на товари, пропозиція позичкового капіталу, знижуються норма банківського відсотку. Різко зростає попит на продукцію тих галузей, які визначають тенденцію руху НТП.

Антициклічну політику характеризують як політику протидії: заходи, спрямовані на погашенні циклічних явищ, повинні йти в напрямку, протилежному існуючим на цей момент коливанням економічної кон’юнктури.

Рівноважне зростання треба розглядати як тенденцію, що витримується не в кожному конкретному випадку, а як дещо середнє без відхилень. Якщо ці відхилення носять стійкий характер в економіці зростають конфліктні ситуації, які приводять до зниження економічної ефективності.

Зростання економічної нестабільності поглиблює спад виробництва, внаслідок чого зростає безробіття.

Безробіття – це соціально-економічне явище, при якому частина робочої сили (економічно активного населення) не зайнята у виробництві товарів та послуг. Безробітні і зайняті формують робочу силу країни.

Рівень безробіття показує відсоток безробітної частини робочої сили.

Рівень кількість безробітних * 100%

безробіття чисельність працездатних людей

У реальному економічному житті безробіття виникає, коли пропозиція робочої сили перевищує попит на неї.

Основні види безробіття: фрикційне; структурне; циклічне; технологічне; інституціональне.

Фрикційне і структурне безробіття неминучі, тобто, повна зайнятість складає менш 100% робочої сили. Рівень безробіття за умов повної зайнятості називають природним рівнем безробіття. У теперішній час економісти вважають, що природний рівень безробіття складає 5-6%.

Головна негативна риса безробіття – невипущена продукція. Якщо економіка не може створити достатню кількість робочих місць для тих хто бажає і може працювати, потенційне виробництво товарів та послуг втрачається назавжди. Економісти визначають цю втрачену продукцію як відставання обсягу ВНП, яке показує на скільки фактичний ВНП менше потенційного ВНП. Потенційний ВНП визначається виходячи з припущення про існування природнього рівня безробіття при нормальних темпах економічного зростання.

Вчений Артур Оукен математично визначив відношення між рівнем безробіття та відставанням обсягу ВНП.

Закон Оукена: якщо фактичний рівень безробіття перевищує природний рівень на 1%, то відставання фактичного обсягу ВНП від потенційного ВНП складає 2,5%.

Формою прояву макроекономічної нестабільності є інфляція.

Інфляція – тривалий безперервний процес знецінення грошей, який проявляється як стійке підвищення загального рівня цін у результаті перевантаження сфери обігу грошовою масою, незабезпеченою матеріальними цінностями.

Причиною інфляції є перевищення попиту на товари і послуги над розмірами товарообігу, що створює умови для підвищення цін виробниками та постачальниками незалежно від рівня витрат.

Рівень інфляції = (Р _п – Р _п-1 ) / Р _п-1,

де Р _п – індекс цін поточного року, Р _п-1 – індекс цін попереднього року.

В залежності від характеру інфляції та темпів зростання інфляційних процесів відрізняють такі типи інфляції:

1. Уповільнена, для якої характерні відносно невисокі темпи зростання цін (до 10% на рік).

2. Галопуюча, темпи її зростання визначаються двозначними числами (від 20 до 200% на рік).

3. Гіперінфляція характеризується щомісячним зростанням цін понад 50%.

Існує такі види інфляції (відкритої).

1. Інфляція попиту – це вид інфляції, який породжується надлишком сукупного попиту, за яким через ті чи інші причини не встигає виробництво. Надлишковий попит приводить до зростання цін.

2. Інфляція витрат. У цьому випадку механізм інфляції починає діяти, тому що зростають витрати. Можливі два вихідних моменти:

- в результаті підвищення заробітної плати;

- в результаті збільшення цін на сировину та паливо.

3. Структурна інфляція викликана макроекономічною міжгалузевою незбалансованістю.

Антиінфляційна політика – це сукупність заходів держави, спрямованих на встановлення відповідності між темпами зростання грошової маси і темпами зростання благ (застосовується тільки для відкритої інфляції). Інфляцію не можна повністю ліквідувати, оскільки вона обумовлена циклічним характером розвитку ринкової системи.

Велика роль держави та її здатність регулювати деякі економічні процеси залежить від зв’язку економіки та політики, від розробки економічної політики. Держава концентрує владу, санкціонує існування усіх інших недержавних інститутів, формулює принципи та організує форми суспільного життя, створюючи основу інституціональної ієрархії.

Економічна політика держави стає складовим ланцюгом та необхідним елементом ринкової системи. Вона активно приймає участь у формуванні макро- та мікроекономічних процесів.

В умовах ринку ДРЕ представляє собою систему заходів законодавчого, виконавчого та контролюючого характеру, які здійснюються правомочними державними установами з метою пристосування існуючої соціально-економічної системи до мінливих умов господарювання.

Державне регулювання економіки (ДРЕ) – це цілеспрямований, координуючий процес управлінського впливу уряду на окремі сегменти внутрішніх та зовнішніх ринків посередництвом мікро- та макроекономічного регулювання з метою досягнення рівноважного зростання суспільної економічної системи.

Цілі ДРЕ знаходяться в тісній взаємодії, однак вони нерівнозначні по значенню, масштабам впливу та наслідкам. Виділяють генеральні та конкретні цілі. Серед генеральних пріоритетними вважаються: досягнення економічної та соціальної стабільності, забезпечення національних конкурентних переваг, економічна безпека, адаптація ринкового механізму до різних ситуацій.

Конкретні цілі розрізняються за об’єктами ДРЕ, однак завжди виходять з необхідності суспільних та приватних інтересів.

До об’єктів ДРЕ слід віднести наднаціональний рівень міждержавних союзів національної економіки, окремих секторів та регіонів, де виникають проблеми, які не можуть бути вирішені посередництвом ринкових регуляторів.

Суб’єктами ДРЕ виступають центральні, регіональні, муніципальні та комунальні органи управління.

Розрізняють наступні типи ДРЕ:

- повний державний монополізм в управлінні господарством;

- різні варіанти сполучення ринкових та державних регуляторів;

- крайній лібералізм.

Виділяють дві головні моделі ДРЕ посередництвом певних органів держави.

1. Реактивна (адаптаційна) модель дозволяє чітко реагувати на зміни та промахи ринку, що забезпечує рухомість структур та функцій регулюючих органів.

2. Проактивна модель ДРЕ передбачає попередження можливих порушень у ринковому механізмі шляхом “точного” дозування обсягів державного втручання.

Держава, здійснюючи регулювання соціально-економічних процесів, використовує систему методів та інструментів, які змінюються в залежності від економічних задач, матеріальних можливостей держави, накопиченого досвіду регулювання.

Для регулювання економічної діяльності держава використовує грошово-кредитну та податково-бюджетну політику.

Грошово-кредитна система представляє собою комплекс установ, які активно використовуються державою з метою регулювання економіки. Вона система опосередковує весь механізм суспільного відтворення, є фактором концентрації виробництва та централізації капіталу, сприяє мобілізації вільних грошових коштів та їх використанню в економіці країни.

Сучасна банківська система включає три основні групи кредитно-фінансових інститутів.

Грошово-кредитна політика (монетарна) – це сукупність заходів в області грошового обігу, спрямованих на зміну грошового кредиту.

Основні методи грошово-кредитної політики поділяються на:

1) загальні, що впливають на ринок позичкових капіталів в цілому (встановлення норм обов’язкових резервів комерційних банків; операції на відкритому ринку; дисконтна політика);

2) селективні, які потрібні для регулювання конкретних видів кредиту або кредитування деяких галузей, крупних фірм та інших (контроль окремих видів кредитів; регулювання ризику та ліквідності банківських операцій).

Проведення монетарної політики припускає застосування різноманітних інструментів впливу на грошово-кредитну сферу.

Першочерговою задачею держави є стабілізація економіки. Така стабілізація частково реалізується засобами фіскальної політики.

Фіскальна політика проявляється через маніпуляцію державним бюджетом (урядовими видатками та оподаткуванням) для досягнення певної мети (збільшення виробництва та зайнятості, зниження темпів інфляції та ін.).

Залежно від мети регулювання держава застосовує відповідні види фіскальної політики.

Державний бюджет займає головне місце у фінансовій системі – сукупності фінансових ланок, покликаних забезпечити державі виконання її політичних та економічних функції. Окрім держбюджету до фінансової системи відносять: місцеві фінанси, фінанси державних підприємств, спеціальні урядові фонди.

Державний бюджет – це річний план державних витрат і джерел їх фінансового покриття.

Основним джерелом державних надходжень є податки.

Податки – це фінансові відносини між державою та платником податків з метою створення загальнодержавного централізованого фонду грошових коштів, необхідних для виконання державою її функцій.

Джерело незалежно від об’єкта оподаткування – чистий дохід суспільства.

Об’єкт – це кількісно визначений економічний феномен, який служить базою для нарахування податків (доходи домогосподарств, прибутки корпорацій, майно фізичних осіб, користування природними ресурсами та ін.).

За механізмом формування податки поділяють на дві основні групи: прямі та непрямі.

Прямі податки – вилучаються безпосередньо у власників майна, одержувачів доходів (прибутковий з населення, на прибуток корпорацій, майновий на землю, будови, споруди та ін.).

Непрямі податки – вилучаються у сфері реалізації або споживання товарів та послуг, тобто перекладаються на споживачів товарів (на додану вартість, з обігу, вибіркові монопольні акцизи, мита).

Важливим напрямком державного впливу на економіку є регулювання зовнішньоекономічної діяльності, мета якого - зробити національну економіку частиною світового господарства.

Світове господарство – це система господарських зв'язків і відносин, в якій економічно, технологічно і соціальне взаємодіють країни світу.

Міжнародна торгівля – це форма економічних відносин через експорт та імпорт товарів і послуг, яка базується на міжнародному поділі праці.

Обсяг міжнародної торгівлі характеризується динамікою показників експорту, імпорту товарів та послуг і чистого експорту, їхнім відношенням до валового національного продукту.

Законодавче забезпечення зовнішньоторгових операцій визначає два основних типи зовнішньоторгової політики:

1. Вільна торгівля – це торгівля без державного втручання. Відповідно до політики вільної торгівлі не держава, а ринок регулює експорт та імпорт товарів і послуг. Вільна торгівля стимулює конкуренцію і обмежує монополію. Конкуренція з боку іноземних підприємств примушує вітчизняні підприємства впроваджувати передові технології, підвищувати якість продукції і зменшувати середні витрати, що сприяє економічному зростанню.

2. Протекціонізм захищає національне господарство. Протекціоністська політика за допомогою мит або адміністративного регулювання торгівлі спрямована на захист однієї або кількох галузей виробництва від іноземної конкуренції. Вона зменшує або зводить до нуля вигоди від спеціалізації.

Протекціоністські заходи:

Тарифи, що визначають розмір державних грошових зборів з товарів, цінностей і майна (мито) при перетині кордонів країни.

1. Адвалерне мито — фіксований процент з ціни товару.

2. Особливе мито — тверда ставка за встановлену одиницю товару (вага, обсяг тощо).

3. Складне мито — одночасне вилучення адвалерного і особливого мита.

Нетарифні бар'єри:

1. Кількісні: квотування імпорту-експорту; добровільні обмеження експорту; ліцензування.

2. Приховані: державні закупки, внутрішні податки, держстандарти.

3. Фінансові: субсидії, кредитування, демпінг.

1. Предмет, метод, основні аспекти вивчення курсу "Основи екології".

2. Основні етапи формування екології як науки. Українська
екологічна школа.

3. Сучасна класифікація екологічних напрямків. Зв'язок екології з
іншими науками.

4. Роль екологічних знань у розвитку соціологічної культури.

Література: [25, 28, 33, 34, 38, 40, 42, 45, 51, 76, 78, 79]

Міні-лексикон: екологія, навколишнє природне середовище (НПС),

соціоекологія, еволюція, екологізація, екологічна освіта, екологічна культура, екологічна свідомість, екологічна катастрофа, екологічна криза.

Тема 1. Предмет, метод і структура курсу "Основи екології"

1. Предмет, метод, основні аспекти вивчення курсу "Основи екології".

2. Основні етапи формування екології як науки. Українська
екологічна школа.

3. Сучасна класифікація екологічних напрямків. Зв'язок екології з
іншими науками.

4. Роль екологічних знань у розвитку соціологічної культури.

Література: [25, 28, 33, 34, 38, 40, 42, 45, 51, 76, 78, 79]

Міні-лексикон: екологія, навколишнє природне середовище (НПС),

соціоекологія, еволюція, екологізація, екологічна освіта, екологічна культура, екологічна свідомість, екологічна катастрофа, екологічна криза.

і

Екологічна \\ формується завдяки поєднанню екологічної
свідомість культури та екологічної освіти

Контрольні запитання

1. Визначте основні етапи формування екології як науки.

2. З'ясуйте предмет вивчення екології як науки, простежте його
динаміку.

3. Розкрийте основну структуру екології, зв'язок з іншими науками.

4. Який комплекс методів використовує екологія?

5. Назвіть найбільш відомих вчених-засновників екології.

6. Які нові галузі екологічних досліджень сформувались у теперішній
час?

7. У чому полягає процес екологізації? Яка його основна мета?

8. Сформулюйте основні напрями екологізації людської діяльності.

9. У чому полягає зміст та завдання комплексної програми еко­
логічної освіти?

Тема 2. Теоретичні основи екології

1. Основні екологічні поняття і терміни.

2. Кругообіг речовин у природі.

3. Склад і функціонування біосфери.

4. Класифікація екологічних факторів.

5. Екосистемні закони.

Література: [ 25,28,34,40,42,45,51,76,79 ]

Міні-лексикон: екосистема, біогеоценоз, екотоп, біоценоз (спільнота),

розмір екосистеми, основні умови функціонування
екосистеми, трофічні рівні, організми автотрофи,
гетеротрофи, редуценти; кругообіг речовин; біомаса,
г природне середовище, природа, біосфера, "ноосфера",

| екологічні фактори, толерантність, екологічна ва-

лентність, зона песимуму, зона оптимуму, екологіч-
и.....,. на адаптація, організми стенобіонти та організми

еврибіонти, екологічна рівновага, агроценоз, еко­системні закони.

Умови функціонування екосистеми:

1) Потік енергії;

2) Наявність біоценозу (спільноти);

3) Кругообіг речовин.

Рівні ланцюгів живлення

(або трофічних рівнів,

або харчових ланцюгів):

1) продуценти (автотрофи) - "живляться" самостійно
(350 000 видів)

2) консументи (гетеротрофи) - "хижаки"
(1,5 млн. видів)

3) редуценти (мікроорганізми) - "сміттєзбірники"
(75 000 видів)

Найбільш повно необхідні умови функціонування біогеоценозів узагальнені в:

Закони спрямованості струму енергії

Енергія, яку отримує екосистема та засвоюють продуценти, розсіюється або разом з їх біомасою передається консументам, а потім редуцентам зі зниженням струму на кожному трофічному рівні

ПРИНЦИПОВА СХЕМА БІОЛОГІЧНОГО КРУГООБІГУ

І

Багаторазова участь речовин у процесах, які відбуваються у зовнішніх сферах землі

Ш 3. Склад і функціонування біосфери

Загальна структура біосфери - це оболонка Землі, заселеної

живими організмами

це здатність організму ви­тримувати відхилення еколо­гічного фактору від оптималь­них для його життєдіяльності значень

Контрольні запитання

1. Дайте визначення та накресліть структурну схему екологічної
системи.

2. Перелічіть необхідні умови функціонування елементів екосистеми.

3. Які організми живляться тільки органічними речовинами, які
виробили інші види?

4. Як називаються мікроорганізми - "сміттєзбірники"?

5. Чим відрізняються організми еврибіонти від стенобіонтів?

6. Наведіть умовні межі біосфери.

7. У межах якої зовнішньої сфери Землі знаходиться озоносфера?

8. Що таке екологічні фактори?

9. За яких умов спостерігається загибель виду?
ІО.Який закон пояснює зв'язок процесів і явищ у природі?

11. Що відображає закон сукупної дії екологічних факторів?

12. Які постулати Коммонера об'єднує закон "бумеранга"?

13.Розкрийте основний зміст "Правила обов'язкового заповнення екологічних ніш".

Тема 3. Основи економіки природокористування

План

1. Наукові категорії природокористування.

2. Економічний розвиток і екологічний фактор.

3. Основні моделі еколого-економічного розвитку.

4. Оцінка корисності природних ресурсів.

Література: [ 21,25, 26, 29, 37, 53, 58, 59, 72, 75]

Міні-лексикон: економіка природокористування, економічна оцінка

природних ресурсів, функції, види, концепції ви­значення економічної оцінки природних ресурсів; ціна природних ресурсів; екологічні збитки, еко­номічні збитки від забруднення НПС; концепції диференціальної ренти, граничних витрат, еколого-економічне районування, полютанти, техногенний тип економічного розвитку, фронтальна економіка

3. Які ознаки властиві принципам природокористування?

4. Назвіть основні природоохоронні вимоги до розташування сучас­
ного виробництва.

5. Дайте визначення поняття "економічна оцінка природних ресурсів".

6. Чи поняття "відновність" тотожне поняттю "невичерпність"?

Тема 4. Науково-технічний прогрес і тенденції

змін біосфери

План

1. Екологічний зміст науково-технічної революції.

2. Техногенний вплив на навколишнє середовище.

3. Загальні ознаки сучасної екологічної кризи.

4. Екологічні проблеми і природні ресурси.

Література: [18,22,34,45,49,51,57,59,65,67,70]

Міні-лексикон: науково-технічний прогрес, науково-технічна рево­люція, політична революція, неополітична револю­ція, промислова революція, екологічна криза, еколо­гічна катастрофа, біосфера, гомеостаз, гомеорезис, геологічний кругообіг, біологічний кругообіг, пост-індустріальне суспільство, технотронне суспільство.

Шляхи усунення екологічних криз

використання замкнених перехід до безмашинного

циклів виробництва та виробництва
споживання,

застосування збереження природних

нетрадиційних джерел циклів
енергії

Ш 4. Екологічні проблеми і природні ресурси

Гомеостаз - це постійне відновлення властивостей біосфери Гомеорезис - це постійний еволюційний розвиток біосфери

Основний охоронний принцип природокористування - одер­жання максимальної вигоди при мінімальних витратах природних ресурсів, часу та енергії.

Основний соціоекологічний принцип природокористування -одержання максимальної вигоди при мінімальному впливі на НПС

Контрольні запитання

1. Дайте характеристику основних етапів взаємодії суспільства і
НПС.

2. Які основні напрямки сучасної НТР?

3. Що таке екологізація промисловості?

4. Яка структура біосфери?

Дата добавления: 2014-12-07