Електромагнітні випромінювання

До електромагнітних випромінювань відносять іонізуючі випромінювання (гамма, рентгенівське та ультрафіолетове), видиме, інфрачервоне (ІЧ), лазерне, радіохвилі (низькочастотні, високочастотні, ультрависокочастотні, надвисокочастотні) тощо. До основних параметрів електромагнітного випромінювання відносять довжину хвилі (нм) або частоту (Гц), інтенсивність (Вт/м кв.) тощо.

Гамма та рентгенівське випромінювання. Це жорсткі електромагнітні випромінювання, довжина хвилі яких менша за 10 нм, які виникають внаслідок ядерних перетворень та зіткнення швидких електронів із речовиною. Таке випромінювання має високі проникні властивості, а проходячи крізь речовину викликає її розклад, іонізацію та породжує радикали. Проходячи крізь воду, таке випромінювання викликає в ній радіоліз – утворення іонів та перекисних радикалів, перекис та надперекис водню тощо. На клітину таке випромінювання може діяти безпосередньо (прямий фотоефект) та непрямо (через продукти радіолізу води). Однак, оскільки клітина складається в основному із води то саме непряма дія превалює. При цьому активні радикали пошкоджують генетичні молекули (нуклеотиди, ДНК), білки (особливо сірковмісні ферменти), фосфоліпіди клітинної оболонки (ненасичені жирні кислоти) тощо.

Для захисту від дії жорстокого випромінювання можна використовувати фізичні та хімічні засоби:

· до фізичних засобів відносяться захист відстанню та часом; використання екранів, щитів, спеціальних жилетів, які зроблені із свинцю, заліза тощо.

· до хімічних засобів відносяться в основному такі групи радіопротекторних речовин як: речовини, які конкурентно зв’язуються із вільними радикалами, наприклад антиоксиданти (ацетилцистеїн, цистаміна дигідрохлорид, вітаміни С, А, Е, сполуки селену тощо); речовини, які створюють в організмі гіпоксію (знижують рівень кисню у тканинах): метгемоглобіноутворювачі (метиленовий синій, нітрити, ціаніди тощо) або викликають скорочення капілярів в органах, (мексамін); речовини, які мають загальнозміцнюючу дію на організм, наприклад актопротектори (настойки та екстракти женьшеню, елеутерококу, лимоннику, заманихи, бемітил, дибазол тощо).

Ультрафіолетове випромінювання. Ультрафіолет – спектр електромагнітних коливань, складова частина сонячного випромінювання з довжиною хвилі від 10 до 400 нм. Однак ультрафіолет з довжиною хвилі менший за 200 нм інтенсивно поглинається молекулами кисню і не доходить до поверхні Землі. При проходженні ультрафіолету крізь речовину в ній з’являються радікали та іони, які стають причиною порушення біохімічних процесів в організмах так наприклад ультрафіолет до 300 нм проявляє сильну бактерицидну дію (що застосовується у медицині та обробці питної води). Слід відмітити, що ультрафіолет неглибоко проникає у речовину і в основному поглинається її поверхневим шаром. Інтенсивна дія ультрафіолетового випромінювання може викликати професійні дерматити, ураження очей (рогівки, сітківки), опіки, шкірні онкологічні захворювання. До груп ризику УФ ураження можна віднести: медпрацівників, які пов’язані із кварцюванням приміщень; людей, які приймають фізіопроцедури із застосуванням ультрафіолету; обслуговуючий персонал та відвідувачів солярію; електрозварювальників, людей які довго знаходяться на сонці без одягу.

До основних заходів по профілактиці УФ ураження відносяться:

· використання механічних перепон які поглинають чи відбивають ультрафіолет;

· використання ЗІЗ (окуляри, одяг, рукавички);

· використання косметичних засобів для поглинання або відбивання ультрафіолету при загарі.

Інфрачервоне випромінювання (ІЧ). Це частина електромагнітного спектра з довжиною хвилі від 700 нм до 1000 мкм, енергія якого при поглинанні речовиною йде на прискорення руху та обертання атомів або молекул викликаючи розігрів речовини. Основна дія ІЧ випромінювання на біологічні тканини це їх розігрів.

До засобів захисту від дії ІЧ відносять: теплоізоляцію гарячих поверхонь, екранування джерел випромінювання, застосування ЗІЗ, організацію раціонального режиму праці і відпочинку, збалансоване харчування та вживання мінеральної води.

Лазерне випромінювання. Це монохроматичне, високо направлене, когерентне електромагнітне випромінювання з довжиною хвиль 0,18-1000 мкм (180-1000 000 нм).

Оскільки лазерне випромінювання, як правило має високу потужність, то первинними наслідками на біологічні об’єкти є термічні ефекти (коагуляція білків, опіки, розрив кровоносних судин, зсідання крові тощо). Найбільш чутливими до лазеру є очі та шкіра, їх пошкодження в основному має характер опіків, однак уражатися може не тільки шкіра але й внутрішні тканини та органи. Лазерне випромінювання може також бути причиною появи пухлин (в основному це відноситься до лазерів ультрафіолетового діапазону).

До засобів захисту від лазерного випромінювання відносяться: захисні екрани, засоби ЗІЗ (окуляри із спеціальним склом, маски, халати та перчатки).

Дата добавления: 2014-12-07