Облікова політика на підприємствах агропромислового

Законом України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” визначено, що облікова політика – це сукупність принципів, методів і процедур, що використовуються підприємством для складання й подання фінансової звітності. Підприємство самостійно визначає облікову політику, а її вибір залежить від особливостей організації управління, правових норм діяльності, зафіксованих в установчих документах, особливостей комерційної діяльності, поточних і довготермінових цілей.

Здійснення економічно обґрунтованої облікової політики дає змогу підприємству впливати на ефективність використання матеріальних і грошових ресурсів, прискорювати оборот капіталу, створювати й використовувати джерела фінансування реконструкції та розвитку, вирівнювати по суміжних звітних періодах виплату дивідендів акціонерам і учасникам, а також податкових платежів, які справляються з прибутку.

При визначенні облікової політики на підприємстві складається і затверджується Наказ про облікову політику на підприємстві.

НАКАЗ № 1-БУХГАЛТЕРСЬКОГО ОБЛІКУ від __________________ 200 __ р. ПРО ОБЛІКОВУ ПОЛІТИКУ Відповідно до п. 5 ст. 8 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” від 16.07.99 р. № 999-ХІV НАКАЗУЮ: Встановити на підприємстві таку облікову політику: 1. При веденні бухгалтерського обліку і формуванні фінансової звітності керуватися Законом України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” і Положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку. 2. Встановити тривалість операційного циклу (на основі того, що склався на підприємстві) такою, що дорівнює ________. 3. До складу малоцінних і швидкозношуваних предметів відносити матеріальні активи вартістю менше _________ грн. 4. Знос малоцінних необоротних матеріальних активів нараховувати у розмірі ____ %. 5. Амортизацію основних засобів нараховувати пооб’єктно за методами (прямолінійним, виробничим і т.д.). Розрахунок амортизації основних засобів проводити у Відомостях (представити зразок Відомостей). 6. Нематеріальні активи амортизувати протягом строку їх корисного використання, що встановлюється обраними методами, які відображаються у Відомості (представити зразок Відомості). 7. Вибуття запасів здійснювати за такими оцінками: – матеріалів (за видами і групами) – собівартістю перших за часом надходження запасів (ФІФО); ідентифікованою собівартістю, середньозваженою собівартістю; – паливо – собівартістю перших за часом надходження запасів (ФІФО); – запасних частин – собівартістю перших за часом надходження запасів (ФІФО); – готової продукції – нормативними витратами; – товарів в оптовій торгівлі – ідентифікованою собівартістю; – товарів у роздрібній торгівлі – цінами продажу; – малоцінних та швидкозношуваних предметів – середньозваженою собівартістю. 8. Аналітичний облік загальновиробничих витрат вести за такими статтями: а) змінні: – витрати на поточний ремонт основних засобів; – витрати на охорону праці; – витрати на електроенергію; – знос малоцінних і швидкозношуваних предметів (спецобладнання); – комунальні послуги; – страхування ризиків; – інформаційні послуги; – витрати матеріалів; – заробітна плата працівників, які займаються ремонтом обладнання, і відрахування на соціальні заходи; – компенсаційні та заохочувальні виплати працівникам основного виробництва; – амортизація основних засобів (при виробничому методі); б) постійні: – амортизація основних засобів; – заробітна плата працівників, які обслуговують виробниче обладнання; – відрахування на соціальні заходи; – опалення; – витрати на гігієну і санітарію; – медичне страхування працівників; – витрати на операційну оренду; – амортизація нематеріальних активів; – інші витрати. Прийняти за базу розподілу загальновиробничих витрат: – між витратами і собівартістю реалізованої продукції – обсяг виробництва (заробітну плату тощо); – між об’єктами витрат – заробітну плату (відпрацьовані години, прямі витрати тощо). За нормальну потужність прийняти обсяг випуску продукції, що дорівнює ______ (машино-годин тощо). 9. Облік адміністративних витрат здійснювати за таким переліком статей: – заробітна плата адміністративно-управлінського персоналу; – відрахування на соціальні заходи; – амортизація основних засобів загальногосподарського призначення; – витрати на операційну оренду об’єктів основних засобів; – амортизація нематеріальних активів загальногосподарського призначення; – витрати на відрядження працівників адміністративної сфери; – витрати на банківські послуги; – витрати на аудиторські, юридичні послуги; – утримання автотранспорту загальногосподарського призначення; – витрати на охорону; – судові витрати; – податки, обов’язкові збори та платежі; – поштові та канцелярські витрати; – інші витрати. 10. Облік витрат на збут здійснювати за такими статтями: – заробітна плата продавців, менеджерів та іншого персоналу, які займаються збутом продукції; – відрахування на соціальні заходи; – амортизація основних засобів, що обслуговують торговельну мережу; – транспортні витрати; – претензії, збитки покупців; – створення гарантійного резерву; – витрати на рекламу, пов’язані зі збутом; – інші витрати. 11. Резерв сумнівних боргів визначати, виходячи із платоспроможності окремих дебіторів (на підставі класифікації дебіторської заборгованості). 12. Резерви майбутніх витрат і платежів створювати (наприклад, забезпечення оплати відпусток). 13. Використовувати регістри журнально-ордерної форми обліку, рекомендовані Мінфіном України (Мінагрополітики України чи розроблені самостійно форми регістрів).

Запропонований проект наказу не слід приймати за аксіому, адже на конкретному підприємстві можуть бути зовсім інші умови діяльності. Перший Наказ про облікову політику був підготовлений на 1 січня 2000 року (на момент створення підприємства). До нього можуть вноситися зміни, виходячи із прийняття нових законодавчих актів і нормативних документів щодо організації і ведення бухгалтерського обліку на підприємстві.